8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2532/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІКС ФОРТІ", м. Київ
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська виробнича компанія "Деревне Вугілля", Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка
про стягнення 119136,26 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІКС ФОРТІ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська виробнича компанія "Деревне Вугілля", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 01/04/24 ДФФ про переведення боргу від 01.04.2024 у розмірі 110183,63 грн, 3% річних у розмірі 1829,35 грн, інфляційні втрати у розмірі 7123,28 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 24.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документу в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 24.07.2025 до їх електронних кабінетів. Документ доставлено до Електронного кабінету: 24.07.25.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Так, ухвалою суду від 24.07.2025, з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, судом відповідачу був встановлений строк подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Проте, відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України", від 02.12.2010 "Шульга проти України", від 21.10.2010 "Білий проти України").
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5,7 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
28.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНПОСТАЧ-ДНІПРО", в подальшому іменований "Замовник" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІКС ФОРТІ", в подальшому іменований "Експедитор", а разом найменовані "Сторони", укладений договір - доручення на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 28092023 (надалі по тексту - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, згідно з даним Договором Експедитор приймає на себе обов'язки за плату і за рахунок Замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного Договору приймається територія України), а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів Замовника автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.
У відповідності до п.4.1. Договору, узгодженою у рамках цього Договору є Заявка, належним чином заповнена і така, що містить підписи представників та печатки Замовника та Експедитора.
Згідно з п.п.4.4., 4.5. Договору, транспортно-експедиційні послуги Експедитора надаються у відповідності до розцінок Експедитора. Вартість послуг Експедитора відповідно до окремого перевезення, вказана в узгодженій Заявці, підлягає оплаті Замовником на умовах цього Договору якщо інше не зазначено в Заявці. Сторони мають право визначати вартість послуги в Заявці в еквіваленті ЄВРО, долара США або іншої іноземної валюти. В такому випадку оплата здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату виставлення рахунку-фактури (окрім випадків, коли платником виступає нерезидент і оплата здійснюється в іноземній валюті), якщо інше не зазначено в Заявці.
Узгоджена Заявка, що відповідає вимогам цього Договору, є обов'язковою для виконання Сторонами Договору.
Відповідно до п.5.1. Договору, замовник зобов'язується проводити оплату послуг Експедитора в національній валюті України, протягом 5 банківських днів з моменту отримання всього пакету документів (оригіналу TTH (CMR), акта виконаних робіт, рахунка, якщо інше не зазначено в заявці).
Так, на виконання договору, сторони погодили наступні заявки:
- заявка на перевезення автомобільним транспортом № 1 від 28.09.2023 року, відповідно до якої Експедитор мав надати міжнародні транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (дрова колоті в ящиках) по маршруту м. Олевськ (Україна) - Verleydonkstraat 52, B-9080 Lochristi (Бельгія). Крім того, у вказаній Заявці Сторони погодили, що ставка за перевезення складає 1 850 EUR. Оплата ж відбувається протягом 5 (п'яти) днів з дня розвантаження в гривнях по курсу НБУ на день розвантаження;
- заявка на перевезення автомобільним транспортом № 2 від 02.10.2023 року, відповідно до якої Експедитор мав надати міжнародні транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (деревний брікет Pini Kay) по маршруту с-ще Мірополь (Україна) - Graanstraat 19 , B-2490 Balen (Бельгія). Крім того, у вказаній Заявці Сторони погодили, що ставка за перевезення складає 1900 EUR. Оплата ж відбувається протягом 7 (семи) днів з дня розвантаження в гривнях по курсу НБУ на день розвантаження.
Позивач зазначає, що експедитор свої зобов'язання за договором, відповідно до умов погоджених заявок, виконав у повному обсязі, вантаж доставлений вантажоодержувачу, оригінали документів, що є підставою для оплати направлені Замовнику.
Однак, замовник в порушення умов договору в становленні у заявках строки оплату в повному обсязі не провів, в наслідок чого у того перед експедитором утворилася заборгованість за двома заявками у загальному розмірі 110183,63 грн.
В подальшому, 01.04.2024 року ТОВ "ФЕЛІКС ФОРТІ" як Кредитор (надалі по тексту рішення - позивач, Кредитор) з однією сторони, ТОВ "ДОНПОСТАЧ-ДНІПРО" як Первісний боржник з іншої сторони і ТОВ "Харківська виробнича компанія "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" як Новий боржник (надалі по тексту рішення - відповідач) з третьої сторони уклали договір № 01/04/24 ДФФ про переведення боргу (заміну боржника) (надалі по тексту - договір про переведення боргу).
Відповідно до договору основний борг: обов'язки, які встановлені та випливають з умов договору - доручення на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 28092023 віл 28.09.2023 року, (надалі Основний борг), що укладений між Первісним боржником та Кредитором.
На дату підписання сторонами даного договору, Первісний боржник має Основний борг перед Кредитором у розмірі 110183 (сто десять тисяч сто вісімдесят три) гривні 63 копійки, в т.ч. ПДВ 20%, який полягає в оплаті Рахунків Кредитора: №489 від 29.09.2023 року на суму 37 000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №500 від 03.10.2023 року на суму 73 183,63 грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору про переведення боргу (заміну боржника), цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Основного боргу, які пов'язані із виконанням зобов'язань між Новим боржником та Кредитором. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) на Нового Боржника за Основним боргом щодо оплати грошових коштів, а Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із Основного боргу, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним боргом на умовах, встановлених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору новий боржник зобов'язується виконати обов'язок Первісного боржника перед Кредитором шляхом здійснення оплати грошових коштів.
Відповідно до п.3.2. Договору новий боржник зобов'язується сплатити основний борг перед Кредитором у строк до 31.12.2024 року. Погашення може здійснюватися частинами.
Відповідно до п.4.1.1. Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Відповідно до п.п.5.2., 5.3. Договору 5.2. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання всіма Сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.5.2.цього Договору та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Також, гарантійним листом вих.25/07-2024 від 25.07.2024 року ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" гарантувало виконання умов договору № 01/04/24 ДФФ про переведення боргу (заміну боржника) від 01.04.2024 року щодо погашення боргу перед ТОВ "ФЕЛІКС ФОРТІ" в розмірі 110183,63 грн.
Так, товариство перераховуватиме зазначені кошти на поточний рахунок ТОВ "ФЕЛІКС ФОРТІ" щотижнево рівними частинами в розмірі 10000,00 грн починаючі з 02.08.2024 року.
Втім, станом на дату направлення цього позову Новий боржник - ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" так і не виконав взяті на себе зобов'язання та не сплатив борг, а тому за ним рахується заборгованість в розмірі 110183,63 грн.
Оскільки відповідач, не здійснив оплату наданих послуг в строк, встановлений договором, а відповідно своєчасно не виконав своє грошове зобов'язання перед позивачем, останнім нараховано відповідачу компенсаційні нарахування за прострочення виконання зобов'язання у вигляді 3% річних у розмірі 1829,35 грн за період з 01.01.2025 до 21.07.2025 та інфляційних втрат у розмірі 7123,28 грн січень 2025 - червень 2025.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України установлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, правовідносини, що виникли між Сторонами, носять характер таких, що виникають з Договору № 01/04/24 ДФФ про переведення боргу (заміну боржника) від 01.04.2024 року.
Вказаний договір недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку Сторонами змінений чи розірваний не був.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Судом встановлено, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором про переведення боргу (заміну боржника) не виконує свої зобов'язання перед позивачем по сплаті боргу, станом на 21.07.2025 заборгованість відповідача становить 110183,63 грн.
Доказів протилежного відповідач суду не надав.
За приписами ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржником вважається той, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань за умовами Договору про переведення боргу (заміну боржника), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 110183,63 грн боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи відповідачем не було використано свого процесуального права на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України, з викладенням своїх заперечень проти позову.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача про стягнення 1829,35 грн - 3% річних та 7123,28 грн - інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. ст.11 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом обставини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд зазначає про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши додані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх вірними в частині нарахованих сум, а вимоги в частині стягнення з відповідача 1829,35 грн - 3% річних та 7123,28 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідач у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростував.
Підсумовуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІКС ФОРТІ" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу (попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат) у розмірі 12000,00 грн.
Витрати на правничу допомогу обґрунтовані укладенням між позивачем ТОВ "ФЕЛІКС ФОРТІ" (Замовник, Клієнт) та адвокатом Конюшко Д.Б. Договору № 27/07/25-ЮП/ІL про надання правової допомоги щодо надання юридичних послуг від 21.07.2025, відповідно до якого останній надав Замовнику послуги (з розрахунку 2000,00 грн. за годину), що підтверджується Актом виконаних робіт № 1 від 23.07.2025.
Відповідно до вищевказаного акту виконавець виконав (надав), а замовник прийняв наступні роботи (послуги):
1. Юридична консультація Замовника, вивчення документів, наданих Замовником - 1,0 година (сукупно) - 2000,00 грн (з розрахунку 2000,00 грн. за 1 год.);
2. Підготовка та подання позовної заяви до суду - 3,0 години - 6000,00 грн. (з розрахунку 2000,00 грн. за 1 год.).
Всього на суму 8000,00 грн.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: ордер серії АВ № 1214613 від 23.07.2025, договір про надання правової допомоги № 27/07/25-ЮП/ІL від 21.07.2025, акт виконаних робіт № 01 від 23.07.2025 до договору про надання правової допомоги № 27/07/25-ЮП/ІL від 21.07.2025 на загальну суму 8000,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх законність та достатність для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги надані послуги адвокатом, враховуючи критерії реальності та співрозмірності гонорару адвоката, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, зважаючи на те, що відповідач був обізнаний про те, що справа розглядається у суді, втім не скористався своїм правом на подання до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про доведеність та достатність законних підстав для стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська виробнича компанія "Деревне Вугілля" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд.49, код ЄДРПОУ 41470092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІКС ФОРТІ" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд.19, оф.720, код ЄДРПОУ 41530046) суму основного боргу у розмірі 110183,63 грн, 3% річних у розмірі 1829,35 грн, інфляційні втрати у розмірі 7123,28 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 3028,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "22" вересня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко