15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 554/7071/24
провадження № 61-11023ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно (квартиру),
встановив:
25 серпня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Шинкаренко М. А. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2025 року у вказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Представник заявника просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що повний текст постанови апеляційного суду від 15 липня 2025 року виготовлено 21 липня та надіслано до підсистеми «Електронний суд» (отримано позивачем) 28 липня 2025 року. Проте доказів отримання позивачем копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції саме 28 липня 2025 року не надано.
Також адвокат Шинкаренко М. А. вказує, що згідно з довідкою Ради адвокатів у Полтавській області від 06 серпня 2025 року № 235/2-25 у період з 06 серпня 2025 року по 28 серпня 2025 року вона перебувала у щорічній відпустці. Крім того, зазначає, що відповідно до медичної довідки у період з 10 серпня 2025 року по 23 серпня 2025 року вона за станом здоров'я знаходилась на амбулаторному лікуванні.
З огляду на дату виготовлення та направлення повного тексту постанови апеляційного суду, а також враховуючи підтверджені обставини щорічної відпустки та тимчасової непрацездатності, представник заявника просить вважати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити вказаний строк.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюєтьсяз дня складення повногосудового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скаргаподана протягом тридцяти днів з днявручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції й так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми й змісту скарги, у тому числі й щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складений 21 липня 2025 року, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою є 20 серпня 2025 року.
Касаційна скарга надіслана представником заявника 25 серпня 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Наведені адвокатом Шинкаренко М. А. причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Так, представник заявника не обґрунтовує, що перешкоджало їй звернутись з касаційною скаргою до Верховного Суду у період з 28 липня 2025 року (дата, зазначена адвокатом Шинкаренко М. А. як дата отримання заявником копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції) по 05 серпня 2025 року включно, так як у відпустці вона перебувала з 06 серпня 2025 року.
Більш того, у касаційній скарзі представник заявника не наводить будь-яких обставин та не надає належних доказів на їх підтвердження, які об'єктивно перешкоджали безпосередньо самій заявниці ОСОБА_1 звернутись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження.
Оскільки безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заявнику необхідно надіслати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги долучено копію квитанції про сплату судового збору в сумі 15 819, 20 грн. Проте судовий збір сплачений заявником не в повному обсязі з огляду на таке.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплатіпри поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осібза позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позовує захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 3 028, 00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зазначену заявником у касаційній скарзі ціну позову (998 700, 00 грн), при зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, тобто 9 987, 00 грн (998 700, 00 грн * 1 %).
Таким чином, ураховуючи позовні вимоги, а також вимоги касаційної скарги, за подання цієї касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у сумі 15 979, 20 грн (9 987, 00 грн * 200 % * 0, 8).
Отже, ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 160, 00 грн (15 979, 20 грн - 15 819, 20 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
Також відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Проте в порушення вимог вказаної законодавчої норми у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні, або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги з доказами надсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) (у випадку якщо касаційна скарга в новій редакції буде подана через підсистему «Електронний суд») або нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи (у випадку подання нової редакції касаційної скарги у паперовій формі), оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), а також надати доказ доплати судового збору за подання касаційної скарги. Крім того, заявнику необхідно подати до суду заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2025 року за клопотанням представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Шинкаренко Марини Анатоліївни неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов