02 вересня 2025 року Справа №915/598/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Семенчук Н.О.
за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участі сторін:
позивач (представник позивача) - у судове засідання не з'явився
відповідач (представник відповідача) - у судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни, АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
представник позивача, адвокат Бартошук Валерія Олександрівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вул. Житня буд.14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991
електронна пошта: info@minjust.gov.ru
про: відшкодування завданих збитків.
Фізична особа-підприємець Півторак Людмила Григорівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 16.04.2025 (вх. № 5811/25 від 16.04.2025) про стягнення з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації матеріальну шкоду у розмірі 45 471 дол. США, що складає еквівалент 1 883 536, 14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завдання йому матеріальних збитків внаслідок збройної агресії РФ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.05.2025 о 15:00. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи. Здійснено повідомлення відповідача про розгляд справи №915/598/25 та про призначення підготовчого засідання шляхом публікації оголошення про дату, час та місце проведення підготовчого засідання на офіційному веб-сайті судової влади України.
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відрядженні, підготовче засідання у справі № 915/598/25 призначене на 29.05.2025 о 15:00 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2025, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 19.06.2025 о 15:00.
Представник позивача через систему «Електронний суд» подала заяву (вх.№9240/25 від 19.06.2025) в якій просить суд підготовче засідання призначене на 19.06.2025 провести без участі позивачки та її представника.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2025 ухвалено розглянути справу №915/598/25 поза межами строку, встановленого ч.3 ст.177 ГПК України, у розумний строк. Підготовче засідання у справі № 915/598/25 відкладено на 05.08.2025 об 11:30. Запропоновано фізичній особі-підприємцю Півторак Людмилі Григорівні здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2025 та ухвали від 19.06.2025 у справі №915/598/25 та направити скан-копії такого перекладу на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru та направити нотаріально засвідчений переклад російською мовою ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2025 та ухвали від 19.06.2025 у справі № 915/598/25 Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Польщі (Poland, 00-761, Warszawa, ul.Belwederska 49). Здійснено повідомлення відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі №915/598/25 шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
04.07.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представницею позивачки подано клопотання (вх.№9988/25) з доказами направлення нотаріально засвідченого перекладу російською мовою ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2025 та від 19.06.2025 у справі № 915/598/25 на адресу Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Республіці Польща та на електрону адресу info@minjust.gov.ru Міністерства юстиції Російської Федерації.
05.08.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представницею позивачки подано заяву від 05.08.2025 (вх. № 11387/25) в якій просить суд провести підготовче засідання у справі №915/598/25, призначене на 05.08.2025 об 11:30 без участі позивачки та представниці позивачки.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу №915/598/25 до судового розгляду по суті на 02.09.2025. Запропоновано фізичній особі-підприємцю Півторак Людмилі Григорівні здійснити переклад на російську мову даної ухвали у справі №915/598/25 та направити скан-копії такого перекладу на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru та направити нотаріально засвідчений переклад російською мовою даної ухвали Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Польщі (Poland, 00-761, Warszawa, ul.Belwederska 49). Здійснено повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
27.08.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представницею позивачки подано клопотання (вх.№12301/25) з доказами направлення нотаріально засвідченого перекладу російською мовою ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі № 915/598/25 на адресу Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Республіці Польща та на електрону адресу info@minjust.gov.ru Міністерства юстиції Російської Федерації.
Представник позивачки через систему «Електронний суд» подала заяву (вх..12477/25 від 01.09.2025) в якій просить суд судове засідання призначене на 02.09.2025 провести без участі позивачки та її представниці. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.
Згідно зазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Відповідно до Закону України від 12.01.2023 №2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 9, ст. 66).
У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Згідно ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Разом з тим, у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на викладене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Відтак, взявши до уваги викладене вище, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення-повідомлення. І такі заходи судом належним чином застосовувалися, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до розглядуваного справи .
Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України.
Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Додатково, суд зауважує, що позивачем надано до матеріалів справи докази направлення позовної заяви відповідачу шляхом направлення в Посольство Російської Федерації в Республіці Польщі.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2025 та від 05.08.2025, позивачем направлялись, скан-копії ухвал Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2025, від 19.06.2025, від 05.08.2025 у справі № 915/598/25 з перекладом на російську мову та нотаріально засвідчені, на адресу Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Республіці Польща та на електрону адресу info@minjust.gov.ru Міністерства юстиції Російської Федерації.
Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для того, щоб представити суду свої аргументи щодо позову.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Півторак Людмила Григорівна ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ПГУ серії НОМЕР_2, РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Позивачка) є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована відповідно до Законодавства України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.04.2003, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №406157, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 25220170000009883 (т.1 арк.18).
Позивачка зазначає, що основним видом її економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Для реалізації даного виду діяльності позивачкою 04.03.2005 було придбано у приватну власність об'єкт - нежитлову будівлю, торгівельний центр літ. Б-2 загальною площею 1380,5 кв.м., що розташований за адресою Україна, 54025, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв України (Сталінграду), буд. 113б (далі - Об'єкт нерухомості), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №6662120 від 04.03.2005, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №00080 від 04.03.2005, технічним паспортом на громадський будинок-торговий центр №25718 від 12.02.2005, виданим Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації (т.1 арк.20-29).
Відповідно до свого основного напрямку господарської діяльності позивачка надавала частину об'єкта нерухомості в оренду за плату, а саме:
- 26.01.2017 між позивачкою та Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» від імені якої діє Миколаївська філія «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1 від 26.01.2017, згідно якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 59.6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України (Сталінграду), буд. 113Б (далі - Договір №1). Відповідно до п.4.1. Договору №1 та Додаткового договору №8 від 01.12.2022 , термін дії оренди діяв з 01.02.2017 по 31.12.2022 (т.1 арк.34-44);
- 20.06.2017 між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінерал-Трейд» був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2/17, згідно якого в тимчасове платне користування передавалось приміщення офісу загальною площею 2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України (Сталінграду), буд. 113Б (далі - Договір №2/17). Сторони уклали додаткову угоду від 26.04.2018 до договору оренди нежитлового приміщення №2/17 від 20.06.2017, якою з 01.05.2018 змінили загальну площу об'єкту оренди на 12 кв.м., та відповідно збільшили вартість оренди. Відповідно до п.3.1. Договору №2/17 та Листа-повідомлення від ТОВ «Мінерал-Трейд» за вих.№19 від 30.03.2023, термін дії оренди тривав з 01.07.2017 по 01.04.2023 (т.1 арк. 45-53);
- 09.09.2021 між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері» був укладений договір оренди №3612-ОМ, згідно якого в оренду передавалось нежитлове приміщення загальною площею 400 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 113Б (далі - Договір №3612-ОМ). Відповідно до п.6.1. Договору №3612-ОМ та Листа-повідомлення від ТОВ «Делівері» за вих.№155-22 від 29.04.2022, термін дії оренди тривав з 01.10.2021 по 01.05.2022 (т.1 арк.54-55);
- 15.10.2019 між позивачкою та Фізичною особою-підприємцем Ковшик В.В. був укладений договір оренди нежитлових приміщень №2/19, згідно якого в оренду передавалося приміщення офісу загальною площею 35,71 кв.м. та приміщення складу, загальною площею 80,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 113Б (далі - Договір №2/19) (т.1 арк.86-88);
- 15.10.2019 між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕКСЕРВІС" був укладений договір оренди нежитлових приміщень №1/19 , згідно якого в оренду передавалось приміщення офісу загальною площею 12,0 кв.м. та виставковий майданчик, загальною площею 50,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 113Б (далі - Договір №1/19) (т.1 арк.89-91).
24.02.2022 держава Російська Федерація здійснила повномасштабну збройну агресію відносно України і ввела свої війська на її територію.
Як зазначає позивачка, 18 липня 2022 року приблизно о 03:15 ночі в ході ракетного обстрілу з боку Російської Федерації, було пошкоджено нерухоме майно позивачки, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, проспект Героїв України, буд.113Б.
Згідно Рапорту, складеного інспектором чергової частини Відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Яковлевою Ю.М., 18.07.2022 о 05:25 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 113-Б під час обстрілу військовими РФ пошкоджено нежитлове приміщення. Заявник Півторак Л.Г. (т.1 арк.117).
Позивачка 18.07.2022 звернулась до Відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області із заявою про огляд пошкодженого об'єкта нерухомості, нежитлового приміщення за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 113-Б (т.1 арк.108).
Слідчими СВ відділення поліції №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області в присутності власника приміщення - Півторак Л.Г , проведено огляд об'єкта нерухомості, нежитлового приміщення за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 113-Б , під час якого виявлено пошкодження будівлі, про що складено протокол огляду місця події від 18.07.2022, таблицю зображень до Протоколу огляду місця події від 18.07.2022 та не масштабну схему до протоколу огляду (т.1 арк.109-114).
23.08.2022 слідчим СВ відділення поліції №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області було проведено допит потерпілої Півторак Л.Г. , яка письмово надала пояснення щодо подій 18.07.2022 та виявлених пошкоджень нежитлового приміщення за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 113-Б, про що складено протокол допиту потерпілого (т.1 арк.115-116).
Відділенням поліції №1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за фактом здійснення військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації обстрілу цивільної інфраструктури Центрального району міста Миколаєва, Миколаївської області зареєстровано кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22022150000001115 від 18.07.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 02.09.2022, 18.07.2022 о 03:15 год, невстановлені військовослужбовці збройних сил російської федерації із невстановленої зброї, здійснили обстріл об'єктів цивільної інфраструктури Центрального району м. Миколаєва, Миколаївської області, внаслідок якого, за адресою: проспект Героїв України, буд.113-Б пошкоджено нежитлове приміщення. Вказані дії являються умисним порушенням законів та звичаїв війни (т.1 арк. 107).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора Півторак Л. №4 від 18.07.2022, у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації і як наслідок влучення та значного пошкодження громадського будинку - торгового центру за адресою проспект Героїв України, буд.113-Б та в результаті неможливості повноцінного здійснення господарської діяльності, з 18 липня 2022 року зупинено експлуатацію об'єкта нерухомості - громадського будинку - торгового центру за адресою проспект Героїв України, буд.113-Б (т.1 зв.б. арк.118).
Наказом директора Півторак Л. №5 від 18.07.2022, у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації і як наслідок влучення та значного пошкодження громадського будинку - торгового центру за адресою проспект Героїв України, буд.113-Б, створено комісію для проведення обстеження технічного стану об'єкта (т.1 арк.118).
За результатами проведеного огляду пошкоджень, складено акт фіксації об'єктів нерухомості, на яких не проводиться господарська діяльність у зв'язку з пошкодженнями внаслідок збройної агресії російської федерації (т.1 арк.119).
Також, комісією з обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради був складений Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 06.01.2023 №1.
Зазначеним актом було зафіксовано орієнтовну дату пошкодження об'єкта 18.07.2022, ймовірні причини пошкодження об'єкта: внаслідок бойових дій (обстрілу міста), пошкоджено зовнішній фасад орієнтовною площею 120 кв.м., внутрішній фасад орієнтовною площею 120 кв.м., наскрізний отвір в зовнішній стіні орієнтовним діаметром 300 мм, внутрішні стіни/перегородки пошкоджено орієнтовною площею 150 кв.м., пошкоджено наружні та внутрішні вікна з металопласту орієнтовною площею 293,3 кв.м., двері з металопласту зовнішні орієнтовною площею 7,8 кв.м., внутрішні орієнтовною площею 5,51 кв.м., пошкоджено підвісна стеля «армстронг» орієнтовною площею 300 кв.м. (т.1 арк.120, 121).
Також, позивачка звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр будівельної експертизи та проектування» з метою проведення технічного обстеження на громадський будинок торговий центр, за адресою: проспект Героїв України, 113-Б у м. Миколаєві, у зв'язку з пошкодженням внаслідок агресії російської федерації, про що був укладений Договір №19/01 від 19.01.2023 (т.1 арк.122).
За результатами технічного обстеження будівлі було складено Технічний звіт №ТЗ-19-01-23 від 25.01.2023 про обстеження на будівлю торгового центру за адресою: пр-т. Героїв України, 113-Б, у м. Миколаїв, в зв'язку з пошкодженням внаслідок агресії російської федерації, на можливість подальшої експлуатації з наданням рекомендацій (далі - Технічний звіт).
Згідно Технічного звіту, на Об'єкті нерухомості було пошкоджено каркас вітражних систем та самі вітражі, наскрізний отвір у фасаді, фальш. стеля, система «армстронг», каркасні перегородки з гіпсокартону, внутрішні віконні прорізи та рами. Технічний стан Об'єкту нерухомості відноситься до категорії « 2» - задовільний. Необхідно передбачити відновлення (ремонт) пошкоджених внаслідок агресій елементів будівлі (т.1 арк.126-136).
Крім того, між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр -Приват-Експерт» був укладений договір №3/2023 від 01.06.2023 на проведення незалежної оцінки збитків (визначення розміру), завданих нерухомому майну - нежитловій будівлі - торгівельному центру літ. Б-2, що належить Півторак Людмилі Григорівні, розташованому за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 113-Б , внаслідок пошкодження його у зв'язку зі збройною агресією російської федерації (арк.137,138).
За результатами виконання вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Приват-Експерт» був складений Звіт «Про проведення незалежної оцінки (визначення розміру) збитків, завданих нерухомому майну - нежитловій будівлі - торгівельному центру, літ. Б-2, що належить Півторак Людмилі Григорівні, розташованому за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 113-Б , внаслідок пошкодження його у зв'язку зі збройною агресією російської федерації» від 23.06.2023.
Згідно висновків наведених суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Центр-Приват-Експерт» у Розділу 4 «Визначення вартості збитків, завданих нерухомому майну внаслідок пошкодження» Звіту, розмір реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати або знищення майна визначається як різниця між значеннями вартості такого об'єкта до та після заподіяння йому шкоди. Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження майна визначається як різниця між значеннями вартості такого об'єкта до та після заподіяння йому школи і складає: 302 376 - 256 905 = 45 471 дол. США, що з урахуванням курсу долара США на дату оцінки (36,569 грн/дол.США) складає 1 662 829 грн. (т.1 арк.139-213).
Відповідно до Акту №120-0069/1 від 20.03.2023 з обстеження (фото фіксації) нерухомого майна (нежитлового об'єкту - торгівельного центру, літ.»Б-2») зруйнованого (пошкодженого) внаслідок збройної агресії російської федерації, а саме артилерійського (ракетного) обстрілу російськими військами, складеного експертом РТПП Миколаївської області Ігорем Трофимовим, в результаті обстеження(фотофіксації) встановлено, що нерухоме майно (нежитловий об'єкт - торговельний центр, літ. «Б-2»), яке знаходиться у приватній власності Півторак Л.Г., розташоване за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 113-Б, було зруйноване (пошкоджене) внаслідок збройної агресії російської федерації, а саме артилерійського (ракетного) обстрілу російськими військами 18.07.2022 (т.1 арк.215-217).
Таким чином, позивачка вважає, що викладеними вище обставинами та наданими доказами підтверджено заподіяння відповідачем шкоди майну позивача, доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завдану майну шкоду, доведено протиправність дій відповідача, а також підтверджено наявність вини відповідача у заподіянні шкоди майну позивача.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ФОП Півторак Л.Г. визначила відповідачем державу - російську федерацію в особі її міністерства юстиції.
Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до частини 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Російська федерація здійснює військову агресію проти України, у зв'язку із чим, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває станом на даний час.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу , співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародна правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Отже, дії російської федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Крім того, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний суд також констатував, що загальновідомим є (тобто таким, що не потребує доказування) те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, звертаючись із позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
Таким чином, у даній справі підлягає застосуванню "деліктний виняток", відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особа та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
Приписами ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Тому будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і ракетний обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
За таких умов, пошкодження належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв'язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Відповідно до ст.25 Положення про закони та звичаї війни на суходолі (додаток до конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинку чи споруди.
Згідно з пунктами 1,3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року (набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, відшкодовує збитки, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відтак, дії відповідача щодо обстрілу об'єкту нерухомості, який належить позивачу, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний ракетний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.
За таких умов, пред'явлення позовних вимоги до російської федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Пред'явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов'язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання.
З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації 18.07.2022 було пошкоджено нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19.02.2014.
Згідно з пунктом 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до вказаного вище порядку, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи. Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до Звіту «Про проведення незалежної оцінки (визначення розміру) збитків, завданих нерухомому майну - нежитловій будівлі - торгівельному центру, літ. Б-2, що належить Півторак Людмилі Григорівні, розташованому за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 113-Б , внаслідок пошкодження його у зв'язку зі збройною агресією російської федерації», розмір реальних збитків внаслідок пошкодження майна становить 45 471 дол. США, що з урахуванням курсу долара США на дату оцінки (36,569 грн./дол. США) складає 1 662 829,00 грн. (т.1 арк.139-213).
Позивачем у позові зазначено, що вартість об'єкту оцінки визначена станом на 31.05.2023, з урахуванням курсу долара США - 36,569 грн./дол США, проте станом на день пред'явлення позову курс долара США становить 41,423 грн./дол США, що впливає на еквівалентну суму збитків у національній валюті, та згідно курсу Національного банку України складає 1 883 536,14 грн.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі доведено належними та допустимими доказами наявність складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до пп.1 п.2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028, 00 гривні.
Враховуючи, що ціна позову у даній справі становить 1 883 536,14 грн., розмір судового збору складає 28 253,05 грн. (1 883 536,14 грн. х 1,5%).
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.
За таких обставин, з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 28 253,05 грн.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня буд.14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 45 471 дол. США, що складає еквівалент 1 883 536, 14 грн.
3. Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, буд. 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) в дохід державного бюджету України 28 253,05 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.09.2025, у зв'язку з тривалими повітряними тривогами в умовах воєнного стану.
Суддя Н.О. Семенчук