ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025Справа № 910/7551/25
За позовом заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем"
про стягнення 142779,78 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" про стягнення 142779,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 386 від 20.09.2024.
Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
26.06.2025 від прокуратури до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 23.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
18.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого він заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що ТОВ "Торговий дім "Інтерференц систем" виконано його зобов'язання та передано товар, що підтверджується видатковою накладною, в той час як талони, на які посилається Прокурор, не є товаром за умовами договору про закупівлю товару. На думку відповідача в матеріалах справи відсутні докази передання позивачу саме відповідачем талонів, які не були отоварені і долучені до позовної заяви. Також зазначає про відсутність доказів відмови у видачі оплаченого товару, а також відсутності належних доказів в підтвердження звернення позивача до відповідача із вимогами замінити талони або повернути грошової кошти.
22.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги та заперечено проти доводів відповідача.
23.07.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20.09.2024 між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (постачальник) укладено договір про закупівлю та зберігання товарів № 386, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити замовнику: дизельне паливо та бензин А-95 (талони) (далі - паливно-мастильні матеріали, скорочено ПММ) - товар, зазначений у п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі ПММ.
Згідно п. 1.2, 1.3 договору найменування товару: код державної класифікації продукції: ДК 021:2015:09130000-9- нафта та дистиляти (талони). Кількість товару, асортимент, одиниця виміру, вартість за одиницю та загальна вартість ПММ зазначається у специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Розділом 2 передбачене визначення термінів, відповідно до якого: нафта та дистиляти - усі види паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), які Постачальник реалізує через АЗС, а саме - дизельне паливо та бензин . АЗС - автозаправна станція Постачальника, на якій Замовник має право отримати ПММ відповідно до умов даного Договору. Талон - це спеціальний емітований Постачальником Дозвіл на відпуск (документ), встановленого зразку та форми, з певним ступенем захисту, одноразового використання та встановленою відпускною ціною, обумовленого номіналу, який не є засобом платежу та підтверджує право його пред'явника на отримання на АЗС ПММ певного найменування і марки, які позначені на ньому. Необхідними елементами його змісту є індивідуальний номер, марка та кількість пального, штрих - код, термін дії, інші реквізити, передбачені Постачальником і є документом, що підтверджує прийняття Постачальником на зберігання товару відповідного виду та у визначеній кількості, а також підставою для одержання зазначеного товару їхнім пред'явником на АЗС Постачальника. У випадках, коли Замовник не оплатив вартість товару, Талони є тільки документом, що підтверджує право одержати його шляхом заправлення транспортного засобу. Передача пред'явнику талону не є продажем (реалізацією) товару, а пред'явник талону на заправлення товаром відповідно, не є Замовником (п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).
Ціна договору становить 232380,00 грн (п. 4.1 договору).
Згідно п. 6.1, 6.2 договору строк поставки ПММ: до 31.12.2024. Постачальник зобов'язується поставити ПММ замовнику на місце поставки на протязі 3 календарних днів з моменту отримання заявки, а замовник прийняти ПММ. Місце поставки товару: м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 13А.
Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку ПММ у строки встановлені цим Договором.
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 " Про введення воєнного стану в Україні", але не пізніше ніж до 31.12.2024, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (11.1 договору).
26.09.2024 між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради та ТОВ «ТД'ІФС» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 386 від 20.09.2024, якою внесено зміни до розділу 15 щодо банківських реквізитів замовника; до додатку № 1 до договору № 386 від 20.09.2024, зокрема Специфікації та до п.п. 4.2, 8.2, 9.1, 11.2, 12.1 та 12.3 Договору.
Пунктом 12.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1 передбачено, що у випадку закінчення терміну дії талону і неотримання Замовником ПММ за цими талонами Замовник може замінити ці Талони на нові з доплатою різниці в ціні між ціною, що була сплачена за ПММ за простроченим талоном, та ціною на ПММ за талоном, на який здійснюється обмін простроченого талону, у випадку підвищення ціни на ПММ. Якщо Замовник відмовляється здійснити обмін на зазначених умовах, Постачальник має право не міняти талони та не поставити ПММ Замовнику.
Специфікацією № 1 в редакції додаткової угоди № 1 обумовлено поставку бензину А-95 скретч-картки номіналом 20 літрів у кількості 30 штук (600 л); та поставку дизельного палива, скретч-картки номіналом 20 л у кількості 200 штук (4000 л). Бензин А-95 скретч-картки номіналом 20 літрів (з 303611741970 по 303611735999) та дизельне пальне скретч-картки номіналом 20 літрів (304622843060 по 304622843239; 304622843020 по 304622843039).
В підтвердження обставин передачі пального (талонів) до матеріалів справи долучено видаткову накладну № 1574 від 26.09.2024 на суму 232380,00 грн.
Позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти за договору у сумі 232380,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7830 від 27.09.2024.
19.02.2025 позивач звернувся до відповідача із претензією № 124 від 19.02.2025, в якій зазначив про не отоварення талонів на загальну суму 118492,00 грн, в зв'язку з відсутністю ПММ на АЗС, та наявністю на в'їзді знаку: "В'їзд заборонено". Позивач просив розглянути претензію протягом 14 днів з моменту її отримання. Також просив повернути кошти за раніше оплачені талони у сумі 118492,00 грн. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку Прокурора, виконанням відповідачем зобов'язання з передачі товару на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 118492,00 грн.
Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем відповідачу 232380,00 грн. за ПММ на підставі Договору.
В свою чергу, виконуючи свої зобов'язання за Договором, відповідач передав позивачу талони на Бензин А-95 та дизельне паливо у загальній кількості 4600 літрів, що підтверджується видатковою накладною №1574 від 26.09.2024.
При цьому, твердження відповідача стосовно того, що видаткова накладна №1574 від 26.09.2024 є доказом саме поставки товару на підставі Договору спростовується змістом договору та специфікацією № 1 до договору.
За твердженням Прокурора, відповідач лише частково передав позивачу оплачений товар.
До матеріалів справи долучено акт про відмову від відпуску продукції бензину марки А-95 та дизельного палива за допомогою відпускної облікової скетч-картки/талону від 25.12.2024, в якому зафіксовано факт відмови отоварити талони: на бензин А-95 № 303611741974-303611741977, дизельне паливо № 304622843080-304622843099, 304622843100-304622843119, 304622843120-304622843139, 304622843140-304622843159, 304622843160-304622843179, 304622843188-304622843199, 304622843234-304622843235. Залишок не отриманого палива становить: дизельне паливо - 2280 л, бензин А-95 у кількості 80 л, загальною вартістю 118492,00 грн. Акт складений та підписаний комісією у складі головного бухгалтера, бухгалтера, механіка, водіїв позивача.
Крім того, до матеріалів справи долучено копії не отоварених талонів, перелічених у вищезазначеному акті.
Заперечення відповідача, що акт є одностороннім, а тому не підтверджує обставин не передачі пального, судом до уваги не приймаються, оскільки, до матеріалів справи долучені копії талонів, крім того, відповідач не надав доказів, що по переліченим талонам позивач отримав ПММ. Крім того, договором не обумовлено, яким саме доказом має підтверджуватись обставина щодо відмови АЗС передати пальне, як і не передбачено осіб, повноважних підписувати означені докази.
В свою чергу відповідач не надав суду доказів того, що пальне було отримано позивачем, чи доказів повернення суми коштів, сплачених позивачем за не отриманий товар.
Так, у зв'язку із відсутністю у грудні 2024 року пального на АЗС, позивач звертався до відповідача із претензією № 124 від 19.02.2025, в якій повідомив про відсутність пального на АЗС та неможливість отоварити талони та просив повернути суму сплачену за не отриманий товар. Станом на дату звернення договір між сторонами припинив свою дію, в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Суд відзначає, що вказана претензія направлялась на адресу відповідача яка зазначена в Договорі, докази чого долучені до матеріалів позову, проте відправлення було повернуто на адресу відправника із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Отже, позивач вчинив залежні від нього дії для повідомлення відповідача про його обов'язок повернути кошти, проте отримання поштового відправлення відповідачем виходить за межі контролю позивача.
Викладені обставини свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та ухилення останнього від отримання претензії та від повернення грошових коштів за не отриманий позивачем товар.
Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Суд відзначає, що відповідачем як не спростовано переліку невикористаних позивачем талонів так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, а відтак суд погоджується із розрахунком вартості товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу у загальному розмірі 118492,00 грн., вважає його вірним та арифметично правильним.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання із сплати на користь позивача 118492,00 грн. за не переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Суд також відзначає, що при зчитуванні к'юар коду з талонів, вбачається, що вони видані для заправки (отримання пального) на АЗС "Авіас", найменування якої міститься в тому числі на долучених до матеріалів справи фотографіях.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 118492,00 грн є правомірними та обґрунтованими.
Також прокурор просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну поставку товару у розмірі 17773,80 грн, нараховану за період з 01.01.2025 по 30.05.2025.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.1 договору за порушення строків поставки партії товару (в тому числі не здійснення/несвоєчасне здійснення поставки партії товару) постачальник має право сплатити пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої/несвоєчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.
Оскільки, сторони в договорі обумовили право, а не обов'язок відповідача сплачувати пеню, суд не вбачає підстав для її стягнення.
Також, Прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1460,86 грн. та інфляційні в розмірі 5053,12 грн, нараховані за період з 01.05.2025 по 30.05.2025 за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що до звернення позивача з вимогою про повернення суми сплаченої за товар, у відповідача існував обов'язок з поставки товару, що є не грошовим. Тобто, лише після звернення позивача з претензією про повернення суми сплаченої за не отриманий товар зобов'язання відповідача стало грошовим. З урахуванням приписів статтею ЦК України про початок перебігу строків, оскільки, вимога позивача датована 19.02.2025, відповідач 20.02.2025 зобов'язаний був повернути отримані від позивача кошти. Отже прострочення відповідача з повернення коштів настало з 21.02.2025.
Суд здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 21.02.2025 по 30.05.2025. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 964,17 грн та втрати від інфляції у розмірі 4193,71 грн.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що подання даного позову саме прокурором було зумовлене порушенням вимог чинного законодавства під час використання бюджетних коштів, з огляду на що Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради, оскільки останніми захист цих інтересів не здійснювався.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц систем" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 337; ідентифікаційний код 45067285) на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради (20901, Черкаська обл., Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, будинок 13А; ідентифікаційний код 43032664) заборгованість у розмірі 118492 (сто вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) грн 17 коп., втрати від інфляції у розмірі 4193 (чотири тисячі сто дев'яносто три) грн 71 коп.
3. В частині позовних вимог про стягненя 3% річних у розмірі 496,69 грн, втрат від інфляції у розмірі 859,41 грн та пені у розмірі 17773,80 грн - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц систем" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 337; ідентифікаційний код 45067285) на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286; ідентифікаційний код 02911119) судовий збір у розмірі 2097 (дві тисячі дев'яносто сім) грн. 84 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко