Іменем України
12 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/591/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СКАРЛЕТ-ЛТД» (код ЄДРПОУ 33878073), вул. Максима Залізняка, 138, м. Черкаси, 18028
до відповідача: російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. москва, російська федерація, 119991
про стягнення 10 978 618,49 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пасіченко К.П., адвокат
від відповідача: не з'явився
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАРЛЕТ - ЛТД» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про стягнення 10978618,49 грн збитків, спричинених нерухомому майну внаслідок збройної агресії російської федерації.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як країна-агресор, вчинивши терористичний широкомасштабний збройний напад із застосуванням сучасних систем озброєння, завдав тяжких наслідків, як для України в цілому, так і для громадян та бізнесу, у тому числі і для товариства.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
У даній справі позивач звернувся до суду з позовом до рф про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок широкомасштабної агресії зі сторони рф на території України та чергового масованого ракетного обстрілу території України, під час якого зруйновано офісно-складські приміщення, які розташовані по вул. Дніпровська, 26А м. Чернігів, що належать на праві власності позивачу.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 р. у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Отже після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії Російської Федерації.
Крім того в постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд виклав правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.
Також, у зв'язку з військовою агресією з боку російської федерації Акціонерне товариство «Укрпошта» припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.
Частиною 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією, що унеможливлює надсилання процесуальних документів у даній справі на адресу відповідачів, повідомлення відповідачів про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Також, постановлені у цій справі ухвали офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет (https://reyestr.court.gov.ua/), як наслідок відповідні рішення суду знаходиться у вільному доступі, оскільки за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Також суд дійшов висновку про зобов'язання позивача здійснювати переклад на російську мову ухвал Господарського суду Чернігівської області та направлення скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Посольства Російської Федерації в Польщі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 17.06.2025 о 21:53, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Інформація щодо відкриття провадження у справі № 927/591/25, дату та час підготовчого засідання, а також встановлені судом відповідачу строки для надання відзиву на позов та заперечень розміщена на офіційному вебсайті судової влади, що підтверджується наявним у матеріалах справи скріншотом з вищевказаною інформацією (а.с.168-170).
Крім того, позивачем надані докази направлення на офіційну електронну пошту (адресу) та на поштову адресу Посольства Російської Федерації в Польщі нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали суду від 16.06.2025.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі, а також про встановлені судом строки.
У матеріалах справи наявні докази повідомлення відповідача про дії суду щодо розгляду справи, а саме шляхом направлення на офіційну поштову адресу Посольства Російської Федерації в Польщі нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали суду.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався, проти позовних вимог не заперечив.
Ухвалою суду від 27.06.2025 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Кузьменко Т.О. у період з 07.07.2025 по 25.07.2025 у відпустці, підготовче засідання, призначене на 15.07.2025 не відбудеться; повідомлено сторін про те, що підготовче засіданні відбудеться 30.07.2025.
У підготовчому засіданні 30.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2025.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівської області, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання у справі 927/591/25, призначене на 28.09.2025 о 09:30 год., не відбулось.
Ухвалою від 28.08.2025 повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 04.09.2025.
03.09.2025 позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке містить заяву про поновлення строку для подання доказів і визнання поважною причину пропущеного строку.
Так, представник позивача зазначила, що оскільки останні отриманні вже після закриття підготовчого засідання, однак до закриття останнього представник позивача наголошував на тому, що звернувся за отриманням доказів щодо відкриття кримінального провадження за фактом пошкодження складського приміщення внаслідок збройної агресії рф.
Суд, з урахуванням положень ст. 80, 207 ГПК України визнав причини пропуску поважними, поновив строк для подання доказів.
Клопотання про долучення доказів задоволено судом, про що у судовому засіданні 04.09.2025 постановлено протокольну ухвалу.
У судовому засіданні 04.09.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав ухвалення і проголошення рішення до 12.09.2025, про що присутніх учасників процесу повідомив під розпис, а тих учасників, хто не з'явився у судове засідання - ухвалою.
За загальними принципами здійснення судочинства, що, зокрема, відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зважаючи на забезпечену судом можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов'язків сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
12.09.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скарлет-ЛТД» є юридичною особою, що створена та діє за законодавством України, дата та номер реєстрації: 14441020000002188 від 19.11.2005 року, основним видом діяльності якого є КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
Основними видами товарів, що поставляє ТОВ «Скарлет-ЛТД» своїм контрагентам є предмети медичного призначення, засоби особистої гігієни, товари санітарно-гігієнічного призначення та побутової хімії, тобто забезпечення населення товарами першої необхідності.
24.02.2022 року директором ТОВ «Скарлет-ЛТД» Заєць В.М. прийнято наказ № 24/02 про проведення інвентаризації.
Відповідно до вказаного вище наказу у зв'язку з оголошенням військового стану на території України згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р. та виникненням ситуації щодо можливого блокування роботи складів, а також можливого нищення, пошкодження чи втрату майна, що знаходиться на складах ТОВ «Скарлет-ЛТД», керуючись Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014р. вирішено:
1. Провести повну інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 24.02.2022 року з обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів.
2. Інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складах, а також відвантажених і тих, що перебувають у дорозі - провести з 24.02.2022 по 25.02.2022.
3. Призначити робочі інвентаризаційні комісії на складах продукції з числа наступних осіб: м. Чернігів: Голова комісії: Комерційний директор Хорошковський В.Д. Члени комісії: бухгалтер Горогодська О.В., менеджер Піхоцька О.П., завідувач складом Артеменко С.П.
4. Інвентаризацію провести у присутності матеріально - відповідальних осіб складу продукції.
За результатами проведеної інвентаризації складені наступні описи:
1). Інвентаризаційний опис запасів від 25.02.2022 року за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 1 встановлено наявність 657343 штук товару на загальну вартість 10040562,42 грн.
2). Інвентаризаційний опис запасів від 25.02.2022 року за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 1 7% ПДВ встановлено наявність 5636 штук товару на загальну вартість 819 325,86 грн.
3). Інвентаризаційний опис запасів від 25.02.2022 року за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 1 без ПДВ встановлено наявність 736 штук товару на загальну вартість 108275,42 грн.
4). Інвентаризаційний опис запасів від 25.02.2022 року за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 2 встановлено наявність 27 штук товару на загальну вартість 7736,35 грн.
5). Інвентаризаційний опис запасів від 25.02.2022 року за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад обміну встановлено наявність 25 штук товару на загальну вартість 2613,20 грн.
6). Інвентаризаційний опис запасів від 25.02.2022 року за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад уцінки встановлено наявність 6 штук товару на загальну вартість 105,24 грн.
У подальшому, 13.03.2022, виникла пожежа приміщень складської будівлі, власником якої є ТОВ «ГРК «Седам», за адресою м. Чернігів, вул. Дніпровська, буд. 26А. Орендарем будівлі є, зокрема, і ТОВ «Скарлет-ЛТД».
Відповідно до листа начальника ЧРУ ГУ ДСНС України в Чернігівській області від 12.04.2022 року № 13-06/777, ймовірна причина пожежі - потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій.
Відповідно до Акту про пожежу від 11.04.2022, складеного комісією у складі головного інспектора ВЗНС ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області Ширая Є.П. та провідного інспектора ВЗНС ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області Ігнатенка Д.І. та комерційного директора ТОВ «Скарлет-ЛТД» Хорошковського В.Д., 13.03.2022 року о 3 год. 00 хв. у складській будівлі за адресою м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А виникла пожежа, якою знищено товари побутової хімії і засоби гігієни, що належать, зокрема, ТОВ «Скарлет-ЛТД».
13.03.2022 директором ТОВ «Скарлет-ЛТД» Заєць В.М. прийнято наказ № 13/03 про проведення інвентаризації.
Згідно з цим наказом у зв'язку з оголошенням військового стану на території України згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р. та виникненням ситуації щодо можливого блокування роботи складів, а також можливого нищення, пошкодження чи втрату майна, що знаходиться на складах ТОВ «Скарлет-ЛТД», керуючись Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014р. вирішено:
1. Провести повну інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 14.03.2022 року з обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів.
2. Інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складах, а також відвантажених і тих, що перебувають у дорозі - провести з 14.03.2022 по 14.03.2022.
3. Призначити робочі інвентаризаційні комісії на складах продукції з числа наступних осіб: м. Чернігів: Голова комісії: комерційний директор Хорошковський В.Д.. Члени комісії: бухгалтер Горогодська О.В., менеджер Піхоцька О.П., завідувач складом Артеменко С.П.
4. Інвентаризацію провести у присутності матеріально - відповідальних осіб складу продукції.
За результатами проведеної інвентаризації складені наступні описи:
1). Інвентаризаційний опис запасів від 14.03.2022 за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 1 встановлено наявність 0 штук товару на загальну вартість нуль гривень 00 копійок.
2). Інвентаризаційний опис запасів від 14.03.2022 за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 1 7% пдв встановлено наявність 0 штук товару на загальну вартість нуль гривень 00 копійок.
3). Інвентаризаційний опис запасів від 14.03.2022 за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 1 без пдв встановлено наявність 0 штук товару на загальну вартість нуль гривень 00 копійок.
4). Інвентаризаційний опис запасів від 14.03.2022 за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад 2 встановлено наявність 0 штук товару на загальну вартість нуль гривень 00 копійок.
5). Інвентаризаційний опис запасів від 14.03.2022 за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад обміну встановлено наявність 0 штук товару на загальну вартість нуль гривень 00 копійок.
6). Інвентаризаційний опис запасів від 14.03.2022 за адресою - м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А склад уцінки встановлено наявність 0 штук товару на загальну вартість нуль гривень 00 копійок.
Під час проведення інвентаризації активів комісія виявила товарно-матеріальні цінності, які через пожежу, що виникла внаслідок бойових дій, виявились не придатні до використання.
14.03.2022 на підставі наказу директора ТОВ «Скарлет-ЛТД» №14-03 від 14.03.2022 року інвентаризаційною комісією складено Акти списання запасів, що не придатні для використання, на загальну суму 10 978 618,49 грн без ПДВ, а саме:
- Акт списання № CпT-000021 від 14.03.2022 запасів зі складу № 2 на суму 7736,35 грн;
- Акт списання № CпT-000020 від 14.03.2022 запасів зі складу обміну на суму 2613,20 грн;
- Акт списання № CпT-000019 від 14.03.2022 запасів зі складу уцінених запасів на суму 105,24 грн;
- Акт списання № CпT-000022 від 14.03.2022 запасів зі складу № 1 без ПДВ на суму 108275,42 грн;
- Акт списання № CпT-000023 від 14.03.2022 запасів зі складу № 1 7% ПДВ на суму 819325,86 грн;
- Акт списання № CпT-000024 від 14.03.2022 запасів зі складу № 1 на суму 10040562,42 грн.
05.05.2023 директор ТОВ «Скарлет-ЛТД» звернувся до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про призначення судової економічної експертизи.
За результатами проведеної судової економічної експертизи 20.07.2023 Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз сформовано Висновок експерта № 658/23-23.
Для підготовки висновку проведено аналіз первинної документації ТОВ «Скарлет-ЛТД», а саме: відомостей та журнала-ордеру по рахунку 28.1 «Товари на складі» станом на 14.03.2022р., акти списання від 14.03.2022 року № СпТ-000019, № СпТ-000020, № СпТ-000021, № СпТ-000022, № СпТ-000023, № СпТ-000024, інвентаризаційні описи запасів станом на 14.03.2022, результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по складу побутової хімії станом на 14.03.2022 за адресою: м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А та листи, що підтверджують факт пожежі 13.03.2022 внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, ведення бойових дій.
Відповідно до висновку експерта № 658/23-23 від 20.07.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджується документально розмір нестачі у сумі 10978618,49 грн без ПДВ (десять мільйонів дев'ятсот сімдесят вісім тисяч шістсот вісімнадцять гривень 49 копійки), встановлений за результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по складу побутової хімії станом на 14.03.2022 року ТОВ «Скарлет-ЛТД» за адресою м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А.
Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача збитків, спричинених військовою агресією.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
У позовній заяві товариство зазначає, що саме російська федерація, як держава, збройні формування якої 24.02.2022 вчинили збройну агресію проти України, є відповідальною за завдану юридичній особі шкоду.
Майно, яке належить позивачу на праві власності та позивач, якому заподіяна шкода в результаті збройної агресії російської федерації, знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А, отже дана справа підсудна Господарському суду Чернігівської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то спір вирішується за законодавством України.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" Розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов'язання, тобто особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільно-го правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господар-ської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином позивач повинен довести усі елементи складу цивільного правопорушення, в тому числі факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та завданими збитками.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року “Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У преамбулі Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
24.02.2022 Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України у зв'язку з вторгненням збройних сил російської федерації на територію північних, східних та південних областей України, нанесенням авіаційних та артилерійських ударів, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за фактами: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України), ведення агресивної війни (ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України).
По збройному нападу на Чернігівську область відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 438 ч. 1 Кримінального кодексу України внесені 28.02.2022 року у кримінальному провадженні № 220022270000000010 ГУ УСБУ у Чернігівській області.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скарлет - ЛТД» залучено як потерпілого у кримінальному провадженні № 220022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується відповідною довідкою.
В даному випадку матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок збройної агресії з боку російської федерації проти України позивачу завдані збитки в результаті пожежі 13.03.2022, яка виникла внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків в приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) “у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обмеження права на справедливий суд, зокрема, шляхом застосування судового імунітету держави, є таким, що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55).
Російська федерація порушує норми міжнародного права, оскільки вчиняє збройну агресію проти України, тому на неї не поширюється судовий імунітет, вона не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
За таких умов, пред'явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Щодо розміру збитків суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Проведення судової експертизи, що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України “Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії російської федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (надалі - Методика) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 року за № 1522/38858), яка застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією російської федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитками є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).
Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій.
Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).
Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.
Судова експертиза (експертне дослідження), що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України “Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.
Об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта.
Незалежна оцінка збитків проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності та замовником такої оцінки, у якому встановлюється дата оцінки.
Судова експертиза, що пов'язана з оцінкою збитків (визначенням розміру збитків у вартісному виразі), призначається (доручається) відповідно до вимог Закону України “Про судову експертизу» та відповідного процесуального законодавства. Експертне дослідження, що пов'язане з оцінкою збитків (визначенням розміру збитків у вартісному виразі), призначається (доручається) відповідно до вимог законодавства.
За результатами незалежної оцінки збитків складається звіт про оцінку збитків в електронній формі та у паперовій формі (за необхідності), якщо складення звіту про оцінку збитків у паперовій формі визначено завданням на проведення оцінки збитків (договором на проведення оцінки майна) або законодавством.
Висновок експерта складається судовим експертом з дотриманням вимог статті 4 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України “Про судову експертизу», відповідного процесуального законодавства. У дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.
Дата оцінки є датою, на яку проводиться оцінка збитків, що передує або збігається з датою подання позову до суду (датою звернення до відповідного органу про компенсацію), але не раніше ніж 23 лютого 2022 року.
Таким чином, розрахунок збитків має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Звертаючись з даним позовом позивач надав суду висновок експерта № 658/23-23 від 20.07.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Експертний висновок складений головним судовим експертом ЧВ КНДІСЕ Сивовою Іриною Володимирівною (свідоцтво судового експерта № 183-11, видане ЕКК КНДІСЕ Міністерства юстиції України, строком дії до 03.05.2024).
Під час експертного дослідження проведено аналіз первинної документації ТОВ «Скарлет-ЛТД», а саме: відомості та журнал-ордер по рахунку 28.1 «Товари на складі» станом на 14.03.2022, акти списання від 14.03.2022 року № СпТ-000019, № СпТ-000020, № СпТ-000021, № СпТ-000022, № СпТ-000023, № СпТ-000024, інвентаризаційні описи запасів станом на 14.03.2022, результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по складу побутової хімії станом на 14.03.2022 за адресою: м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26А та листи, що підтверджують факт пожежі 13.03.2022 внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, ведення бойових дій.
За висновком експерта документально підтверджено розмір нестачі у сумі 10978618,49 грн без ПДВ, встановленої за результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по складу побутової хімії станом на 14.03.2022 ТОВ «Скарлет-ЛТД» за адресою м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26а.
Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 908/807/18.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Зокрема, частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до абзацу 10 частини 2 пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.
Отже законодавець визначає, що обов'язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.
Зазначення експертом при складанні висновку, що він попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України є його обов'язком.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 904/684/18.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, а також те, що складений Висновок експерта № 658/23-23 від 20.07.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи містить вказівку на те, що він підготовлений для подання в суд, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, такий висновок є висновком експерта в розумінні ст. 98 Господарського процесуального кодексу України і як наслідок - належним та допустим доказом у справі.
Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
На підставі вищевикладеного, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 10978618,49 грн збитків.
Розподіл судових витрат.
За частиною 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
З урахуванням ціни позову та положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у справі становить 164 679,28(10978618,49*1,5%) грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Скарлет- ЛТД» позов подано через підсистему «Електронний суд».
Отже, сума судового збору, яка підлягає розподілу в цій справі, становить 131 743,42 (164679,28*0,8) грн.
В силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору на момент звернення до суду, відтак, з огляду на задоволення позову судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі 131 743,42 грн.
Керуючись статтями 2, 129, 161, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКАРЛЕТ-ЛТД» (код ЄДРПОУ 33878073, вул. Максима Залізняка, 138, м. Черкаси, 18028) 10978618,49 грн збитків.
3. Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ 37993783); Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106) 131 743,42 грн судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко