18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8787/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Сівакової В. В.
від 29 жовтня 2024 року
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Сітайло Л. Г., Шапрана В. В., Буравльова С. І.,
від 26 березня 2025 року (повний текст складений 07 квітня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез"
про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн,
за участю представників:
від позивача: Ліневич Л. В.
від відповідача: Шагірманов Д. О., Марущак А. Р.
1. Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез", в якому (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 18 липня 2023 року (1-й том справи, а.с. 150 - 154), від 10 серпня 2023 року (2-й том справи, а.с. 19 - 25) та від 13 вересня 2023 року (2-й том справи, а.с. 98 - 104), які згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2023 року у справі № 910/8787/23 були прийняті судом до розгляду) просила:
- визнати припиненими з 02 травня 2023 року трудові відносини між нею ( ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез"
- стягнути з відповідача на її користь 3 036 359,24 грн, з яких: 1 732 022,34 грн - сума вихідної допомоги, 1 311,32 грн - сума компенсації за невикористану відпустку, 1 302 373,41 грн - сума компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та 652,17 грн - сума заробітної плати за травень 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що повноваження позивачки, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" були припинені з 01 травня 2023 року. Однак, відповідач в порушення статті 47 Кодексу законів про працю України не приймав рішення шляхом видачі відповідного наказу про звільнення позивачки з цієї посади, трудовий договір з позивачкою не розірвав, з огляду на що трудові відносини між позивачкою та відповідачем слід вважати припиненими з 02 травня 2023 року - дати, в яку відповідач мав видати наказ про звільнення позивачки. Крім того, відповідач в порушення статей 47, 116 Кодексу законів про працю України не провів з позивачкою розрахунку у встановлені законом строки та не здійснив виплату належних їй при звільненні сум вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та заробітної плати за травень 2023 року, з огляду на що відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України має здійснити виплату позивачці також компенсацію середнього заробітку за затримку розрахунку.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених господарськими судами попередніх інстанцій.
20 липня 2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" (номер запису 10701020000076603).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" є Компанія "Оллв'ю Системз Елелсі" (Allvue Systems LLC), резидент Сполучених Штатів Америки.
29 квітня 2020 року рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" № 5, директором Товариства з 30 квітня 2020 року була призначена ОСОБА_1 .
30 квітня 2020 року на підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез", про що видала відповідний наказ від 30 квітня 2020 року № 9.
01 травня 2023 року єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" прийняв рішення № 01/2023 про:
- припинення з 01 травня 2023 року повноважень директора Товариства пані ОСОБА_1 зі встановленням, що 01 травня 2023 року є останнім робочим днем та останнім днем повноважень пані ОСОБА_1 , як директора відповідача;
- обрання та призначення з 02 травня 2023 року на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" пана ОСОБА_2 . Вирішено вчинити всі дії, пов'язані зі зміною директора Товариства та державною реєстрацією відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Про прийняте 01 травня 2023 року єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" рішення № 01/2023 ОСОБА_1 було повідомлено листом, направленим на її електронну адресу. Також, 01 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" направило засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 лист про припинення трудових відносин разом з копією рішення єдиного учасника, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 01 травня 2023 року № 0407038920386.
03 травня 2023 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була здійснена реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" (номер запису 1000701070010076603) про зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез", в якому (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 18 липня 2023 року (1-й том справи, а.с. 150 - 154), від 10 серпня 2023 року (2-й том справи, а.с. 19 - 25) та від 13 вересня 2023 року (2-й том справи, а.с. 98 - 104), які згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2023 року у справі № 910/8787/23 були прийняті судом до розгляду) просив:
- визнати припиненими з 02 травня 2023 року трудові відносини між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез"
- стягнути з відповідача на її користь 3 036 359,24 грн, з яких: 1 732 022,34 грн - сума вихідної допомоги, 1 311,32 грн - сума компенсації за невикористану відпустку, 1 302 373,41 грн - сума компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та 652,17 грн - сума заробітної плати за травень.
Спір виник внаслідок того, що позивачка не погоджується з датою припинення її повноважень як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез", а саме: з 01 травня 2023 року, оскільки вважає, що невидача їй наказу про звільнення підтверджує невиконання відповідачем обов'язку щодо розірвання трудового договору, тому є підстави для визнання припиненими трудових відносин з 02 травня 2023 року, тобто з дати, в яку відповідач мав видати наказ про її звільнення. Крім цього, позивачка в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач не здійснив усі належні їй виплатити, пов'язані із її звільненням.
