65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2163/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (67500, Одеська обл., Одеський р-н, селище Доброслав, вул. Центральна, 85) в інтересах держави в особі
позивача: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746, 67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" (код ЄДРПОУ 39838172, 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2А, оф. 304)
про стягнення 2114168,00 грн.
за участю:
прокурора: Тетяни Кривельової
учасників процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" про стягнення 2114168,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме безпідставною несплатою відповідачем грошових коштів у якості пайової участі (внеску) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Фонтанської сільської ради.
Ухвалою від 06.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
18.06.2025 прокурором подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив: накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Новий район 1" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 2114168,24 грн.; накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "Новий район 1" у межах суми позову 2114168,24 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих коштів.
Ухвалою суду від 20.06.2025 заяву керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" в національній валюті (гривня) та в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог у розмірі 2114168,24 грн.; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" у межах ціни позову 2114168,24 грн., лише в межах різниці між ціною позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою суду від 03.07.2025 відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
Ухвалою суду від 23.07.2025, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; закрито підготовче провадження у справі №916/2163/25; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 11.09.2025.
В судове засідання 11.09.2025 з'явилась прокурор, яка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.
Ухвали суду у цій справі направлялись відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулись до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.
Отже, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 11.09.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників провадження, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання повноважень, визначених нормами ст. 131-1 Конституції України та положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Доброславською окружною прокуратурою встановлена наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері.
Згідно з даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 07.02.2020 відповідачу було надано дозвіл на будівельні роботи за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 58-г (нове будівництво двох окремо стоячих 2-х секційних 5-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями інфраструктури у цокольному поверсі, кадастровий номер земельної ділянки: 5122783200:01:002:2041).
Відповідно до даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 18.06.2020 було видано сертифікат (реєстраційний номер документа ІУ162201701914), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проєктній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Згідно з вище вказаним сертифікатом, найменуванням об'єкта згідно з проєктом є "Нове будівництво двох окремо стоячих 2-х секційних 5-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями інфраструктури у цокольному поверсі за адресою: село Крижанівка, Крижанівська сільська рада, Лиманський район, Одеська область, кадастровий номер земельної ділянки: 5122783200:01:002:2041", загальною площею 4464,64 кв.м, замовником об'єкта будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий район 1".
З огляду на те, що будівництво об'єкта розпочато 07.02.2020, прокурор вважає, що у відповідача на підставі частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" виник обов'язок упродовж 10 днів після початку будівництва звернутися до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області із заявою про визначення розміру пайової участі та після отримання відповідного розрахунку сплатити визначену суму до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
17.02.2025 Доброславською окружною прокуратурою Одеської області на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді на адресу позивача надіслано запит, в якому прокурор просив повідомити: про виконання вимог закону щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з ТОВ "Новий район 1" (стан та своєчасність його виконання); про вжиті заходи, спрямовані на усунення порушень, зокрема, про звернення з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, а також стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.
17.03.2025 Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області повідомила прокурора, що договір про пайову участь з ТОВ "Новий район 1" (у зв'язку із будівництвом об'єкту - будівництво двох окремо стоячих 2-х секційних 5-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями інфраструктури у цокольному поверсі за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 58-г) не укладався. Відомостей щодо вжитих заходів претензійно-позовного характеру у листі не зазначено.
14.04.2025 прокурор звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України з запитом в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому просив повідомити наявні дані про початок будівництва та строки введення об'єкта нерухомості ТОВ "Новий район 1" в експлуатацію.
02.05.2025 Департаментом сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України надано прокурору відповідь на запит, в якій зазначено, що в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині виявлено таку інформацію:
- Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 07.02.2020 за реєстраційним номером ОД112200510178 щодо об'єкта будівництва "Нове будівництво двох окремо стоячих 2-х секційних 5-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями інфраструктури у цокольному поверсі за адресою: с. Крижанівка, Крижанівська сільська рада, Лиманський район, Одеська область, кадастровий номер земельної ділянки: 5122783200:01:002:2041", замовник будівництва - ТОВ "Новий район 1";
- Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 18.06.2020 за реєстраційним номером ІУ162201701914 щодо об'єкта будівництва "Нове будівництво двох окремо стоячих 2-х секційних 5-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями інфраструктури у цокольному поверсі за адресою: с. Крижанівка, Крижанівська сільська рада, Лиманський район, Одеська область, кадастровий номер земельної ділянки: 5122783200:01:002:2041", замовник будівництва - ТОВ "Новий район 1".
В контексті порушених прокурором питань Департамент повідомив, що в акті готовності ТОВ "Новий район 1" зазначено такі терміни будівництва: початок робіт - лютий 2020 року, закінчення робіт - квітень 2020 року.
Отже, як зазначає прокурор, з боку Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області допущено нездійснення відповідного захисту та не вжито заходів претензійно-позовного характеру протягом тривалого часу задля стягнення з ТОВ "Новий район 1" коштів пайової участі, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У даній справі керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" про стягнення 1108570,11 грн. пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а також відсотків річних та збитків від інфляції.
Керівником окружної прокуратури відповідно до ст.53 ГПК України та ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в суді у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI).
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного закону.
01.01.2020 набула чинності норма п.13 р.І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-ІХ), якою скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону № 3038-VI.
Водночас, у розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем для: об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
За змістом п.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Також, в п.2 р.ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX встановлено порядок пайової участі - замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі №923/1306/21 у подібних правовідносинах.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Крім того, згідно норм ч. 2 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".
Так, згідно з даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 07.02.2020 відповідачу було надано дозвіл на будівельні роботи за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 58-г (нове будівництво двох окремо стоячих 2-х секційних 5-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями інфраструктури у цокольному поверсі, кадастровий номер земельної ділянки: 5122783200:01:002:2041).
Відповідно до даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 18.06.2020 відповідачу було видано сертифікат (реєстраційний номер документа ІУ162201701914), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проєктній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Також, Департаментом сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України повідомлено, що в акті готовності ТОВ "Новий район 1" зазначені такі терміни будівництва: початок робіт - лютий 2020 року, закінчення робіт - квітень 2020 року.
Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва в строк до 21.02.2020 і до введення об'єкта в експлуатацію - червень 2020 року (18.06.2020) сплатити пайові внески.
Разом з тим, всупереч зазначеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності відповідач до сільради протягом 10 робочих днів після початку будівництва із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва не звернувся.
У свою чергу, Верховний Суд у постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 19.02.2025 у справі № 903/468/24.
Враховуючи викладене, прокурором доведено обов'язок відповідача як замовника будівництва здійснити оплату пайового внеску щодо об'єкта будівництва у 2020 році до введення його в експлуатацію, що визначено безпосередньо р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ.
У постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Законом №132-ІХ обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Відповідач у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття об'єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Визначаючи розмір належної до стягнення суми пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта, суд зобов'язаний дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок щодо обов'язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Господарський суд з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.
У позовній заяві розрахунок розміру пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта проведено на підставі Закону №132-ІХ, Сертифікату №ІУ162201701914 від 18.06.2020 та показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 № 151.
Згідно даних Сертифікату №ІУ162201701914 від 18.06.2020, загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 4464,64 кв.м.
Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 №151 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на 01.04.2020 на території Одеської області становить 12415,00 грн.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми суд зазначає, що останній є обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає приписам абз.2 п.2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та становить 1108570,11 грн. (4464,64 кв.м. х 2% х 12415,00 грн.).
Враховуючи наведене, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати пайової участі за розрахунком, право Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов'язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок сільради зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі є ефективним та призведе до поновлення порушеного права позивача.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, позаяк матеріали справи підтверджують наявність у відповідача обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта на підставі абз.2 п.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, який виконаний відповідачем не був.
При цьому суд виходить з того, що наведені висновки щодо застосування абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ у спірних правовідносинах відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є спрямованими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та/або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об'єкта в експлуатацію такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові №914/2145/23 від 15.08.2024).
Окрім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання зі сплати пайової участі прокурор нарахував та заявив до стягнення 161414,42 грн. 3% річних та 841183,71 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Суд здійснив перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат та констатує, що належними до стягнення сумами за визначений прокурором період є 164414,42 грн. 3 % річних та 866530,51 грн. інфляційних втрат.
Водночас, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому прокурором розмірі, а саме 841183,71 грн.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" (код ЄДРПОУ 39838172, 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2А, оф. 304) на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746, 67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4) - 1108570 (один мільйон сто вісім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 11 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 841183 (вісімсот сорок одну тисячу сто вісімдесят три) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 164414 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 42 коп. 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" (код ЄДРПОУ 39838172, 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2А, оф. 304) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул.Пушкінська, 3) - 25370 (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 02 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 22 вересня 2025 р.