17 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 927/149/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю представника ОСОБА_1 - Забаріна А. Ф., представниці ОСОБА_2 - Константін А. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражної керуючої Потупало Наталії Ігорівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025
у справі № 927/149/22
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг»
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг» (далі - ТОВ «Яворина-Трейдінг», Боржник).
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2022 у цій справі ТОВ «Яворина-Трейдінг» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Потупало Н. І.
Строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора неодноразово продовжувався, востаннє до 19.12.2024 ухвалою суду від 19.06.2024.
18.11.2024 до суду від ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , заявниця) надійшло клопотання про залучення її до участі у справі №927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг» як уповноваженої особи засновників (учасників) Боржника та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (у відповідній редакції Кодексу згідно внесених змін Законом № 2971-IX від 20.03.2023; далі - КУзПБ) у зв'язку з погашенням вимог кредиторів.
16.12.2024 до суду від ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» арбітражної керуючої Потупало Н. І. надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури Боржника на шість місяців.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2024, серед іншого, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 в частині закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг», задоволено клопотання ліквідатора Боржника, продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута на шість місяців.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2024 про відмову у задоволенні клопотання заявниці в частині закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг»; прийнято в скасованій частині нове рішення, яким клопотання ОСОБА_2 задоволено, припинено ліквідаційну процедуру ТОВ «Яворина-Трейдінг» та повноваження ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Потупало Н. І., провадження у справі №927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг» закрито.
Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, арбітражна керуюча Потупало Н. І. (скаржниця) подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2024 у цій справі.
Підставою касаційного оскарження скаржниця зазначає, зокрема, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ із урахуванням положень статті 30 цього Кодексу, з огляду на залишення поза увагою обставин того, що за весь період виконання повноважень ліквідатора (з 03.08.2022 по 28.02.2025) грошова винагорода арбітражної керуючої не сплачувалась, а понесені в межах процедури витрати повністю не відшкодовані, тоді як закриття провадження у справі про банкрутство унеможливить здійснення відповідного погашення.
Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражної керуючої Потупало Н. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 927/149/22 та призначено її до розгляду в судовому засіданні 30.07.2025 о 10:45.
Ухвалою від 30.07.2025 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 17.09.2025 о 11:15.
У судовому засіданні 17.09.2025 взяли участь представниці ініціюючого кредитора ( ОСОБА_1 ) та уповноваженої особи засновників (учасників) Боржника ( ОСОБА_2 ).
Розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 41 КУзПБ, боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов'язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів. У разі задоволення всіх вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), господарський суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.
Згідно пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Частиною другою статті 90 КУзПБ, серед іншого, врегульовано, що провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктом 5 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджується, що у даній справі здійснено погашення кредиторської заборгованості перед всіма конкурсними кредиторами за рахунок коштів його акціонерів.
У той же час спірним у цій справі постало питання можливості закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг» на підставі пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ (у зв'язку із погашенням кредиторської заборгованості Боржника перед всіма конкурсними кредиторами) без здійснення оплати грошової винагороди ліквідаторки та понесених нею витрат у межах процедури банкрутства.
У розрізі зазначеного питання колегією суддів при підготовці справи до розгляду встановлено відсутність практики Верховного Суду стосовно застосування приписів пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ з урахуванням положень статті 30 цього Кодексу щодо необхідності дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого під час закриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку з погашенням кредиторських вимог згідно з реєстром вимог кредиторів.
Так, частиною першою статті 90 КУзПБ (у редакції Кодексу до внесених змін Законом № 2971-IX від 20.03.2023) було визначено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника; 4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів; 5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом; 6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог; 7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України; 8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статті (у зазначеній редакції Кодексу) передбачалось, що провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Отже, за редакцією КУзПБ до внесених змін Законом № 2971-IX від 20.03.2023 у ліквідаційній процедурі (тобто після визнання боржника банкрутом) було неможливим закриття провадження у справі про банкрутство на підставі норми пункту 4 частини першої статті 90 КУзПБ (аналогічній нормі пункту п'ятого частини першої статті 90 КУзПБ у чинній його редакції) у зв'язку з погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
З наведеного слідує, що законодавець розмежував можливість закриття провадження у справі про банкрутство з тих чи інших підстав стадіями процедури банкрутства.
При цьому за наявності умов відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів закриття провадження у справі про банкрутство після визнання боржника банкрутом (тобто у ліквідаційній процедурі) могло відбуватись виключно у відповідності з пунктом 5 частини першої статті 90 КУзПБ (у редакції Кодексу до внесених змін Законом №2971-IX від 20.03.2023), тобто внаслідок затвердження звіту ліквідатора.
За таким правовим регулюванням можливість закриття провадження у справі про банкрутство з підстави погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів ставилася у залежність від затвердження звіту ліквідатора, що, відповідно, включало й затвердження звіту ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
Своєю чергою, частиною першою статті 90 КУзПБ (у чинній редакції Кодексу, зокрема після внесених змін Законом № 2971-IX від 20.03.2023) встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі: 1) невнесення боржника - юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи, яка є боржником, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника - фізичної особи; 4) перебування у провадженні господарського суду справи про банкрутство (неплатоспроможність) того самого боржника; 5) відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів; 6) затвердження звіту керуючого санацією в порядку, передбаченому цим Кодексом; 7) затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом; 8) якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог; 8-1) якщо відкрита справа про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім господарських товариств, які ліквідуються за рішенням боржника; 9) боржником є оптовий постачальник електричної енергії; 10) якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України; 11) якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника; 12) укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України; 13) прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; 14) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті (у зазначеній редакції Кодексу) встановлено, що провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 10, 12 і 13 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 11 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Аналіз наведених приписів КУзПБ (у чинній його редакції, зокрема після внесених змін Законом № 2971-IX від 20.03.2023) дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) на підставі норми пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ (у зв'язку з погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів) є можливим навіть у ліквідаційній процедурі.
Водночас можливість закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з наведеної підстави жодною нормою цього Кодексу не узалежнено від необхідності затвердження звіту ліквідатора, зокрема звіту щодо нарахування і виплати грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
Таким чином, зазначене правове регулювання допускає настання випадку закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) на підставі пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ (у зв'язку з погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів) без одночасного вирішення питання щодо оплати грошової винагороди ліквідатора та понесених ним витрат у межах ліквідаційної процедури, що, у свою чергу, свідчитиме про недотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
У зв'язку з наведеним, висвітлене правове питання, що стосується спірних у цій справі правовідносин, належним чином не врегульовано.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013).
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Отже, з метою забезпечення єдності судової практики у розгляді справ про банкрутство, необхідним є вирішення питання щодо можливості закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) на підставі пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ (у зв'язку з погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів) без вирішення питання щодо оплати грошової винагороди ліквідатора та понесених ним витрат у ліквідаційній процедурі шляхом затвердження господарським судом відповідного звіту.
При цьому формування правових висновків про застосування приписів пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ за результатом розгляду цієї справи може призвести до конкретизації (уточнення) правової позиції щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеної у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї палати або у складі такої палати.
Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
З урахуванням наведених вище мотивів та процесуальних норм, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 927/149/22 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд
Справу № 927/149/22 за касаційною скаргою арбітражної керуючої Потупало Наталії Ігорівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк