номер провадження справи 34/38/25
17.09.2025 Справа № 908/723/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому матеріали справи № 908/723/25
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гуменюка Євгена Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 675 445 грн 99 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Крапівцева О.О., адвокат, свідоцтво ДП № 3819 від 17.08.2018, довіреність № 11753-К-Н-О від 23.11.2024;
від відповідача: не з'явився
за участю: працівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ангел Б.В., на підставі службового посвідчення № 0836 від 17.09.2024
До Господарського суду Запорізької області 21.03.2025 надійшов позов Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК» до Фізичної особи-підприємця Гуменюка Євгена Володимировича про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 2913206557-КД-1 вiд 12.10.2018, в розмірі 675445,99 грн (556380,33 грн - заборгованість за наданим кредитом (тiлом кредиту) та 119065,66 грн - заборгованість за процентами).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та перераховані кошти на рахунок відповідача, в свою чергу, відповідачем зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконані, станом на 18.03.2025 заборгованість за кредитним договором № 2913206557-КД-1 вiд 12.10.2018 становить 675445,99 грн та складається 556380,33 грн -заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту) 119065,66 грн - заборгованості за процентами.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 справу № 908/723/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 25.03.2025 призначив справу № 908/723/25 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
28.03.2025 до суду надійшла інформація, що відповідач по справі - Гуменюк Євген Володимирович, є особою позбавленою особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, утримується країною агресором в полоні, як цивільний заручник.
Ухвалою суду від 26.05.2025 постановлено здійснювати розгляд справи № 908/723/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 23.06.2025 о 10 год.40 хв.
В судовому засіданні 23.06.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/723/25. Суд оголосив склад суду.
Суд з'ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
23.06.2025 від Гуменюк К.В., дружини відповідача надійшла заява про неможливість відповідача бути обізнаним про розгляд даної справи та реалізувати свої права на захист.
Ухвалою суду від 23.06.2025 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 21.07.2025 о 11 год. 40 хв.
03.07.2025 засобами електронної пошти суду від Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 908/723/25 в режимі відеоконференції .
Відповідна заява судом розглянута, задоволена, в судовому засіданні приймала участь працівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ангел Богдана Віталіївна.
На електронну пошту суду 03.07.2025 від Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення, до якого додавалась скарга та документи.
Згідно з Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: 10) з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку: вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду; звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями); вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду.
Враховуючи фізичний стан відповідача - знаходження у полоні як цивільної особи, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право на подання доказів щодо такої особи.
18.07.2025 від представника позивача через підсистему “Електронний суд» надійшли пояснення, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги, які прийняті судом до розгляду.
В судовому засіданні представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомив, що звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини фактично розглянуто.
У підготовчому засіданні 21.07.2025 суд підкреслив про помилковість зазначення в ухвалі від 23.06.2025 про отримання документів від представника відповідача, в той час, як документи надійшли від представника дружини відповідача. А також повідомив, що у справу вступив представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою захисту прав відповідача, як особи, яка перебуває у полоні, як цивільна особа.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подані пояснення та відповів на запитання суду.
Представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповів на запитання суду.
Ухвалою суду від 21.07.2025 суд відклав підготовче засідання по справі на 22.08.2025 о 11 год. 20 хв.
В судовому засіданні 22.08.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/723/25. Суд оголосив склад суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні приймав участь працівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - Титаренко Станіслав Анатолійович.
14.08.2025 від Представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшов лист, в якому містились документи на виконання ухвали суду.
18.08.2025 від Представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на виконання ухвали суду надійшов лист з долученням документів.
Вищеперелічені документи прийнято судом до розгляду, долучено до матеріалів справи.
За таких обставин, суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
За наслідками судового засідання, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.09.2025 о 12 год. 00 хв.
15.09.25 від Представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на виконання ухвали суду надійшов лист Міністерства розвитку громад та територій від 03.09.25 з поясненнями, які прийняті до розгляду в порядку статті 207 ГПК України та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 17.09.2025 здійснювалась відеоконференція.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, просила її задовольнити.
Працівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у судовому засіданні звернула увагу на долучені докази, вказуючи на їх достатність для висновку про необґрунтованість позовних вимог, просила у позові відмовити.
В судовому засіданні 17.09.2025 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд
12.10.2018 між Акціонерним товариством комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Гуменюком Євгеном Володимировичем (Позичальник) було укладено кредитний договір №2913206557-КД-1 (Кредитний договір) відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 1993949,4 грн, у тому числі на наступні цілі:
1) у розмірі 1820000 грн на ремонт приміщення, придбання обладнання;
2) у розмірі 92000 грн на сплату судових витрат, передбачених п. п. 2.2.15,2.3.13, 5.8 цього Договору;
3) у розмірі 81949,4 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору (п. А.2. Кредитного договору).
Згідно п. 1.1. Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Невідновлювальна кредитна лінія (далі - «кредит») надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Термін повернення кредиту - 11.10.2023 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).
Положення п. 4.1 Кредитного договору визначають, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3,2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору.
Відповідно до п. А.6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 19 (дев'ятнадцять) % річних.
Згідно із п. А.8 Кредитного договору, проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього Договору, відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з п. 2.3.2 цього Договору).
Положення п. 2.2 Кредитного договору визначають, що Позичальник зобов'язується:
2.2.1. Використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору.
2.2.2. Сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору.
2.2.3. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору, погашення кредиту, сплата процентів за цим Договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим Договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного-цифрового підпису усіма його сторонами.
Позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та перераховані кошти на рахунок, в свою чергу, станом на 18.03.2025 заборгованість за кредитним договором № 2913206557-КД-1 вiд 12.10.2018 становить 675445,99 грн та складається 556380,33 грн - заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту) і 119065,66 грн - заборгованості за процентами.
Вищевказані обставини підтверджується виписками по рахунках: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , а також розрахунком заборгованості.
На момент пред'явлення цього позову вищевказана заборгованість за кредитним договором Відповідачем добровільно не сплачена, тому заявлено позов у цій справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Частина 2 статті 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Дійсно позивачем за кредитним договором № 2913206557-КД-1 вiд 12.10.2018 надано відповідачеві кредит і заявлена заборгованість в сумі 675445,99 грн, яка складається 556380,33 грн - заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту) і 119065,66 грн - заборгованості за процентами.
В той же час, слід враховувати особливі обставини, що склалися між учасниками справи в умовах воєнного стану, що зумовлює застосування спеціального законодавства до спірних правовідносин.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26 січня 2022 року № 2010-IX (Закон № 2010-IX) визначено основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 2 Закону № 2010-IX його дія поширюється на громадян України:
1) яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;
2) які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:
а) у зв'язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
б) у зв'язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 2010-IX прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 2010-IX
1. Єдиний реєстр осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Єдиний реєстр), - це єдина державна інформаційно-комунікаційна система, призначена для реєстрації, зберігання, захисту, обробки, використання інформації про осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб.
2. Єдиний реєстр створюється для забезпечення:
1) внесення рішень Комісії про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
2) обліку осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб;
3) реалізації особами, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членами сімей таких осіб, права на соціальний і правовий захист, передбачений цим Законом;
4) адміністрування потреб осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб.
Частиною 7 статті 3 Закону № 2010-IX передбачено. що прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
До матеріалів справи надано і судом прийнято до розгляду виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 04.04.25 № 06-04/10982, та від 11.08.25 № 08-11/26847, з інформацією про встановлення факту позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. В інформації про дату та прийняте рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зазначено - встановлено, з 28.07.23. Дата початку позбавлення особистої свободи - 26.03.22.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 76-78 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням змісту статтей 5 і 7 Закону № 2010-IX, суд вважає виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України належними, допустимими і достатніми доказами тих обставин, що відповідач є особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 року № 1281 затверджено Порядок створення, ведення, доступу до відомостей Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Порядок).
Абзацом третім пункту 4 Порядку визначено, що адміністратором та технічним адміністратором Реєстру є державне підприємство «Український національний центр розбудови миру», що належить до сфери управління Мінрозвитку.
Відповідно до листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» № 08-11/26847 від 11.08.2025, яке здійснює функції Національного інформаційного бюро щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що в реєстрі оборонців України містяться дані стосовно відповідача.
Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Стаття 16 Закону № 2010-IX, яка є спеціальною нормою стосовно відповідача у справі, передбачає відстрочення платежів за зобов'язаннями осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України
1. Особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення звільняються від обов'язку виконання зобов'язань, а також від нарахування та сплати (передання) неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов'язань. Після звільнення такі особи мають право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості.
Дружина (чоловік) особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, також має право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості за кредитами перед банками, іншими фінансовими установами.
2. Особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, можуть надаватися інші пільги та гарантії, передбачені законодавством України.
З урахуванням приписів статті 16 Закону № 2010-IX, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення, відповідача звільняється від обов'язку виконання зобов'язань за кредитним договором № 2913206557-КД-1 вiд 12.10.2018.
Суд не може задовольнити вимоги до завершення «захисного періоду», навіть якщо зобов'язання є дійсним. Враховуючи наявність спеціальної норми закону прямої дії для особи, щодо якої встановлено факт позбавлення волі внаслідок агресії, тимчасово звільненої від боргових обов'язків, ці обов'язки не можуть бути предметом стягнення в судовому порядку у визначений строк.
Таким чином, позивачем передчасно подано вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2913206557-КД-1 вiд 12.10.2018, яка суперечить нормам спеціального закону № 2010-IX, з огляду на наявне обмеження матеріального права кредитора.
Таким чином, на даний час підстави для задоволення позову відсутні.
Судовий збір за позовом відноситься на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення буде складено та підписано 22.09.25.
Суддя А.О. Науменко