вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/493/25(569/5647/25)
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"
до відповідача: ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості за кредитним договором
у межах справи про неплатоспроможність: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/493/25 про неплатоспроможність: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулось до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 09.10.2023 року був укладений кредитний договір (оферти), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.10.2023, строком на 70 днів.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 12 359,85 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн, по процентам в розмірі 5 459,85 грн, комісії 900,00 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позов вказав, що позовні вимоги не визнає з підстав не доведення позивачем обставин укладення договору та надання відповідачу спірних коштів.
Інші процесуальні дії у справі
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулось до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначив на 1 травня 2025 року
25 квітня 2025 року відповідач подав відзив на позов.
1 травня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2025 року судом витребувано у АТ "Універсал Банк" інформацію про особу на чиє ім'я емітувалась банківська картка на яку було здійснено зарахування коштів які є предметом спору а також інформацію про рух коштів.
13 червня 2025 року на адресу Рівненського міського суду Рівненської області від банку надійшла відповідь про власника картки, зазначено в ухвалі суду.
25 червня 2025 року відповідач подав додаткові пояснення.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області, на розгляді якого перебуває справа №918/493/25 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 липня 2025 року суд прийняв справу №918/493/25(569/5647/25) до провадження у справі в межах справи про неплатоспроможність: ОСОБА_1 , розгляд справи призначив на 26 серпня 2025 року на 14:00 год.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2025 року суд відклав розгляд справи на 9 вересня 2025 р. на 11:00 год., запропонувавши сторонам подати суду: позивачу письмову позицію щодо підтримання позовних вимог; відповідачу письмові пояснення щодо обставин укладення договору №09.10.2023-100001291 від 9 жовтня 2023 року з позивачем (ТОВ "Споживчий центр") та отримання коштів, що є предметом спору.
Станом на даний час до суду не надходило жодних додаткових пояснень.
У судове засідання позивач та відповідач не з'явились.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
9 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (позивач/кредитодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №09.10.2023-100001291 шляхом підписання: заявки, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), додатку до анкети позичальника та підтвердження укладання кредитного договору, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі.
Відповідно до пунктів 1-4 заявки дата надання/видачі кредиту 09.10.2023; сума кредиту: 6 000,00 грн; строк на який надається кредит 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 17.12.2023.
Період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період") ( п. 5 заявки).
Згідно з п.п.7, 8 заявки, процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3% за 1 (один) день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Комісія, пов'язана з надаванням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значення. Нараховується кредитором та обліковується у день видачі кредиту (п.9 заявки).
В пункті 10 заявки сторони погодили графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту сплачується 5 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 2 171,96 грн, 2 платіж у розмірі 2 171,96 грн, 3 платіж у розмірі 2 171,96 грн, 4 платіж у розмірі 2 171,96 грн, 5 платіж у розмірі 2 171,93 грн. Комісія сплачується 1 платежем не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 900,00 грн.
Згідно з умовами пункту 15 заявки, спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.
За умовами п. 10.1, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця та діє протягом одного року.
Суд установив, що згідно із квитанцією ID платежу 2376416853 9 жовтня 2023 року за договором №09.10.2023-100001291 здійснено сплату 6 000,00 грн на картку visa НОМЕР_2 .
Доказів повернення отриманих коштів, сплати відсотків та комісії матеріли справи не містять.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на час пред'явлення позову становить розмірі 12 359,85 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн, по процентам в розмірі 5 459,85 грн, комісії 900,00 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються правовідносин з надання кредитних послуг.
Спірний характер договірних правовідносин базується на тому, що з огляду на неповернення кредитних коштів та сплати відсотків та комісії, позивач вважає свої права порушеними.
Частиною першою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з нормами частин 2,3 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1, 3 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 ЦК України та § 1 глави 35 ГК України.
Оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано обставин надання позивачем та отримання відповідачем коштів у позику в сумі 6 000,00 грн.
Відповідно до умов пункту 4 заявки до кредитного договору дата повернення (виплати) кредиту 17.12.2023.
Всупереч умовам договору взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати процентів, комісії у визначені графіком погашення строки фізична особа ОСОБА_1 не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за наданим кредитом у розмірі 12 359,85 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн, по процентам в розмірі 5 459,85 грн, комісії 900,00 грн матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, уклавши кредитний договір, добровільно став стороною такого договору, а тому на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Разом з тим суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності обставин укладення даного договору із позивачем та неотримання коштів за кредитним договором, оскільки відповідач висловлює непослідовні та суперечливі твердження. Так, з матеріалів справи слідує, що у поданих заявах по суті спору відповідач заперечує обставини укладення договору №09.10.2023-100001291 від 9 жовтня 2023 року з позивачем ТОВ "Споживчий центр" та отримання коштів. Натомість у поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник, як на підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого посилається на вказаний договір, зазначає позивача та правочин у конкретизованому списку кредиторів, а також надав суду кредитний звіт з Українського бюро кредитних історій, розділ 5 якого містить відомості про прострочення заборгованості за договором №09.10.2023-100001291 від 9 жовтня 2023 року, який укладений з ТОВ "Споживчий центр".
Більш того, обґрунтовуючи підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник ( ОСОБА_1 ) посилався на частину 2 статті 115 КУзПБ (припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним із зобов'язань упродовж двох місяців).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного логічним є висновок про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. А договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписана, підтвердження згоди підписана з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в господарському процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).
Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Підсумовуючи вищенаведене, суд ставить під сумнів заперечення відповідача щодо недоведеності факту укладення спірного договору та отримання коштів, оскільки матеріали справи містять докази про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором заявки на отримання кредитних коштів, а також квитанції про сплату відповідачу спірних коштів.
Щодо заперечень проти стягнення комісії суд зазначає, що згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
У своїй постанові від 13 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі №496/3134/19 зазначила, що ураховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата зробила висновок про те, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
А проте, суд не встановив, що спірна комісія є щомісячною платою за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно. Відзив відповідача не містить посилань на конкретні умови договору, аналіз яких дав би можливість прийти до висновку, що заявлена до стягнення комісія є платою за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, відповідно судом не встановлено наявність підстав для застосування висновків, викладених у постанові від 13 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі №496/3134/19.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду
Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що встановлені обставини справи дають підстави зробити висновок про порушення відповідачем прав позивача.
Розглянувши матеріали справи суд установив обґрунтованість позову про стягнення 6 000,00 грн заборгованості за кредитом, 5 459,85 грн заборгованості за процентами, 900,00 грн заборгованості за комісією.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір судового збору становить 2 422,40 грн, оскільки до обрахунку розміру судового збору слід застосовувати коефіцієнт 0,8.
Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грн покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Солов'я Олега Дмитровича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, ідентифікаційний код 37356833) 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп заборгованості за кредитом, 5 459 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 85 коп заборгованості за процентами, 900 (дев'ятсот) грн 00 коп заборгованості за комісією та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, ідентифікаційний код 37356833).
Відповідач (Боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР