15 вересня 2025 року Справа № 926/1958/25
За позовом Чернівецької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266405,39 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача - Кифірюк А.В.
від відповідача - Пустовіт І.Я.
Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266405,39 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2025 року справу №926/1958/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 17 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07 липня 2025 року.
23 червня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №2576), яку судом задоволено.
03 липня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про відкладення розгляду справи (вх. №2190) у зв'язку із участю адвоката у іншому судовому засідання по справі №926/1964/24, яке розглядається Західним апеляційним господарським судом.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року відкладено підготовче засідання на 28 липня 2025 року.
14 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№2836), яку судом задоволено.
15 липня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання (вх.№2348) про зупинення провадження у справі №926/1958/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №725/5945/25.
22 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду додаткові пояснення у справі (вх.2964).
23 липня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі (вх.2965).
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року постановлено: продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкласти підготовче засідання на 25 серпня 2025 року; відповідачу надати суду копію рішення Чернівецької міської ради від 25 січня 2024 року №1623 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", а також докази того, що Чернівецьким районним судом міста Чернівці порушено провадження у справі №725/5945/25 з підстав скасування вищезазначеного рішення - до наступного судового засідання; відкласти розгляд клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№ 1724 від 15 липня 2025 року) - до наступного судового засідання; відкласти розгляд питання про долучення додаткових пояснень позивача у справі (вх.2964 від 22 липня 2025 року) - до наступного судового засідання.
25 серпня 2025 року представник відповідача подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№3418), які подаються стороною по справі на виконання вимог ухвали суду від 28 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року постановлено: у задоволенні клопотання представника Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про зупинення провадження у справі (вх.№2348 від 15 липня 2025 року) - відмовити; відкласти підготовче засідання на 15 вересня 2025 року.
26 серпня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання про долучення доказів (вх.3439 і вх. №3440), в яких позивач просить визнати поважними причини пропуску строку.
10 вересня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про закриття провадження у справі (вх.3689) у зв'язку із непідсудністю розгляду справи в господарському провадженні з огляду на те, що відповідач набула статус фізичної особи-підприємця лише 29 березня 2024 року.
15 вересня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду відзив на позовну заяву (вх.3689) в яких відповідач просить поновити пропущений строк.
Представник позивача у судовому засіданні 15 вересня 2025 року просила суд долучити подані докази до матеріалів справи, визнати поважними причини пропуску строк на їх подання та поновити строк. Крім того, представник позивача заперечила проти закриття провадження у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні 15 вересня 2025 року просила суд долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву та закрити провадження у справі №926/1958/25.
Щодо закриття провадження у справі (вх.3689 від 10 вересня 2025 року), суд зазначає наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №916/385/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статтею 19 Цивільного кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України).
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 50 Цивільного кодексу України).
Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Судом встановлено, що Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 10 квітня 2025 року в загальній сумі 266405,39 грн.
При цьому, за договором купівлі - продажу нерухомого майна від 04 липня 2017 року було придбано нерухоме майно відповідачем як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Абзалєєва Ірина Іванівна набула статусу фізичної особи - підприємця лише 29 березня 2024 року.
Отже, в період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року використовувала спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів як фізична особа.
Проаналізувавши матеріали справи, з урахування встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни (вх.3689 від 10 вересня 2025 року) в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Щодо відзиву на позовну заяву (вх. №3689 від 15 вересня 2025 року), суд зазначає наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини 2, 3 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяви по суті справи є правом учасників справи.
Згідно частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою суду від 17 червня 2025 року було запропоновано відповідачу у строк до 16 календарних днів дня вручення даної ухвали надати суду відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача отримала копію ухвали суду від 17 червня 2025 року особисто - 24 червня 2025 року
Так, у відповідача був встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву до 10 липня 2025 року (включно).
При цьому, лише 15 вересня 2025 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.
Разом з тим, в період з 24 червня по 15 вересня 2025 року представники відповідача подавали користувались процесуальними правами на подання заяв та брали активну участь у судових засіданнях. У матеріалах справи відсутнє клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до суду.
Відповідно до приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставин, які б об'єктивно перешкоджали відповідачеві реалізувати своє право на подання відзиву протягом встановленого судом строку не вбачається.
З аналізу частин 1,2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у суду є процесуальна можливість поновлювати виключно встановлені законом процесуальні строки.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно вимог частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Задля дотримання основних принципів господарського судочинства та дотримання прав сторін на захист, зважаючи на необхідність встановлення всіх обставин справи, задля ухвалення справедливого та неупередженого рішення з дотриманням балансу інтересів усіх сторін по справі, суд дійшов висновку вважати вказаний відзив на позовну заяву як письмові пояснення та долучити їх до матеріалів справи.
Щодо долучення доказів до матеріалів справи (вх.3439 і вх. №3440 від 26 серпня 2025 року), суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що позивач подає докази задля з'ясування всіх обставин справи і питань, які виникли під час розгляду справи, враховуючи обґрунтованість поважність причини пропуску строку на їх подання та поновлення строку, з урахуванням необхідності встановлення всіх обставин справи задля ухвалення справедливого та неупередженого рішення, суд дійшов висновку долучити подані докази до матеріалів справи.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи в частині щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пунктом 5 частини 7 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Чернівецька міська рада не подала до суду клопотання про повернення сплаченого судового збору.
Також, розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що спір у даній справі стосується земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га. Водночас, у матеріалах справи містяться докази, у яких вказано, що належне відповідачу нерухоме майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006, площею 0,3449 га. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7310136600:27:003:0033 та 7310136600:27:003:0006 зареєстровані за однією адресою: м. Чернівці, вул. Білоруській, 10.
Так, суд вбачає наявність підстав для призначення судової експертизи задля з'ясування обставин, що мають значення для справи, однак для з'ясування цих обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Враховуючи наявність підстав для призначення судової експертизи і зупинення провадження, задля надання можливості сторонам по справі надати свої письмові заперечення або у разі погодження призначення у справі судової експертизи поставити свої запитання на розгляд судовому експерту, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи задля дотримання основних принципів господарського судочинства.
При цьому, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у статтями 2 і 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У той же час, в силу норм частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 pоку і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 року.
З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Згідно вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Так, розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити “розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Красношапка проти України" від 30 листопада 2006 року (заява № 23786/02) вказано, що "розумність" тривалості провадження має оцінюватись відповідно до обставин справи за такими критеріями: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів і важливість предмета спору для позивача.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Смірнова проти України»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обмеження права доступу до суду не відповідає статті 6 Конвенції у тому випадку, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v Germany).
Згідно пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 177, 181, 182, 183, 202, 231, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про закриття провадження у справі (вх.3689 від 10 вересня 2025 року) - задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №926/1958/25 в частині щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн.
3. Відкласти підготовче засідання в межах розумного строку на 29 вересня 2025 року о 11 годині 00 хвилин. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2.
4. Запропонувати сторонам по справі надати суду письмові пояснення щодо можливості призначення судової експертизи. У разі згоди із призначення земельно-технічної експертизи, надати суду орієнтовний перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом та запропонувати експертну установу.
5. Копію ухвали направити сторонам по справі.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя Олександр ТИНОК