18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 вересня 2025 року Справа № 925/869/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна
компанія «Нафтогаз України» м. Київ
до Ротмістрівської сільської ради, с. Ротмістрівка, Черкаського
району, Черкаської області
про стягнення 6 237 грн. 22 коп.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Ротмістрівської сільської ради Черкаської області про стягнення з відповідача 6 237 грн. 22 коп. заборгованості, а саме: 3 644 грн. 35 коп. - основного боргу, 330 грн. 39 коп. - 3% річних 786 грн. 52 коп. - пені та 1 475 грн. 96 коп. - інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалу суду від 28 липня 2025 року було доставлено сторонам до їх електронних кабінетів 28 липня 2025 року.
У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідач відзиву на позов суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки своєчасно не оплатив вартість спожитого природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04 липня 2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Закон України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором, а договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема:
1) укласти договір про постачання природного газу;
2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;
3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;
4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;
5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30 вересня 2015 року (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Так, відповідно до п. 1, 2 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період між відповідачем та будь-якою іншою (відмінною від позивача) особою, як постачальником, був укладений договір на постачання природного газу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/ спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року №1102).
Цією ж постановою на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16 грн. 80 коп. за 1 куб. м з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16 грн. 80 коп. за 1 куб.м, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16 грн. 80 коп. за 1 куб.м.
Ротмістрівська сільська рада - є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу за жовтень - листопад 2021 рік, грудень 2021 - січень 2022 роки, лютий - березень 2022 рік, квітень - травень 2022 рік, червень - липень 2022 рік, серпень 2022 року (місяці поставки газу), однак оплату за спожитий природний газ відповідач не здійснив.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов договору.
Всього було поставлено природного газу у спірний період на загальну суму 3 644 грн. 35 коп., що підтверджується даними оператора ГРМ.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.
Позивачем було направлено на адресу відповідачу лист-вимога про сплату заборгованості за спожитий газ.
Позивач вимагав сплатити заборгованість за природний газ в сумі 3 644 грн. 35 коп. до 07 травня 2024 року.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
На день розгляду справи в суді строк оплати поставленого природного газу настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору поставки розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином борг в розмірі 3 644 грн. 35 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 330 грн. 39 коп. - 3% річних, нарахованих з 01 грудня 2021 року по 31 травня 2025 року та 1 475 грн. 96 коп. - інфляційних втрат, нарахованих з 01 грудня 2021 року по 31 травня 2025 року на суму боргу у відповідному періоді.
Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних та інфляційних судом встановлено, що розмір інфляційних та річних є вірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно пункту 4.5. типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 786 грн. 52 коп. пені, нарахованої на борг, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України (чинного у спірний період).
Розрахунок неустойки є вірним, відповідачем не спростований, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Ротмістрівської сільської ради (с. Ротмістрівка вул. Михайлівська, 18, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код: 26359075) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452) - 3 644 грн. 35 коп. - основного боргу, 786 грн. 52 коп. - пені, 330 грн. 39 коп. - 3% річних, 1 475 грн. 96 коп. - інфляційних втрат та 2 422 грн. 40 коп. судового збору . Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 22 вересня 2025 року.
Суддя А.В.Васянович