вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2986/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ"
79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236
до Алієвої Олени Василівни
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за договором позики або поворотної фінансової допомоги
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3962/24 від 04.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до Фізичної особи-підприємця Алієвої Олени Василівни про стягнення заборгованості за договором позики або поворотної фінансової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням договору позики №14997 від 30.04.2024.
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 101400,00 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2024 прийнято позовну заяву (вх. №3962/24 від 04.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до Фізичної особи-підприємця Алієвої Олени Василівни про стягнення заборгованості за договором позики або поворотної фінансової допомоги до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2986/24, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за за наявними у справі матеріалами.
Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява позивача про уточнення позовної заяви (вх. №13729/24 від 02.12.2024), в якій зазначено, що у зв'язку із припиненням Алієвою Оленою Василівною статусу фізичної особи-підприємця, позивач заявляє про уточнення вимог позовної заяви та вважати вірним зазначення у позовній заяві відповідачем Алієвої Олени Василівни як фізичної особи.
Судом при розгляді заяви позивача про уточнення позовної заяви (вх. №13729/24 від 02.12.2024) враховано, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такої окремої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, тому при надходженні такої заяви суд має оцінити її зміст у сукупності зі змістом позовної заяви та заявленого процесуального клопотання.
За заявою позивача вказується на необхідність врахування при визначенні відповідача у справі факт припинення її статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Судом враховано, що статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, який нерозривно пов'язаний з цією особою.
Згідно з частиною 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням того, що провадження у справі відкрито 27.11.2024, заява позивача про уточнення позовної заяви надійшла 02.12.2024 та підписана уповноваженим на вчинення такої процесуальної дії від імені позивача представником - Панасюк Христиною Миколаївною, повноваження якої підтверджуються наданою до матеріалів справи довіреністю від 13.11.2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про уточнення позовної заяви (вх. №13729/24 від 02.12.2024) та заміну відповідача у справі з фізичної особи-підприємця Алієвої Олени Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на Алієву Олену Василівну (РНОКПП НОМЕР_1 ) без зазначення статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2024 заяву позивача (вх.№13729/24 від 02.12.2024) про уточнення позовної заяви задоволено, замінено відповідача у справі № 911/2986/24 з фізичної особи-підприємця Алієвої Олени Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на Алієву Олену Василівну (РНОКПП НОМЕР_1 ) без зазначення статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Судом вчинені всі належні дії для своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи: копії ухвали Господарського суду Київської області від 27.11.2024 та від 23.12.2024 направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі її місцезнаходження за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуті до суду без вручення, за закінченням терміну зберігання.
Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Таким чином, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідачем відзив чи докази суду не надані, позов не заперечений, інших заяв чи клопотань сторонами суду не подавалось.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатом з'ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічного та повного дослідження матеріалів справи, суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» як позикодавцем та Фізичною особою - підприємцем Алієвою Оленою Василівною як позичальником укладено договір позики №14997 від 30.04.2024 (далі - договір).
За цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику) на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору (пункт 2.1. договору).
Параметри позики:
Тип позики: довгострокова.
Мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом.
Сума позики: 60000,00 грн.
Строк позики: загальний строк - до 29 червня 2024 року (60 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених графіком обов'язкових платежів, що є невід'ємною частиною цього договору.
Дата надання позики: 30 квітня 2024 року.
Дата повернення позики: 29 червня 2024 року (пункт 2.2. договору).
Відповідно до пункту 2.3. договору процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики:
- акційна процентна ставка, фіксована: 0,80000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до пункту 3.1.1. цього договору (пункт 2.3.1. договору).
- базова процентна ставка, фіксована: 1,5000% на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідно додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору (пункт 2.3.2. договору).
- основна процентна ставка, фіксована: 1,50000% на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено Розділом 3 цього договору (пункт 2.3.3. договору).
Позика надається позичальнику в національній валюті Україні - гривні, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника, зареєстрований позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті та вказаний у розділі 10 цього договору (пункт 2.4. договору).
Відповідно до пункту 5.3.2. договору позичальник зобов'язаний, зокрема: повернути позику та сплатити нараховані проценти.
Договір позики укладається в інформаційно-комунікаційній системі позикодавця в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом попереднього розміщення позикодавцем в особистому кабінеті позичальника договору позики для вивчення та прийняття його умов позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого позикодавцем договору у відповідне поле (пункту 8.1. договору).
Договір укладено в інформаційно-комунікаційній системі позикодавця - вебсайт: https://beemoney.com.ua/ (пункт 8.4. договору).
Додатком № 1 до договору позики сторони погодили Графік обов'язкових платежів за договором позики у період з 30.05.2024 по 29.06.2024.
Додатковою угодою № 1 від 30.05.2024 до договору позики № 14997 від 30.04.2024, що підписана між сторонами: позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора, позикодавцем - кваліфікованим електронним підписом, сторонами продовжений строк позики до 29.07.2024 та погоджений новий Графік обов'язкових платежів.
Суд зауважує, що договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
При цьому, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З матеріалів справи вбачається, що договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позикодавцем при реєстрації на сайті позикодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.
Судом взято до уваги приписи частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд визнає, що укладення між сторонами договору позики підтверджене належними та допустимими доказами.
При цьому, відповідно до статті 79 Господарського процесуально кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того, зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» Європейський суд з прав людини наголошує, що «…у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає обставини, на які посилається позивач, вірогідними, з урахуванням відсутності заперечень відповідача.
Так, оцінюючи подані позивачем на підтвердження факту укладення договору позики докази, господарський суд враховує положення частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, паперові копії: договору позики № 14997 від 30.04.2024, додаткової угоди №1 від 30.05.2024 до договору, довідки про ідентифікацію та анкети клієнта приймаються судом в якості належних доказів укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» та Фізичною особою-підприємцем Алієвою Оленою Василівною договору позики № 14997 від 30.04.2024.
При цьому, судом враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, не є порушенням норм процесуального права недослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20).
У подальшому, 25.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» як фактором укладений договір факторингу № 25-09/2024 (далі - договір факторингу), відповідно до предмету якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. договору факторингу).
За умовами договору факторингу:
- перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги, підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 4 до цього договору, на підставі акта прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді (додаток № 5) (пункт 1.2. договору);
- клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства (пункт 1.3. договору);
- права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників (Додаток № 2) (пункт 1.5. договору);
- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін (пункт 9.1. договору).
Договір скріплено підписами та печатками клієнта і фактора.
Позивачем надано до матеріалів справи акт прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 25.09.2024, зі змісту якого вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 1 від 25.09.2024 в кількості 91 шт., після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 вбачається, що під № 23 у вказаному реєстрі наявний запис про договір № 14997 від 30.04.2024 з ОСОБА_1 (заборгованість за сумою позики - 60000,00 грн, заборгованість за процентами за користування позикою - 41400,00 грн).
Отже, відповідно до умов договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» фактично відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» належні йому права вимоги зі сплати заборгованості за договором позики № 14997 від 30.04.2024.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з повернення суми позики та процентів за користування нею, у розмірі права вимоги невиконаного грошового зобов'язання, що отримане від первісного кредитора за договором факторингу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором позики, а також наявності у позивача відповідного права вимоги.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами: анкета клієнта - фізичної особи-підприємця, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС); договір позики № 14997 від 30.04.2024, з додатком до нього; додаткова угода № 1 від 30.05.2024 до договору, довідка про ідентифікацію; платіжна інструкція про надання позики № 323 від 30.04.2024; договір факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024, з додатком до нього; платіжна інструкція до договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024; повідомлення-вимога по кредитному договору №14997; досудова вимога № Х4996 від 18.10.2024.
Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні доказів на підтвердження власної позиції у справі суду не надав.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За результатами дослідження наданих суду доказів, оцінки їх відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, аналізу фактичних обставин справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання договору позики № 14997 від 30.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю « 24/7» як позикодавець свої зобов'язання відповідно до умов договору позики виконало в повному обсязі та надало Фізичній особі-підприємцю Алієвій Олені Василівні як позичальнику грошові кошти (позику) в розмірі 60000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи платіжну інструкцію № 323 від 30.04.2024.
Як вбачається з умов вищенаведеного договору № 14997 від 30.04.2024, вказаний договір був укладений на умовах повернення, строковості та оплатності відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов'язався повернути позику відповідно до умов договору та сплатити проценти за користування позикою.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.05.2024 до договору позики №14997 від 30.04.2024 сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою за цією додатковою угодою.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 основні параметри позики в межах дії цієї додаткової угоди: сума позики станом на дату укладення цієї угоди: 60000,00 грн, строк позики: до 29 липня 2024 (60 днів): 1-й розрахунковий період - до 29 червня 2024 року (30 днів), 2-ий розрахунковий період - до 29 липня 2024 року (30 днів). Дата повернення позики: 29 липня 2024 року.
Так, відповідно до графіку обов'язкових платежів: 1 - дата платежу 29 червня 2024 року, погашення суми позики 30000,00 грн, погашення процентів за користування позикою - 14400,00 грн, загальна сума платежу до погашення 44400,00 грн, 2 - дата платежу 29 липня 2024 року, погашення суми позики 30000,00 грн, погашення процентів за користування позикою 13500,00 грн, загальна сума платежу до погашення 43500,00 грн. Усього 87900,00 грн (пункт 4. додаткової угоди №1 від 30.05.2024).
Судом враховано, що додатковою угодою №1 встановлені такі процентні ставки за користування позикою: розрахунковий період 1 (30 днів) - базова процентна ставка 0,80000 % на день; розрахунковий період 2 (30 днів) - основна процентна ставка 1,50000 % на день; при цьому, за відсутності погашення суми позики у розмірі 30000,00 грн до 29 червня 2024 року, суд вважає правомірним нарахування основної процентної ставки у період з 30.06.2024 до 29.07.2024 (30 днів) на всю суму позики 60000,00 грн до встановленої дати повернення позики 29 липня 2024 року, отже, проценти позивачем розраховані правильно арифметично і відповідно до умов додаткової угоди №1: 1 період: 60000,00 грн х 0,80000 / 100 = 480,00 грн/день - 14400,00 грн за 30 днів; 2 період: 60000,00 грн х 1,50000 / 100 = 900 грн/день - 27000,00 грн за 30 днів, всього 41400,00 грн. При цьому, відповідно до додаткової угоди №1 датою повернення позики визначено 29 липня 2024 року, отже, нарахування процентів за користування позикою у межах цього строку є правомірним.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що за відомостями позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, позичальник скористався грошовими коштами як позикою, проте, не виконав свого зобов'язання з повернення позики, у зв'язку із чим, станом на день звернення позивача до господарського суду з даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем складає 60000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 41400,00 грн - заборгованість за процентами, з урахуванням відомостей про часткову сплату відповідачем 30.05.2024 процентів у розмірі 14400,00 грн.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.
Відповідно до вимог частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Умовами договору позики, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.05.2024, сторони погодили кінцевий термін повернення позики позичальником - 29.07.2024.
У вказаний строк відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти, доказів іншого матеріали справи не містять.
Відповідно до умов договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» належні йому права вимоги зі сплати заборгованості за договором позики №14997 від 30.04.2024.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялись повідомлення-вимога по кредитному договору №14997 та досудова вимога № Х4996 від 18.10.2024 щодо сплати заборгованості в загальному розмірі 101400,00 грн, наслідком чого є також те, що боржник повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України 1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Також судом враховано, що пунктом 5.2.2. договору позики прямо передбачено право позикодавця укладати договори про відступлення прав вимоги за договором без додаткового повідомлення позичальника.
Матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказані вимоги.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені умови Договору позики № 14997 від 30.04.2024 в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків, у зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Так, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до суду з позовною заявою розмір заборгованості відповідача за наданою позикою становить 60000,00 грн.
Відповідач також не надав суду доказів звернення до позивача, з належним обґрунтуванням підстав щодо неможливості проведення оплат у відповідний період.
Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як уже було наведено вище, умовами пункту 2.3. договору позики сторони погодили розміри процентних ставок, що застосовуються в межах строку позики, зокрема: акційна процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до пункт 3.1.1. цього договору. Базова процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до пункту 3.1.2. цього договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору. Основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду.
Додатковою угодою №1 встановлені такі процентні ставки за користування позикою: розрахунковий період 1 (30 днів) - базова процентна ставка 0,80000 % на день; розрахунковий період 2 (30 днів) - основна процентна ставка 1,50000 % на день.
Право вимоги щодо зобов'язання зі сплати процентів за договором позики у заявленому позивачем розмірі - 41400,00 грн, перешло до позивача від первісного кредитора за договором факторингу.
Відповідачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростований та не заперечений, контррозрахунок не наданий.
Судом також врахований, на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, при цьому, за умовами пункту 2.2.2. договору мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності; ця позика не є споживчим кредитом, відтак, цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з висновками суду про повне задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача повністю.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №3962/24 від 04.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики або поворотної фінансової допомоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Алієвої Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривень) заборгованості за сумою позики, 41400,00 грн (сорок одна тисяча чотириста гривень) заборгованості за процентами та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 22.09.2025.
Суддя С.О. Саванчук