ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025справа №910/8984/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/8984/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (вул. Сьома Сотня, буд. 58, корпус А, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17454; ідентифікаційний код 35899708)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо-ІТ Солюшн» (вул. Кікабідзе Вахтанга, буд. 16, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 44473520)
про стягнення 2 383,36 грн,
без виклику представників сторін.
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (далі - ТОВ «СГТ Співдружність») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо-ІТ Солюшн» (далі - ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн») 2 383,36 грн збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» (постачальник) постачався товар ТОВ «СГТ Співдружність» (покупець), а саме: олива трансмісійна ТАД 17і (кан 5л); мастило Агрінол Ligrease ЕР 2 (катридж 450 мл./400 гр.); олива мотор напівсинт. TEDEX Garden Oil SG/CD I0W30 (бут 1л); олива моторна М 8В (кан. 20л.) та олива ALPINE Kompressorenol VDL 100 1л;
- покупцем та постачальником не укладався договір на поставку, а сама поставка здійснювалася на підставі прийнятої заявки від покупця та оплаченого рахунку на товар;
- на виконання умов договору відповідач в період з 17.06.2022 по 01.11.2022 поставив позивачу товари на загальну суму 14 300,13 грн, у тому числі ПДВ на суму 2 383,36 грн, що підтверджується видатковими накладними, а позивач оплатив поставлений товар, що підтверджується рахунками на оплату та платіжними дорученнями;
- за вказаними господарськими операціями ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» з червня по листопад 2022 року в порушення статті 201 Податкового кодексу України не оформило податкові накладні та не зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), тим самим позбавило ТОВ «СГТ Співдружність» права на віднесення сум сплаченого ПДВ за даними операціями до складу податкового кредиту у сумі 2 383,36 грн;
- вказані обставини призвели до втрати позивачем права на податковий кредит та відповідно зменшення податкового зобов'язання на суму 2 383,36 грн і, як наслідок, понесення позивачем збитків у вказаній сумі.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; зобов'язано:
- позивача протягом п'яти днів:
з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви, що стосуються предмету спору (для огляду).
з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання вказаних документів відповідачу;
- відповідача протягом:
п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: відзив на позов в порядку статті 165 ГПК України з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання відзиву і доданих до нього документів позивачу; документи, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), - оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи;
п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив в порядку статті 167 ГПК України з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання зазначених документів позивачу.
Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний документ, то вказану ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.
До матеріалів справи долучено конверт-повернення з адреси місцезнаходження відповідача з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду на викладене відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень та подати у встановлені ГПК України строки відзив на позовну заяву.
Позивачем 08.08.2025 подано суду для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.
Судом оглянуто такі оригінали документів, встановлено відповідність наявних в матеріалах справи копій поданим оригіналам та листом від 25.08.2025 повернуто оригінали позивачу.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арланда Сервіс» (після зміни найменування - ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн»; постачальник) постачало товар ТОВ «СГТ Співдружність» (покупець), а саме:
- олива трансмісійна ТАД 17і (кан 5 л);
- мастило Агрінол Ligrease ЕР 2 (катридж 450 мл/400 г);
- олива мотор напівсинт. TEDEX Garden Oil SG/CD 10W30 (бут 1л);
- олива моторна М 8В (кан. 20 л);
- олива ALPINE Kompressorenol VDL 100 1 л.
Сторонами договір укладено не було, проте поставка здійснювалася на підставі прийнятої заявки від покупця та оплаченого рахунка на товар.
Згідно з прийнятою заявкою на поставку товару від покупця 01.06.2022 постачальником було сформовано рахунок на оплату №746 оливи трансмісійної ТАД 17і (кан. 5 л) на суму 547,80 грн.
ТОВ «СГТ Співдружність» 09.06.2022 було здійснено оплату товару відповідно до рахунка від 01.06.2022 №746 на суму 547,80 грн, у тому числі ПДВ - 91,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2022 №507.
17.06.2022 відповідачем було поставлено позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 17.06.2022 №650.
На підставі прийнятої заявки 09.08.2022 ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» було складено рахунок на оплату №1343 оливи моторної М 8В (кан. 20 л) на суму 4 878,24 грн.
Позивачем 09.08.2022 було здійснено оплату згідно з рахунком від 09.08.2022 №1343 на суму 4 878,24 грн, у тому числі ПДВ - 813,04 грн.
11.08.2022 постачальником було поставлено ТОВ «СГТ Співдружність» товар, що підтверджується видатковою накладною від 11.08.2022 №1013.
Відповідно до прийнятої заявки 26.10.2022 відповідачем було надіслано покупцю рахунок на оплату №2055 на суму 8 874,12 грн на поставку товару, а саме: мастило Агрінол Ligrease ЕР 2 (катридж 450 мл/400 г); олива мотор напівсинт. TEDEX Garden Oil SG /CD 10W30 (бут 1 л); олива моторна М 8В (кан. 20 л); олива ALPINE Koinpressorenol VDL 100 1 л.
ТОВ «СГТ Співдружність» 27.10.2022 було здійснено оплату згідно з рахунком від 26.10.2022 №2055 на суму 8 874,12 грн, у тому числі ПДВ - 1 479,02 грн.
01.11.2022 ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» було поставлено позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 01.11.2022 №1544 від 01.11.2022.
Разом з тим, відповідачем не було зареєстровано за вказаними поставками податкових накладних, у зв'язку з чим позивач звернувся до ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» з претензією від 28.05.2025 №92 щодо сплати збитків, проте відповідач відповіді на претензію не надіслав, грошові кошти не сплатив.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з частинами першою і другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Відповідач, у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 2 383,36 грн.
З огляду на викладене у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту ТОВ «СГТ Співдружність», а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
Отже, наявні всі елементи складу господарського правопорушення, а тому позовні вимоги ТОВ «СГТ Співдружність» про стягнення з відповідача 2 383,36 грн збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання стосовно реєстрації податкових накладних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою і третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
15.05.2025 ТОВ «СГТ Співдружність» (клієнт) і адвокатом Стамбула Віталієм Михайловичем укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого: адвокат зобовязується надати клієнту правничу допомогу, зокрема, щодо підготовки та складення позовної заяви від імені клієнта до ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» про стягнення з останнього 2 383,36 грн збитків за не реєстрацію податкових накидних (пункт 1.1); вартість наданої адвокатом правничої допомоги становить 15 000 грн за підготовку та складення позовної заяви.
В обґрунтування понесених витрат позивачем додано ордер від 15.05.2025 серія ВТ №1063127, розрахунок розміру витрат від 23.05.2025 №1 та акт від 23.05.2025 №1 з переліком виконаних робіт.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої і дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята і шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 зі справи №915/237/18, від 24.10.2019 зі справи №905/1795/18 і від 17.09.2020 зі справи №904/3583/19.
До того ж у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 зі справи №905/1795/18 і від 08.04.2020 зі справи №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, а також обсяг наданих адвокатом ТОВ «СГТ Співдружність» послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу є надмірно великим в порівнянні з фактично наданими адвокатом послугами, а тому стягненню з ТОВ «Інфо-ІТ Солюшн» підлягає 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; у стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (вул. Сьома Сотня, буд. 58, корпус А, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17454; ідентифікаційний код 35899708) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо-ІТ Солюшн» (вул. Кікабідзе Вахтанга, буд. 16, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 44473520) про стягнення 2 383,36 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо-ІТ Солюшн» (вул. Кікабідзе Вахтанга, буд. 16, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 44473520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (вул. Сьома Сотня, буд. 58, корпус А, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17454; ідентифікаційний код 35899708) 2 383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн 36 коп. збитків, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору і 5 000 (п'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.09.2025.
Суддя Оксана Марченко