22 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 160/8936/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів"
про відвід суддів: Бенедисюка І. М., Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
у справі № 160/8936/21
за касаційною скаргою Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів"
до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, відповідач, скаржник) звернулося 25.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 160/8936/21; прийняти нове рішення, яким рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 залишити без змін, позовні вимоги позивача залишити без задоволення; поновити строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 160/8936/21.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.08.2025 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю. Л. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І. М. (головуючий), судді - Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Верховний Суд ухвалою від 20.08.2025, зокрема: відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 160/8936/21 і призначено касаційну скаргу до розгляду на 14.10.2025 об 11:00.
До Верховного Суду 27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" (далі - ТОВ "Світловодський Завод Пиломатеріалів", позивач) надійшла заява про відвід суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М. від розгляду справи № 160/8936/21 (передано судді-доповідачу після виходу з відпустки 22.09.2025).
Також до Верховного Суду 27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Світловодський Завод Пиломатеріалів" надійшла заява (уточнена) про відвід суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М. від розгляду справи № 160/8936/21 (передано судді-доповідачу після виходу з відпустки 22.09.2025).
Щодо заяв ТОВ "Світловодський Завод Пиломатеріалів" про відвід суддів Верховного Суду Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М., колегія суддів зазначає таке.
Заяви мотивовані тим, що:
" - вказані судді приймали участь у колегіях по розгляду справ: № 912/3412/16; 912/3360/16; 912/3353/16; 912/3354/16; 912/3388/16;
- усі учасники колегії приймали участь у винесенні процесуальних рішень у справах про скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 05.07.2016 №10-р/к за результатами перегляду вище перелічених справ винесено незаконні рішення;
- предметом розгляду у даній справі є визнання бездіяльності відповідача протиправною, щодо не здійснення перегляду рішення адміністративної колегії Відділення від 05.07.2016 №10-р/к;
- за таких обставин у позивача виникли сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М. при
розгляді справи № 160/8936/21."
Так, зокрема скаржник зазначає, що не зважаючи на факт того, що участь суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М. при розгляді касаційної скарги Відділення у справі № 160/8936/21 свідчить про існування правової позиції у судді, яка не може бути іншою під час розгляду цієї скарги, що робить розгляд касаційної скарги в цій справі передбачуваним, однозначно очікуваним та формальним здійсненням процедури судочинства замість реального вирішення спору та здійснення правосуддя, подає ці заяви з підстав, які раніше не заявлялися.
Розглянувши заяви ТОВ "Світловодський Завод Пиломатеріалів" про відвід суддів Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.
Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність" в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Тобто, процесуальні рішення судді, рішення в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена зокрема і у судових рішеннях, не може бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Процесуальним законодавством не встановлено вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді (суддів). Особиста думка заявника або незгода з рішеннями судді (суддів) не є доказом їх упередженості.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У силу приписів статті 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Отже, доводи заявника, викладені у заявах про відвід суддів, є такими, що не узгоджуються з наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу у розумінні пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, не дають підстав для висновку про наданням переваги одній конкретній стороні спору, а є лише припущенням (яке обґрунтоване його особистою незгодою із судовими рішеннями); заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді Бенедисюк І. М., Булгакова І. В. та Малашенкова Т. М. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи № 160/8936/21, та/або існують переконливі факти, які б могли викликати сумніви щодо їх безсторонності та/або існування наявності фактів, що можуть бути перевірені (в тому числі, щодо проявів неприязного відношення до заявника), які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів, адже незгода сторони із судовими рішеннями у справах: № 912/3412/16; 912/3360/16; 912/3353/16; 912/3354/16; 912/3388/16 щодо того чи іншого юридичного питання (правова оцінка), участь суддів у іншій справі не є підставою для відводу; не свідчить і про те, що у цьому контексті за цими ж доводами та обставинами, є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у судовому процесі, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникали сумніви у неупередженості суддів.
Суд також звертає увагу, що викладені доводи у заявах про відвід суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М., які фактично зводяться до незгоди сторони із судовими рішеннями, позицією висловленою суддями при розгляді справ: № 912/3412/16; № 912/3360/16; № 912/3353/16; № 912/3354/16; № 912/3388/16 у Верховному Суді, суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлених відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.
Поряд з цим Суд враховує, що вичерпний перелік обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді чинним законодавством не визначений, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших доводів, обставинами передбаченими пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, знаходиться у межах дискреційних повноважень суду.
Приписами частин першої, третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М. від розгляду справи № 160/8936/21, відтак заяви відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України необхідно передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" про відвід суддів: Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. та Малашенкової Т. М., у розгляді справи № 160/8936/21 визнати необґрунтованими.
2. Справу № 160/8936/21 передати на авторозподіл для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова