17 вересня 2025 року
м. Київ
справа №754/10772/23
провадження № 61-10908ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня
2024 року, рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 31 березня 2025 рокута постанову Київського апеляційного суду
від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентертейнмент Фекторі» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
22 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року, яке набрало законної сили.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України та їх обґрунтування. Крім цього, заявнику необхідно зазначити виключні підстави оскарження судових рівень в малозначній справі, передбачені частиною третьою статті 389 ЦПК України.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав уточнену редакцію касаційною скарги, в якій вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також посилається на підпункти а), в) пункту 1 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та не вказує конкретну норму (норми) матеріального права щодо якої (яких) відсутній такий висновок.
Крім цього, формальне посилання на підпункти а), в) пункту 1 частини третьої статті 389 ЦПК України не свідчить про належне обґрунтування виключних підстав оскарження судових рівень в малозначній справі, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. За частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав продовження строку для усунення вказаних вище недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко