18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8063/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 (суддя Нечай О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В., Руденко М.А.)
у справі за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" (далі - ДП "Радон")
до відповідачів:
1) Держави України в особі Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ДВС),
2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Держказначейство)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1
про стягнення 539 938,48 грн.
Суть спору
1. Між ДП "Радон" та ОСОБА_1 виник спір щодо звільнення останнього з посади начальника служби фізичного захисту Державного спеціалізованого підприємства "Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат".
2. У березні 2023 року Франківський районний суд міста Львова скасував наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновив його на посаді начальника служби фізичного захисту та стягнув на його користь середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у розмірі 500 422,92 грн.
3. Суд допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць та видав відповідний наказ. На виконання рішення суду були відкриті виконавчі провадження (про поновлення на посаді та про стягнення коштів).
4. ДП "Радон" поновило ОСОБА_1 на роботі, а у травні 2023 року на його користь було стягнуто середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. У зв'язку з цим виконавчі провадження були закінчені.
5. У листопаді 2023 року Львівський апеляційний суд постановою від 16.11.2023 у справі №463/11321/20 визнав неправомірною (незаконною) та скасував постанову головного державного виконавця Відділу ДВС від 01.05.2023 про відкриття виконавчого провадження №71693720. А у квітні 2024 року апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
6. У 2023 році ДП "Радон" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 483 110,12 грн безпідставно набутих коштів, 2 660,41 грн 3% річних та 6 299,76 грн інфляційних втрат (справа №752/15902/23). Рішення у цій справі ще не ухвалене.
7. Втім, вже у 2024 році ДП "Радон" звернулось з позовом до Відділу ДВС та Держказначейства про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України 539 938,48 грн, з яких 483 110,12 грн збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб Відділу ДВС, 18 567,31 грн інфляційних втрат та 16 261,05 грн 3% річних.
8. Позиція ДП "Радон" полягає в тому, що державний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження та з порушенням процедури стягнув з нього на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а не за один місяць.
9. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.
10. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
11. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання наявності підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
12. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
13. В провадженні Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 перебувала цивільна справа №463/11321/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Радон" про поновлення на роботі, стягнення суми за час вимушеного прогулу.
14. Франківський районний суд міста Львова рішенням від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 позов задовольнив:
- скасував наказ Державного спеціалізованого підприємства "Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат" (далі - Комбінат) №20 від 26.10.2020 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ";
- визнав незаконним наказ Голови комісії з реорганізації Комбінату від 09.10.2020 №18 "Про перенесення дати запланованого звільнення ОСОБА_1 ";
- поновив ОСОБА_1 на посаді начальника служби фізичного захисту в Комбінаті з 26.10.2020;
- стягнув з ДП "Радон" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 27.10.2020 до 30.03.2023 у розмірі 500 422,92 грн та допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
15. Повний текст рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 виготовлений 03.04.2023.
16. 06.04.2023 ДП "Радон" наказом №191-к/тр поновило ОСОБА_1 на посаді начальника служби фізичного захисту в Комбінаті.
17. 25.04.2023 Франківський районний суд міста Львова видав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 з зазначенням про його негайне виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
18. 28.04.2023 ДП "Радон" звернулося до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 у справі №463/11321/20. Львівський апеляційний суд ухвалою від 17.05.2023 відкрив апеляційне провадження щодо розгляду цієї апеляційної скарги.
19. 01.05.2023 Голосіївський Відділ ДВС зареєстрував заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами *1331*21637603*1*1* та *1331*21657013*1*1*, справа №463/11321/20, що видані 25.04.2023 Франківським районним судом міста Львова.
20. 01.05.2023 головний державний виконавець Відділу ДВС Яковенко Т.І. постановою відкрив виконавче провадження №71693626 за виконавчим листом №463/11321/20 від 25.04.2023 про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
21. Того ж дня державний виконавець виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 401,85 грн та постанову про закінчення виконавчого провадження.
