номер провадження справи 34/41/25
22.09.2025 Справа № 908/692/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без викликав сторін, заяву Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/692/25
за позовом: Концерну «Міські теплові мережі», ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 165 146 грн 50 коп.
До Господарського суду Запорізької області 20.03.2025 через систему «Електронний суд» звернувся Концерн «Міські теплові мережі» з позовом до Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни про стягнення 165 146 грн 50 коп. заборгованості за послуги теплопостачання за період: 01.11.2021 - 31.08.2024 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 71201211 від 01.11.2021.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 (підписане 01.09.2025) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни на користь Концерну «Міські теплові мережі 28 157 грн 63 коп. заборгованості за послуги теплопостачання за період: 01.11.2021 - 31.08.2024 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 71201211 від 01.11.2021 та 413 грн 02 коп. судового збору.
10.09.2025 до суду від відповідача надійшла заява про вирішення питання про судові витрати на професійну правову допомогу та ухвалення додаткового рішення, яка визначена для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою суду від 10.09.2025 прийнято заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/692/25 до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.
Сторонами отримано ухвалу суду в електронному кабінеті 10.09.2025.
12.09.2025 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача, в яких позивач просить відмовити відповідачеві у заявлених до стягнення витрат, як необґрунтованих та непропорційних. У т.ч., позивач посилається на невідповідний номер справи у актах приймання-передачі, на які посилається відповідач.
22.09.2025 судом ухвалено додаткове рішення.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до статті 123 ГПК У країни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як свідчать матеріали справи, інтереси Відповідача у суді першої інстанції представляла адвокат Плецька Юлія Вікторівна на підставі ордеру, складеного на виконання умов Договору про надання правничої допомоги.
Попередній розрахунок розміру судових витрат, які Відповідач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, було зазначено у першій процесуальній заяві по справі - письмових поясненнях від 22.04.2025, поданої та підписаної адвокатом відповідача Плецькою Ю.В.
21.08.2025 представник Відповідача - адвокат Плецька Юлія Вікторівна звернулась до суду під час судових дебатів у справі з відповідною заявою про те, що докази щодо розміру понесених Відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу разом з відповідною заявою про вирішення питання про судові витрати будуть наданні протягом п'яти днів після ухвалення судом відповідного судового рішення у справі №908/692/25.
01.04.2025 між ФОП Журбою Т.Г. та Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС», укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 4.1 Договору Сторонами узгоджено, що за надання послуг, що надаються Адвокатським об'єднанням, Клієнт сплачує гонорар та компенсує витрати, пов'язані із наданням послуг та необхідності для виконання цього Договору.
Відповідно до пункту 4.2. Договору сторони встановили, що гонорар є формою винагороди Адвокатського об'єднання за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту. Розмір гонорару в суді першої інстанції встановлюється: Адвокатські запити -1000,00 грн. Підготовка відзиву - 5000,00 грн. Підготовка заперечень на відповідь на відзив - 3000,00 грн. Участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції - 3000,00 грн. Підготовка заяв, клопотань, письмових пояснень, інших процесуальних документів - від 2000,00 грн.
Факт надання Адвокатським об'єднанням Замовнику правничої допомоги згідно умов Договору підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується Сторонами в день остаточного надання таких послуг в повному обсязі.
Таким чином, підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг є документом, що підтверджує факт надання Замовнику професійної правничої допомоги.
09.05.2025 та 08.09.2025 між ФОП Журбою Т.Г. та Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» було підписано два акти прийняття-передачі послуг.
Згідно з актом від 09.05.2025 Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» надано Замовнику послуги правничої допомоги по справі №908/692/25 - 22.04.2025 - підготовка та подання правової позиції загальною вартістю 3 000 грн, без ПДВ.
Згідно з актом від 08.09.2025 Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» надано Замовнику послуги правничої допомоги по справі №908/692/25 загальною вартістю 14 000,00 грн, без ПДВ, а саме:
-24.06.2025 підготовка та подача додаткових письмових пояснень- 2000,00 грн;
- 03.07.2025 підготовка та подача письмових пояснень - 2000,00 грн;
- 20.08.2025 підготовка та подача письмової промови до судових дебатів - 2000,00 грн;
- участь у судових засіданнях: 14.05.2025, 25.06.2025, 23.07.2025, 21.08.2025 - 8 000,00 грн.
Загальна сума витрат на правничу допомогу, надану Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» ФОП Журба Тетяні Григорівні під час розгляду справи №908/692/25, згідно з вказаним актом, станом на 08.09.2025 складає 17 000,00 грн.
Отже, позивач підтвердив відповідними доказами факт надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі.
Помилкове зазначення у акті номеру справи - 908/692/24, не спростовує факту надання відповідних послуг саме у справі № 908/692/25.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
За правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Надання правової допомоги відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема: Договором та актами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 17 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.
При цьому, суд враховує, що відповідачем помилково вказано цифрами 14 000 грн., тоді як, розшифровано письмово правильно (сімнадцять тисяч), що відповідає розрахунку та доказам в підтвердження витрат.
Однак, з урахуванням пропорційного задоволення позовних вимог, суд частково задовольняє заяву відповідача та стягує з позивача на користь відповідача 14 191 грн 48 коп. витрат на професійну правничу допомогу,
В іншій частині заяви суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/692/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі», ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) на користь Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 14 101 (чотирнадцять тисяч сто одна) грн 48 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. В іншій частині заяви відмовити.
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.
Повне додаткове рішення складено та підписано 22.09.2025.
Суддя А.О. Науменко