Справа № 143/772/25
16.09.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т .О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельні ділянки в порядку спадкування за законом, -
установив:
У серпні 2025 року позивачка звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . До дня смерті спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_2 .
Після смерті батька позивачки відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно, що складається із житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк позивачка звернулася до нотаріуса для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на вказаний вище житловий будинок та присадибну земельну ділянку. Зазначає, що правовстановлюючий документ, який підтверджував би право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди (свідоцтво про право власності) за життя ОСОБА_2 в КП «Вінницьке об'єднане бюро технічної інвентаризації» не був зареєстрований. На ім'я спадкодавця ОСОБА_2 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, але щодо них не була проведена державна реєстрація права власності.
За таких обставин, з метою захисту своїх спадкових прав, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 18.08.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, а також витребувано з Погребищенської державної нотаріальної контори копії матеріалів спадкової справи № 58/2022 від 17.03.2022 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 35).
Позивачка в судове засідання не з'явилася, проте надіслала до суду заяву, в якій просить позовну заяву розглянути без її участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 30).
Представник Погребищенської міської ради в судове засідання не з'явився. Проте, головний спеціаліст юрист відділу правового забезпечення Погребищенської міської ради Дзюба О. О. до суду надіслав заяву, в якій просить розгляд справи провести у відсутність представника відповідача, позовні вимоги визнають у повному обсязі та не заперечують щодо їх задоволення (а. с. 64-69).
Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв'язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову є таким, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а відтак підлягає прийняттю. З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, за змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 559 (а. с. 10).
Факт родинних відносин між спадкодавцем та позивачкою підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.12.1969 (а. с. 8) та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 02.03.1987 (а. с. 9).
Вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав спадкодавцю що ОСОБА_2 на підставі запису з погосподарської книги № 5 на 2021-2025 роки по Очеретнянському старостинському округу, номер об'єкта погосподарського обліку 000-1 (а. с. 28).
Також на замовлення ОСОБА_1 05.08.2025 ФОП ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами щодо будинковолодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 14-16).
Відповідно до копії архівного витягу з рішення № 12 Очеретнянської сільської ради народних депутатів Погребищенського району Вінницької області від 25.10.1994 2 сесії 22 скликання «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» у списку осіб, яким передано у безкоштовну приватну власність та постійне користування земельні ділянки, за АДРЕСА_3 значиться ОСОБА_2 (загальна площа у приватній власності та постійному користуванні - 0,81: - для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,25; - для особистого підсобного господарства - 0,56) (а. с. 27).
ФОП ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 (померлий) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22).
Відповідно до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6301360642025 від 24.07.2025 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0523483800:06:003:0102 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18, 19).
Згідно з копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101461662025 від 30.07.2025 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0523483800:06:003:0103 площею 0,5600 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20, 21).
З матеріалів спадкової справи № 58/2022 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_2 за життя, користуючись своїм правом, зробив заповітне розпорядження, яким заповів на ім'я своєї дочки ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області площею 3,1291 га, посвідчену державним актом серії ВН № 124121, виданим Погребищенською районною державною адміністрацією 04.02.2005; 1/4 квартири по АДРЕСА_4 та інше своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право. Заповіт посвідчений 23.04.2018 секретарем виконавчого комітету Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області Пономаренко Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 84 (а. с. 48).
Також із матеріалів спадкової справи № 58/2022 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті спадкодавця шляхом подання відповідної заяви до Погребищенської державної нотаріальної контори. В матеріалах спадкової справи відсутні будь-які заяви про відкликання чи скасування означеної заяви (а. с. 45).
Державним нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Швецем О. В. на ім'я ОСОБА_1 19.02.2025 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею площею 3,1291 га, кадастровий номер 0523483800:07:000:0146, розташованої на землях, що знаходяться на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належала померлому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 124121, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією 04.02.2005. (а. с. 61).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 58/2022 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина за законом, яка не була включена до складу спадкового майна відповідно до заповіту, що складається, зокрема, із земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523483800:06:003:0102,), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки площею 0,5600, кадастровий номер 0523483800:06:003:0103, для ведення особистого селянського господарства, що належали померлому на підставі рішення Очеретнянської сільської ради народних депутатів Погребищенського району Вінницької області, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 43-63).
З матеріалів вказаної вище спадкової справи вбачається, що спадкоємцем за законом першої черги на спадкове майно померлого є його дочка ОСОБА_1 , що, як зазначалося вище, прийняла спадщину після смерті спадкодавця шляхом подання відповідної заяви до Погребищенської державної нотаріальної контори. (а. с. 43-63).
Зі спадкової справи вбачається відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину (а. с. 43-63).
Однак, відповідно до листа завідувача Погребищенської державної нотаріальної контори Швеця О. В.від 13.08.2025 № 440/01-16 видача свідоцтва про право спадщини за законом неможлива у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).
Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статей 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
В ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права чи інтересу.
Згідно із ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
В роз'ясненнях, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зазначено, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно п.п. «б», «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У відповідності до п. «а» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється шляхом визнання прав.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2012 року, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями,багаторічними насадженнями.
У цивілістичній доктрині сформульовано загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №318/1274/18).
Згідно із ч. 1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні.
Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16.
При застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 цього кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц.
Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Суд, дослідивши надані позивачем матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки спадкодавець був власником зазначеного у позові спадкового майна, позивачка прийняла спадщину, однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими спорудами, які не були виготовлені ще за життя спадкодавця, та відсутністю державного акта на право власності на земельну ділянку.
В контексті обставин справи суд вважає, що визнання позову представником відповідача не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 протягом встановленого законом строку прийняла спадщину, однак у неї існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд дійшов висновку, що з метою захисту майнових прав позивачка за нею необхідно визнати право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, та земельні ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 бажає судові витрати залишити за собою, то враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, сплачений нею судовий збір не підлягає стягненню із відповідача на її користь.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 13, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Прийняти визнання позову представником відповідача Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області Дзюбою Олегом Олександровичем.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок позначений літерою «А», загальною площею 64,2 кв. м., житловою площею 39,7 кв. м., веранду позначену літерою «а», ганок, літню кухню-сарай позначених літерою «Б», сарай позначений літерою «б», вхід в погріб позначений літерою «В», огорожу позначену за номером 1, ворота з хвірткою позначені за номером 2, хвіртку позначену за номером 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523483800:06:003:0102, цільове призначення якої є для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 0,5600 га, кадастровий номер 0523483800:06:003:0103, цільове призначення якої є для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер (відмітка в паспорті), жителька АДРЕСА_5 .
Відповідач: Погребищенська міська рада, код ЄДРПОУ 03772654, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 110, м. Погребище Вінницького району Вінницької області, 22200.
Повне судове рішення складено 22.09.2025.
Суддя