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 29 жовтня 2024 року у справі № 910/8787/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2025 року, у позові відмовив повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактично повноваження позивачки як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" припинилися з 02 травня 2023 року, позивачка не довела належними засобами доказування порушення її прав відповідачем щодо не припинення її повноважень як директора Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" з 02 травня 2023 року, а відсутність виданої позивачці копії наказу (розпорядження) про її звільнення не відміняє ту обставину, що її повноваження, як директора Товариства припинились на підставі рішення єдиного учасника Товариства саме з 02 травня 2023 року. Також суди дійшли висновку про те, що позивачка не довела розмірів пред'явлених нею до стягнення з відповідача сум, що обраховуються від розміру заробітної плати, яка в свою чергу встановлюється рішенням єдиного учасника Товариства, яке в матеріалах справи відсутнє.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2025 року у справі № 910/8787/23, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржниця послалася на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про:
1) відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- частини дванадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у випадку розірвання трудового договору з директором Товариства;
- пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України у випадку розірвання трудового договору без оформлення відповідного наказу Товариством;
- статті 47 Кодексу законів про працю України щодо можливості припинення трудових відносин без дотримання вимог цієї норми права на підставі лише рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу про припинення повноважень директора Товариства;
2) порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки:
- суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: копію укладеного між сторонами у справі трудового договору, який, зокрема, передбачає розмір заробітної плати/винагороди позивача, та на підставі якого можна встановити середню заробітну плату для розрахунку вихідної допомоги, розмір компенсації за невикористану відпустку та компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку заробітної плати;
- місцевий господарський суд необґрунтовано відхилив та не розглянув належним чином клопотання позивачки від 01 червня 2023 року про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, не прийняв ухвалу про витребування доказів у відповідача та ухвалив рішення без встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили усі обставини справи, ухвалили законні та обґрунтовані рішення, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, врахували висновки Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу позивачки, дослідивши наведені у ній доводи та підстави касаційного оскарження, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом частин першої та другої статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
За змістом частин першої, четвертої та дванадцятої статті 39 цього Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв'ю Текнолоджі Сервісез» № 5 від 29 квітня 2020 року директором товариства з 30 квітня 2020 року була призначена ОСОБА_1 .
Згідно з частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Отже, за змістом наведених норм закону підставою для розірвання договору, укладеного з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, є рішення власника в особі його вищого органу управління (загальних зборів).
Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України свідчить про те, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому, припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
Розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою закону мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами товариства.
Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею Кодексу законів про працю України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення".
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19.
Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 466/10073/22, припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов'язково пов'язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення - це різні правові інститути. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.
Як встановили суди попередніх інстанцій 01 травня 2023 року єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" прийняв рішення № 01/2023 про припинення з 01 травня 2023 року повноважень директора Товариства пані ОСОБА_1 зі встановленням у цьому рішенні того, що 01 травня 2023 року є останнім робочим днем та останнім днем повноважень пані ОСОБА_1 , як директора цього товариства, а також про обрання та призначення з 02 травня 2023 року на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" пана ОСОБА_2 .
Встановивши ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що повноваження ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" припинилися на підставі рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" № 01/2023 від 01 травня 2023 року та фактично припинилися з 02 травня 2023 року, оскільки в рішенні чітко визначено, що 01 травня 2023 року є останнім робочим днем та останнім днем повноважень ОСОБА_1 як директора Товариства.
Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дослідили та встановили лише факт припинення повноважень позивачки як директора відповідача, та залишили поза увагою обставини її звільнення як працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез". Суди не врахували те, що предметом спору у цій справі є, зокрема вимоги про визнання припиненими між сторонами у справі трудових відносин, а не повноважень позивачки як директора відповідача.
З аналізу статті 3 Кодексу законів про працю України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Отже, трудові відносини - це взаємовідносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання працівником оплачуваної роботи за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця, з метою отримання винагороди. Основні суб'єкти цих відносин - це працівник (фізична особа) та роботодавець (юридична чи фізична особа).
Повноваження - це офіційно надане право діяти, приймати рішення або вести справи в певній сфері, виконувати обов'язки та використовувати ресурси товариства, організації, установи чи держави.
Звільнення працівника - це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем, що може відбуватися з ініціативи працівника, роботодавця або з інших підстав, передбачених законодавством України. Це процес, який регулюється трудовим законодавством і передбачає дотримання певних процедур, зокрема, оформлення наказу про звільнення, проведення розрахунку та видачу відповідних документів працівнику.
Трудові відносини між товариством та його директором виникають на підставі відповідного наказу чи розпорядження роботодавця (в особі його виконавчого органу), зокрема про початок виконання обов'язків директора. Припинення повноважень виконавчого органу може бути як підставою для переведення працівника (особи, яка обіймала посаду директора) на іншу роботу в межах товариства, так і підставою для припинення трудових відносин з товариством, про що також видається відповідний наказ (або попереднім, або наступним виконавчим органом).
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведену норму закону та не з'ясували, чи видавав відповідач (та якщо видавав, то коли саме (дата)) наказ (розпорядження) про звільнення позивачки, чи вносив запис про її звільнення до трудової книжки, чи вчиняв відповідач та чи надсилав позивачці письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні.
Отже, обставини звільнення позивачки як працівниці відповідача не були досліджені судами попередніх інстанцій.
Суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам позивачки про те, що наказ про її звільнення відповідачем не видавався, відхилили ці доводи з посиланням на те, що факт невидачі відповідачем наказу про звільнення позивачки не відміняє ту обставину, що її повноваження, як директора відповідача, припинилися на підставі рішення єдиного учасника Товариства. Однак, зазначений висновок судів суперечить зазначеним вище висновкам Верховного Суду про те, що такі поняття, як "припинення повноважень" та "звільнення" не є тотожними та припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення є різними правовими інститутами, враховуючи те, що рішення єдиного учасника відповідача є рішенням про припинення саме повноважень позивачки як директора Товариства, а не рішенням про її звільнення (припинення трудових відносин з Товариством).
Крім того, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи здійснював відповідач нарахування та виплату позивачці належні їй при звільненні суми. Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про недоведення позивачкою розмірів пред'явлених до стягнення з відповідача сум вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та заробітної плати за травень 2023 року.
Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Згідно зі статтею 83 Кодексу законів про працю України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Отже, наведені положення закону передбачають обов'язок роботодавця здійснити звільненому працівнику при його звільненні виплату, зокрема сум вихідної допомоги (стаття 44 КЗпП України), компенсації за всі не використані звільненим працівником дні щорічної відпустки (стаття 83 КЗпП та частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»), заробітної плати за фактично відпрацьовані дні (стаття 94 КЗпП України), компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу) (стаття 117 КЗпП України).
Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили з достовірністю, чи нараховував відповідач позивачці при її звільненні зазначені суми вихідної допомоги, заробітної плати, компенсацій, та якщо нараховав, то в якому розмірі та чи є цей розмір нарахувань правильним, чи здійснив відповідач фактичну виплату позивачці цих сум.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При ухваленні рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (пункт 1 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України)
Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
Однак, оскаржувані позивачкою судові рішення у цій справі зазначеним вимогам не відповідають. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову у цій справі в частині стягнення з відповідача сум вихідної допомоги, заробітної плати за травень 2023 року, компенсацій за невикористану відпустку та за затримку розрахунку виходили з того, що позивачка не довела розмірів, пред'явлених нею до стягнення з відповідача сум, не подала суду жодного рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" про встановлення їй як директору цього Товариства винагороди, в матеріалах справи відсутнє рішення єдиного учасника Товариства про встановлення розміру заробітної плати.
Проте, Верховний Суд зазначає про те, що ці висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження усіх наявних в матеріалах справи доказів, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, без з'ясування та встановлення фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18 зазначив про те, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтю 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування в господарському процесі здійснюється відповідно до стандартів доказування, визначених у статтях 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме: належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.
Отже, при дослідженні та оцінці доказів недостатньо керуватися лише якимось одним стандартом доказування, докази мають бути оцінені з урахуванням усіх передбачених господарським процесуальним законом стандартів, а саме: належності, допустимості, достовірності, вірогідності. При цьому, докази мають бути оцінені як окремо, так і в сукупності з іншими доказами у справі (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23 травня 2024 року у справі № 904/2132/23).
Суди попередніх інстанцій не врахували зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статей 80, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, а ухвалені судами попередніх інстанцій у цій справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки суди обмежившись висновком про відсутність в матеріалах справи рішень єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" про встановлення позивачці як директору цього Товариства розміру винагороди та заробітної плати, залишили поза увагою та не надали належної оцінки іншим наявним в матеріалах справи доказам, наданим сторонами в обґрунтування розміру заробітної плати/винагороди позивачки. Так, зокрема, суди не дослідили та не надали належну оцінку наявним в матеріалах справи належним чином засвідченим копіям довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" про середньомісячну заробітну плату (дохід) (для розрахунку вихідної допомоги) № 01/07 від 06 липня 2023 року (1-й том справи, а.с. 104), повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" № 1 ід 01 травня 2023 року про нараховані суми, належні працівникові при звільненні (1-й том справи, а.с. 35), довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" № 14092023-2 від 19 вересня 2023 року про здійснені позивачці у період з 01 березня 2023 року по 01 травня 2023 року виплати, табелів обліку використання робочого часу працівників, відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам за період з січня по травень 2023 року, розрахункових відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв'ю Текнолоджі Сервісез» за період з лютого по травень 2023 року, інформації з клієнт-банкінгу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв'ю Текнолоджі Сервісез» за період з лютого по квітень 2023 року з платіжними інструкціями щодо перерахування заробітної плати працівникам (2-й том справи, а.с. 180-206, 228 - 261), а також виписці за картковим рахунком клієнта (позивачки) за період з 01 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року (1-й том справи, а.с. 155 - 158) та довідці Пенсійного фонду України за формою ОК-7 щодо ОСОБА_1 (1-й том справи, а.с. 40, 41).
Суди попередніх інстанцій не встановили на підставі цих доказів, які суми були нараховані та фактично виплачені відповідачем позивачці протягом періоду з березня по 01 травня 2023 року, з яких сум складалися ці виплати, чи підлягали ці суми врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, з якого розміру заробітної плати позивачки виходив відповідач при здійсненні її нарахування.
Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Встановлення зазначених вище обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду у цій справі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу).
З огляду на те, що суди попередніх інстанції не врахували неправильно застосували та порушили норми матеріального права та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2025 року у справі № 910/8787/23 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
9. Судові витрати.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2025 року у справі № 910/8787/23 скасувати.
3. Справу № 910/8787/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
В. Студенець