29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" вересня 2025 р. Справа № 924/607/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 м. Вінниця
до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький
про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/04-р/к від 26.01.2024р. у справі №03-06/06-19
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Дунець А.Ю. - згідно посвідчення, витягу
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
17.06.2025р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 м. Вінниця до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/04-р/к від 26.01.2024р. у справі №03-06/06-19.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 19.06.2025р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
20.06.2025р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 30.06.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 11:30 год. "29" липня 2025 року.
У підготовчому засіданні 29.07.2025р. суд постановив ухвалу, без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11:30 год. 03.09.2025р.
Представник позивач в попередніх засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовні заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав зазначених у поданому відзиві.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розпорядженням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.03.2019 року № 52/6-рп/к розпочато розгляд справи № 03-06/06-19 відносно фізичної особи підприємця Бабій Л. М. та фізичної особи підприємця Кравця В. І, за дії, які полягали в узгодженні своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах:
- UA-2017-08-28-000058-с щодо закупівлі: Реконструкція ставу з його екологічним поліпшенням в с. Михайлівка Тульлинського району (ІІ черга) (ДК 021:2015 -45454000-4 - Реконструкція), які проводились протягом серпня -вересня 2017 року Михайлівською сільською радою Тульчинського р-ну. Вінницької обл.;
- UA-2017-10-05-000773-b щодо закупівлі: Реконструкція та поліпшення екологічного стану ставка (№2) з відновленням прибережної територій в міському парку ім. Т.Г. Шевченка в м. Хмільнику, Вінницької області (ДК 021:2015:71400000-2 Послуги у сфері містобудування та ландшафтной архітектури), які проводились протягом жовтня 2017 року Управлінням житлово-комунального господарства та комунальної власності Хмільницьк міської ради Вінницької області;
- UA-2017-11-11-000143-b щодо закупівлі: Рекультивація порушених земель території видалення твердих побутових відходів з використанням родючого шару ґрунту урочищі "Грабече" з послідуючим ї озелененням (на землях Андріяшівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області) (ДК 021:2015:45110000-1 Руйнування та знесення будівель і земляні роботи), які проводились протягом листопада 2017 року Андріяшівською сільською радою Крижопільського р-ну, Вінницької обл. ;
- UA-2018-05-22-001337-е щодо закупівлі: здійснення заходів щодо відновлення корінних природних комплексів, а саме знесення та санітарна обрізка сухих, хворих та аварійних дерев на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду садово-паркового мистецтва (ДК 021:2015: 77310000-6 Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень), які проводились протягом травня-червня 2018 року Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації і містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" (зі змінами) з 01 червня 2020 року припинено Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України шляхом приєднання до Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. З 02 червня 2020 року Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України перейменоване на Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 січня 2024 року № 72/04-р/к у справі № 03-06/06-19 визнано, що фізична особа - підприємець Бабій Лариса Михайлівна (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) та фізична особа-підприємець Кравець Володимир Іванович (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлі: реконструкції ставу з його екологічним поліпшенням в с. Михайлівка Тульчинського району (II черга), проведеної Михайлівською сільською радою (ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro" UA-2017-08-28-000058-c); реконструкції та поліпшення екологічного стану ставка (№2) з відновленням прибережної території в міському парку ім. Т.Г. Шевченка в м. Хмільнику, Вінницької області, проведених Управлінням житлово- комунального господарства та комунальної власності Хмільницької міської ради (ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro" UA-2017-10-05-000773-b); рекультивації порушених земель території видалення твердих побутових відходів з використанням родючого шару ґрунту урочищі "Грабече" з послідуючим її озелененням (на землях Андріяшівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області), проведених Андріяшівською сільською радою Крижопільського району Вінницької області (ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro" UA- 2017-11-11-000143-b), здійснення заходів щодо відновлення корінних природних комплексів, а саме знесення та санітарна обрізка сухих, хворих та аварійних дерев на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду садово-паркового мистецтва, проведених Департамент агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації (ідентифікатор закупівлі в системі «ProZorro» UA-2018-05-22-001337-c).
На адресу ФОП Бабій Л.М. листом від 01.02.2024 № 72-02/240 надіслано витяг з рішення адміністративної колегії Відділення від 26.01.2024 № 72/04-р/к у справі № 03-06/06-19.
Згідно з відміткою АТ "Укрпошта" від 09.02.2024р. на поштовому конверті, причиною повернення листа від 01.02.2024 № 72-02/240 на адресу Відділення вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відділенням опубліковано інформацію про рішення від 26.01.2024 № 72/04-р/к у справі № 03-06/06-19 у газеті "Урядовий кур'єр" від 28.05.2024 № 108 (7768).
Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем Рішенням №72/04-р/к, звернувся до суду із цим позовом.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому. Пунктом 4 частин 2 статті 6 вказаного Закону, визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 ст. 50 цього Закону).
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.
Закон України "Про публічні закупівлі", як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону). Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі"). За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"). Водночас, згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною першою статті 59 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до приписів Закону "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
Судом враховується, що для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
Відтак, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності. Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 14.06.2022 у справі № 910/1667/21, від 11.04.2023 у справі № 910/21627/21.
Також Верховний Суд неодноразово вказував, що перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМКУ, з'ясовує і визнає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення Комітету.
Відтак, господарські суди при розгляді справ про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України не повинні перебирати непритаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМКУ, але зобов'язані перевіряти правильність застосування відповідних правових норм.
Як вбачається з рішення, адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 січня 2024 року № 72/04-р/к у справі № 03-06/06-19 (далі - Рішення) визнано, що фізична особа - підприємець Бабій Лариса Михайлівна (код НОМЕР_1 ) та фізична особа-підприємець Кравець Володимир Іванович (код НОМЕР_2 ) вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлі: реконструкції ставу з його екологічним поліпшенням в с. Михайлівка Тульчинського району (II черга), проведеної Михайлівською сільською радою (ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro" UA-2017-08-28-000058-c); реконструкції та поліпшення екологічного стану ставка (№2) з відновленням прибережної території в міському парку ім. Т.Г. Шевченка в м. Хмільнику, Вінницької області, проведених Управлінням житлово- комунального господарства та комунальної власності Хмільницької міської ради (ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro" UA-2017-10-05-000773-b); рекультивації порушених земель території видалення твердих побутових відходів з використанням родючого шару ґрунту урочищі "Грабече" з послідуючим її озелененням (на землях Андріяшівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області), проведених Андріяшівською сільською радою Крижопільського району Вінницької області (ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro" UA- 2017-11-11-000143-b), здійснення заходів щодо відновлення корінних природних комплексів, а саме знесення та санітарна обрізка сухих, хворих та аварійних дерев на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду садово-паркового мистецтва, проведених Департамент агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації (ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro" UA-2018-05-22-001337-c).
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що посадові особи апарату Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень з метою виконання завдань, визначених частиною першою цієї статті, за дорученням Голови Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого чи іншого органу Антимонопольного комітету України можуть здійснювати такі дії: проводити розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу та попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання, проводити дослідження ринків; проводити перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Керуючись статтями 3, 17, 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Відповідач провів дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у торгах та за його результатами прийняв оспорюване рішення.
Враховуючи викладене, Відповідач діяв у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до статті 36 Закону (в редакції, яка діяла на час прийняття розпорядження), підставами для початку розгляду справи є: 1. Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. 2. У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
Відділенням, за результатами аналізу тендерних пропозицій ФОП Кравця В.І. та ФОП Бабій Л.М., виявлено обставини, які свідчать, що останні узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в Торгах. На підставі зазначеного, відповідно до статей 36, 37 Закону Розпорядженням адміністративної колегії від 26 січня 2024р. № 72/04-р/к розпочато розгляд справи № 03-06/06-19 за ознаками вчинення ФОП Кравця В.І. і ФОП Бабій Л.М. порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Що цілком узгоджується з вимогами Закону, є обґрунтованим.
Враховуючи викладене, Відповідач діяв у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.
Також судом враховується, що фізична особа-підприємець Бабій Лариса Михайлівна припинила підприємницьку діяльність 22.03.2019 за своїм рішенням.
В той же час, предметом спору є рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/04-р/к від 26.01.2024 у справі № 03-06/06-19 прийняте відносно Бабій Лариси Михайлівни, за обставини, які мали місце в серпня -листопада 2017 році та травень-червень 2018р. коли остання мала статус фізичної особи-підприємця.
За таких обставин суд, дослідивши та оцінивши всі обставини справи та доводи сторін, не вбачає підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/04-р/к від 26.01.2024р.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведеного та встановлених судом фактів, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені під час розгляду справи, покладаються на позивача у зв'язку із відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 15.09.2025р.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Суддя І.В. Заярнюк