22. 01.05.2023 головний державний виконавець Відділу ДВС Яковенко Т.І. постановою відкрив виконавче провадження №71693720 за виконавчим листом №463/11321/20 від 25.04.2023 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати у розмірі 500 422,94 грн, якою також стягнув з боржника 50 042,29 грн виконавчого збору.
23. Того ж дня державний виконавець також виніс постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору (550 867,08 грн), постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 401,85 грн.
24. 02.05.2023 з ДП "Радон" було стягнуто грошові кошти в сумі 550 867,08 грн на користь Відділу ДВС, відповідно до платіжної інструкції №71693720.
25. На виконання рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 у справі №463/11321/20, ДП "Радон" виплатило ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць, що підтверджується платіжними інструкціями №1932 від 08.05.2023, №1921 від 04.05.2023, №1920 від 04.05.2023 та №1922 від 04.05.2023.
26. 10.05.2023 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №71693720.
27. 15.05.2023 державний виконавець повернув ДП "Радон" суму переплати у розмірі 17 312,82 грн (платіжна інструкція №8497 від 15.05.2023), яка раніше була сплачена останнім на виконання рішення суду.
28. 15.05.2023 відповідно до платіжної інструкції №8499 від 15.05.2023 грошові кошти в сумі 483 110,12 грн були перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 .
29. Львівський апеляційний суд постановою від 16.11.2023 у справі №463/11321/20 визнав неправомірною (незаконною) та скасував постанову головного державного виконавця Відділу ДВС від 01.05.2023 про відкриття виконавчого провадження №71693720.
30. Львівський апеляційний суд у постанові від 16.11.2023 вказав, зокрема, таке:
- у виконавчому листі, виданому 25.04.2023 Франківським районним судом міста Львова, зазначено, що допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць; також вказано, що рішення набрало законної сили: 30.03.2023;
- у заяві про прийняття виконавчого листа до виконання від 27.04.2023 ОСОБА_1 зазначив, що просить стягнути з ДП "Радон" на свою користь середньомісячну заробітну плату; в додаткових відомостях заяви стягувач вказав, що рішення набрало законної сили 30.03.2023: негайне виконання рішення суду;
- враховуючи дату ухвалення судового рішення (30.03.2023), дату видачі виконавчого листа (25.04.2023), дату подання заяви про прийняття його до виконання (01.05.2023), а також зміст цієї заяви та виконавчого листа, з огляду на положення статей 273, 354 та 430 Цивільного процесуального кодексу України, статей 4 та 26 Закону "Про виконавче провадження", проявивши розумну обачність, державний виконавець мав відкрити виконавче провадження лише в частині, допущеній до негайного виконання, а в іншій частині повернути виконавчий лист без прийняття до виконання, оскільки рішення суду, на виконання якого його видано, не набрало законної сили;
- помилкове зазначення місцевим судом у виданому виконавчому листі про те, що рішення набрало законної сили станом на дату його видачі, при цьому, коли на цю дату не закінчився строк апеляційного оскарження, не є вирішальним для державного виконавця при з'ясуванні підстав для відкриття виконавчого провадження, адже останній зобов'язаний самостійно вживати усіх заходів щодо перевірки достатності підстав для відкриття виконавчого провадження, чого у цій справі він не зробив;
- висновок суду першої інстанції про те, що виносячи 01.05.2023 постанову про відкриття виконавчого провадження №71693720 державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, є неправильним.
31. Львівський апеляційний суд постановою від 23.04.2024 у справі №463/11321/20 апеляційну скаргу ДП "Радон" задовольнив, рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 скасував, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст позовних вимог
32. ДП "Радон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Держави України в особі Відділу ДВС та Держказначейства про стягнення з Держказначейства за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ДП "Радон" 539 938,48 грн, з яких 483 110,12 грн збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб Відділу ДВС, 18 567,31 грн інфляційних втрат та 16 261,05 грн 3% річних.
33. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з протиправним відкриттям державним виконавцем виконавчого провадження ВП №71693720 (01.05.2023) з примусового виконання виконавчого листа Франківського районного суду міста. Львова від 30.03.2023 у справі №436/11321/20, що встановлено рішенням Львівського апеляційного суду від 16.11.2023, а також вчиненням інших протиправних дій, посадовими особами Відділу ДВС допущено протиправне стягнення з позивача 483 110,12 грн в межах відкритого з порушенням процедури виконавчого провадження.
34. ДП "Радон" з посиланням на постанову Львівського апеляційного суду від 16.11.2023 у справі №463/11321/20 (якою скасовано постанову головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №71693720), вказує про безпідставність списання державним виконавцем з його рахунку коштів у розмірі 483 110,12 грн на виконання рішенням Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 та просить їх стягнути як збитки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
35. Господарський суд міста Києва рішенням від 13.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, у задоволенні позову відмовив повністю.
36. Суд першої інстанції у рішенні виходив з такого:
- державний виконавець, під час примусового виконання рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 в рамках виконавчого провадження №71693720 вчиняв дії, що передбачені Законом "Про виконавче провадження";
- першопричиною стягнення коштів з ДП "Радон" був виконавчий лист №463/11321/20 від 25.04.2023 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати у розмірі 500 422,94 грн, із зазначенням у ньому набрання рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 законної сили 30.03.2023;
- з огляду на відсутність судових рішень про виправлення помилки у виконавчому листі №463/11321/20 від 25.04.2023 про стягнення з ДП "Радон" на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати у розмірі 500 422,94 грн, або ухвали про визнання його таким, що не підлягає виконанню, державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження №71693720 та вчинив інші дії, зокрема, й стягнув з ДП "Радон" 500 422,94 грн, частину з яких останнє вважає збитками;
- вирішуючи питання безумовності та безповоротності завданої ДП "Радон" майнової шкоди, суд зауважив, що 15.05.2023 відповідно до платіжної інструкції №8499 від 15.05.2023 сума у розмірі 483 110,12 грн була перерахована державним виконавцем на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , у володінні якого перебуває й наразі;
- внаслідок прийняття Львівським апеляційним судом постанови від 23.04.2024 у справі №463/11321/20, якою апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, відпала й єдина підстава набуття ОСОБА_1 спірних коштів;
- до звернення до Господарського суду міста Києва з позовом, що розглядається в межах справи №910/8063/24, ДП "Радон" вже обрало належний спосіб захисту свого порушеного права, а саме стягнення набутих коштів з особи, яка утримує їх у себе без достатньої правової підстави (позов ДП "Радон" до ОСОБА_1 про стягнення 483 110,12 грн безпідставно набутих коштів, 2 660,41 грн 3% річних та 6 299,76 грн інфляційних втрат, справа №752/15902/23).
37. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- статтею 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) передбачено механізм повернення боржником безпідставно стягнутих з нього на користь стягувача коштів в процесі примусового виконання рішення суду; звертатися з відповідною заявою боржник повинен до суду, який видав відповідний виконавчий документ;
- звертаючись з позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої неправомірними діями державного виконавця вчиненими в рамках виконавчого провадження №71693626 з виконання виконавчого листом №463/11321/20 від 25.04.2023, позивач не врахував можливість повернути безпідставно стягнуті з нього кошти на підставі ст.432 ЦПК; позов, поданий у цій справі, є передчасним, оскільки право на його пред'явлення виникає лише у разі невиконання судового рішення про стягнення надмірно сплачених коштів, якщо буде встановлено неможливість повернути на користь боржника грошові кошти, стягнуті з нього на виконання виконавчого листа;
- оскільки позивач не зазначив як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів, а суди не встановили таку неможливість повернути кошти на підставі ст.432 ЦПК, позов про відшкодування матеріальної шкоди з державного бюджету заявлено передчасно і в його задоволенні варто відмовити;
- за відсутності доказів неможливості стягнення на підставі ст.432 ЦПК на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом, пред'явлення боржником позову про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов'язань є передчасним і не залежить від вини державного виконавця, оскільки норми ст.432 ЦПК є спеціальними і їх застосування не ставиться в залежність від поведінки учасників виконавчого провадження;
- ДП "Радон" звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 483 110,12 грн безпідставно набутих коштів, 2 660,41 грн 3% річних та 6 299,76 грн інфляційних втрат, Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 09.08.2023 передав матеріали справи за підсудністю до Франківського районного суду міста Львова, який ухвалою від 13.09.2023 у справі №752/15902/23 прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі; станом на час ухвалення цієї постанови, справа №752/15902/23 не розглянута судом;
- висновок Львівського апеляційного суду, наведений ним у постанові від 16.11.2023 у справі №463/11321/20 при розгляді скарги на дії державного виконавця, про право на звернення особи до суду у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця з позовом про відшкодування такої шкоди, не є вказівкою для апеляційного господарського суду в частині можливості задоволення позову у цій справі, пред'явленого на підставі наведених вище обставин.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
38. 02.07.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
39. ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає:
- постанова суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, які висловлені у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, щодо застосування у подібних правовідносинах статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) в частині відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади або його посадової особи;
- постанова суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, які висловлені у постанові від 31.07.2023 у справі №216/5508/20 щодо застосування у спірних правовідносинах ст.1174 ЦК та права особи звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця.
40. 28.07.2025 надійшов відзив Відділу ДВС, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
41. У відзиві Відділ ДВС зазначає, зокрема, що задовго до звернення до Господарського суду міста Києва з позовом, що розглядається в межах справи №910/8063/24, позивач вже обрав належний спосіб захисту свого порушеного права, а саме стягнення набутих коштів з особи, яка утримує їх у себе без достатньої правової підстави (справа №752/15902/23).
42. 04.08.2025 надійшов відзив ДП "Радон", в якому просить оскаржувані рішення - скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
43. У відзиві ДП "Радон" зазначає, зокрема, таке:
1) суд першої інстанції повинен був надати оцінку постанові Львівського апеляційного суду від 16.11.2023 у справі №463/11321/20 та констатувати чи заперечити наявність фактів, що мають преюдиційне значення;
2) мають преюдиційне значення та мають бути застосовані для висновку про протиправність дій державного виконавця:
- виконавчий лист, що виданий 25.04.2023 Франківським районним судом міста Львова, видавався для виконання рішення суду від 30.03.2023;
- рішення суду від 30.03.2023 на дату відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем Відділу ДВС 01.05.2023 не набрало законної сили; у виконавчому листі Франківського районного суду м. Львова, зазначено, що рішення набрало законної сили: 30.03.2023;
- дата ухвалення судового рішення від 30.03.2023 та дата набрання рішення законної сили, що зазначена у виконавчому листі (30.03.2023) співпадають;
- у заяві про прийняття виконавчого листа до виконання від 27.04.2023 ОСОБА_1 зазначив, що просить стягнути з ДП "Радон" на свою користь середньомісячну заробітну плату; в додаткових відомостях заяви стягувач ОСОБА_1 вказав, що рішення набрало законної сили 30.03.2023: негайне виконання рішення суду;
- рішення суду від 30.03.2023 в частині стягнення заробітної плати за один місяць виконано ДП "Радон" самостійно (шляхом перерахування коштів заробітної плати за один місяць з утриманням необхідних податків та зборів);
3) обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом - статті 1173,1174 ЦК.
44. 04.08.2025 надійшов відзив Держказначейства, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
45. У відзиві Держказначейство зазначає, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанції встановили, що державний виконавець під час примусового виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження №71693720 вчиняв дії, що передбачені Законом "Про виконавче провадження", а позивач не довів вину відповідача-1 у заподіянні йому збитків;
- позивач не позбавлений права звернутися з окремим позовом до особи, у володінні якої перебувають безпідставно отримані кошти; стягнення з позивача 483 110,12 гривень, які в подальшому були перераховані стягувачу, не може вважатися ні збитками, ні шкодою у розумінні положень ст.22 та 1173 ЦК;
- позовна заява не містить аргументів та підстав залучення Держказначейства до справи у статусі відповідача; Держказначейство не є учасником спірних правовідносин; Держказначейство є неналежним відповідачем у цій справі, а позовні вимоги щодо стягнення коштів з Держказначейства суперечать законодавству;
- механізм стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які не були зараховані до державного бюджету, Порядком №845 та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері бюджетного законодавства, та якими визначено повноваження Держказначейства щодо стягнення коштів місцевого бюджету та державного бюджетів не визначений; стягнення з державного бюджету 3 % річних та інфляційних втрат призведе по порушення бюджетного законодавства, а саме буде допущено нецільове використання бюджетних коштів.
46. 04.09.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд подав додаткові пояснення, в яких вказав, що 28.08.2025 Львівський апеляційний суд постановою залишив без змін ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 01.05.2025 у справі №463/11321/20 про відмову у задоволенні заяви ДП "Радон" про поворот виконання рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
47. Верховний Суд ухвалою від 22.07.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження.
Чи допустив державний виконавець помилку, повністю виконавши рішення суду?
48. Суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець в рамках виконавчого провадження №71693720 вчиняв дії, що передбачені Законом "Про виконавче провадження"; державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження №71693720 та вчинив інші дії, зокрема, й стягнув з ДП "Радон" 500 422,94 грн, частину з яких останній вважає збитками.
49. Суд апеляційної інстанції вважав, що доводи про завдання позивачу збитків неправомірним списанням державним виконавцем з боржника коштів не можуть бути підставою для задоволення позову; поданий у цій справі позов є передчасним.
50. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що дії державного виконавця є протиправними, наявна шкода і причинно-наслідковий зв'язок; суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення питання про те, чи були дії державного виконавця правомірними, та, як наслідок, ухилився від вирішення питання про наявність шкоди та причинно-наслідкового зв'язку.
51. Верховний Суд щодо таких доводів скаржника зазначає таке.
52. Як встановили суди попередніх інстанцій, Франківський районний суд міста Львова рішенням від 30.03.2023 у справі №463/11321/20, зокрема, стягнув з ДП "Радон" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 27.10.2020 до 30.03.2023 у розмірі 500 422,92 грн. При цьому, суд допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
53. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (ч.1 ст.430 ЦПК в редакції станом на дату ухвалення рішення).
54. Отже, негайне виконання судового рішення допускається в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
55. 25.04.2023 Франківський районний суд міста Львова видав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 з зазначенням про його негайне виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
56. Втім, головний державний виконавець Відділу ДВС Яковенко Т.І. відкрив виконавче провадження №71693720 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати у повному присудженому розмірі 500 422,94 грн та стягнув з ДП "Радон" ці кошти на користь Відділу ДВС.
57. Тобто, державний виконавець відкрив виконавче провадження та здійснив негайне стягнення грошових коштів (заробітної плати) у присудженому судом розмірі, а не у розмірі не більше ніж за один місяць.
58. Львівський апеляційний суд постановою від 16.11.2023 у справі №463/11321/20 визнав неправомірною (незаконною) та скасував постанову головного державного виконавця Відділу ДВС від 01.05.2023 про відкриття виконавчого провадження №71693720, мотивуючи це, зокрема, таким:
- враховуючи дату ухвалення судового рішення (30.03.2023), дату видачі виконавчого листа (25.04.2023), дату подання заяви про прийняття його до виконання (01.05.2023), а також зміст цієї заяви та виконавчого листа, з огляду на положення статей 273, 354 та 430 Цивільного процесуального кодексу України, статей 4 та 26 Закону "Про виконавче провадження", проявивши розумну обачність, державний виконавець мав відкрити виконавче провадження лише в частині, допущеній до негайного виконання, а в іншій частині повернути виконавчий лист без прийняття до виконання, оскільки рішення суду, на виконання якого його видано, не набрало законної сили;
- помилкове зазначення місцевим судом у виданому виконавчому листі про те, що рішення набрало законної сили станом на дату його видачі, при цьому, коли на цю дату не закінчився строк апеляційного оскарження, не є вирішальним для державного виконавця при з'ясуванні підстав для відкриття виконавчого провадження, адже останній зобов'язаний самостійно вживати усіх заходів щодо перевірки достатності підстав для відкриття виконавчого провадження, чого у цій справі він не зробив.
59. Отже, з постанови Львівського апеляційний суд постановою від 16.11.2023 у справі №463/11321/20 вбачається, що державний виконавець допустив помилку, відкривши виконавче провадження не лише в частині, допущеній до негайного виконання, а і в іншій частині.
Яким чином помилка державного виконавця могла бути виправлена?
60. При здійсненні виконавчого провадження можуть бути допущені помилки, результатом яких може стати надмірне чи безпідставне стягнення грошових коштів. Втім, чинне законодавство передбачає різні правові способи виправлення таких помилок:
- поворот виконання судового рішення;
- визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;
- звернення боржника (відповідача) з позовною вимогою до стягувача про стягнення на його користь коштів, безпідставно одержаних стягувачем за виконавчим документом.
61. Лише у разі, якщо такі способи захисту порушеного права не призведуть до його відновлення, може постати питання про стягнення з виконавця збитків, завданих неналежним (помилковим) виконанням судового рішення.
62. У справі, що переглядається, суди дійшли висновку, що ДП "Радон" не вичерпало всі зазначені вище способи захисту. Верховний Суд погоджується з цим висновком, виходячи з таких міркувань та встановлених судами обставин.
63. За загальним правилом, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення він відмовляє в позові повністю (п.3 ч.1 ст.444 ЦПК).
64. Львівський апеляційний суд постановою від 23.04.2024 у справі №463/11321/20 рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 у справі №463/11321/20 скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про поворот виконання рішення суду першої інстанції.
65. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача (ч.2 ст.445 ЦПК).
66. Франківський районний суд міста Львова ухвалою від 01.05.2025 у справі №463/11321/20, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.08.2025 (постановлена після подання касаційної скарги у цій справі), у задоволенні заяви ДП "Радон" про поворот виконання рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 відмовив, зазначивши, що чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин; заявник не надав доказів того, що скасоване Львівським апеляційним судом рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.03.2023 обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях.
67. Отже, ДП "Радон" реалізувало своє право звернутися до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, яке було скасоване судом апеляційної інстанції.
68. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що ДП "Радон" не зазначило як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів, а суди не встановили неможливість повернути кошти на підставі ст.432 ЦПК, позов про відшкодування матеріальної шкоди з державного бюджету заявлено передчасно, тому в його задоволенні варто відмовити.
69. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд неповно встановив обставини справи, оскільки питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вже було предметом судового розгляду, і Франківський районний суду міста Львова ухвалою від 29.05.2023 у справі №463/11321/20 відмовив в задоволенні вимоги ДП "Радон" про визнання виконавчого листа Франківського районного суду міста Львова №463/11321/20, виданого 25.04.2023, таким, що не підлягає виконанню повністю.
70. Скаржник також зазначає, що оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні говорив про безпідставність, а не про передчасність позову, то і в межах доводів апеляційних скарги не йшлося про те, що питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вже було предметом судового розгляду.
71. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч.1 ст.432 ЦПК).
72. Положення ч.4 ст.432 ЦПК передбачає, що якщо стягнення за виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
73. Дійсно, ДП "Радон", вважаючи протиправними дії державного виконавця зі стягнення з підприємства суми заборгованості у розмірі 500 422,94 грн, звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа Франківського районного суду міста Львова №463/11321/20, виданого 25.04.2023, таким що не підлягає виконанню повністю.
74. Франківський районний суду міста Львова ухвалою від 29.05.2023 у справі №463/11321/20 відмовив в задоволенні вимоги ДП "Радон" про визнання виконавчого листа Франківського районного суду міста Львова №463/11321/20, виданого 25.04.2023, таким, що не підлягає виконанню повністю, а лише зупинив виконання за виконавчим листом.
75. Отже, ДП "Радон" під час розгляду справи №463/11321/20 реалізувало право звернення до суду в порядку ст.432 ЦПК, що не врахував суд апеляційної інстанції.
76. Однак, з ухвали Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2023 у справі №463/11321/20 не вбачається, що ДП "Радон" заявляло вимоги про стягнення на його користь безпідставно одержаних коштів стягувачем за виконавчим документом.
Щодо відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця
77. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (щодо застосування статей 1173, 1174 ЦК в частині відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади або його посадової особи), від 31.07.2023 у справі №216/5508/20 щодо застосування ст.1174 ЦК та права особи звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця).
78. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
79. У цій справі ДП "Радон" звернулося з позовом до Держави України в особі Відділу ДВС та Держказначейства про стягнення 483 110,12 грн збитків, завданих внаслідок неправомірних дій державного виконавця, а також 3% річних та інфляційних втрат.
80. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1, 2 ст.1166 ЦК).
81. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статей 1173, 1174 ЦК.
82. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК).
83. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК).
84. Положень статей 1173, 1174 ЦК є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
85. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1174 ЦК. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, на яку посилається скаржник.
86. Як вже було зазначено, Львівського апеляційний суд постановою від 16.11.2023 у справі №463/11321/20, розглянувши скаргу на дії державного виконавця, вказав, що державний виконавець допустив помилку, відкривши виконавче провадження та стягнувши кошти не лише в частині, допущеній до негайного виконання, а і в іншій частині.
87. Втім, саме лише задоволення скарг на дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями посадових осіб органів державної виконавчої служби та заподіяною шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №918/203/18).
88. Скаржник також посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.07.2023 у справі №216/5508/20.
89. Верховний Суд у постанові від 31.07.2023 у справі №216/5508/20 переглянув в касаційному порядку судові рішення, ухвалені за результатами розгляду скарги фізичної особи на бездіяльність державного виконавця та відшкодування з державного виконавця моральної шкоди. Верховний Суд у постанові від 31.07.2023 вказав таке:
"Проте, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК України).
…
Суди дійшли вірного висновку про неможливість розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди у скарзі на дії державного виконавця, але невірно застосували, при цьому, норму процесуального права".
90. Втім, скарга на дії/бездіяльність державного виконавця не є предметом розгляду у цій справі, а суди попередніх інстанцій не робили висновок про неможливість звернення ДП "Радон" з позовом про стягнення з Відділу ДВС збитків.
91. Тому, не знайшли своє підтвердження доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій зазначених ним висновків Верховного Суду.
92. Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, позов ДП "Радон", заявлений у цій справі, є передчасним, оскільки право на його пред'явлення виникає лише у разі невиконання судового рішення про стягнення надмірно сплачених коштів, якщо буде встановлено неможливість повернути на користь боржника грошові кошти, стягнуті з нього на виконання виконавчого листа. Верховний Суд погоджується з цією позицією суду апеляційної інстанції.
93. При цьому, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що до звернення до Господарського суду міста Києва з цим позовом ДП "Радон" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (особи, яка утримує кошти у себе без достатньої правової підстави) про стягнення 483 110,12 грн безпідставно набутих коштів, 2 660,41 грн 3% річних та 6 299,76 грн інфляційних втрат (справа №752/15902/23).
94. Франківський районний суду міста Львова ухвалою від 13.09.2023 у справі №752/15902/23 прийняв позовну заяву ДП "Радон" до розгляду та відкрив провадження у цивільній справі.
95. Відтак, до звернення до Господарського суду міста Києва з позовом, що розглядається в межах цієї справи №910/8063/24, ДП "Радон" вже обрало належний спосіб захисту свого порушеного права, а саме стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів.
96. Верховний Суд враховує, що у справі №752/15902/23 не ухвалено остаточне рішення, а звернувшись із цією касаційною скаргою ОСОБА_1 фактично намагається вирішити спір у цій справі таким чином, щоб унеможливити задоволення позову у справі №752/15902/23 про стягнення з нього грошових коштів.
97. З урахуванням цього, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
98. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
99. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
100. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
101. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №910/8063/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець