ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2025Справа № 910/7917/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/7917/25
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ"
про стягнення 1 207 087,76 грн,
Державне підприємства "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ" про стягнення 1 207 087,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань, визначених підпунктами 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. Договору про закупівлю № 09/498-11/2024 від 18.11.2024, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 207 087,76 грн, нарахований на підставі пп. 8.3.1. п. 8.3. вказаного Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7917/25 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» та Компанію «M.Biotech Limited».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ" про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у справі №910/7917/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та відзив на позов з доданими до них доказами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.11.2024 за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2024-10-17-015674-a між Державне підприємства "Медичні закупівлі України" (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ" (за договором - Постачальник) був укладений Договір про закупівлю № 09/498-11/2024, за умовами п. 1.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання поставити Замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Вказаний договір, а також додаток № 1 до нього (Специфікація) підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою Товариства.
Згідно з пунктом 2.1. договору, поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
За пунктом 3.1. вказаного правочину його загальна ціна й ціна за одиницю продукції вказується в специфікації (додаток № 1) та складає 6 035 438,79 грн з ПДВ.
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4. договору).
Пунктом 4 додатку № 1 до договору (специфікації) передбачений обов'язок постачальника відповідно до пункту 4.1. вказаного правочину здійснити поставку продукції у строк до 01 серпня 2025 року включно.
За пунктом 5.1. вказаного правочину постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов'язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров'я України (далі - Міністерство) для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.
У підпункті 7.1.1. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього правочину продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1. договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством для кожного виду продукції, що постачається.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього правочину, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У підпункті 8.3.1. вказаного правочину сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. цього договору, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2. договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Пунктом 6 додатку № 1 до договору (специфікації) визначено, що відповідно до пункту 10.1. договору останній діє до 01 вересня 2025 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
З наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 04.12.2024 № 8589 убачається, що позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 6 035 438,79 грн.
Зважаючи на порушення відповідачем установленого пунктом 7.1.1 Договору 60-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством, позивач, на підставі пункту 8.2. договору, нарахував відповідачу штраф у сумі 1 207 087,76 грн та звернулося до останнього з претензією від 08.04.2025 за вих. № 05/1383-04/2025 про сплату вищевказаної суми неустойки за договором.
У відповідь на претензію від 08.04.2025 № 05/1383-04/2025 відповідач направив лист від 28.04.2025 за вих. № 28042025-10, яким повідомив про незгоду з претензію та висловив свої аргументи.
ДП «Медзакупівлі України» підготовлено та направлено ТОВ «ЦЕНТЕРРА ФАРМ» відповідь на лист від 28.04.2025 за вих. № 28042025-10, а саме лист від 02.05.2025 № 05/1846-05/2025, яким акцентовано увагу Постачальника на важливості чинного реєстраційного посвідчення, що засвідчує проходження лікарським засобом державної експертизи щодо якості, безпечності та ефективності. Постачальнику, даним листом було наголошено, що завчасне отримання такого посвідчення є не лише передумовою до початку постачання, а й елементом належного виконання зобов'язань ТОВ «ЦЕНТЕРРА ФАРМ», спрямованих на забезпечення безперебійного доступу пацієнтів до препаратів у рамках бюджетних закупівель, що мають підвищене суспільне значення.
На лист ДП «Медзакупівлі України» від 02.05.2025 за № 05/1846-05/2025 Постачальником направлено відповідь від 12.05.2025 за № 12022025-17 з проханням внести зміни до Договору в частині строку державної реєстрації лікарських засобів. На вказаний лист ДП «Медзакупівлі України» надано відповідь від 13.05.2025 за № 05/1977-05/2025, в якій роз'яснено, що на момент надходження відповідної ініціативи строки державної реєстрації лікарських засобів, передбачені умовами чинного Договору, вже порушені, у зв'язку з чим, підстави для внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди відсутні.
Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику, оскільки відповідач своїх обов'язків зі сплати штрафу не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду.
У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач помилково та передчасно звернувся до господарського суду, посилаючись на п.7.1.1. Договору, яким встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, Постачальник/Відповідач зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення цього Договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього Договору, якщо цей строк настане раніше) надати Замовнику/Позивачу засобами електронної пошти та/ або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається.
При цьому, п.5.1. Договору визначено, що Постачальник/Відповідач, не менше ніж за 14 (чотирнадцять) робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення, зобов'язаний надати Замовнику/Позивачу засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті Відповідача, створеному в інформаційно-аналітичній системі Позивача, у порядку, визначеному цим Договором, скановані копії наступних документів зокрема реєстраційне посвідчення та усі наявні вкладки до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.
Як визначено тендерною документацією та вірно зазначено Позивачем у позовній заяві у відповідності до п. 4.1 Договору, Відповідач зобов'язаний здійснити поставку продукції/товару за Договором у строк до 01 серпня 2025 року включно.
Отже, п.5.1. Договору, виключає можливість звернення до Господарського суду із позовною заявою про стягнення штрафу на підставі п.7.1.1. Договору, оскільки сам факт порушення виключений п.5.1. Договору.
Крім того, позивачам проігноровано відповідь відповідача на претензію, в якій було зазначено із підтверджуючими документами, що останнім вжито всіх заходів для реєстрації Товару, визначені тендерною документацією предмету закупівлі. Товар перебуває в процедурі реєстрації МОЗ України. Водночас, позивачем не подано суду доказів, які підтверджують, що невиконання відповідачем поставки товару завдало йому збитків.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори й інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факту неналежного виконання взятих на себе за договором спірних зобов'язань.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем ДП «Медзакупівлі України» у строк, встановлений пунктом 5.1. договору, сканованих копій документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку 60-денного календарного строку саме з дати укладення спірного правочину.
Відтак, з огляду на положення пункту 7.1.1. договору, Товариству необхідно було надати позивачу скановану копію реєстраційного посвідчення на продукцію до 16 січня 2025року включно.
Однак, судом установлено, що відповідачем вказане зобов'язання у визначений договором строк не виконало й скановану копію реєстраційного посвідчення у визначеному порядку позивачу не надало.
Крім того, на день винесення рішення у матеріалах справи відсутні докази поставки обумовленого договором у строк до 01.08.2025.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано, пропуск установленого строку на подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та на саму поставку продукції у відзиві Товариством фактично не заперечувався.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, підписуючи спірний договір, був обізнаний з усіма його положеннями та умовами, зокрема щодо необхідності звернення до Міністерства для отримання реєстраційного посвідчення на продукцію та відповідальності за порушення договірних умов, що підтверджується листом-згодою з проектом договору про закупівлю за вих. №32/24 від 24.10.2024, наданого ТОВ «ЦЕНТЕРРА ФАРМ» на адресу ДП «Медзакупівлі України».
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Ураховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та своєчасної поставки товару в установлений договором строк, а також те, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо заперечень відповідача, суд також зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Водночас, як свідчать матеріали справи, при укладенні Договору відповідач був обізнаний щодо необхідності подання у 60-денний строк реєстраційного посвідчення на продукцію, а також повинен був усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин, у разі неналежного виконання вказаної умови Договору.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, ураховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів на їх спростування, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 207 087,76 грн, нарахованого на підставі пп. 8.3.1. п. 8.3. вказаного Договору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТЕРРА ФАРМ" (вул. Ґарета Джонса, 8, офіс 7, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 45308005) на користь Державного підприємства "Медичні Закупівлі України" (вул. Грушевського Михайла, 7, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 42574629) штраф у розмірі 1 207 087 грн 76 грн та судовий збір у розмірі 14 485 грн 06 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 19.09.2025.
Суддя А.І. Привалов