Іменем України
22 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/231/25(750/9526/23)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» (код 40015185) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур»: арбітражний керуючий Пода Вячеслав Володимирович (РНОКПП НОМЕР_2 )) про визнання договору недійсним, поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) АДРЕСА_1
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цензур» (код 39371362) 14000, м. Чернігів, вул. В. Тарновського, 16, офіс 302
про відкриття провадження у справі про банкрутство
13 березня 2025 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_2 (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» (надалі - боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2025 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2025 (з урахуванням ухвали суду від 16.04.2025 про виправлення описки) постановлено відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Поду В.В.
28 червня 2023 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява від 27.06.2023 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» про визнання недійсним договору, яким позивач просить визнати недійсним укладений між сторонами Договір поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020.
Звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 посилається на Висновок експерта від 21.06.2022 № 3485/3486/21-24 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 927/335/21, згідно якого під час експертного дослідження було встановлено, що підпис у спірному правочині виконаний не ОСОБА_1 .
На думку позивача, даний факт свідчить про те, що він не мав наміру вчиняти спірний правочин, а тому існують підстави для визнання його недійсним.
Нормативно-правовим обґрунтуванням даного позову позивач визначив, зокрема ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.07.2023 постановлено, зокрема прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроп-Інкріс» про визнання недійсним договору поруки; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.08.2023 постановлено передати справу № 750/9526/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроп-Інкріс» про визнання недійсним договору поруки на розгляд до Роменського міськрайонного суду Сумської області.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2023 постановлено прийняти до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» про визнання недійсним договору поруки.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» про визнання недійсним договору поруки відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 12.06.2025 рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 вересня 2024 року скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» про визнання недійсним договору поруки закрито.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 25.06.2025 постановлено, зокрема передати справу № 750/9526/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» про визнання недійсним договору поруки до Господарського суду Чернігівської області.
Згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказана вище ухвала Сумського апеляційного суду набрала законної сили 25.06.2025.
04.07.2025 матеріали справи № 750/9526/23 надійшли до Господарського суду Чернігівської області; справі присвоєно єдиний унікальний номер 927/231/25 (750/9526/23).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2025 постановлено:
позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору залишити без руху;
зобов'язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків докази сплати судового збору в сумі 1 610,40 грн;
роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі неусунення всіх недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала суду від 09.07.2025 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 10.07.2025 07:19.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 09.07.2025 є такою, що отримана позивачем 10.07.2025.
15.07.2025, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків, позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/231/25 (750/9526/23);
розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/231/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
залучити арбітражного керуючого Поду Вячеслава Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур»;
зобов'язати позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали направити третій особі (арбітражному керуючому Поді Вячеславу Володимировичу) копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду;
встановити процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачами заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
встановити процесуальний строк для подання третьою особою (арбітражним керуючим Подою Вячеславом Володимировичем) письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії позовної заяви з додатками;
визначити відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
роз'яснити сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Учасники справи належним чином були повідомлені про перебування на розгляді в Господарському суді Чернігівської області даного спору.
Відповідачі процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.
Вказані вище вимоги суду щодо направлення третій особі (арбітражному керуючому Поді Вячеславу Володимировичу) копії позовної заяви з додатками та подання суду відповідних доказів позивач не виконав.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останніми до Господарського суду Чернігівської області подано не було.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі № 927/1103/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022, ухвалено:
позов задовольнити повністю;
стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» 517 173,32 грн основної заборгованості, 103434,66 грн штрафу, 58511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25091,10 грн пені, 73645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30649,71 грн втрат від курсових коливань;
стягнути солідарно з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» 517 173,32 грн основної заборгованості, 103434,66 грн штрафу, 58511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30649,71 грн втрат від курсових коливань;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» 6 063,78 грн. судового збору.
стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» 6 063,68 грн. судового збору.
Під час вирішення спору в межах справи № 927/1103/20 було встановлено, що «02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кроп-Інкріс» (далі - ТОВ “Кроп-Інкріс» як Постачальником (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Цензур» як Покупцем (відповідач у справі) укладено Договір поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту (далі - Договір). На умовах якого в строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору (п. 1.1. Договору).
Згідно додатку №КІ000000423 від 17.03.2020 та коригування № КІ000000035 від 25.03.2020 до Договору та видаткових накладних № 945 від 30.03.2020 на суму 178 807,15 грн, № 988 від 31.03.2020 на суму 38 965,68 грн, № 974 від 31.03.2020 на суму 16 322,64 грн, № 1024 від 03.04.2020 на суму 140 845,64 грн, № 1421 від 29.04.2020 на суму 9 635,64 грн було поставлено Товар на суму 384 576,76 грн з встановленням наступних строків оплати: передплата 76 915,35 грн до 18.03.2020, кредит в розмірі 307 661,41 грн до 15.10.2020.
Позивачем враховано здійснення передплати у розмірі 76 915,33 грн, сплачені платіжними дорученнями № 34 від 19.03.2020 на суму 15 383,07 грн, № 36 від 20.03.2020 на суму 61 532,26 грн. Сума заборгованості за вказаним додатком відповідно до відомостей позивача складає 307 661,42 грн.
Згідно додатку №КІ0000000424 від 17.03.2020 та коригування № К1000000036 від 26.03.2020 до Договору, видаткової накладної № 956 від 18.05.2020, було поставлено відповідачу Товар на суму 37 250,39 грн з графіком оплати: передплата у розмірі 7 527,60 грн до 18.03.2020 кредит у розмірі 29 722,79 грн до 15.10.2020.
Покупцем здійснено передплату у розмірі 7 527,60 грн платіжними дорученнями № 35 від 19.03.2020 у сумі 1 505,52 грн, № 37 від 20.03.2020 на суму 6 022,08 грн. Заборгованість з основного боргу по даному додатку становить 29 722,79 грн.
Згідно додатку №КІ000001130 від 08.05.2020 до Договору, видаткової накладної № 1647 від 18.05.2020 на суму 120 556,80 грн позивачем, було поставлено відповідачу Товар на суму 120 556,80 грн з графіком оплати: передплата 44 003,23 грн до 08.05.2020, кредит - 76 553,57 грн до 01.10.2020.
Відповідачем здійснено передплату у розмірі 44 074,37 грн платіжним дорученням № 20 від 13.03.2020 у сумі 44 074,37 грн та листа вих.№ 07 від 16.06.2020. Сума заборгованості за додатком складає 76 482,43 грн.
Відповідно до додатку №КІ000001397 від 01.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 1820 від 01.06.2020 відповідачем отримано Товар на суму 58 705,32 грн з умовою здійснити оплату згідно графіку: передплата 11 741,06 грн до 01.06.2020, кредит - 46 964,26 грн до 15.10.2020 Покупцем оплату за вказаним додатком не здійснено. Заборгованість за отриманий товар - 58 705,32 грн.
Згідно додатку №КІ000001455 від 05.06.2020 до Договору поставлено Товар на суму 16 110,00 грн. з графіком оплати: передплата 3 222,00 грн. до 05.06.2020, кредит - 12 888,00 грн. до 15.10.2020. Доказів здійснення оплат по додатку суду не надано, заборгованість по додатку становить 16 110,00 грн.
За умовами додатку №КІ000001455 від 16.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 1976 від 16.06.2020 поставлено Товар на суму 2 719,56 грн (передплата 543,91грн до 16.06.2020 року, кредит - 2 175,65 грн до 15.10.2020). Доказів оплати не надано.
Відповідно до додатку №КІ000001663 від 18.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 2034 від 19.06.2020 поставлено відповідачу Товар на суму 2 462,04 грн із терміном здійснити 100 % оплату до 15.10.2020.
Згідно додатку №КІ000001745 від 24.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 2126 від 25.06.2020 поставлено відповідачу Товар на суму 14 898,24 грн. з обов'язком здійснити 100% оплату до 01.07.2020.
За умовами додатку №КІ000001744 від 24.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 2125 від 25.06.2020 (8 411,52 грн.), було поставлено Товар на суму 8 411,52 грн з обов'язком здійснити 100 % оплату до 01.07.2020.
… позивач стверджує, що загальна сума основної заборгованості Відповідача-1 за всіма додатками становить 517 173,32 грн і підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідачі у справі заперечують підписання Договору, додатків до нього, як і договору поруки ОСОБА_1 , як директором ТОВ “Цензур», так і поручителем; позивачем на думку відповідачів не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки Товару, наполягають, що така поставка взагалі не здійснювалась, а товаро-розпорядчі документи підписано сторонньою особою.
… сукупність наданих доказів дає обґрунтовані підстави вважати, що поставка позивачем відповідачу-1 товару скоріше була (мала місце), аніж не була, тобто з точки зору процесуальної вірогідності доказів виконання договору належним чином позивачем доведено, …
02.03.2020 між ТОВ “КРОП-ІНКРІС» - як Кредитором, з однієї сторони, ТОВ “ЦЕНЗУР» - як Боржником, з другої сторони та ОСОБА_1 - як Поручителем, з третьої сторони, укладено Договір поруки № 00263-ЧН на умовах якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати по всім зобов'язанням Боржника, що виникли з договору поставки на умовах товарного кредиту №00263- ЧН від 02.03.2020 року (Основний договір), укладеним між Кредитором (який в Основному договорі є Постачальником) та Боржником (який в Основному договорі є Покупцем) (п. 1.1. Договору поруки т.1. а.с.54)
Відповідно до п. 5.1. Договору поруки у разі невиконання Боржником зобов'язання за Основним договором Кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов'язання до Поручителя.
Пунктом 4.1. Договору поруки сторони погодили у разі порушення Боржником зобов'язання за Основним Договором Поручитель зобов'язується солідарно виконувати за Боржника зобов'язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від Кредитора.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (п.2.1. Договору поруки).
Пунктом 7.1. Договору поруки сторони погодили, що строк дії такого договору збігається із строком дії Основного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
ТОВ “Кроп-Інкріс» направлено на адресу поручителя - гр. ОСОБА_1 вимогу кредитора вих. № 605 від 03.11.2020, направлення вимоги підтверджується наданим позивачем описом вкладення в цінний лис від 03.11.2020. Відповіді на направлену вимогу матеріали справи не містять.
Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за Договором поставки № 00263-ЧН від 02.03.2020 на умовах товарного кредиту відповідач-1 не виконав, а тому відповідно до Договору поруки № 00263-ЧН з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНЗУР» та ОСОБА_1 з відповідача 1 та 2 солідарно підлягає стягненню 517 173,32 грн основної заборгованості, 103 434,66 грн штрафу, 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73 645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30 649,71 грн втрат від курсових коливань.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" підлягають задоволенню судом в повному обсязі.»
Таким чином, під час вирішення спору в межах справи № 927/1103/20 був встановлений факт укладення 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроп-Інкріс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цензур» Договору поставки №00263-ЧН на умовах товарного кредиту та вчинення останніми дій, спрямованих на його виконання, а також факт укладення 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроп-Інкріс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Цензур» та ОСОБА_1 Договору поруки № 00263-ЧН.
За правилами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 ухвалено відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» та ОСОБА_1 про визнання недійсними Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 та додатків до нього: № КІ000000423 від 17.03.2020, коригування № КІ000000035 від 25.03.2020; № К1000000424 від 17.03.2020, коригування № КІ000000036 від 26.03.2020; № КІ000001130 від 08.05.2020; № КІ000001397 від 01.06.2020; № КІ000001455 від 05.06.2020; № КІ000001455 від 16.06.2020; № КІ000001663 від 18.06.2020; № КІ000001745 від 24.06.2020; № КІ000001744 від 24.06.2020, а також Договору поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним Договору поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020, суд виходив з того, що «Згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок про те, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою “текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах “нікчемний», “є недійсним».
Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
У частинах першій, другій статті 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання є його нікчемність.
Судом встановлено, що підпис у Договорі поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 3485/3486/21-24 від 21.06.2022 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 927/335/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зроблено висновок про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсним Договору поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020 з підстав необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту права, оскільки даний Договір поруки є недійсним у силу закону (нікчемним), і не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.»
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 постановлено змінити в частині висновків щодо договору поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови; резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 залишити без змін.
З матеріалів справи вбачається, що в межах справи № 927/335/21 ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, постановлено:
призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;
на вирішення експерта поставити наступне питання:
чи виконаний підпис від імені директора ТОВ «Цензур» ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 , зокрема в Договорі поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020?
З Висновку від 21.06.2022 № 3485/3486/21-24 експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 927/335/21 вбачається, що досліджуваний підпис в Договорі поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Як вже було вказано вище, в обґрунтування даного позову позивач посилається саме на зазначений висновок експерта та вважає, що існують усі підстави для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Договору поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020.
Ухвалюючи дане рішення суд враховує наступне:
згідно ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.
За правилами ст. 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 241 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Суд зазначає, що у разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв'язку з його невідповідністю до вимог ч. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Визнання договору недійсним згідно зі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо відповідна особа у подальшому не схвалила такого правочину.
Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.) (постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Як вже було вказано вище під час вирішення спору і межах справи № 927/1103/20 був встановлений факт вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання Договору поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту, що підтверджувалося відповідними доказами (договір на перевезення вантажів № 12112019 від 11.11.2019, укладеним між ТОВ «КРОП-ІНКРІС» та ФОП Теслюком А.В., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення товарів, рахунками на оплату, податкові декларації та квитанції про їх реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, платіжні доручення, згідно яких покупцем (ТОВ «ЦЕНЗУР») проводились часткові розрахунки з постачальником (ТОВ «КРОП-ІНКРІС»)); як наслідок - задовольняючи позов, суд дійшов висновку про існування між сторонами відносин, спрямованих на виконання Договору поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту, тобто останній є реальним та дійсним.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту був укладений спірний Договір поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020.
У постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).
У постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див., наприклад, постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 71)).
Враховуючи наведені вище обставини, з огляду на відповідні висновки Верховного Суду, суд вказує, що після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» та ОСОБА_1 заборгованості за Договором поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту від 02.03.2020 і Договором поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020 та вирішення цього спору (справа № 927/1103/20) позивач не може окремо ініціювати спір про визнання договору поставки та договору поруки недійсним; такий окремий позов не є належною формою (способом) захисту, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Наявність у позивача відповідного боргу чи брак такого, як і відсутність підстав для нарахування заборгованості, був предметом доказування у спорі про стягнення коштів; оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» ініціювало вирішення такого спору, позивач міг ефективно захистити своє право саме під час розгляду справи № 927/1103/20, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав договір поруки.
Однак зі змісту ухваленого у справі № 927/1103/20 рішення (як і відповідної постанови суду апеляційної інстанції) вбачається, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо неукладення спірного правочину.
Оскільки в спорі про солідарне стягнення заборгованості позивач не довів того, що він не підписував договір поставки і договір поруки та не виконував його, суд дійшов до висновку, що обраний позивачем такий спосіб захисту, як визнання недійсним неукладеного (непідписаного) договору в окремому спорі, ініційованому після набрання чинності судовим рішенням про стягнення солідарно заборгованості за договором поставки, є неефективним, суперечить принципам процесуальної економії та юридичної визначеності, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) та від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20).
З огляду на вищенаведене позовні вимоги залишаються судом без задоволення.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2 684,00 грн судового збору, який покладається на нього в повному обсязі.
Керуючись ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 129, 165, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур» про визнання недійсним договору залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано 22.09.2025.
Суддя А.С.Сидоренко