вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2025 р. Справа № 911/1001/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від позивача (заявника): не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за заявою Фізичної особи-підприємця Коширенкова Семена В'ячеславовича, м. Обухів(пн), Київська область
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 911/1001/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Коширенкова Семена В'ячеславовича, м. Обухів(пн), Київська область
до Української міської ради, м. Українка, Обухівський район, Київська область
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю “Cерпень-груп», м. Українка, Обухівський район, Київська область
про визнання недійсним та скасування рішення міської ради
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2024 р. у справі № 911/1001/23 за позовом ФОП Коширенков С. В. до Української міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ “Cерпень-груп» про визнання недійсним та скасування рішення міської ради позов задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано рішення Української міської ради, присуджено до стягнення з Української міської ради на користь ФОП Коширенкова С. В. судові витрати 2 684, 00 грн судового збору.
10.09.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява б/н від 09.09.2024 р. про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд стягнути з відповідача 50 000, 00 грн судових витрат та 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
18.11.2024 р. на виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 р. видано відповідний наказ.
03.01.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява б/н від 03.01.2025 р., в якій він просив суд розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі позивача.
01.07.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява б/н від 30.06.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2025 р. прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників справи на 06.08.2025 р.
06.08.2025 р. представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про судове засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Згідно з ст. 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 р. у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 р. у справі № 917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 р. у справі № 161/5317/18).
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023 р. у справі № 907/850/22.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, адвокат Кириченко Н. О. у період з 30.10.2023 р. по 04.09.2023 р. здійснювала представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правової допомоги від 25.09.2023 р.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт та обставини подання позивачем до моменту прийняття судом рішення по справі доказів понесення ним судових витрат у розмірі 80 000, 00 грн (з яких 30 000, 00 грн витрати на професійну правничу допомогу, 50 000, 00 грн витрати пов'язані з розглядом справи), а також матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт та обставини заявлення позивачем чи його представником (адвокатом Кириченко Н.О.) до закінчення судових дебатів про те, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт та обставини подання ним до моменту прийняття судом рішення по справі доказів понесення судових витрат у розмірі 80 000, 00 грн (з яких 30 000, 00 грн витрати на професійну правничу допомогу, 50 000, 00 грн витрати пов'язані з розглядом справи), а також факт та обставини заявлення позивачем чи його представником (адвокатом Кириченко Н.О.) до закінчення судових дебатів про те, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
Отже, позивачем у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі не було заявлено як в усній, так і в письмовій формі про намір надати суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, а самі матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт та обставин подання позивачем таких доказів до прийняття судом рішення по справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, як вбачається із правового аналізу положень ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат вже після закінчення судових дебатів у справі можливо лише якщо сторона не могла цього зробити з поважних причин до закінчення судових дебатів.
У процесі розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували поважність причин неподання доказів понесення судових витрат у розмірі 80 000, 00 грн до закінчення судових дебатів.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000, 00 грн, до суду позивачем було подано договір про надання правової допомоги від 25.09.2023 р., укладений між АБ “Наталії Кириченко» та ФОП Коширенковим С. В., акт прийому-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 30.10.2023 р. на загальну суму 30 000, 00 грн, підписаний між АБ “Наталії Кириченко» та ФОП Коширенковим С. В. 09.09.2024 р.
Як вже було зазначено вище, під час розгляду справи, адвокат Кириченко Н. О. у період з 30.10.2023 р. по 04.09.2023 р. здійснювала представництво інтересів позивача на підставі саме договору про надання правової допомоги від 25.09.2023 р.
При цьому, матеріали справи не містять примірник договору про надання правової допомоги від 30.10.2023 р. на виконання та відповідно до якого 09.09.2024 р. між АБ “Наталії Кириченко» та ФОП Коширенковим С. В. було підписано акт прийому-передачі наданої правничої допомоги на загальну суму 30 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 78 цього ж кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Отже, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 30.10.2023 р. на загальну суму 30 000, 00 грн, підписаний між АБ “Наталії Кириченко» та ФОП Коширенковим С. В. 09.09.2024 р. не є належним та достовірним доказом надання АБ “Наталії Кириченко» правничої допомоги ФОП Коширенкову С. В. за договором про надання правової допомоги від 25.09.2023 р., а отже не береться судом до уваги.
За змістом пунктів 4, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 19 цього ж закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Стаття 30 цього ж закону передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 осподарського процесуального кодексу України:
"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги від 25.09.2023 р., наявного в матеріалах справи, АБ “Наталії Кириченко» та ФОП Коширенковим С. В. у положеннях даного договору ніяким чином не визначили форму та порядок обчислення гонорару адвоката, - Кириченко Н.О., що не відповідає положенням ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", унеможливлює для суду перевірку правильності та відповідності заявлених позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також суперечить положенням ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заявлених до стягнення витрат на підготовку експертного висновку у розмірі 50 000, 00 грн, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частин 1-7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
3. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
4. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
5. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
6. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з ст. 71 цього ж закону підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Відповідно до пунктів 1.3., 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи (п. 1.3.).
1.8. Підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом.
У письмовому зверненні (заяві) обов'язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.
Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.
У пунктах 174-179 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) зазначено, що "витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України). Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України). Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 (заява № 1660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення позивача було проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої 27.03.2024 р. судовим експертом Шкребтієм В. Г. було складено висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 10/24.
На підтвердження понесення позивачем витрат на підготовку експертного висновку у розмірі 50 000, 00 грн, до суду позивачем було надано платіжну інструкцію № 13 від 01.03.2024 р. на суму 50 000, 00 грн, а також лист ТОВ “ЦСЕ “Норма», в якому товариство зазначило, що грошові кошти за експертні послуги згідно з договором № 01/10/23 від 17.10.2023р. та рахунком-фактурою № 07-02 від 28.02.2024 р. були сплачені в повному обсязі у розмірі 50 000,00 (п?ятдесят тисяч) гривень. Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 10/24 від 27.03.2024 р. був виданий Замовнику.
При цьому, позивачем не було подано до суду договір, укладений між позивачем та ТОВ “ЦСЕ “Норма» на підставі якого було проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої 27.03.2024 р. судовим експертом Шкребтієм В. Г. було складено висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 10/24 (зокрема позивачем не було подано до суду вказані ТОВ “ЦСЕ “Норма» у вищевказаному листі договір № 01/10/23 від 17.10.2023 р. та рахунок-фактуру № 07-02 від 28.02.2024 р.), що унеможливлює дослідження судом положень даного договору (в тому числі положень щодо ціни договору), що не відповідає положенням ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, а також позбавляє суд можливості оцінити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на підготовку експертного висновку за встановленими критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, враховуючи час, витрачений експертом на проведення дослідження, його реальності та співмірності із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом.
У процесі розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх належних та допустимих доказів, що б підтверджували понесення позивачем витрат на підготовку експертного висновку саме у розмірі 50 000, 00 грн, а також їх фактичність, неминучість, розумність та обґрунтованість.
Отже, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем судові витрати у розмірі 80 000, 00 грн (з яких 30 000, 00 грн витрати на професійну правничу допомогу, 50 000, 00 грн витрати пов'язані з розглядом справи) не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у даній справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 123, 126, 127, 129, 233 - 235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви б/н від 09.09.2024 р. (вх. № 6973 від 10.09.2024 р.) Фізичної особи-підприємця Коширенкова Семена В'ячеславовича про ухвалення додаткового рішення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст ухвали складено і підписано
22 вересня 2025 р.