адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
22.09.2025 Справа № 917/1437/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Отюгова О.І., розглянувши справу № 917/1437/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед - сервіс Днепр", проспект Дмитра Яворницького, 67, м. Дніпро, 49000
до відповідача фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни, м. Полтава
про стягнення 190 000,61 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед - сервіс Днепр" звернулося із позовом до відповідача фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 190 000, 61 грн (вх. № 1484/25).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.07.2024р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №14/24МС, за умовами якого відповідач зобов'язався за завданням позивача надавати маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, зазначені у п.1.2 цього Договору, стосовно лікарських засобів, косметики та інших товарів, а позивач зобов'язався їх прийняти та оплатити. В листопаді 2024р. Позивачем не замовлялись та відповідно відповідачем не було надано послуг за Договором. Незважаючи на це позивач 25.12.2024р платіжною інструкцією №339498 помилково перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 190 000,61 грн., які позивач і просив суд стягнути з останнього. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» у даній справі.
Правовими підставами позову вказано статтю 1212 Цивільного кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копії Договору №14/24МС від 08.07.2024р. та додатків №№1,2 до нього, платіжної інструкції №339498 від 25.12.2024р., листа №9005 від 11.04.2025р., фіскального чеку від 15.04.2025р., накладної №4900000497407 від 15.04.2025р., роздруківка з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо відправлення №4900000497407, виписки з ЄДРПОУ відносно Позивача.
29.07.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9953), в якому відповідач проти позову заперечувала, посилаючись, зокрема, на те, що послуги ФОП ЧОПЕНКО О.В. за вказаним Договором надавались якісно та у встановлені терміни. Оплата послуг з боку позивача була здійснена вчасно та згідно до наданих послуг. Після надання маркетингових послуг відповідачем було виставлено Рахунок на оплату №100 від 24.12.2024 р. на суму 190 000, 61 грн. із зазначенням «Маркетингові послуги за листопад 2024 року згідно Договору №14/24МС від 08.07.2024. Вказаний рахунок було оплачено позивачем у справі наступного дня 25.12.2025. Одночасно із рахунком на оплату №100 від 24.12.2024 р. позивачу було направлено й Акт надання послуг №100 від 24.12.2024 р., який останній не повернув та не підписав. З наданої позивачем платіжної інструкції №339498 від 25.12.2025 вбачається, що оплата здійснена саме за рахунком №100 від 24.12.2024 р. та саме за Договором 14/24МС від 08.07.2024, проте в позовній заяві позивач не наводить жодних відомостей щодо дострокового припинення договірних взаємовідносин, як і не надав остаточного акту взаємозвірки за Договором. Відповідач зазначає, що в інший спосіб, ніж направлення рахунку на оплату та акту надання послуг від 24.12.2024 р. на електронну пошту timoshenko.olga.@med-service.com.ua, вказані бухгалтерській документи не направлялись, тому проведення оплати за вказаним рахунком свідчить про отримання не тільки рахунку, але й акту надання послуг №100 від 24.12.2024р., який позивач не підписав.
Відповідач також вказував, що направив рахунок та акт надання послуг на електронну пошту, погоджену з позивачем- timoshenko.olga.@med-service.com.ua, яка є електронною поштою Генерального директора ТОВ «МЕД-СЕРВІС» та саме на її пошту направляли інші консолідовані юридичні особи рахунки та акти, що підтверджується скріншотами відправлень. ТОВ «Мед-сервіс Групп» (генеральним директором якої і є Тимошенко О.Б.). є юридичною особою, яка має пряме відношення до позивача у справі. Так, згідно до відкритої інформації з реєстру « Опендатабот» відомо, що ТОВ «Мед-сервіс Групп» володіє корпоративними правами 41 компанії, і серед них - ТОВ «Мед-Сервіс Днепр», де ТОВ «Мед-сервіс Групп» володіє 89,67 % корпоративних прав Позивача у справі. Від імені відповідача на підставі Довіреності №08/07 від 08.07.2024 року діяла уповноважена особа Калініченко Вікторія Анатоліївна, яка відповідала за підписання актів перевірок, рахунків на оплату та іншу бухгалтерську та юридичну документацію, пов'язану з виконанням умов Договору №14/24МС від 08.07.2024 р. та відправляла акт, рахунок на оплату наданих маркетингових послуг та іншу кореспонденцію, пов'язану з виконанням умов вище зазначеного Договору з електронної пошти sv_viktoriya20.@ukr.net.
За твердженням відповідача, жодної відмови щодо прийняття наданих послуг від позивача у визначені Договором строки не надходило. Із листом про безпідставно перераховані кошти позивач звернувся до відповідача лише 11.04.2025 року, тобто через 5 (п'ять) місяців після проведення фактичної оплати за надані послуги, при цьому не направивши на адресу відповідача до цієї календарної дати жодних листів про відмову у прийнятті наданих послуг.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача Фізичної особи підприємця ЧОПЕНКО ОЛЕСІ ВОЛОДИМИРІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката Самойленка М.О., які будуть заявлені в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
До відзиву відповідач подав такі докази (в копіях): Договір №14/24МС від 08.07.2024, Довіреність Чопенко О.В. на ім'я Калініченко В.А., доказ направлення рахунків на оплату за листопад 2024, Рахунок, акт за листопад 2024, Скриншот відправки рахунків та актів ФОП за листопад 2024, сальдова відомість по рахунку.
30.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №10006), в якій позивач вказував, що з умов Договору слідує, що послуги за ним надаються Відповідачем Позивачу лише на підставі поданої останнім заявки, в якій буде визначено усі істотні умови, необхідні для надання послуг, а сама заявка повинна оформлюватися відповідною додатковою угодою до Договору. Заявка на надання послуг за Договором в листопаді 2024р. Відповідачу не надавалась, відповідна додаткова угода, яка б свідчила про надання Позивачем такої заявки, сторонами до Договору не оформлювалася та в матеріалах справи відсутня. Таким чином, приймаючи до уваги не погодження сторонами усіх істотних умов, необхідних для надання послуг, та не оформлення сторонами відповідної заявки, у Відповідача були відсутні правові підстави та фактична можливість для надання Позивачу послуг в листопаді 2024р. Жодного звіту, який би підтверджував надання Відповідачем послуг у листопаді 2024р., останній Позивачу не надавав. Належним чином засвідчені копії таких звітів в матеріалах справи відсутні. Відсутність підготовленого та направленого Відповідачем звіту який повинен містити інформацію, отриману останнім у разі надання послуг, поряд з відсутністю підписаного Сторонами акту також свідчить про не надання Відповідачем Позивачу у листопаді 2024р. послуг.
04.08.2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 10125).
04.08.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №10176).
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
22.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед - сервіс Днепр" до відповідача фізичної особи - підприємця Чопенка Олесі Володимирівни про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 190 000,61 грн (вх. № 1484/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 справу № 917/1437/25 розподілено судді Тимощенко О.М.
Ухвалою суду від 28.07.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строки подачі заяв по суті.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Частинами 3-5, 8 ст. 80 ГПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
08.07.2024 року між ФОП Чопенко Олесею Володимирівною (ВИКОНАВЕЦЬ) та ТОВ "МЕД СЕРВІС ДНЕПР» ( ЗАМОВНИК) укладено Договір №14/24МС про надання маркетингових послуг (надалі Договір).
При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне.
Відповідно до пункту 1.1. предметом цього Договору є надання ВИКОНАВЦЕМ за завданням ЗАМОВНИКА маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, які вказані в п.1.2. даного Договору, стосовно лікарських засобів, косметики та інших товарів (далі по тексту - Товар), а ЗАМОВНИК зобов'язується їх прийняти та оплатити.
Згідно до пункту 1.2. Договору до комплексу маркетингових та інформаційно консультативних послуг, що надаються ВИКОНАВЦЕМ за даним Договором (далі за текстом - Послуги), відносяться:
1.2.1. Вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на Товар;
1.2.2. Розповсюдження серед потенційних покупців інформації про Товар у формі та в обсязі, визначених самостійно ВИКОНАВЦЕМ;
1.2.3. Самостійне дослідження та аналіз ВИКОНАВЦЕМ особливостей попиту на окремі види Товару.
1.2.4. Забезпечення розміщення на полицях аптечних закладів однієї погодженої викладки Товару, визначеної ЗАМОВНИКОМ протягом Звітного періоду.
1.2.5. Оформлення вікон (вітрин), торгових залів, меблів і рекламних стендів у аптеках;
1.2.6. Проведення періодичних акцій щодо Товару, вказаного ЗАМОВНИКОМ, на умовах, узгоджених ЗАМОВНИКОМ;
1.2.7. Надання інформації щодо якісних характеристик Товару кінцевому споживачу;
1.2.8. Інші послуги, передбачені додатковими угодами до Договору.
У пункті 1.3. визначено, що послуги, що вказані в п. 1.2. Договору, надаються ВИКОНАВЦЕМ протягом строку дії цього Договору стосовно визначених Сторонами видів (категорій, асортименту) товару.
Згідно з п. 3.3. Договору оплата послуг, наданих за цим Договором, має здійснюватися Замовником у строк не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним за умови надання Виконавцем Замовнику Звіт та підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг У разі порушення Виконавцем умов надання послуг, встановлених Договором, їх вартість Замовником не сплачується.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що приймання-передача результату виконаних послуг у вигляді Звіту оформляється актом здачі-прийняття наданих послуг, підписаним обома Сторонами та скріпленим печатками Сторін. Підписання акту здачі-прийняття наданих послуг, що визначає завершення надання послуг, здійснюється Замовником після перевірки стану надання послуг його відповідальними працівниками. Акт здачі приймання наданих послуг направляється Виконавцем на адресу Замовника у строки, передбачені п. 5.1 цього Договору.
