вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/810/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву (вх.№6350/25 від 14.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся»
11101, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Радчиці, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ 41102844
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром Агро»
07220, Київська обл., Іванківський р-н, с. Дитятки(з), вул. Колгоспна, буд. 1-Л, код ЄДРПОУ 41429814
про стягнення 390562,56 грн
за участі представників сторін:
позивач: не з'явився;
відповідач: не з'явився;
встановив:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/810/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром Агро» про стягнення 390562,56 грн заборгованості за договором суборенди землі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2025, повний текст якого складено 10.07.2025 (суддя О.О.Третьякова) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» 390562,56 грн основного боргу та 4686,76 грн витрат зі сплати судового збору.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№6350/25 від 14.07.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.
До заяви позивачем додано: ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги №АБ-24 від 03.01.2025, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 11.07.2025, платіжну інструкцію №19300 від 11.07.2025.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення (вх.№6350/25 від 14.07.2025) передано на розгляд судді Саванчук С.О.
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення (вх.№6350/25 від 14.07.2025), при цьому, явка представників сторін у вказане судове засідання не є обов'язковою, а їх відсутність не перешкоджатиме розгляду заяви.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення (вх.№6350/25 від 14.07.2025) на 31.07.2025 об 11:30, повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108 (зал судових засідань № 2).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника (вх.№10512/25 від 29.07.2025).
У судове засідання 31.07.2025 представник позивача не з'явися, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання не повідомлений.
З метою забезпечення принципу змагальності сторін господарського судочинства та повідомлення відповідача про судове засідання, суд дійшов висновку про відкладення судового засідання відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2025 відкладено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення (вх.№6350/25 від 14.07.2025) на 21.08.2025 об 11:00, повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108 (зал судових засідань № 2).
У судове засідання 21.08.2025 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Судом розглянута заява (вх.№6350/25 від 14.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення.
За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов таких висновків.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В обґрунтування заяви про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що між ним та адвокатським об'єднанням «Легаллітіс» було укладено договір про надання правничої допомоги №АБ-24 від 03.01.2025.
Відповідно до пункту 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу (юридичну допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Адвокатське об'єднання, на підставі письмового звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання правничої (юридичної) допомоги при здійсненні клієнтом господарської діяльності - послуги у сфері цивільного, господарського, корпоративного, земельного, процесуального (судове представництва) право (пункт 2.1. договору).
Вартість послуг з надання правничої (юридичної) допомоги за одну годину становить 3000,00 гривень (пункт 4.1. договору).
Правничу допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвокатського об'єднання. Підставою для здійснення оплати є підписаний клієнтом акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.2. договору).
Оплата за договором здійснюється не пізніше 5-ти днів від дати отримання клієнтом рахунку, сформованого на підставі підписаного сторонами акту (пункт 4.3. договору).
За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Акт надсилається клієнту адвокатським об'єднанням поштовим зв'язком (пункт 4.4. договору).
В акті зазначається найменування правничої послуги, її обсяг (кількісні показники), вартість (пункт 4.5. договору).
В акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта (пункт 4.6. договору).
До матеріалів справи надано копію договору, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Також на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач надав суду копію підписаного між ним та адвокатом акту №1 приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правничої допомоги №АБ-24 від 03.01.2025.
Також до матеріалів справи надано рахунок №11/07/25 від 11.07.2025 на суму 50000,00 грн та платіжну інструкцію №19300 від 11.07.2025 на суму 50000,00 грн.
Судом встановлено, що представником позивача у цій справі був адвокат Приходько Ігор Степанович, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України та який є членом «Адвокатського об'єднання Легаллітіс».
Предметом спору у цій справі було стягнення з відповідача 390562,56 грн заборгованості за договором суборенди землі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром Агро» про стягнення 390562,56 грн основного боргу задоволено повністю.
Так, відповідно до пункту 1 акту №1 приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правничої допомоги №АБ-24 від 03.01.2025 від 11.07.2025 адвокатським об'єднанням надано клієнту юридичні послуги, передбачені пунктом 2 договору №АБ-24 від 03.01.2025, а саме: надання правничої допомоги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді Київської області по судовій справі №911/810/25 щодо стягнення з боржника, яким є Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпром Агро» грошових коштів за невиконання договору суборенди землі від 01.04.2020 за №01-04/20. Здійснено аналіз судової практики розгляду спорів, що виникають із аналогічних правовідносин. Складено та подано вимогу до боржника про оплату від 14.02.2025 за №42, позовну заяву з додатками, заяви та клопотання до суду- вартістю 5000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.3. договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів від дати отримання клієнтом рахунку, сформованого на підставі підписаного сторонами акту.
Враховуючи задоволенння позову в повному обсязі, представництво інтересів замовника у Господарському суді Київської області у справі №911/810/25 адвокатом Приходько Ігорем Степановичем, суд вважає, що стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (основної винагороди) зазначеної у пункті 1. в таблиці акту №1 приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правничої допомоги №АБ-24 від 03.01.2025 від 11.07.2025 є обгрунтованим і таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Щодо стягнення додаткової винагороди (гонорару успіху), суд зазначає таке.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
З урахуванням викладеного, у цій справі судом враховано, що договором про надання правничої допомоги, що укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням, на підставі якого сторони погодили умови оплати послуг адвоката, не передбачено "гонорару успіху", ані фіксованою сумою, ані порядком його визначення, заявлений у справі до розподілу між сторонами справи "гонорар успіху" у розмірі 45000,00 грн погоджений між позивачем та адвокатським об'єднанням постфактум ухваленого повністю на користь позивача рішення, відтак, не відповідає критерію необхідності, обгрунтованості і тому, що угода між позивачем та адвокатським об'єднанням підтверджує, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 45000,00 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача була відсутньою можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.
Аналогічного висновку дійшов Північний апеляційний господарський суд у постановах у справі №910/18657/23 від 06.02.2025, у справі № 910/1221/25 від 16.06.2025.
Вказане не спростовується пунктом 4.6. договору про те, що в акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги, в цьому випадку сторони керуються умовами акту, оскільки додаткове грошове зобов'язання у розмірі 45000,00 грн, яке взяв на себе позивач після ухвалення рішення у справі на свою користь, стосується його відносин з адвокатом та не має ознак того, що таке зобов'язання було необхідним для отримання правничої допомоги у справі, не спростовуються вказані висновки суду і тим, що у позовній заяві позивачем вказаний орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у фіксованому розмірі 50000,00 грн, оскільки зазначення такого орієнтовного розрахунку не спростовує необхідність учасників справи обгрунтовувати остаточно заявлені до розподілу у справі суми судових витрат.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Зважаючи на вищевказане, у відшкодуванні відповідачем інших витрат позивача на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 123, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву (вх.№6350/25 від 14.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/810/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром Агро» (07220, Київська обл., Іванківський р-н, с. Дитятки(з), вул. Колгоспна, буд. 1-Л, код ЄДРПОУ 41429814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (11101, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Радчиці, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ 41102844) 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне додаткове рішення суду складено 22.09.2025.
Суддя С.О. Саванчук