8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2507/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле", м. Харків
про стягнення 258715,70 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором постачання природного газу від 18.09.2023 №6207-СББ (23)-32 з додатковою угодою від 29.01.2024 №1 у сумі 232069,49 грн, пеню у сумі 40974,26 грн, три проценти річних у сумі 8456,77 грн, інфляційні втрати у сумі 37215,18 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 24.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою суду від 26.08.2025 заяву ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та задоволено її. Постановлено розгляд справи здійснювати з урахуванням нової ціни позову, яка становить 258715,70 грн, у тому числі: основний борг у сумі 172069,49 грн, пеня у сумі 40974,26 грн, 3% річних у сумі 8456,77 грн, інфляційні втрати у сумі 37215,18 грн.
25.08.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до ОСББ "Павлове Поле" про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що відповідно до протоколу № 1 установчих зборів зі створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: 61103, Харківська обл., місто Харків, пр-т Науки, буд. 77, було вирішено створити ОСББ "Павлове Поле" (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 12.11.2008 року, № 14801020000042587). ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб. Отже, виходячи з визначених термінів, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк. При цьому, зазначена в договорі між сторонами мета отримання природного газу не впливає на вищенаведений статусу відповідача та не надає йому ознак постачальника послуг з опалення населенню, оскільки відповідач в силу свого статусу не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), а все майно багатоквартирних будниках, за змістом Закону, знаходиться в спільній власності власників квартир, а не відповідача.
Відповідач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (у редакції станом на 27.04.2023) визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
29.12.2023 Постановою КМУ "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг" внесено зміни та вирішено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1290; 2023 р., № 46, ст. 2465) викласти в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);".
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.
Отже, відповідач зазначає, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Оскільки позовні вимоги позивача охоплюють період з вересня по грудень 2023 року, а також з січня по квітень 2024 року, то пеня, 3% річних та інфляційні витрати у розмірі 86646,21 грн не могли бути нараховані позивачем в силу п. 1 Постанови КМУ "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 5.03.2022 р. № 206.
Також відповідач звертає увагу, що у провадженні Господарського суду Харківської області вже перебували 2 (дві) аналогічні справи за позовом ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" до ОСББ "Павлове Поле" про стягнення заборгованості - справа № 922/2924/24 та справа № 922/639/25. У цих справах суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Отже, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат за період з вересня по грудень 2023, а також з січня по квітень 2024 року у розмірі 86646,21 грн є необґрунтованим та таким, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Також, відповідач вважає, що позивач передчасно звернувся до суду, не врахував реальні обставини справи та складну ситуацію з оплатою житлово-комунальних послуг з боку населення по всій країні. У відповідності до офіційного Листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". На всій території України розпочалися бойові дії із важкими людськими та майновими втратами. Під час військового стану більшість населення України залишилось без звичних доходів, багатьом довелось покинути домівку та виїхати в інші регіони України, або й закордон, а дехто взагалі залишився без оселі. Нажаль, такі реалії сьогодення ніхто не міг передбачити. На переконання відповідача, відповідач не наділений повноваженнями і не має морального права здійснювати тиск на населення для того, щоб останні вчасно та швидко вносили оплати за постачання електричної енергії, враховуючи постійні обстріли м. Харкова, скорочення робочих місць та заробітних плат тощо. Пенсіонери, люди з інвалідністю, непрацездатні особи, малозабезпечені сім'ї не можуть вчасно вносити плату за постачання природного газу, тому відповідач не має змоги вчасно виконувати свої зобов'язання перед позивачем. Відповідач вважає, що позивач передчасно звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором, враховуючи дію воєнного стану, постійні обстріли м. Харкова, зниження розрахунків населення за комунальні послуги, оскільки Відповідач не може задовольнити його вимоги щодо своєчасних оплат за договором не у зв'язку із умисною протиправною поведінкою, а через об'єктивні обставини, що унеможливили вчасне виконання договірних зобов'язань.
14.08.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що Положення постанови КМУ №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (далі - Постанова №206), зокрема передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Відповідач безпідставно застосував до даних відносин положення Постанови №206, оскільки положеннями Постанови №206 передбачено звільнення від вказаних платежів за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, але не передбачає звільнення від відповідальності за постачання газу за договором, укладеним між позивачем та ОСББ.
Відповідач вказує, що згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.
Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем договір не належить до договору, за яким відповідачу надаються житлово-комунальні послуги в розумінні приписів наведеного Закону, оскільки такий договір не є індивідуальним, який укладається між співвласником багатоквартирного та виконавцем відповідної комунальної послуги. Відповідач не правильно тлумачить у рішенні п. 34, п. 37 ч. 1 ст.1, абзц. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок природного газу", дійшов до неправильних висновків, що виходячи з визначених термінів, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є населенням, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку, застосовуючи аналогію закону.
Позивач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі №904/1199/18 вказала, що ОСББ не є представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку, а ОСББ діє від власного імені у відносинах з постачальником - юридичною особою ПАТ "Дніпрогаз". У свою чергу, у постанові Великої плати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 (провадження № 12-76гс20) зазначено про обов'язковість рішення загальних зборів співвласників ОСББ, у тому числі, і щодо визначення статусу колективного споживача. Водночас, житлово-комунальні послуги мають іншу правову природу від постачання газу, тому основою для правового регулювання даних відносин є Закон України "Про ринок природного газу". Виходячи з викладеного, немає прогалини в Законі України "Про ринок природного газу" щодо визначення понять "побутового споживача" і "споживач", що виключає можливість згідно з ч.1 та ч. 2 ст.8 ЦК України застосовувати аналогію права чи аналогію закону для помилкового присвоєння статусу ОСББ "населення", що необґрунтовано зроблено відповідачем. Отже, за договором постачання природного газу здійснюється постачання природного газу (товару), і не надаються житлово-комунальні послуги.
Також, позивач вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наявність форс-мажорних обставин на підставі листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким ніби засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непоборної сили). Однак, відповідач не надав до відзиву передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору. Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором, не узгоджується з умовами договору та законодавством.
29.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вказує, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб. Із наявною сталою практикою, у тому числі Верховного Суду: від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24, від 09.04.2025 у справі №916/847/24 у правовідносинах з постачання природного газу споживачу (обслуговуючому кооперативу), у яких Верховний Суд виходив з того, що обслуговуючий кооператив як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем; від 13.02.2024 № 922/1717/23 ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії. Ця електрична енергія постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема інженерно-технічних систем будинку, як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, підкачувальних насосів тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (зокрема електропостачання ліфтів, освітлення місць загального користування та прибудинкової території тощо); від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21 у правовідносинах з постачання електричної енергії споживачу (ОСББ), у якій Верховний Суд виходив з того, що "ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує електричну енергію для власних потреб. Отже, ОСББ в частині споживання електричної енергії на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач" електроенергії, у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку"; від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20 діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта.
Також відповідач зазначає, що є десятки рішень судів апеляційної інстанції, що ухвалені на користь ОСББ: Постанова від 04.08.2025 № 916/5312/24 Південно-західний апеляційний господарський суд; Постанова від 27.06.2025 № 922/303/25 Східний апеляційний господарський суд; Постанова від 27.06.2025 № 907/452/24 Західний апеляційний господарський суд; Постанова від 25.06.2025 № 902/215/25 Північно-західний апеляційний господарський суд; Постанова від 19.06.2025 № 914/2922/24 Західний апеляційний господарський суд; Постанова від 18.06.2025 № 922/140/25 Східний апеляційний господарський суд; Постанова від 03.06.2025 № 914/2579/24 Західний апеляційний господарський суд; Постанова від 26.05.2025 № 914/2051/24 Західний апеляційний господарський суд; Постанова від 20.05.2025 № 910/14597/24 Північний апеляційний господарський суд; Постанова від 19.05.2025 № 916/5186/24 Південно-західний апеляційний господарський суд; Постанова від 15.05.2025 № 916/5190/24 Південно-західний апеляційний господарський суд; Постанова від 25.04.2025 № 916/5185/24 Південно-західний апеляційний господарський суд тощо.
Відповідач вказує, що теплова енергія, яка отримується в результаті перетворення даховою котельнею (яка є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, в якому створено об'єднання відповідача) природного газу призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потребою мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. Відтак, висновки про те, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк, є правильним. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. Громадяни, мешканці будинку створили неприбуткову організацію ОСББ "Павлове Поле" з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами. Доказів того, що споживання за договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб'єктами господарювання - позивач до суду не надає. При цьому, зазначена в договорі між сторонами мета отримання природного газу не впливає на вищенаведений статус відповідача та не надає йому ознак постачальника послуг з опалення населенню, оскільки відповідач в силу свого статусу не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), а все майно багатоквартирних будниках, за змістом Закону, знаходиться в спільній власності власників квартир, а не відповідача.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створене фізичними особами - власниками квартир (побутовими споживачами житлово-комунальних послуг, населенням), укладає договори на постачання комунальних послуг із постачальниками від імені побутових споживачів як колективний споживач, і використовує поставлений газ виключно для власних побутових потреб мешканців будинку (виключаючи будь-яку комерційну чи професійну діяльність).
Відповідач вказує, що Закон України "Про ринок природного газу" виокремлює серед суб'єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача: 1) побутовий споживач (відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; 2) споживач (відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Тобто, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за усіма зазначеними критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його як фізичної особи. Подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20, від 02.05.2018 у справі N 910/11650/17 та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13. Відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк, тому доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених 3 % річних, інфляційних втрат та пені як з юридичної особи є помилковими. Виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань, призводить до звуження обсягу прав не юридичної особи, а самих співвласників, що об'єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також використовують поставлений газ (у даному випадку) виключно для побутових потреб, однак уклали договори на постачання газу із постачальником напряму. Таке звуження прав членів ОСББ протирічить самій меті створення ОСББ - забезпечення і захист прав співвласників. Відповідач здійснював оплату за спожитий газ по мірі надходження коштів від мешканців квартир, що підтверджується також проведеними оплатами. Отже, поставляючи за договором природний газ, позивач надає саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір постачання природного газу має своїм предметом постачання газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто мешканцям будинку. Подібний висновок викладено судами апеляційної інстанції у аналогічних справах: Постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 905/1442/23; Постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 905/4086/23; Постанова Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі № 914/1880/23; Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 904/3087/23; Постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі № 916/2431/23.
Крім того, відповідач вказує, що поставка природного газу за договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, підтверджується визначеної в договорі фіксованою ціною на природний газ, яка відповідає фіксованій ціні, що визначена Постановою КМУ №812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам".
Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду від учасників справи станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
18.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, постачальник), ЕІС-код 56X930000010610Х, юридична особа, що створена та діє відповідно до законодавства України, діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.09.20 і 8 №962), та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле" (далі - відповідач, споживач) керуючись Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (зі змінами) (далі - Положення), Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (надалі - Правила постачання природного газу), Постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» (надалі - Кодекс ГТС), Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (далі - Кодекс ГРМ), Постановою НКРЕКП №3013 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифів для ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 -2024 роки" та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу, уклади договір постачання природного газу № 6207-ОСББ(23)-32 від 18.09.2023 року з додатковою угодою від 29.01.2024 №1.
Відповідно до умов п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) п. 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до умов п. 1.1 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини не може бути використаний для перепродажу.
Відповідно до умов п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 вересня 2023 по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 301,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях. Обсяг І (фіксований).
Відповідно до п.2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору.
Відповідно до п.2.2.1 договору Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг III (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг II природного газу використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів І (фіксований) та III (фіксований).
Відповідно до п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п.п. 4.1-4.1.1 договору ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
Відповідно до п.4.3 договору загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Відповідно до п.5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Відповідно до п.5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 договору та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» не нараховуються.
Відповідно до п.13.1 договору даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до "15" квітня 2024р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Постачання природного газу згідно даного договору споживачу здійснюється з врахуванням умов пунктів 2.1., 3.3, 5.2 цього договору.
На виконання умов договору протягом вересня-грудня 2023 року та січня- квітня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1699784,00 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2023, обсяг переданого газу: 0,00816 тис.м.куб, вартістю: 162,66 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2023, обсяг переданого газу: 14,06643 тис.м.куб., вартістю: 106978,22 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг переданого газу: 33,93901тис.м.куб., вартістю: 257389,62 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, обсяг переданого газу: 48,38283 тис.м.куб., вартістю: 366929,92 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, обсяг переданого газу: 56,26623 тис.м.куб., вартістю: 426716,75 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсяг переданого газу: 41,74268 тис.м.куб., вартістю: 316571,78 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг переданого газу: 29,70893 тис.м.куб., вартістю: 225309,18грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2024, обсяг переданого газу: 0,00341 тис.м.куб., вартістю: 25,87грн.
У свою чергу, за поставлений газ відповідач здійснював оплату лише частково, а, відтак, відповідач не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 172069,49 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, відповідачу нараховані пеня у сумі 40974,26 грн, 3% річних у сумі 8456,77 грн та інфляційні втрати у сумі 37215,18 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами положень ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу (далі - Закону), права та обов'язки постачальників і споживачів природного газу визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з ч. 4 Закону, правила постачання природного газу є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Пунктом 2 Розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил, діючий постачальник постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу; постачальник природного газу (далі постачальник) суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачальник із спеціальними обов'язками суб'єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу; споживач юридична або фізична особа або фізична особа підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу; об'єкт побутового споживача територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування; підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
За змістом п. 2, 3 Розділу II Правил "Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими": постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду, визначеного в договорі постачання природного газу.
Відповідно до п. 2 Розділу III Правил "Порядок постачання природного газу побутовим споживачам": постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Згідно з п. 4 Розділу III Правил "Порядок постачання природного газу побутовим споживачам": для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов'язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальником) та ОСББ "Павлове Поле" (споживачем) на підставі укладеного між ними договору на постачання природного газу від 18.09.2023 №6207-ОСББ(23)-32, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором постачання природного газу споживачам, що не є побутовими.
Разом з тим, як вже зазначалося вище, договір на постачання природного газу від 18.09.2023 №6207-ОСББ(23)-32 був укладений зі споживачем - ОСББ "Павлове Поле" на умовах, визначених, зокрема Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (далі Положення) та Постановою НКРЕКП № 3013 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифів для ТОВ "Оператор ГТС України на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки".
Так, відповідно до п. 1 Положення, це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Згідно з абз. 2 пп. 1 п. 4 Положення, це Положення покладає такі спеціальні обов'язки на ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, а саме:
- виробниками теплової енергії - об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними (житловими, обслуговуючими) кооперативами, управителями багатоквартирних будинків та суб'єктами господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків.
Пунктом 2 Додатку до Положення передбачено, що обсяг природного газу, що передається за договором, складається з:
- обсягу, що використовується для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб (далі - обсяг І-фіксований);
- обсягу, що використовується для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб (далі обсяг ІІІ-фіксований);
- обсягу, що використовується для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягу І-фіксованого або обсягу ІІІ-фіксованого (далі обсяг ІІ).
Обсяг природного газу, що передається за договором у частині обсягу І-фіксованого та обсягу ІІІ-фіксованого, а для об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельних (житлових, обслуговуючих) кооперативів, управителів багатоквартирних будинків в частині обсягу ІІІ-фіксованого, не повинен у відповідні місяці постачання перевищувати обсяг, затверджений Мінрегіоном.
Згідно з п. 3 Додатку до Положення, ціна газу для обсягу I-фіксованого встановлюється на рівні, що діяв станом на 24.02.2022 за договором постачання природного газу на 2021-2024 роки з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", і становить 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу.
За умовами п. 1.1 договору, споживач за цим договором - ОСББ "Павлове Поле" є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) п. 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків).
Згідно з умовами п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини не може бути використаний для перепродажу.
Умовами п. 2.1 договору сторони визначили замовлений споживачем обсяг природного газу на період з вересня 2023 року по квітень 2024 року, а саме: визначили загальний розмір та помісячні розміри замовленого споживачем Обсягу I (фіксованого) природного газу, який використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.
При цьому, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" не замовляв поставку за цим договором Обсягу III (фіксованого) природного газу (що використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям) та Обсягу II природного газу (що використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів I (фіксований) і III (фіксований)).
В пп. 4.1.1 п. 4.1 договору сторони домовились, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
- колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками;
- колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги. Плата виконавцям комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу, виконавцям комунальної послуги з постачання та розподілу електричної енергії за індивідуальним договором складається з плати за послугу, що розраховується відповідно до засад формування та встановлення цін/тарифів на відповідну комунальну послугу, визначених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За приписами ч. 1, 2, 4, 5, 7 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Виходячи з викладеного, діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта (Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20 та від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно зі ст. 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
За таких обставин, ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг. Тобто, ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання. А відтак, ОСББ підпадає під визначення "колективний споживач" у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21).
Додатковим підтвердженням поставки природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, є фіксована ціна, яка визначена Постановою КМУ № 812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам".
При цьому, зазначена в п. 1.2 договору мета отримання природного газу (для використання споживачем, який є виробником теплової енергії, на власні потреби або в якості сировини) не впливає на вищенаведений статус відповідача як колективного споживача, оскільки в силу свого статусу ОСББ "Павлове Поле" не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), все майно в багатоквартирних будниках знаходиться в спільній власності власників квартир членів ОСББ, а не самого ОСББ.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що відповідач - ОСББ "Павлове Поле" виступає у спірних правовідносинах з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, що склались на підставі договору на постачання природного газу від 18.09.2022 № 6207-ОСББ(23)-32, як колективний споживач від імені населення (всіх фізичних осіб співвласників), що є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за цим договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відтак, позивач безпідставно посилається на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як підставу для звільнення його від сплати заборгованості за договором, суд зазначає, що існування на території України надзвичайних обставин, зокрема введення з 24.02.2022 у зв'язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/20 22 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та триває по теперішній час, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб'єктами господарювання, є загальновідомим фактом та підтверджується, зокрема листом Торгово-промислової палати України (далі по тексту - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Зазначеним листом ТПП України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та Статуту ТПП України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Тобто, вказаним листом ТПП України визнала форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтвердила, що зазначені обставини, починаючи із зазначеної дати (24.02.2022), до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За загальним правилом, згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Відповідно до п. 10.1-10.5 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до чинного законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу поставленого до їх настання.
Пунктом 10.7 договору споживач підтвердив, що введення воєнного стану в Україні та його продовження не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до цього договору.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Суд зауважує, що відповідачем - ОСББ "Павлове Поле" не надано до матеріалів справи доказів письмового повідомлення про виникнення у нього обставин непереборної сили постачальнику в порядку, передбаченому п. 10.3-10.4 договору, як не надано і сертифікату ТПП України чи інших документів, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили здійснення ним здійснення вчасних оплат за договором, а тому посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є необгрунтованими.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг належним чином виконав умови договору на постачання природного газу від 18.09.2022 № 6207-ОСББ(23)-32, протягом дії договору у період з вересня-грудня 2023 року та січня-квітня 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1699784,00 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Споживач - ОСББ "Павлове Поле", в свою чергу, оплатив спожитий природний газ за вказаний період лише частково.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких обставин, заявлена у позові ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг позовна вимога про стягнення з відповідача - ОСББ "Павлове Поле" основного боргу в розмірі 172069,49 грн є правомірною.
Суд зазначає, що станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - ОСББ "Павлове Поле", всупереч вимог ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього вказаної заборгованості перед позивачем в розмірі 172069,49 грн, а також доказів, які б свідчили про сплату відповідачем вказаної заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 172069,49 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих за невиконання грошового зобов'язання за договором: пені в розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Разом з тим, суд враховує положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції від 04.06.2025 № 641), яким установлено, що нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Тобто, положеннями абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено, починаючи з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також визначено категорію осіб, на яких розповсюджується така заборона, а саме: населення (у тому числі населення, що проживає у будинках, де послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Як було встановлено судом, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 в редакції, яка є чинною на момент прийняття судом даного судового рішення (далі по тексту - Перелік), Харківська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Харків з 15.09.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт "Харківський район" пункту 1.8 "Харківська область" частини 1 "Території можливих бойових дій" розділу I "Території, на яких ведуться (велися) бойові дії" Переліку).
Як вже зазначалося вище, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" виступає у спірних правовідносинах з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг за договором на постачання природного газу від 18.09.2022, як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб співвласників, що є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за цим договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. А відтак, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором).
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн - є такими, що суперечать положенням абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, у зв'язку з чим існують законні підстави для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог у повному обсязі.
Водночас, судом не приймаються посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/1199/18 щодо того, що ОСББ не є представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку, а ОСББ діє від власного імені у відносинах з постачальником - юридичною особою ПАТ "Дніпрогаз", як неревалентної, оскільки спір що розглядався у вказаній справі стосувався позовних вимог щодо поновлення мешканцям будинку № 1/9 на просп. Олександра Поля в м. Дніпрі як побутовим споживачам, що проживають у вказаному будинку, режиму нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, та проведення перерахунку норм споживання природного газу споживачам вказаного будинку з 1 серпня 2017 року із застосуванням норми споживання природного газу на одну особу в місяць 4,4 м3, а тому постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року в цій частині слід залишити без змін.
Оскільки справи суттєво відрізняються між собою фактичними обставинами та є неревалентними, суд не приймає посилання позивача на постанову Великої плати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, оскільки у справі, що розглядалася, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ "Лесі Українки 38" та до ФОП Козлової Л. Б. про визнання недійсним договору на надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивач, та ФОП Козловою Л. Б. - виконавцем цих послуг, указавши на порушення укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, на які посилається позивач, суд відзначає, що названі справи визначально різняться зі справою, що розглядається, підставами позову, способом захисту, а також встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин.
Також, суд зазначає, що відповідно до сталої практики Верховного Суду визначеної, зокрема, у постановах від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24, від 09.04.2025 у справі №916/847/24 у правовідносинах з постачання природного газу споживачу (обслуговуючому кооперативу), у яких Верховний Суд виходив з того, що обслуговуючий кооператив як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем; постанові від 13.02.2024 № 922/1717/23 ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії. Ця електрична енергія постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема інженерно-технічних систем будинку, як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, підкачувальних насосів тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (зокрема електропостачання ліфтів, освітлення місць загального користування та прибудинкової території тощо); постанові від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21 у правовідносинах з постачання електричної енергії споживачу (ОСББ), у якій Верховний Суд виходив з того, що "ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує електричну енергію для власних потреб. Отже, ОСББ в частині споживання електричної енергії на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач" електроенергії, у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку"; у постанові від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20 діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а, відтак, така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на суму 172069,49 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача - ОСББ "Павлове Поле" покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2064,83 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове Поле" (61103, м. Харків, пр-т Науки, буд. 77, код ЄДРПОУ 36222923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг в розмірі 172069,49 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2064,83 грн.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "22" вересня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко