Справа № 128/128/25
Іменем України
22 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця кримінальне провадження № 12024020000000727, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
На підставі ст. 331 КПК України прокурори в судовому засіданні підтримали подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були враховані ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі обсяг обвинувачення ОСОБА_6 , а тому він може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконно впливати на свідків, попередня ухвала суду щодо запобіжного заходу була залишена без змін та з того часу вказані ризики не зменшилися та не змінилися, тобто відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у кримінальному провадженні. Вважає, що будь-який інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки він не має міцних соціально-стримуючих факторів, та враховуючи санкцію статті обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили. Просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки зазначені прокурорами ризики є недоведеними. Також, підтримали подане в судовому засіданні обвинуваченим письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, яким просили змінити запобіжний захід на більш м'який у виді цілодобового домашнього арешту, або домашнього арешту в нічний час доби, або у виді особистого зобов'язання і поруки голови ОТГ, з покладенням передбачених законом обов'язків. Наголосили на тому, що обвинувачений не має наміру ухилятись від суду, його майно арештоване, страхова компанія сплачує потерпілим відшкодування в великому обсязі та поза судом, за заявами потерпілих.
Прокурори в судовому засіданні заперечили з приводу задоволення клопотання обвинуваченого про зміну раніше обраного запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчуєтьсята до його закінчення судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершено.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Попередніми ухвалами щодо запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , судом було враховано як тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожувала особі на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відомості про особу обвинуваченого, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а також незаконно впливати на інших учасників судового розгляду.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб (в межах даної справи - 6 осіб, двоє з яких були неповнолітніми), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Та суд зауважує, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення суду. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд звертає увагу, що посилання обвинуваченого на те, що в даному кримінальному провадженні вже були допитані майже всі свідки та частина потерпілих не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться в ухвалах суду про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Накладення арешту на майно та відсутність факту переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування не можуть впливати на підстави та можливість подальшого застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою і не є підставою для зміни раніше обраного виду запобіжного заходу на більш м'який.
Беручи до уваги наявні відомості про особу обвинуваченого, а також те, що допит потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні триває, обвинувачений також ще не допитаний, тому на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків чи потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати. Наведені стороною захисту аргументи, на думку суду, не є достатніми обставинами, які переважують інші ризики, встановлені судом при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.
Тому клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 20.11.2025 включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: