ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/816/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі"
про стягнення заборгованості в сумі 325 769 грн 00 коп.
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" про стягнення заборгованості згідно з договором від 19.07.2023 №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні в сумі 325 769 грн 00 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
10.07.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 11.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
10.07.2025 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати наданих транспортно - експедиційних послуг, відповідно до договору №19/07/23-2 від 19.07.2023, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 325 769 грн 00 коп. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями статтями 526, 530, 610, 901, 903 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
19.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик" (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" (замовник) уклали договір №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов'язався від свого імені за дорученням та за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні.
Згідно з п. 1.3 договору, експедитор вправі від свого імені залучати для виконання умов даного договору третіх осіб.
За змістом п. 1.5 договору, конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у заявках, які є невід'ємною частиною даного договору. Заявка повинна бути виконана на фірмовому бланку замовника.
В п. 2.2 договору визначено, що замовник не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення інформує експедитора про умови перевезення шляхом подачі заявки на кожне окреме перевезення або групу перевезень.
Відповідно до п. 3.1.15 договору, замовник зобов'язався своєчасно сплатити послуги експедитора, а також відшкодувати понесені ним додаткові витрати відповідно до п. 4 даного договору.
Згідно з п. 4.1 договору, вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в заявці. Вартість додаткових витрат і інших платежів, які необхідно виконати експедитору для виконання своїх обов'язків по договору в інтересах замовника, узгоджуються сторонами в заявці чи шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями.
Загальна вартість договору дорівнює сумарній вартості послуг експедитора, вказаних в заявках (актах наданих послуг), що підписані сторонами в період дії даного договору (п.4.2 договору).
В п. 5.1 договору визначено, що розрахунок між замовником та експедитором за транспортно-експедиційне обслуговування, здійснюються на підставі ставки-фрахту, письмово узгодженої в заявці на кожне окреме перевезення. Під терміном "ставка-фрахт" для умов даного договору розуміється вартість перевезення та винагорода експедитора.
За змістом п. 5.2 договору, замовник проводить оплату в безготівковій формі у валюті виставленого рахунку, згідно з заявкою на кожне окреме перевезення.
Згідно з п. 5.3 договору, основою для оплати є комплект документів (рахунок на оплату, акт виконаних робіт, транспортна накладна з підтвердженням замовника про отримання товару, а також інші документи за взаємною домовленістю сторін), виставлений замовнику експедитором.
Відповідно до п. 5.4 договору, рахунок оплачується замовником протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці.
В п. 6.12 договору визначено, що замовник за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг експедитора, виплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
За змістом п. 9.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2023. Одностороннє припинення дії Договору не допускається. Якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить письмово іншу Сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік. Сторони вправі розірвати цей договір в односторонньому порядку тільки з обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 1 місяць.
За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг. У випадку, якщо відправлений експедитором клієнту акт наданих послуг клієнтом не підписаний і письмово не заперечений протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом та не повернутий протягом 30-ти календарних днів, він вважається прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п.9.4 договору).
В підписаних та скріплених печатками обох сторін заявках для здійснення транспортно-експедиційних послуг сторони погодили, зокрема, дати завантаження і розвантаження, маршрут руху, номери автомобіля, найменування і параметри вантажу, адреси завантаження і розвантаження, вартість перевезення та умови оплати, а також вартість перевезення та умови оплати.
Так, відповідно до заявки №180 від 16.10.2024, вартість перевезення становить 112 283 грн 00 коп., термін оплати - протягом 20 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акта, оригіналів СМR;
- відповідно до заявки №195 від 06.11.2024, вартість перевезення становить 108361 грн 00 коп., термін оплати - протягом 20 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акта, оригіналів СМR;
- відповідно до заявки №208 від 26.11.2024, вартість перевезення становить 105 125 грн 00 коп., термін оплати - 20 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акта, оригіналів СМR.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на суму 325769 грн 00 коп., що підтверджується актами наданих послуг №119 від 24.10.2024, №129 від 14.11.2024 та 137 від 03.12.2024 та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), копії яких приєднані до матеріалів справи.
Вказані документи позивач направив на адресу відповідача та останній їх отримав 08.01.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Станом на 07.07.2025 заборгованість в сумі 325 769 грн 00 коп. залишається не погашеною, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання ст. 614 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, тому вимога позивача про стягнення 325 769 грн 00 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4886 грн 54 коп. коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 143 від 02 липня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позов, судовий збір в сумі 4886 грн 54 коп., належить покласти на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 300 грн 00 коп. та очікує отримати 4000 грн 00 коп. гонорару успіху у випадку вирішення спору на користь клієнта. На підтвердження яких надав: договір про правову допомогу б/н від 27.06.2025, укладений ТОВ "Тантум Логістик" - "Клієнтом" та Адвокатським бюро "Лози" (Повіреним) в особі керуючого, адвоката Лози Віктора Михайловича, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008, акт приймання - передачі наданих послуг №б/н від 02.07.2025 та квитанцію до прибуткового касового ордера №01-07 від 02 липня 2025 року.
Відповідно до п.1.1. договору, предметом цього договору є надання правової допомоги у спорі, що виник з ТОВ "Екоберрі". З цією метою: 1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0/5 год.). 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год.) 4. Здійснити аналіз судової практики (2 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (16 год.) 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год.).
За здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 22300, 00 грн. (п.2.1.).
Згідно з п.2.2. розрахунок здійснюється в такому порядку: кошти вказані в п. 2.2. сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Суд також зазначає, що попри формальне розмежування наданих послуг в акті приймання - передачі наданих послуг від 02.07.2025 на окремі види з окремо визначеним часом, фактично становлять єдиний комплекс дій, спрямованих на складання позовної заяви. Позивач не довів обґрунтованості поділу цього процесу на самостійні етапи та витрачання такої кількості годин на надання цих послуг. Такий підхід свідчить про штучне дроблення послуг, що призвело до безпідставного збільшення вартості правничої допомоги.
Також суд звертає увагу позивача на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Щодо стягнення гонорару успіху в сумі 4000 грн 00 коп. суд зазначає таке.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Відтак, враховуючи ці позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).
Суд відзначає, що позивач заявив судові витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статтей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, "гонорар успіху" в сумі 4000 грн 00 коп. визначений як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги та відповідно до Договору № б/н від 27.06.2025 повірений отримує його при задоволенні позову та набранні рішенням законної сили.
Суд враховуючи положення статті 126 ГПК України та практику Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" не є необхідним у зв'язку з розглядом цієї справи. Відтак відсутні підстави для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який має сплатити позивач на користь адвоката за умовами договору.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" про стягнення заборгованості в сумі 325 769 грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі",76008, вул. Пасічна, буд. 41, кв. 28, м. Івано-Франківськ, ( код 43119247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик", вул. Княгині Ольги, буд. 100 Е, кв. 6, м. Львів, 79053 ( код 41089834) 325 769 (триста двадцять п"ять тисяч сімсот шістдесят дев"ять) грн 00 коп. заборгованості, а також 4 886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 54 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 300 (дванадцять тисяч триста) грн 00 коп. та 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. гонорару успіху покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.09.2025
Суддя Т. В. Максимів