Рішення від 03.09.2025 по справі 910/13240/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2025Справа № 910/13240/22 (910/866/25)

За позовом Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36)

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код 14312364)

про стягнення 2 866 896, 24 грн.

В межах справи № 910/13240/22

За заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед (адреса для листування: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз буд. 3, літ. А, оф. 1)

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код 14312364)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Пилипчук І.І. - представник

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/13240/22 за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2022.

До Господарського суду м. Києва звернулась Київська міська рада із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 2 866 896, 24 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2025 матеріали справи №910/866/25 за позовом Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 2 866 896, 24 грн. передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва в провадженні якого перебуває справа № 910/13240/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському". (суддя Літвінова М.Є.).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2025 матеріали справи № 910/13240/22 (910/866/25) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2025 прийнято позовну заяву Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 2 866 896,24 грн. до розгляду в межах справи №910/13240/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському", розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2025 розгляд справи відкладено на 16.06.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 2 866 896, 24 грн. в межах справи № 910/13240/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" до судового розгляду по суті на 03.09.2025.

У судовому засіданні 03.09.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2003 Київською міською радою було прийнято рішення № 486-2/646 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Пунктом 8 зазначеного рішення Київська міська рада вирішила затвердити проект відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська кузня» для будівництва, експлуатації та обслуговування технічного центру на вул. Електриків, 16-б у Подільському районі м. Києва.

Підпунктом 8.1. п.8 зазначеного рішення визначено передати відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська кузня», за умови виконання п. 8.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,86 га для будівництва, експлуатації та обслуговування технічного центру на вул. Електриків, 16-б у Подільському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 17.10.50 № 2341 «Про додатковий відвод заводу «Ленінська Кузня» земельної ділянки в Подільському районі під поширення заводу», від 05.01.54 № 2 «Про додатковий відвод заводові «Ленінська Кузня» земельної ділянки під поширення заводу» та від 07.04.64 № 472 «Про повернення заводу «Ленінська Кузня» земельної ділянки, відведеної під будівництво цеху сепарації пісків».

30.12.2003 між Київської міською радою (далі - позивач, орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня» (нова назва - Приватне акціонерне товариство «Завод «Кузня на рибальському», далі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, який 26.01.2004 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 85-6-00090 (далі- договір).

Згідно договору об'єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:315:0017, розмір ділянки 8641 кв. м., по вул. Електриків, 16-б у Подільському районі м. Києва.

Згідно підпункту 1.1. договору оренди земельної ділянки строк дії договору до 26.01.2029.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно п. п. 2.2.-2.5. договору оренди земельної ділянки річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини.

У випадку, коли земельна ділянка або її частина передається орендарем у суборенду, орендна плата встановлюється у розмірі 10 (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки.

У випадку, коли орендар передає в оренду будівлі, споруди або їх частини та одночасно передає у суборенду земельну ділянку або її частину, на якій розташовані передані в оренду будівлі, споруди або їх частини, орендна плата встановлюється у розмірі 10 (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендар зобов'язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати (п. п. 2.7 - 2.9 договору оренди земельної ділянки).

Отже, умовами договору сторони погодили, що орендар самостійно розраховує розмір орендної плати та вносить її на рахунок орендодавця щомісяця.

Згідно п. 2.12 договору оренди земельної ділянки контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган, за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 12.11.2024 №33757/5/26-15-13- 01-05, копія кого міститься в матеріалах справи, у Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на рибальському» станом на 07.11.2024 обчислюється заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:315:0017 в сумі 2 866 896,24 грн., дата виникнення боргу з 30.03.2022.

Таким чином, оскільки метою укладання договору оренди земельної ділянки для позивача було отримання орендної плати за користування цією ділянкою відповідачем, але останнім умови договору не виконуються, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 2 866 896, 24 грн.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 140 Конституції України проголошено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад.

Згідно із ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.2 ст.2,169, 72 ЦК України).

Отже, Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (п. п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (стаття 288 ПК України). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюють у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Оскільки боржник (орендар) не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеним між боржником і міською радою (постанова Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №908/1721/21).

Земельна ділянка, відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ЦК України, є об'єктом нерухомого майна.

В силу положень статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Глава 15 Земельного кодексу України передбачає можливість користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, на підставі права постійного користування або на підставі права оренди.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди, згоди щодо якої має досягнути місцева рада та орендар земельної ділянки, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України встановлено, що платниками плати за землю, зокрема, є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пп. 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: 1) на праві постійного користування; 2) на умовах оренди.

Об'єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 п.270.1 ст. 270 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абз. 1 п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Згідно з п. 288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача, внаслідок порушення вищезазначених норм законодавства та умов Договору оренди земельної ділянки від 30.12.2003, наявна заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 2 866 896,24 грн. за користування земельною діяльною з кадастровим номером 8000000000:85:315:0017.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; код ЄДРПОУ 14312364) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 22883141) заборгованість у розмірі 2 866 896 (два мільйони вісімсот шістдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) коп. 24 грн., судовий збір в розмірі 34 402 (тридцять чотири тисячі чотириста дві) грн. 75 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.09.2025.

Суддя П.П. Чеберяк