18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12975/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
позивача: не з'явилися;
відповідача: Ночвай Д.М.;
прокуратури: Гудименко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025
у складі колегії суддів: Барсук М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.,
у справі № 910/12975/24
за позовом Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Арм Спорт»
про визнання частково недійсним договору та стягнення 33 600,00 грн,
Історія справи
1. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Арм Спорт» (далі - ТОВ «Європа Арм Спорт», відповідач) про визнання частково недійсним договору про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024 та стягнення 33 600,00 грн.
2. Позов мотивовано тим, що товар, який поставлявся відповідачем за договором про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024, звільняється від оподаткування відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому відповідний пункт договору про включення до вартості товару податку на додану вартість має бути визнаний недійсним та, як наслідок, - отримані відповідачем кошти зі сплати вказаного податку підлягають поверненню позивачу.
3. Прокурор, звертаючись до суду, визначив позивачем Новогуйвинську селищну раду, як замовника закупівлі та головного розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля товару.
4. Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави у спірних відносинах полягає в тому, що договір між позивачем та відповідачем був укладений всупереч вимогам законодавства щодо визначення ціни товару з включенням податку на додану вартість, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
5. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12975/24 позовні вимоги Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради задоволено. Визнано недійсним пункт 4.1 договору про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024, укладеного між Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Арм Спорт», в частині включення до ціни товару суми ПДВ у розмірі 33 600,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Європа Арм Спорт» на користь Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області грошові кошти у сумі 33 600,00 грн, сплачені в якості ПДВ. Стягнуто товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Арм Спорт» на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у сумі 6 056,00 грн.
6. Судове рішення мотивовано тим, що на договір про закупівлю розповсюджується дія підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання спеціально визначеного товару, а матеріалами справи підтверджується спрямування такого товару на користь військової частини, яка є фактичним кінцевим отримувачем цього товару, тому включення до ціни договору ПДВ суперечить положенням пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
7. Оскільки в п. 4.1 договору сторони включили до ціни вказаного товару суму ПДВ у розмірі 33 600,00 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання п. 4.1 договору в частині неправомірного включення ПДВ до вартості товару недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, та для задоволення позову прокурора в цій частині.
8. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33 600,00 грн суд, посилаючись на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України вказав на те, що сума податку на додану вартість у розмірі 33 600,00 грн була отримана відповідачем за відсутності правової підстави для такого набуття (збереження).
9. Також суд першої інстанції зазначив, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави, тому прокурор правильно визначив Новогуйвинську селищну раду позивачем у цьому спорі та звернувся з відповідним позовом з огляду на відсутність наміру Ради на звернення до суду з позовом.
10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/12975/24 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Європа Арм Спорт», скасовано рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2025 та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ТОВ «Європа Арм Спорт» 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
11. Постанова мотивована тим, що прокурором не доведено наявності сертифіката кінцевого споживача або визначення за умовами договору, в тому числі за змістом його преамбули, суб'єкта кінцевого отримувача товарів, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб'єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.
12. Суд апеляційної інстанції зазначає, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України «Про митний тариф України» від 19.10.2022 № 2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, кінцевими отримувачами.
13. Апеляційний господарський суд взяв до уваги, що:
- матеріали справи не містять, а сторони не надали сертифікат кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України;
- умови укладеного між позивачем та відповідачем договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України;
- ні договір, ні тендерна документація, на підставі якої були проведені відкриті торги із закупівлі тепловізорів, також не містять посилань на Програму забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки або на те, що відповідний товар буде закуповуватись для потреб територіальної оборони або для забезпечення Збройних Сил України.
14. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведення прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним п. 4.1 договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим договором товарів, тому у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів (податку на додану вартість) у розмірі 33 600,00 грн за договором, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми задоволенню не підлягають.
15. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
16. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури, не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/12975/24 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2025.
17. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
18. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. 203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України, підп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, cт. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування», cт. 15 Закону України «Про оборону України»), порушенням норм процесуального права(ст. 2, 86, 236 ГПК України) та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування режиму звільнення операції від оподаткування ПДВ на підставі пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та ст. 15 Закону України «Про оборону України», cт. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо віднесення органів місцевого самоврядування, їх виконавчих комітетів до суб'єктів, які наділені повноваженнями на закупівлю товарів, що використовуються в оборонних цілях, кінцевим набувачем яких є Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України у період воєнного стану.
19. Скаржник зазначає, що обставини справи свідчать про те, що купівля товару здійснюється в межах Програми забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки, затвердженої рішенням тридцять другої сесії селищної ради восьмого скликання від 24.01.2023 № 1179 зі змінами для потреб військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. З метою реалізації визначених програмою заходів, в березні 2024 року Новогуйвинської селищною радою проведено відкриті торги з особливостями, предметом закупівлі яких є тепловізори (ідентифікатор закупівлі UA-2024-03-12- 005314-а).
Відповідно до платіжної інструкції № 381 від 12.04.2024 на розрахунковий рахунок ТОВ «Європа Арм Спорт» замовником перераховано грошові кошти у сумі 201 600,00 гри; призначення платежу - «... матеріально-технічне забезпечення підрозділів територіальної оборони п. 21 розп. КМУ № 181 від 24.02.2022 р. (монокуляр GUDE TrackRPro 35 mm - 3 шт.); згідно накл. № ЕАОф - 16148 від 10.04.2024 та Дог № 12 від 08.04.2024; у т.ч. ПДВ - 33 600,00 грн».
У подальшому Новогуйвинською селищною радою, придбані товари передані на потреби військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, що підтверджується актом приймання передачі окремого індивідуально визначеного майна від 19.04.2024.
20. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в касаційній скарзі наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано, що наведені обставини та надані докази підтверджують придбання позивачем індивідуально визначеного майна, яке передане Збройним Силам України у період дії воєнного стану в Україні з метою задоволення потреб визначених у зверненні частини Збройних Сил України. Нульова ставка ПДВ може бути застосована за умови документального підтвердження фактичного використання товару для забезпечення потреб національної безпеки та оборони.
21. Також скаржник, посилаючись на норми ст. 15 Закону України «Про оборону України» вказав на те, що позивач - Новогуйвинська селищна рада відноситься до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв'язку з чим у період воєнного стану користується пільгами щодо сплати ПДВ при придбанні товарів для Сил оборони України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
22. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Щодо розгляду клопотання про закриття касаційного провадження
23. У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про закриття касаційного провадження на підставі ч. 4 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постановах від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, від 28.08.2025 у справі № 914/1555/24.
24. Розглянувши зазначене клопотання Верховний Суд відмовляє в його задоволенні з огляду на таке.
25. Відповідно до ч. 4 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
26. У справі № 910/8235/24 підставою касаційного оскарження скаржник (прокурор) визначив п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, вказавши на відсутність висновку щодо питання застосування пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
27. Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 виклав висновок щодо застосування норми пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, який підтримано Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 у справі № 914/1555/24.
28. Водночас у справі, що розглядається заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. 203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України, підп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, cт. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування», cт. 15 Закону України «Про оборону України»), порушенням норм процесуального права(ст. 2, 86, 236 ГПК України) та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування режиму звільнення операції від оподаткування ПДВ на підставі пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та ст. 15 Закону України «Про оборону України», cт. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо віднесення органів місцевого самоврядування, їх виконавчих комітетів до суб'єктів, які наділені повноваженнями на закупівлю товарів, що використовуються в оборонних цілях, кінцевим набувачем яких є Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України у період воєнного стану.
29. Також скаржник вказав на те, що позивач - Новогуйвинська селищна рада відноситься до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв'язку з чим у період воєнного стану користується пільгами щодо сплати ПДВ при придбанні товарів для Сил оборони України.
30. Тобто підставою касаційного оскарження у справі, що розглядається, є відсутність висновку застосування режиму звільнення операцій від оподаткування ПДВ на підставі пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в сукупності з нормами Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноважень органів місцевого самоврядування щодо фінансування заходів з оборони при придбанні товарів для Сил оборони України та користування пільгами при сплати ПДВ.
31. З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про закриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
32. У березні 2024 року Новогуйвинською селищною радою проведені відкриті торги з особливостями, предметом закупівлі яких були тепловізори (ідентифікатор закупівлі UA-2024-03-12- 005314-a).
33. За результатами вищевказаних торгів 08.04.2024 між Новогуйвинською селищною радою (замовник) та ТОВ «Європа Арм Спорт» (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів № 12, за умовами якого постачальник, на підставі заявок покупця, зобов'язується поставити покупцю товар з предметом закупівлі: Тепловізори (Лот № 1 Монокуляр тепловізійний Guide TrackIR Pro 640x480 35 мм 2-16х 2800м), код ДК 021:2015: 38630000-0 - Астрономічні та оптичні прилади, надалі - «товар»), а покупець зобов'язується прийняти товар належної якості у власність та оплатити його (п. 1.1 договору).
34. Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, загальна сума закупівлі встановлюються за результатами закупівлі проведеної за процедурою відкритих торгів із особливостями і зазначаються в специфікації (додаток 1), яка підписується уповноваженими представниками сторін договору, скріплюється печатками сторін (у разі їх використання) і є невід'ємною частиною договору.
35. Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума закупівлі товару по договору становить 201 600,00 грн, у тому числі ПДВ - в сумі 33 600,00 грн, та складається з вартості усіх партій товару, які закуповуються покупцем за цим договором.
36. Оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем відповідної суми коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1 договору).
37. Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за товар здійснюються після прийняття товару у власність покупця, що підтверджується видатковою накладною, в якій зазначено номенклатуру (асортимент), кількість і ціну товару, який перейшов у власність покупця, та загальну суму для оплати товару.
38. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).
39. Специфікацією, що є додатком № 1 до договору, сторони узгодили поставку монокуляра тепловізійного GUШDE TrackR Pro 640х480 35 mm 2-16х2800м у кількості 3 од. на загальну суму 201 600,00 грн, в тому числі ПДВ - 33 600,00 грн.
40. Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 201 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЕІОф-16148 від 10.04.2024 на суму 201 600,00 (в тому числі ПДВ - 33 600,00 грн).
41. Позивач повністю сплатив вартість поставленого йому товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 381 від 12.04.2024 на суму 201 600,00 грн.
42. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури, звертаючись з відповідним позовом до суду вказує на те, що пункт 4.1 договору № 12 від 08.04.2024 про включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 33 600,00 грн суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою передбачено, що на період військового стану звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, закупівля яких здійснюється для потреб оборони.
Позиція Верховного Суду
43. За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
44. Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання правочину недійсним.
45. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
46. Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
47. Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
48. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
49. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
50. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
51. Підпунктом 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
52. Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
53. За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
54. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що за своєю правовою суттю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
55. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 вказала на те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
56. Пунктами 30.1, 30.2, 30.9 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
57. Відповідно до пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель: тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
58. Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 вказав на те, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України «Про митний тариф України» від 19.10.2022 №2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Водночас Суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, кінцевими отримувачами.
59. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2025 у справі № 914/1555/24.
60. За приписами ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» кінцеві споживачі - суб'єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб'єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України; сертифікат кінцевого споживача - документ, яким кінцевий споживач визначає місце та мету кінцевого використання (встановлення) товарів і гарантує, що ці товари не будуть використані в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не будуть передані іншому споживачу на території держави призначення або реекспортовані без дозволу відповідного державного органу, а також бере на себе інші гарантії (зобов'язання) щодо імпортованих товарів, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) чи вимогами держави - експортера товару.
61. Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 № 920, визначає порядок надання державних гарантій і гарантій українських кінцевих споживачів щодо використання у заявлених цілях імпортованих в Україну товарів, які підлягають державному експортному контролю, здійснення державного контролю за виконанням цих гарантій, а також контролю за виконанням іноземними кінцевими споживачами своїх гарантій щодо використання у заявлених цілях товарів, імпортованих ними з України.
62. Відповідно до п. 5 цього Положення з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.
63. Пунктами 15, 16 зазначеного Положення встановлено, що сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб'єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3). Оформлення сертифіката кінцевого споживача здійснюється кінцевим споживачем. Сертифікат кінцевого споживача скріплюється підписом керівника відповідного підприємства, організації або уповноваженою на те особою.
Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів.
64. Верховний Суд зазначає, що сертифікат кінцевого споживача оформляється кінцевим отримувачем, якому передаються товари для використання.
65. Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 вказав на те, що сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту.
66. Верховний Суд у постанові від 28.08.2025 у справі № 914/1555/24 зазначив, що визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, та не може бути формальністю адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
67. За приписами ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
68. Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
Генеральний штаб Збройних Сил України;
Командування об'єднаних сил Збройних Сил України;
види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;
окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки;
органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
69. Відповідно до ст. 15 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують:
підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час;
приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
призов громадян на строкову військову службу;
направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори;
організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом;
бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період;
здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством;
вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об'єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг;
організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів;
сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах;
проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України;
здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.
70. Статтею 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження:
1) сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації;
2) бронювання робочих місць для військовозобов'язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства;
3) організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, підготовкою і виконанням завдань територіальної оборони, на відповідній території;
4) вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних з наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об'єктів, комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг;
5) сприяння організації виробництва і поставкам у війська підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;
6) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України;
7) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;
8) здійснення заходів щодо підготовки населення України до участі в русі національного спротиву;
9) підготовка і подання відповідним районним/обласним радам пропозицій до цільових місцевих програм підготовки територіальної оборони та підготовки населення України до участі в русі національного спротиву та участь в організації їх виконання.
71. З огляду на зазначене, позивач - Новогуйвинська селищна рада здійснює забезпечення заходів з територіальної оборони.
72. Водночас, як зазначалося вище, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель (пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України).
73. За вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX ПК України, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
74. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять, а сторони не надали сертифікат кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів є особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; умови укладеного між позивачем та відповідачем договору не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; ні договір, ні тендерна документація, на підставі якої були проведені відкриті торги із закупівлі тепловізорів, не містять посилань на Програму забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки або на те, що відповідний товар буде закуповуватись для потреб територіальної оборони або для забезпечення Збройних Сил України.
75. Відсутність сертифіката кінцевого споживача, відсутність в умовах укладеного між сторонами договору кінцевого отримувача (особи з переліку, визначеного пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України) відповідних товарів свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ та відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) товарів, що є предметом закупівлі, та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України).
76. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
77. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
78. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. 203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України, підп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, cт. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 15 Закону України «Про оборону України»), порушенням норм процесуального права (ст. 2, 86, 236 ГПК України) та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування режиму звільнення операції від оподаткування ПДВ на підставі пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та ст. 15 Закону України «Про оборону України», cт. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо віднесення органів місцевого самоврядування, їх виконавчих комітетів до суб'єктів, які наділені повноваженнями на закупівлю товарів, що використовуються в оборонних цілях, кінцевим набувачем яких є Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України у період воєнного стану.
Скаржник вказав на те, що позивач - Новогуйвинська селищна рада відноситься до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв'язку з чим у період воєнного стану користується пільгами щодо сплати ПДВ при придбанні товарів для Сил оборони України.
79. Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 виклав висновок щодо застосування норми пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, який підтримано Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 у справі № 914/1555/24, Верховний Суд під час розгляду цієї справи, не вбачає підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у цих постановах.
80. Зазначений висновок ураховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
81. Верховним Судом відхиляються доводи скаржника щодо повноважень Новогуйвинської селищної ради стосовно забезпечення у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, та користування у період воєнного стану пільгами стосовно сплати ПДВ при придбанні товарів для Сил оборони України, з огляду на приписи пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, відповідно до якого для звільнення від оподаткування ПДВ операцій визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
82. Позивач як замовник відповідної закупівлі та суб'єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, не був позбавлений можливості ініціювати включення в договір умов щодо суб'єкта кінцевого отримувача, визначеного нормами пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, посилання на Програму забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки, затвердженої рішенням 32 сесії селищної ради 8-го скликання тощо для узгодження волевиявлення сторін щодо цільового призначення договору.
83. Також Верховним Судом відхиляються доводи скаржника щодо ненадання судом апеляційної інстанції оцінки первинним документам, матеріалам, оформленням яких супроводжувалася операція та невзяття до уваги доказів підтвердження того, що кінцевим отримувачем товару були Збройні Сили України, оскільки звернення військової частини, Програма забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки, затвердженої рішенням 32-гої сесії селищної ради 8-го скликання, акт приймання-передачі окремого індивідуально визначеного майна, платіжна інструкція не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, так як такі документи не є тими документами, які відповідно до пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з цим договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
85. Пунктом 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
86. Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
87. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, касаційна скарга - залишається без задоволення.
Розподіл судових витрат
88. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/12975/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. Р. Кібенко