Замовник зобов'язаний прийняти Послуги, надані Виконавцем, не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання від Виконавця Акту здачі-прийняття наданих послуг зі Звітом (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п 5.1 Договору за результатами надання Послуг Виконавець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає Замовнику Акт здачі-прийняття наданих послуг та Звіт, який повинен містити інформацію, отриману Виконавцем в процесі та/або в результаті надання Послуг за цим Договором.
Згідно з п. 5.2 Договору № 01/24МС від 08.07.2024 р. форма Звіту визначається у Додатку № 2 до Договору та може бути письмовою, у електронному вигляді. Замовник має право вимагати від Виконавця уточнення окремих пунктів Звіту, за умови, що таке уточнення не вимагає проведення дій чи досліджень, що не входять до переліку послуг.
У додатку №1 до Договору №14/24МС про надання маркетингових послуг від 08.07.2024 міститься перелік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виробників товарів, відносно яких надавались послуги, який містить 199 (сто дев'яносто дев'ять) отримувачів послуг за цим Договором.
Строк дії Договору - з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і упродовж 6 місяців, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору (пункт 6.1. Договору).
Як вказував у позові позивач, він з листопада 2024р. припинив замовляти у відповідача послуги за Договором.
Матеріали справи свідчать, що позивач 25.12.2024р. платіжною інструкцією №339498 перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 190 000,61 грн.
З метою повернення безпідставно отриманих коштів позивач направив на адресу відповідача лист №9005 від 11.04.2025р.
Відповідач кошти не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
4. Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 11.01.2023 у справі №548/741/21.
ВП ВС у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 висловила позицію, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Суд також наголошує, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення грошових коштів, з посиланням на те, що вказані кошти були перераховані відповідачу безпідставно, оскільки з листопада 2024 Позивач припинив замовляти у Відповідача послуги за Договором, а кошти перерахував помилково.
Суд встановив, що між ФОП Чопенко Олесею Володимирівною та ТОВ "МЕД СЕРВІС ДНЕПР» 08.07.2024 укладено Договір №14/24МС про надання маркетингових послуг (арк. справи 3-16).
Відповідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Також статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
У п. 6.1 Договору Сторони узгодили, що він вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє упродовж 6 місяців, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору.
Так, умовами Договору встановлено, що послуги, що вказані в п. 1.2. Договору, надаються ВИКОНАВЦЕМ протягом строку дії цього Договору стосовно визначених Сторонами видів (категорій, асортименту) товару (п. 1.3).
Згідно з п. 3.3. Договору оплата послуг, наданих за цим Договором, має здійснюватися Замовником у строк не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним за умови надання Виконавцем Замовнику Звіт та підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг У разі порушення Виконавцем умов надання послуг, встановлених Договором, їх вартість Замовником не сплачується.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем для оплати наданих у листопаді 2024 року послуг було виставлено позивачу рахунок № 100 від 24.12.2024 року (арк. справи 51).
Замовник зобов'язаний прийняти Послуги, надані Виконавцем, не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання від Виконавця Акту здачі-прийняття наданих послуг зі Звітом (п. 4.2. Договору).
Поданими доказами підтверджується направлення відповідачем через довірену особу Калініченко В.А. (довіреність в мат. справи, арк. справи 49) рахунку для оплати та акта надання послуг за листопад 2024 року ( арк. справи 50-52).
Отримання позивачем рахунка № 100 від 24.12.2024 року та направленого з ним акта наданих послуг підтверджується їх оплатою самим позивачем згідно платіжної інструкції №339498 від 25.12.2025 з призначенням платежу : «За маркетингові послуги згідно рахунку №100 від 24.12.2024 за листопад 2024 по договору 14/24МС від 08.07.2024». (арк. справи 17).
Позивач, всупереч умовам договору № 14/24МС від 08.07.2024 р. вказаний Акт надання послуг не підписав та не повернув відповідачу.
Матеріали справи не містять мотивованої відмови позивача від прийняття наданих відповідачем послуг у встановлені Договором строки.
У п. 6.1 Договору Сторони узгодили, що він вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє упродовж 6 місяців, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору.
Отже, строк дії Договору № 14/24МС від 08.07.2024 р. закінчився 08.01.2025 р., що не заперечується сторонами, а оплата коштів згідно з платіжною інструкцією № 339498 від 25.12.2024 р. була здійснена під час дії вказаного договору.
Якщо особа здійснила сплату грошових коштів, знаючи, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для їх сплати, а згодом вимагає повернення сплачених грошових коштів, то така особа поводиться суперечливо й безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (справа № 127/12240/22).
Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд також спирається на приписи пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України і зазначає, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що "водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах".
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
Відтак, недоведеність підстав позову унеможливлює його задоволення.
Інші доводи учасників справи почуті і розглянуті судом, але вони не є підставою для задоволення позову, оскільки не спростовують висновків суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129,232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Повне рішення складено 22.09.2025 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Тимощенко О.М.