ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2025Справа № 910/5782/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (просп. Повітрофлотський, буд. 11/15, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 40075815)
до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83Д, м. Київ,код ЄДРПОУ 33695095)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БУДКОМ"
про стягнення 457 004,16 грн
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання;
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (далі - відповідач) про стягнення 457 004,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки №ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 ТОВ «Торговий дім «Будком» в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну поставку товару. У зв'язку з фактом неналежного виконання Постачальником умов Договору в частині поставки Товару в строки, обумовлені Договором, що є гарантійним випадком відповідно до умов Банківської гарантії, Позивач засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направив до Відповідача вимогу від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 про сплату повної (гарантованої) суми договірного забезпечення в розмірі 443 293,87 грн. Зважаючи на дату отримання Вимоги, останнім днем для сплати Відповідачем (Банком-гарантом) на користь Позивача (Бенефіціара) суми гарантії є 29.01.2025. Враховуючи, що вимога АТ «Укрзалізниця» від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 залишена з боку АТ «БІЗ Банк» без задоволення, Позивач звернувся за захистом своїх законних прав та порушених інтересів до Господарського суду м. Києва про стягнення 443 293,87 грн договірного забезпечення, а також, 3 416,34 грн 3% річних та 10 248,95 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В системі "Електронний суд" 21.05.2025 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про залучення 3 особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БУДКОМ".
Поданий відзив мотивований тим, що на виконання ст. 564 Цивільного кодексу України, 22.01.2025 року на адресу Принципала, Банком було надіслано Повідомлення - Вимогу № 03-9/02/336 від 22.01.2025 року про отримання Вимоги Бенефіціара № ЦЗВ-20/266 від 18.01.2025 року про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів в розмірі 443 293,87 грн. На вищезазначене Повідомлення - вимогу, 29.01.2025 року Гарантом від Принципала отримано Лист за вих. № 23/01 від 29.01.2025 року, в якому повідомляв, що не визнає настання гарантійного випадку по банківській гарантії № 725/24-ГВ від 06.03.2024 року та просив Банк відмовити у задоволенні Вимоги Філії «Центр Забезпечення Виробництва» АТ «Українська Залізниця». Також, 28.01.2025 року від ТОВ «Торговий Дім «Будком» на адресу Гаранта надійшла Відповідь за вих. № 22/01 від 24.01.2025 року на Повідомлення - вимогу від 22.01.2025 року, в якій надав свої пояснення стосовно неможливості своєчасної поставки товару, зважаючи на форс-мажорні обставини, які виникли під час виконання зобов'язань за Договором № ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 року. На підтвердження викладеного, Принципалом було надано копію Сертифікату Торгово-промислової палати № 3200-25-0101 про дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за вих. № 049/03.23 від 21.01.2025 року, який засвідчує неможливість поставити товар та передати у власність товар: частини залізничних або трамвайних локомативів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - колодка гальмівна гребнева локомативна типу «М» протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем за Договором поставки № ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 року. На підставі вищезазначеного, Гарант Листом повідомив Позивача за вих. № 05- 2/02/490 від 30.01.2025 року про неможливість задовольнити Вимогу Бенефіціара у зв'язку із наданими пояснення Принципала щодо неможливості своєчасно поставити товар в зазначені строки, що спричинено настанням форс-мажорних обставин, та повідомлено про те, що Гарант змушений відмовити у задоволенні Вимоги №ЦЗВ-01- 00124-01 від 15.03.2024 року у зв'язку з відсутністю гарантійного випадку.
27.05.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано відповідь на відзив.
29.05.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив.
13.06.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 залучено третю особу та відкладено розгляд справи на 29.07.2025.
18.07.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання про долучення доказів надсилання копії позовної заяви третій особі на виконання ухвали суду від 15.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 16.09.2025.
В підсистемі «Електронний суд» 15.09.2025 третьою особою та 16.09.2025 відповідачем сформовано клопотання про відкладення розгляду справи, які протокольною ухвалою від 16.09.2025 не задоволені.
В судовому засіданні 16.09.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, представник третьої особи в засідання суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 16.09.2025 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.03.2024 між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі -філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Позивач, Покупець, Бенефіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» (далі - ТОВ «ТД «Будком», Постачальник Принципал) за результатами процедури закупівлі (оголошення UA-2024-02-13- 008413-a, Лот № 2) укладено договір поставки за № ЦЗВ-01-00124-01 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупцю Товар: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (колодку гальмівну гребневу локомотивну типу «М») (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник якого вказується в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, на умовах, які викладені у цьому Договорі.
Згідно з п. 4.2. Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару.
Строк поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
Відповідно до п. 4.5. Договору сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
Згідно з п. 4.6. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
На виконання умов Договору, філією «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» на електронну адресу ТОВ «ТД «БУДКОМ» направлені такі рознарядки: - від 09.10.2024 № ЦЗВ-20/4760 на відвантаження Товару на суму 2 286 000,00 грн з ПДВ (далі - Рознарядка-1). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-1 є 08.11.2024 включно. - від 09.10.2024 № ЦЗВ-20/4768 на відвантаження Товару на суму 6 096,00 грн з ПДВ (далі - Рознарядка-2). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-2 є 11.11.2024 включно. - від 22.10.2024 № ЦЗВ-20/5108 на відвантаження Товару на суму 41 910,00 грн з ПДВ (далі - Рознрядка-3). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-3 є 22.11.2024 включно. - від 22.10.2024 № ЦЗВ-20/5110 на відвантаження Товару на суму 132 588,00 грн з ПДВ (далі - Рознарядка-4). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-4 є 22.11.2024 включно. - від 05.11.2024 № ЦЗВ-20/5453 на відвантаження Товару на суму 1 143 000,00 грн з ПДВ (далі - Рознарядка-5). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-5 є 06.12.2024 включно. - від 05.11.2024 № ЦЗВ-20/5455 на відвантаження Товару на суму 1 143 000,00 грн з ПДВ (далі - Рознарядка-6). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-6 є 06.12.2024 включно. - від 05.12.2024 № ЦЗВ-20/6272 на відвантаження Товару на суму 1 751 838,00 грн з ПДВ (далі - Рознарядка-7). Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою-7 є 06.01.2025 включно.
Позивач вказує, товар на суму 938 784,00 грн за Рознарядкою-1 поставлено Постачальником з простроченням строку, обумовленого Договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.01.2025 № 16/11.
Решта Товару, обумовлена зазначеними вище Рознарядками, Постачальником не була поставлена Позивачу.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 Договору передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.
Враховуючи написане вище, з метою досудового врегулювання, філією «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» було нараховано ТОВ «ТД «Будком» штрафні санкції (штраф, пеня) та направлено претензію від 14.01.2025 № ЦЗВ-20/187.
Пунктом 11.1. розділу 11 Договору визначено, що Постачальник до підписання Договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії у розмірі 5 (п'ять) %, що становить 443 293,87 грн (чотириста сорок три тисячі двісті дев'яносто три гривні 87 копійок). Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання Договору і обов'язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 1 (один) календарний місяць.
На виконання умов розділу 11 Договору ТОВ «ТД «Будком» надало забезпечення виконання Договору у вигляді безвідкличної та безумовної банківської гарантії від 06.03.2024 № 725/24-ГВ (далі - Банківська гарантія), виданої акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - АТ «БІЗ Банк», Відповідач, Банк-гарант).
Строк дії Банківської гарантії до 01.02.2025 включно.
Сума Банківської гарантії: 443 293,87 грн (чотириста сорок три тисячі двісті дев'яносто три гривні 87 копійок).
Згідно з п 11.8. Договору у разі порушення Постачальником умов цього Договору, а саме: невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі непоставки Товару у термін, встановлений п 4.2. цього Договору, Покупець стягує забезпечення виконання Договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це Постачальника.
Відповідно до умов Банківської гарантії Банк-гарант безвідклично та безумовно зобов'язується сплатити повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою Бенефіціара протягом 5 (п'яти) робочих днів після дня отримання Банком-гарантом письмової вимоги Бенефіціара про сплату суми гарантії, в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання Принципалом взятих на себе зобов'язань за Договором.
У зв'язку з фактом неналежного виконання Постачальником умов Договору в частині поставки Товару в строки, обумовлені Договором, що є гарантійним випадком відповідно до умов Банківської гарантії, Позивач засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направив до Відповідача вимогу від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 (далі - Вимога) про сплату повної (гарантованої) суми договірного забезпечення в розмірі 443 293,87 грн.
Вимога Позивача (трек-номер поштового відправлення 0304911412445) отримана Відповідачем 22.01.2025, що підтверджується інформацією, отриманою з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта», для відстеження відправлень.
Зважаючи на дату отримання Вимоги, останнім днем для сплати Відповідачем (Банком-гарантом) на користь Позивача (Бенефіціара) суми гарантії є 29.01.2025.
03.02.2025 Позивач отримав від Відповідача лист від 30.01.2025 № 05-2/02/490, в якому зазначено, що на виконання вимог ст. 564 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Банком-гарантом до Принципала направлено повідомлення-вимогу про отримання письмової Вимоги Бенефіціара по Банківській гарантії. В листі від 03.02.2025 № 05-2/02/490 Відповідач зазначив, що у відповідь на повідомлення-вимогу ТОВ «ТД «Будком» листом від 29.01.2025 № 23/01 просило Вимогу Позивача залишити без задоволення, наголошуючи на тому, що не визнає настання гарантійного випадку.
Крім того, Відповідач, зважаючи на пояснення Принципала стосовно неможливості своєчасно поставити Товар, у визначені Договором строки, зазначив, що Вимога Позивача є безпідставною.
Оскільки, вимога АТ «Укрзалізниця» від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 залишена з боку АТ «БІЗ Банк» без задоволення, Позивач звернувся за захистом своїх законних прав та порушених інтересів до Господарського суду м. Києва про стягнення 443 293,87 грн договірного забезпечення, а також, 3 416,34 грн 3% річних та 10 248,95 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами першою і другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 561 ЦК України передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Згідно зі статтею 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.
У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Статтею 564 ЦК України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.
Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 566 ЦК України обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.
У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення (неналежного виконання) принципалом базових відносин.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити кошти за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/13895/23 виснував, що гарант не вправі робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані до неї документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Ст. 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитись від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником. Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта щодо сплати відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (ч. 3 ст. 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення.
Банківська гарантія є безвідкличною та безумовною, тобто, її умови не можуть бути змінені і вона не може бути припинена Банком-гарантом згідно із заявою Принципала (ТОВ «ТД «Будком») без згоди та погодження з Бенефіціаром (Позивачем).
Сам факт поставки Товару з порушенням строків, обумовлених Договором, є неналежним виконанням Постачальником узятих на себе договірних зобов'язань, за що умовами Договору передбачена відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій та стягнення забезпечення виконання Договору, а також гарантійним випадком, наслідком якого є сплата Банком-гарантом Бенефіціару суми забезпечення виконання Договору.
Банківською гарантією передбачено, що письмова вимога Бенефіціара повинна:
- містити посилання на невиконання або неналежне виконання Принципалом взятих на себе за Договором;
- бути надана Банку-гаранту не пізніше 01.02.2025;
- направитись Банку-гаранту рекомендованим листом або кур'єрською поштою. Таким чином вимога Позивача від 18.01.2025 № ЦЗВ-20/266 повністю відповідає вимогам, встановленим Банківською гарантією.
Виплата грошових коштів Відповідачем Позивачу повинна відбутись у зв'язку із настанням гарантійного випадку - неналежного виконання.
Матеріалами справи встановлено, товар на суму 938 784,00 грн за Рознарядкою-1 поставлено Постачальником з простроченням строку, обумовленого Договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.01.2025 № 16/11. Решта Товару, обумовлена зазначеними вище Рознарядками, Постачальником не була поставлена Позивачу.
Таким чином, оскільки Банк, отримавши 18.01.2025 вимогу позивача про настання гарантійного випадку, тобто до закінчення строку дії гарантії від 06.03.2024 №725/24-ГВ, не перерахував та відмовив позивачу у виплаті 443 293,87 грн договірного забезпечення за гарантією, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача наведеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги та спростовуються наступним.
У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що відмова у задоволенні Вимоги ґрунтувалась виключно на доводах ТОВ «ТД «Будком», які були розцінені Відповідачем як причина для прийняття рішення про відсутність гарантійного випадку та відмову у задоволенні Вимоги Позивача, що є порушенням вимог Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321.
Суд зауважує, безумовність гарантії означає, що банк-гарант зобов'язаний сплатити кошти бенефіціару за першою його вимогою, без будь-яких додаткових документів чи умов, якщо порушено основне зобов'язання, забезпечене гарантією. Іншими словами, у разі порушення принципалом своїх зобов'язань, банк-гарант не може перевіряти обставини порушення або заперечувати виплату.
Також, Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що у своєму листі Принципал посилався на затягування порядку подачі рознарядок на поставку товару, недотримання ритмічності планування здійснення закупівель. При цьому, у відзиві відсутнє посилання на жодний доказ, який би підтверджував зазначені твердження.
Що стосується тверджень про наявність Сертифікату Торгово-промислової палати № 3200-25-0101 про дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за вих. № 04-/03.23 від 21.01.2025, суд звертає увагу, що Договір поставки укладено Сторонами під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, у зв'язку з чим ТОВ «ТД «Будком» усвідомлювало та повинно було усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності, що закріплено також в п. 17.2. Договору поставки (згідно з п. 17.1 сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку).
Так, в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховний Суд від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, де зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.
Отже, наявність сертифікату, який підтверджує форс-мажорні обставини, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися у сукупності з іншими доказами.
Крім того, розділом 10 Договору поставки встановлено умови за яких Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Пунктом 10.2. Договору поставки передбачено, Сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до вимог пункту 10.5. Договору поставки, Сторони домовилися, що якщо Сторона без поважних причин не повідомила іншу Сторону у строки, визначені п. 10.2. цього Договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така Сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Докази, які б підтверджували виконання Принципалом зобов'язань згідно з п. 10.2. Договору поставки в частині своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та надання сертифікату Торгово-промисловою палатою в передбачені Договорами строки, в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на зазначене, твердження Відповідача про відсутність гарантійного випадку не відповідає дійсним обставинам справи, а відмова Відповідача у задоволенні Вимоги є незаконною.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім суми договірного забезпечення позивач просить стягнути з відповідача 10 248,95 грн втрат від інфляції та 3 416,34 грн 3% річних за період з 30.01.2025 по 05.05.2025.
Судом перевірено розрахунок наведених сум і їх період нарахування та встановлено, що період нарахування сум втрат від інфляції та 3% річних і сума 3% річних розраховані правильно.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 33695095) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (просп. Повітрофлотський, буд. 11/15, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 40075815) 443 293 (чотириста сорок три тисячі двісті дев'яносто три) грн 87 коп. договірного забезпечення, 10 248 (десять тисяч двісті сорок вісім) грн 95 коп. інфляційних втрат, 3 416 (три тисячі чотириста шістнадцять) грн 34 коп. 3% річних та 5 484 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 05 коп. судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА