Справа № 132/3048/23
Провадження №1-кс/132/478/25
Ухвала
Іменем України
27 серпня 2025 року слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 та його захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_11 , уродженця села Гущинці Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
20.08.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшло клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_12 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023022330000155 від 14.09.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, в рамках якого ОСОБА_12 повідомлено про підозру у їх вчиненні. На момент повідомлення про підозру, органом досудового розслідування зібрано вагомі докази, що підтверджують причетність підозрюваного ОСОБА_12 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. На дату розгляду вказаного клопотання у суді, наявні ризики, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_12 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, відповідно застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співрозмірним особі підозрюваного та суспільній небезпечності вчиненого діяння. Так, ОСОБА_12 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у справі; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів. Таким чином, наразі, наявні ризики визначені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Саме застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, повністю відповідає охороні прав і інтересів суспільства, а інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать процесуальні рішення на стадії досудового слідства та не зможуть запобігти доведеним ризикам, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу є передчасним.
В судовому засіданні слідча ОСОБА_13 підтримала дане клопотання та зазначила, що всі підстави для застосування у відношенні ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту викладені у поданому слідчому судді процесуальному документі.
Прокурор ОСОБА_14 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, з підстав зазначених в ньому.
ОСОБА_15 , будучи особою, у відношенні якої ставиться питання про застосування запобіжного заходу, в судовому засіданні зазначив, що від органу досудового розслідування та суду не переховувався, а тому заперечує щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки слідчим та прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив визначити більш м'який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту.
Захисники підозрюваного ОСОБА_12 - адвокати ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , підтримали позицію свого підзахисного, просили обрати більш м'який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши підозрюваного та його захисників, слідчого та прокурора, перевіривши матеріали справи, вважаю, що клопотання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав:
Під час розгляду даного клопотання, слідчий суддя встановив, що в провадженні слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023022330000155 від 14 вересня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
19 серпня 2025 року громадянину ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Заступник начальника слідчого відділу відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 , звернувся 20 серпня 2025 року до слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на наявність ризиків, визначених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Статтею 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до частини п'ятої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Статтею 2 КПК України регламентовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини першої статті 176 КПК України передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також, статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
За частиною першою статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_12 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_12 до кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя погоджується із доводами слідчого, прокурора, що повідомлена ОСОБА_12 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги статті 184 КПК України, а надані докази на обґрунтування клопотання є достатніми.
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважаючи, що існують ризики, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
При визначенні імовірності переховування підозрюваного ОСОБА_12 від органів досудового розслідування та/або суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Так, кримінальне правопорушення за ч.4 ст.191 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_12 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного ОСОБА_12 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Внаслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, не контролюється орієнтовно понад 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування), підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Щодо інших ризиків, на наявності яких посилаються слідчий та прокурор у поданому клопотання, то слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 184 КПК України, до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
За частиною 2 статті 185 КПК України, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
Як вбачається з поданого клопотання, слідчий за погодженням із прокурором, просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_12 запобіжний захід тримання під вартою, вважаючи, що існують ризики, передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_12 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
В порушення вимог пункту 5 частини 1 статті 184 та пункту 1 частини 3 статті 184 КПК України, подане слідчим клопотання не містить викладу обставин, на підставі яких слідчий дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 177 КПК України, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, а також до клопотання не додано з цього приводу всіх копій матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Так, слідчим у поданні формально викладені посилання на ризики, зазначені пунктами 2, 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме не конкретизовані обставини, на підставі яких він дійшов висновку про їх наявність та не послався на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Заявляючи ризик, передбачений пунктом 2 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підсудний ОСОБА_12 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурор повинен був послатися на конкретну річ чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та які не були ще виявлені та вилучені в рамках цього кримінального провадження, а також обставини, які свідчать, що обвинувачений має доступ до останніх, та може вчинити дії, направлені на їх знищення, спотворення чи схову.
Проте, у поданному клопотанні, прокурором не зазначено конкретну річ чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та які не були ще виявлені та вилучені в рамках цього кримінального провадження, а також невказано обставин, які свідчать, що підозрюваний має доступ до останніх, та може вчинити дії, направлені на їх знищення, спотворення чи схову. Отже, даний ризик необґрунтований та неконкретизований.
Заявляючи ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий повинен був послатися на конкретні обставини, які свідчать про встановлені та зафіксовані на відповідних носіях факти одиничних або систематичних неправомірних дій підозрюваного, які були направленні на намагання вчинити фізичний та/або психологічний тиск на свідків в цьому кримінальному провадженні, з метою схилення останніх до надання завідомо неправдивих свідчень та/або зміни раніше наданих показів.
Проте, в матеріалах поданого клопотання відсутні будь-які дані, які свідчать про здійснення спроб ОСОБА_12 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім цього, в рамках цього кримінального провадження свідки вже надавали свої показання і при їх допиті, останні попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, тобто незаконний вплив на них є лише припущенням, а тому ризик, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, не може бути врахований судом.
Отже, слідчим та прокурором у поданому клопотанні ризики, передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 177 КПК України, взагалі необґрунтовані і невмотивовані, та не доведені належними та допустимими доказами.
Даний недолік, слідчий та прокурор в судовому засіданні не усунули, додаткових обґрунтувань із зазначеного приводу не надали. Про інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, не повідомили, а подане клопотання в цій частині не доповнили та не змінили.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні відповідно до вимог частини 3 статті 26 КПК України, вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, а також в межах доводів викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, та на підставі доказів поданих на обґрунтування доводів клопотання. Вихід за межі доводів поданого клопотання, а також взяття до уваги доказів, які не було подано на його обґрунтування, законом заборонено.
Тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (кваліфікація), не може слугувати обґрунтуванням для обрання запропонованого виду запобіжного заходу, оскільки прийняте судом рішення не буде відповідати вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.
Приписами частини 4 статті 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та сталі соціальні зв'язки, беручи до уваги конкретні обставини даної справи, враховуючи те, що слідчим, прокурором не доведено недостатність підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, виходячи із практики ЄСПЛ та норм КПК, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічну пору доби, який є достатнім і забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, які покладаються на нього слідчим суддею.
Суд звертає увагу, що застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, про який просить слідчий та прокурор, на переконання суду, є надмірним та непропорційним.
Керуючись ст.ст.176-178, 193-194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_12 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_11 , уродженця села Гущинці Калинівського району Вінницької області, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби, що полягає в забороні підозрюваному без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22год.00хв. по 06год.00хв. наступної доби, строком на 60 (шістдесят) днів, до 25 жовтня 2025 року (в межах строку досудового розслідування) включно, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, та необхідності прямування до зони укриття у разі надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру під час оголошення відповідної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_12 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_12 , що у разі невиконання зазначених обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_12 , що відповідно до положень ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_12 .
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя