номер провадження справи 5/115/25
22.09.2025 Справа № 908/2508/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Інжиніринг» (вул. 1 Травня, буд. 1-А, к. 26, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000; код ЄДРПОУ 34944005)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛД Інжиніринг та Будівництво» (Південне шосе, буд. 78-А, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964)
про стягнення 347 265,37 грн.,
без виклику представників сторін
18.08.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Інжиніринг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛД Інжиніринг та Будівництво» про стягнення 347 265,37 грн.
18.08.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою від 19.08.2025р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2508/25 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/115/25. Вказано, що розгляд справи по суті розпочнеться з 18.09.2025.
Разом з позовною заявою Позивачем подано заяву від 14.08.2005р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», що знаходяться (обліковуються) на усіх банківських (поточних, розрахункових, інших) рахунках в усіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у тому числі, але не виключно на рахунку ІВАМ НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» у розмірі суми стягнення, що складає суму заборгованості у розмірі 347 265,37 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.
Ухвалою від 20.08.2025р. суд відмовив ТОВ “С-Інжиніринг» у задоволенні вказаної заяви від 14.08.2025р. про забезпечення позову у справі № 908/2508/25.
18.09.2025р. судом розпочато розгляд справи по суті без проведення судового засідання та виклику представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позовні вимоги заявлені на підставі Договору №2413200 від 23.05.2024р. про виконання робіт та постачання ТОВ «С-інжиніринг» належним чином виконувались передбачені Договором та Специфікаціями зобов'язання та виконувалися роботи. Позивач стверджує, що ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» не виконало належним чином свої грошові зобов'язання за Специфікацією №1 та актом здачі-приймання робіт № 35 від 28.02.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату виконаних проектних робіт - у розмірі 131 603,32 грн.; Специфікацією №2 та актом здачі-приймання робіт №36 від 28.02.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату виконаних робіт з розробки програмного забезпечення - у розмірі 79 631,21 грн.; Специфікацією №3 та актом здачі-приймання робіт №81 від 14.05.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату пусконалагоджувальних робіт - у розмірі 87 500,00 грн. , а саме 05 березня 2025 року - за Специфікаціями №1,2 та 19 травня 2025 року - за Специфікацією №3. У Боржника станом на 14 серпня 2025 року утворилася заборгованість перед ТОВ «С-інжиніринг» у розмірі 298 734,52 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025-14.08.2025. Загальний борг ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» перед ТОВ «С-інжиніринг» за Договором з урахуванням З% відсотків річних, інфляційного збільшення, пені складає 347 265,37 грн. Причиною невиконання зобов'язань за договором позивач вважає ухилення відповідача від виконання грошових зобов'язань перед позивачем та є свідченням використання відповідачем вказаних коштів у власних цілях. Прострочення виконання грошових зобов'язань з боку Відповідача триває більше п'яти місяців та підтверджує відсутність намірів Відповідача щодо виконання грошових зобов'язань.
02.09.2025р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач проти позову заперечив, зокрема вказавши, що Позивач обґрунтовує свої вимоги специфікаціями : № 1 від 15.11.2024; № 2 від 15.11.2024; № 3 від 05.02.2025, які по суті окремими договорами, оскільки передбачають різні види робіт, різні строки виконання робіт, а також різний порядок оплати. Позивачем не заявлено вмотивоване клопотання про об'єднання зазначених вимог в одне провадження. Вважає, що наявні підстави для роз'єднання позовних вимог за кожною із вказаних специфікацій та розгляду цих позовних вимог у різних провадженнях. Також вказує, що п. 3.6 Договору встановлено, що Замовник оплачує виконані Підрядником проектні / конструкторські роботи за цим Договором в терміни, в розмірі та в порядку, передбачені Специфікаціями до цього Договору. Пунктом 14.2 Договору також передбачено обов'язок сторін складати акти виконаних робіт щомісяця. У специфікаціях міститься посилання на підписання щомісячних актів виконаних робіт як передумову для оплати робіт. Долучені позивачем акти виконаних робіт за специфікаціями не містять щомісячних актів виконаних робіт. Також позивачем порушені строки робіт, визначені специфікаціями. Вважає, що акт виконаних робіт за вимогами законодавства не є належним та допустимим доказом виконання Договору в частині постачання матеріалів Заявником. Необхідність складення сторонами Договору видаткової накладної передбачено пунктами 4.3 та 4.4 Договору. Будь-яких видаткових накладних до позовної заяви не долучено. Також, до заяви про видачу судового наказу не долучено усі платіжні інструкції щодо здійснення оплати за договором, на які здійснював посилання Заявник, оскільки за вимогами специфікацій роботи виконуються на підставі здійсненої попередньої оплати. Це має ключове значення в частині встановлення строку виникнення зобов'язання та моменту прострочення виконання зобов'язання, якщо таке мало місце. До позовної заяви долучена лише платіжна інструкція №94 від 14.01.2025 на суму 56401,43 грн. До позовної заяви не долучені вказані у позові додатки №№ 15, 16. Службою діловодства суду не складено акт про відсутність зазначених додатків до позовної заяви. Відтак, і до правильності нарахування річних також слід поставитися критично з огляду на недоведення моменту настання та закінчення строку виконання робіт та виникнення зобов'язання. В порушення пункту 3.1 Договору до суду не надано результатів виконаних проектних та конструкторських робіт (в паперовому примірнику, на СД-диску). Пунктом 11.5 Договору визначена відповідальність Підрядника у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань. Відтак, зазначені доводи свідчать про відсутність у Підрядника (Заявника) права на стягнення із ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» грошових коштів.
05.09.2025р. Позивач направив до суду відповідь на відзив, в якій проти доводів Відповідача заперечив з тих підстав, що між сторонами було укладено Договір № 2413200 про виконання робіт та постачання від 23 травня 2024 року, за умовами п.1.1 якого, Підрядник, приймає на себе зобов'язання на свій ризик, в строки, в порядку, в обсягах і за ціною, узгодженими Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, виконати зобов'язання, що включають в себе наступне: 1.1.1. Виконання проектних робіт та/або конструкторських робіт на підставі вихідних даних, наданих Замовником; 1.1.2. Поставку обладнання і матеріалів, за асортиментом, описом, кількості, цінами, у строк, на умовах зазначених у Специфікації (ях); 1.1.3. Виконання розробки програмного забезпечення; 1.1.4. Виконання монтажних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт; 1.1.5. Виконання електротехнічних робіт; 1.1.6. Виконання інших видів робіт. Щодо усіх цих пунктів є посилання на те, що вони виконуються відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору. Отже, Договір передбачає усі зазначені Відповідачем види робіт, а Специфікації лише деталізують умови основного договору, таких як перелік робіт, їх кількість, ціна, характеристики, вимоги до робіт, строки виконання робіт тощо. Вона є додатком до договору і конкретизує його умови. Таким чином, зазначені специфікації - це невід'ємні частини договору, а не окремий договір. Аналогічної думки притримується Верховний суд у постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18. Посилаючись на постанову Верховного суду від 08.06.2023 у справі №420/3390/22 зазначає, що специфікація є частиною договору, крім того вона прямо передбачена в тексті основного договору і сторони погодили її як невід'ємну складову договору. Специфікація доповнює умови договору, але не створює нового зобов'язання. Також посилаючись на вимоги ст. 173 ГПК України зазначає, що Відповідач не обґрунтував як саме роз'єднання позовних вимог за кожною зі специфікацій буде сприяти виконанню завдання господарського судочинства. Наявність трьох специфікацій до одного договору не означає автоматично, що позовні вимоги, які стосуються цих специфікацій, мають розглядатися окремо. Вважає, що твердження Відповідача щодо роз'єднання позовних вимог лише з боку Відповідача є затягуванням розгляду справи, що суперечить принципам процесуальної економії. Також стверджує, що згідно Специфікацій № 1 та №2 від 15.11.2024, передумовою для остаточної оплати за виконані роботи є саме виконання робіт та підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт. Пунктом 14.2. Договору передбачено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється за фактом виконання робіт або окремого етапу робіт. Етапом виконання робіт є кожний календарний місяць виконання робіт. В п.14.2. Договору не зазначено обов'язок сторін складати акти виконаних робіт щомісяця, а передбачено, що приймання-передача виконаних робіт за цим Договором може здійснюватися або за фактом виконання робіт, або за фактом виконання окремого етапу робіт. Відповідачем роботи за Специфікаціями №1 та №2 від 15.11.2024 року були виконані за один етап, в підтвердження чого 28 лютого 2025 року між сторонами за фактом виконання робіт було підписано Акти здачі-приймання робіт №35 (щодо виконання робіт за Специфікацією №1) та №36 (щодо виконання робіт за Специфікацією №2), а отже дотримано всі передумови для остаточної оплати за Специфікаціями №1 та №2 від 15.11.2024 року. Відповідач в своєму відзиві не оспорює сам факт виконання Позивачем та прийняття Відповідачем виконаних робіт, зазначених в Специфікаціях, без будь-яких зауважень щодо якості до цих робіт, а тому підписанням цих Відповідач підтвердив, що претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт не має, а тому є хибними його твердження про порушення строків виконання робіт та є намаганням затягнути судовий розгляд справи. Акти виконаних робіт було підписано в підтвердження виконання робіт. Постачання матеріалів за Актами виконаних робіт, як вбачається зі змісту самих актів, не відбувалось, оскільки Сторони не узгоджували істотні умови поставки у Специфікації. Позивачем було додано до позовної заяви всі документи, які Позивач перелічив в своїх позовній заяві, в т.ч. копії платіжних інструкцій про сплату попередньої оплати №95 від 14.01.2025 та №2003 від 22.04.2025, що підтверджується описом вкладень в цінний лист. Причина відсутності їх в матеріалах справи Позивачу невідома, але Позивач повторно надасть вказані документи в додатку до цієї відповіді. Твердження Відповідача що платіжні інструкції мають ключове значення для справи є помилковим та необґрунтованим, оскільки, відповідно до умов, визначених в Специфікаціях, момент остаточної оплати за виконані роботи визначається не моментом здійснення передоплати, а моментом виконання робіт та підписанням Актів приймання-передачі виконаних робіт. Отже, факт попередньої оплати жодним чином не впливає на зобов'язання Відповідача щодо здійснення остаточної оплати вже за виконані та прийняті Відповідачем роботи. Проценти річних було нараховано з моменту прострочення Відповідачем зобов'язання, строк виконання якого чітко закріплений у відповідних Специфікаціях, та визначається з моменту виконання робіт та підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт. На підтвердження виконання проектних та конструкторських робіт Позивачем було надано до суду Акт здачі-приймання робіт №35 від 28.02.2025р., підписаний між сторонами. Відповідач, визнаючи в актах приймання-передачі виконаних робіт факт виконання Позивачем робіт у відповідності до умов Договору, у відзиві зайняв протилежну позицію та став стверджувати про ненадання Позивачем до суду результату робіт. При цьому намагається ввести суд в оману і не звертає увагу, що передача такого результату робіт підтверджується підписаним актом виконаних робіт. Вказане суперечить його попередній поведінці (укладенню договору, специфікацій, підписання актів та отриманню належним чином виконаних робіт) і є недобросовісним.
Відповідач 15.09.2025 надав до суду клопотання про встановлення судом йому строку для подання заперечень на відповідь на відзив, яку він отримав 05.09.2025 через Електронний суд. За приписами ч.4 ст. 167 ГПК України заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. В ухвалі про відкриття провадження у справі строк для подання заперечень на відповідь щодо відзиву на позовну заяву не встановлений. Відповідач має намір подати заперечення на відповідь на відзив Позивача та просить встановити йому строк для вчинення такої процесуальної дії.
18.09.2025р. Позивач надав до суду заперечення проти задоволення вказаного клопотання Відповідача, оскільки суд надав Позивачу більший строк для подання відповіді на відзив, а саме до першого судового засідання. У відповідності до частини третьої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), якщо судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Отже, Позивачем заздалегідь було надано відповідь на відзив спеціально для того, щоб у Відповідача була можливість ознайомитися з нею та надати до суду свої пояснення, міркування та аргументи щодо відповіді Позивача на відзив до дати початку судом розгляду справи по суті. Згідно ухвали про відкриття провадження у справі від 19.08.2025р., розгляд справи по суті розпочнеться з 18.09.2025. Вважає, що у Відповідача було достатньо часу для подання заперечень на відповідь щодо відзиву на позовну заяву з моменту отримання ним відповіді на відзив до дати розгляду справи по суті, а саме 12 днів. Подання Відповідачем такого клопотання за декілька днів до розгляду справи по суті свідчить про свідоме намагання Відповідачем затягнути розгляд справи. Вважає подання цього клопотання, в купі з іншими клопотаннями Відповідача, поданими завідомо на безпідставних вимогах, зловживанням ним своїми процесуальними правами з метою затягування та перешкоджання розгляду справи.
Щодо вказаного клопотання Відповідача про встановлення йому строку для подання заперечень на відповідь на відзив, суд зазначає, що згідно ст. 161 ГПК України: 1. При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. 2. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. 3. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. 4. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Стаття 166 ГПК України передбачає: 1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. 2. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. 3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. 4. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Статтею 167 ГПК України визначено, що 1. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. 2. Заперечення підписується відповідачем або його представником. 3. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. 4. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою від 19.08.2025р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2508/25 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/115/25. Розгляд справи по суті розпочнеться з 18.09.2025. Також суд: 4. Запропонував відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі: відповідно до ст. 165 ГПК України надіслати на адреси позивача та суду копію відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у визначений строк; 5. Запропонував позивачу у строк до першого судового засідання: у випадку отримання від відповідача відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 166 ГПК України направити на адресу суду та відповідачу письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду. 6. Запропоновано сторонам подати письмові пояснення та усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
Згідно бази даних «Діловодство» Господарського суду Запорізької області вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів у системі «Електронний суд» обох учасників справи 27.08.2025р.
Відповідач направив відзив на позовну заяву у системі «Електронний суд» 02.09.2025р., тобто через шість днів з дати отримання ухвали.
Позивач надав відповідь на відзив також у системі «Електронний суд» 05.09.2025р., тобто через три дні після отримання відзиву, що свідчить і про отримання Відповідачем цієї заяви по суті справи також 05.09.2025р.
Проте Відповідач замість підготовки своїх заперечень на відповідь на відзив протягом цілком розумного часу - тринадцяти днів, що залишився до початку розгляду справи по суті (18.09.2025р.) лише 15.09.2025 надав до суду клопотання про встановлення судом Відповідачеві строку для подання заперечень на відповідь на відзив. При цьому вказане клопотання не містить жодних посилань на будь-які поважні обставини, що об'єктивно унеможливлювали подання ним до суду цієї заяви по суті справи до 18.09.2025р., що свідчить про певне зловживання ним процесуальними правами, навіть з огляду на те, що дійсно судом не встановлювався окремий строк для подання відповідачем вказаних заперечень.
З наведеного суд дійшов висновку, що відповідач мав право та об'єктивну можливість своєчасно до початку розгляду справи по суті подати до суду через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, але своїм правом станом на 18.09.2025р. не скористався, а тому суд не вбачає підстав для задоволення його клопотання з підстав, зазначених в ньому.
Проте, суд враховує вимоги:
- ст. 248 ГПК України: 1. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
- ст. 252 ГПК України, якою встановлено, що: 1. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. 2. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
З огляду на викладене суд з власної ініціативи встановлює Відповідачу додатковий строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 (п'яти) днів з дати надходження цієї ухвали до його кабінету в системі «Електронний суд».
Також 02.09.2025р. Відповідач подав до суду клопотання про передачу справи за належною територіальною підсудністю (юрисдикцією) іншого суду, в якому зазначив, що ця справа належить до виключної підсудності Господарського суду Сумської області, а відсутність розгляду справи в позовному провадженні призвело до необґрунтованого об'єднання різних позовних вимог. Посилаючись на ч. 3 ст. 30 ГПК України вказує, що спірні роботи є частиною проекту «Будівництво технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» в Сумському районі Сумської області для забезпечення можливості реверсного транспортування газу в с. Загірському Сумської області. Предметом Договору є, в тому числі, і пусконалагоджувальні роботи. Законом України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту; (стаття 1). Також, частиною першою статті 16 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Тобто, газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна. Отже, газопровід, на якому виконувалися роботи Позивачем, як він про це стверджує у позовній заяві, є нерухомим майном. З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, вказує, що даний спір підсудний за виключною підсудністю Господарському суду Сумської області (за місцезнаходженням технологічної перемички трубопроводу). Посилаючись на ст. 8 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 6 Конвенції, просить передати дану справу на розгляд Господарському суду Сумської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Позивач проти цього клопотання Відповідача заперечив у своїй заяві від 05.09.2025р. з тих підстав, що в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, на яку посилався Відповідач, зазначається, що норми частини третьої статті 30 ГПК України поширюються на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном. Предметом спору по справі № 908/2508/25 є стягнення з Відповідача заборгованості за виконання робіт за Договором про виконання робіт та постачання, який жодним чином не стосується нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, в тому числі яким не передбачено користування нерухомим майном. Вказане також підтверджується п.1.1. Договору, відповідно якого предметом Договору є виконання проектних робіт та/або конструкторських робіт, поставка обладнання і матеріалів, виконання розробки програмного забезпечення, виконання монтажних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, Виконання електротехнічних та інших робіт. Даний спір стосується лише прав та законних інтересів Позивача на отримання оплати за виконані ним роботи та обов'язку Відповідача виконати свої зобов'язання зі сплати ним заборгованості за виконані роботи. Отже, твердження Відповідача щодо підсудності спору за виключною підсудністю Господарському суду Сумської області є помилковим, необґрунтованим, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки місцезнаходженням Відповідача є місто Запоріжжя, то Позивачем було подано позовну заяву до Господарського суду Запорізької області, чим в повній мірі дотримано положення щодо права на повноважний суд, відповідно якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Верховний суд неодноразово висловлював свою правову позицію, в тому числі і у постанові ВП ВС від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, на яку посилається Відповідач, викладено висновки про те, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Проаналізувавши зміст правовідносин сторін у справі № 908/2508/25, суд встановив, що предметом спору є стягнення з Відповідача заборгованості за виконання робіт за Договором, пунктом п.1.1. якого визначено, що Підрядник (Позивач), відповідно до цього Договору, прийняв на себе зобов'язання на свій ризик, в строки, в порядку, в обсягах і за ціною, узгодженими Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, виконати зобов'язання, що включають в себе наступне:
1.1.1. Виконання проектних робіт та/або конструкторських робіт (далі по тексту - Роботи) на підставі вихідних даних, наданих Замовником, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору;
1.1.2. Поставку обладнання і матеріалів, за асортиментом, описом, кількості, цінами, у строк, на умовах зазначених у Специфікації (ях), які підписуються Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору для використання при виконанні Робіт за цим Договором.
1.1.3. Виконання розробки програмного забезпечення (далі по тексту - Роботи) на підставі вихідних даних, наданих Замовником, проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору; Під розробкою програмного забезпечення, згідно із цим Договором, Сторонами розуміється створення Підрядником пакета файлів у програмах, які використовуються Замовником, вказаних у Технічному завданні.
1.1.4. Виконання монтажних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт (далі по тексту - Роботи), у відповідності до вихідних даних, наданих Замовником, Проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору.
1.1.5. Виконання електротехнічних робіт (далі по тексту - Роботи), у відповідності до вихідних даних, наданих Замовником, Проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору.
1.1.6. Виконання інших видів робіт визначених у Специфікаціях.
Згідно умов специфікацій № 1 від 15.11.2024р., № 2 від 15.11.2024р. та № 3 від 05.02.2025р. роботи та поставка здійснювалися в рамках проекту «Будівництво технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» в Сумському районі Сумської області для забезпечення можливості реверсного транспортування газу в с. Загірському Сумської області, Україна.
Обґрунтовуючи клопотання Відповідач посилається на Закон України "Про трубопровідний транспорт", яким встановлено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту; (стаття 1). Також, частиною першою статті 16 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Він вважає, що газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна. Отже, газопровід, на якому виконувалися роботи Позивачем, є нерухомим майном, а тому цей спір має розглядатися судом за місцем знаходження нерухомого майна - господарським судом Сумської області.
Разом з тим судом встановлено, що спірний договір не є договором будівельного підряду, оскільки Позивачем виконувалися наступні підрядні роботи на об'єкті що будується: розробка проектної документації на системи автоматичного кернування САК технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» (сп. № 1); розробка програмного забезпечення для контролера шафи САК технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» (сп. №2); пусконалагоджувальні роботи системи автоматичного кернування САК технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1».
З умов договору вбачається, що з точки зору правового режиму майна, об'єкт що будується, є об'єктом незавершеного будівництва.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» об'єкт незавершеного будівництва це об'єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але який не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
У наказі Фонду державного майна України від 15 березня 2006 р. № 461 «Про затвердження Класифікатора державного майна» під незавершеним будівництвом розуміється об'єкт, щодо якого розпочато будівництво і не прийнято в експлуатацію, включаючи законсервований об'єкт.
Отже, у спірному випадку йдеться про створення нового об'єкта нерухомості - речі, в правовому режимі якого слід розділяти та відрізняти фізичний та юридичний аспекти.
Так, юридичний аспект полягає у тому, що початком «існування» об'єкта незавершеного будівництва є отримання необхідних дозволів на будівництво.
Фізичний аспект визначається як процес створення (будівництва) речі, коли будівельні матеріали, які використовуються для його спорудження, стають частиною нової речі і утворюють власне об'єкт незавершеного будівництва. При цьому будівельні матеріали (цегла, пісок тощо) перестають існувати в своєму первісному стані і входять до складу нової речі.
Кінцевим моментом - буде прийняття об'єкта будівництва до експлуатації (юридичний аспект), що в свою чергу виступає головною «кваліфікуючою ознакою у розмежуванні об'єкта завершеного будівництва від незавершеного.
Відповідно, з початку будівництва та до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію та його державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно об'єкт незавершеного будівництва - це 1) рухоме майно (сукупність будівельних матеріалів); 2) нерухома річ, з усіма ознаками, що притаманні нерухомим речам.
У ст. 181 Цивільного кодексу України наводяться ознаки за якими проводиться розподіл речей на рухомі та нерухомі.
Якщо розглядати об'єкт незавершеного будівництва з точки зору фізичного критерію, який закладено в ч. 1 ст. 181 ЦК України, то його головною характеристикою буде безпосередній фізичний зв'язок із земельною ділянкою, на якій він будується і окремо від якої існувати не може. Виходячи з вищевикладеного можна визнати, що об'єкт незавершеного будівництва являє собою фактичну нерухому річ.
Проте об'єкт незавершеного будівництва не є об'єктом нерухомого майна в юридичному розумінні, оскільки для визнання речі нерухомою в юридичному сенсі важливими є не лише її фізичні властивості, але й юридичні - правовий режим.
Для того, щоб річ стала юридично нерухомою як об'єкт цивільних правовідносин вона має пройти державну реєстрацію в реєстрі прав на нерухоме майно (правовий критерій). Лише після того як об'єкт незавершеного будівництва буде зареєстровано в реєстрі прав на нерухомі речі, він вважатиметься нерухомою річчю. У разі недодержання зазначеної вимоги можна вести розмову лише про сукупність будівельних матеріалів, які власник вправі забрати, здійснивши за власний рахунок знесення об'єкта незавершеного будівництва.
Згідно із абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва.
Отже, можна виділити дві основні ознаки, що характеризують об'єкт незавершеного будівництва:
1) міцний зв'язок з земельною ділянкою внаслідок чого переміщення об'єкта незавершеного будівництва є неможливим без його знецінення та зміни його призначення (фізичний критерій),
2) відсутність акта прийняття в експлуатацію об'єкта як будівлі (споруди) (юридичний критерій). Наявність цих ознак дає можливість розглядати об'єкт незавершеного будівництва як юридично рухомий, хоча фізично нерухомий об'єкт.
Таким чином, з правової точки зору об'єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю з моменту його державної реєстрації в реєстрі прав на нерухомі речі, але до моменту здачі його в експлуатацію.
В абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України вказано, що якщо передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо ж нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності на нього виникає з моменту проведення такої реєстрації. Оскільки об'єкт незавершеного будівництва як об'єкт виступає до моменту його прийняття до експлуатації як фізично нерухома річ (у вигляді матеріалів), то для того щоб набути на нього право власності необхідно здійснення його державної реєстрації.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва здійснюватися лише у випадку, якщо стосовно такого об'єкта необхідно укладення правочину (розпорядження об'єктом). На цьому наголошує також п. 6 ст. 3 Закону про державну реєстрацію, згідно з яким правочини, щодо нерухомого майна, вчиняються лише тоді, коли право власності на це майно зареєстровано відповідно до закону.
Для того щоб здійснити реєстрацію об'єкта незавершеного будівництва необхідно подати документи, що посвідчують право на земельну ділянку, дозвіл на виконання будівельних робіт та заяву про реєстрацію прав власності на об'єкт незавершеного будівництва (п. 7.1. Тимчасового положення).
Отже, до здійснення відповідної державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно фізично нерухомий об'єкт незавершеного будівництва не може знаходитися в цивільному обороті, оскільки його володілець не зареєстрував свого права власності на нього, а вчинювані з ним правочини слід вважати нікчемними як такі, що суперечать закону.
Тому, за загальним правилом до моменту державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва або здачі його в експлуатацію, особі - замовнику, підряднику або власнику земельної ділянки належить право володіння та користування на фізично нерухомий, але юридично рухомий об'єкт будівництва (будівельні матеріали по відношенню до об'єкта, що будується).
З огляду на викладене суд констатує, що Відповідачем до клопотання не надано належних та допустимих доказів державної реєстрації за власником земельної ділянки чи іншою особою права власності на об'єкт незавершеного будівництва або здачі його в експлуатацію, а отже і доказів того, що об'єкт будівництва технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1», в рамках якого укладено спірний договір, був/є нерухомим майном на дату укладення договору, його виконання та розгляду цієї справи у суді.
Оскільки згідно ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, то Позивач обґрунтовано звернувся з позовом у цій справі до господарського суду Запорізької області, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Відповідача є місто Запоріжжя.
Отже, суд дійшов висновку, що спір у справі № 908/2508/25 не стосується нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а є спором про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт та постачання, а тому клопотання Відповідача про передачу цієї справи за виключною підсудністю до господарського суду Сумської області є безпідставним та необґрунтованим.
Крім цього, 04.09.2025р. Відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтовує тим, що суд при відкритті провадженні у справі дійшов передчасного висновку про можливість розгляду даної справи у спрощеному провадженні. Предметом справи є стягнення 347 265,37 грн. Зазначений розмір грошових коштів є значною сумою для відповідача. Водночас, суд прийняв рішення про малозначність справи лише на підставі позову та документів, наданих позивачем, однак, без можливості заслухати аргументи та правову позицію відповідача. Посилаючись на ч. 5 ст. 12 ГПК України зазначає, що в ухвалі суду від 19.08.2025 не наведені конкретні критерії віднесення даної справи до категорії справ незначної складеності. У відзиві на позов Відповідач зазначає, зокрема, про відсутність клопотання про об'єднання позовних вимоги, відсутність належних та допустимих доказів, якими підтверджуються позовні вимоги, не підтвердження моменту виникнення права вимоги у Позивача, відсутність усіх платіжних доручень щодо здійснення попередньої оплати, відсутність щомісячних актів виконаних робіт. Призначення підготовчого засідання надасть повноцінну можливість відповідачеві реалізувати свої права, в тому числі, на дослідження доказів, заявлення клопотань про витребування доказів та призначення експертиз. Крім іншого, Відповідачем заявлено клопотання про передання справи для розгляду за виключною підсудністю (юрисдикцією) до Господарського суду Сумської області за місцезнаходженням нерухомого майна, від результатів розгляду якого залежать і процесуальні питання щодо подальшого руху справи, які, на думку Відповідача, слід розглядати у загальному провадженні (у судовому засіданні із викликом сторін). За таких обставин, помилково стверджувати про наявність ознак малозначності спору. На підставі ч. 6 ст. 250 ГПК України, просить постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.
08.092025р. Позивач надіслав заперечення проти цього клопотання, які обґрунтовані тим, що у відповідності до ч. 4 ст. 250 ГПК України Відповідачем подається не клопотання, а саме заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження по справі №908/2508/25 від 19 серпня 2025р. суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а отже у відповідності до вимог ГПК України суд прийняв рішення про розгляд справи у спрощеному провадженні не передчасно. Оскільки, відповідно з ч.1. ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує саме в ухвалі про відкриття провадження у справі, на даному етапі законодавством не передбачено заслуховування аргументів та правової позиції відповідача. При прийнятті рішення про малозначність справи, суд керувався не лише документами, наявними в матеріалах справи, а також нормами чинного законодавства, а саме ч.ч. 1, 3, 4 ст. 247 ГПК України. Здійснивши аналіз відповідних норм ГПК України, суд визнав дану справу малозначною оскільки судом було враховано, що предметом спору є стягнення 347265,37 грн. Посилання Відповідача на необхідність переходу до розгляду справи у загальному позовному провадженні для надання повноцінної можливості йому реалізувати свої права є безпідставними, оскільки права учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути обмежені, суд зобов'язаний всебічно та повно розглянути матеріали справи та надати оцінку доводам та документам, наявним в матеріалах справи незалежно від форми здійснення судочинства (спрощеного чи загального позовного провадження). Відповідачу надана судом можливість надати відзив на позовну заяву, подавати письмові пояснення та усі наявні докази які стосуються предмету спору, Відповідач не позбавлений права подавати клопотання, заяви та інші документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. У відповідності до ч.3. ст.12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідач в своєму клопотанні не навів жодного доводу, чому неможливо віднести зазначену справу до малозначних, в чому саме полягає її складність та які саме обставини заважають розглядати її в порядку спрощеного провадження, не навів достатніх та переконливих аргументів для необхідності розгляду справи в загальному позовному провадженні. Вважає таке клопотання відповідача зловживанням процесуальними правами, оскільки воно заявлено завідомо на безпідставних вимогах та спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи (у відповідності до ст. 43 ГПК України).
Суд вважає і це клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки з ухвали від 19.08.2025р. у справі № 908/2508/25 вбачається, що суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи посилаючись на умови ч. 1 ст. 247 ГПК України, якою визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
При цьому ч. 5 цієї статті встановлює, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також судом враховані вимоги статті 247 ГПК України, згідно якої:
1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
3. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
4. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
Отже, оскільки предметом спору у справі № 908/2508/25 є стягнення 347 265,37 грн., ця справа не відноситься до виключного переліку категорій справ, які унеможливлюють її розгляд в порядку спрощеного провадження, ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач у позовній заяві не наполягав на розгляді справи в порядку загального позовного провадження, тому суд дійшов висновку, що ця справа є малозначною справою незначної складності та повинна розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З огляду на викладене доводи відповідача про те, що судом в ухвалі від 19.0.82025р. не наведені конкретні критерії віднесення даної справи до категорії справ незначної складеності, не відповідають дійсності.
Також, розглядаючи вказане клопотання Відповідача, суд враховує вимоги ст. 250 ГПК України, зокрема:
4. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
5. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
Суд вважає, що ця справа є справою незначної складності та має розглядатися в порядку спрощеного провадження, оскільки сума позову ледь перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 100 = 302800 грн.), стягнення заборгованості стосується лише трьох актів виконаних робіт, та Відповідач не обґрунтував в чому саме полягає для нього значність заявленої до стягнення суми 347265,37 грн.
Інші аргументи Відповідача відносно необхідності здійснення розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження судом відхиляються з огляду на наступне.
Зазначення ним у відзиві про те, що позивач не надав клопотання про об'єднання позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів, якими підтверджуються позовні вимоги, момент виникнення права вимоги у Позивача, відсутність усіх платіжних доручень щодо здійснення попередньої оплати, відсутність щомісячних актів виконаних робіт, є доводами Відповідача проти позову по суті справи, які підлягають дослідженню та оцінці судом під час розгляду справи по суті незалежно від форми господарського судочинства.
Щодо роз'єднання цієї справи суд погоджується з доводами Позивача, що вказаний спір стосується лише одного договору, який об'єднав в собі різні види робіт та поставку та в межах якого складалися різні специфікації, проте вони пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, а тому правомірно об'єднані Позивачем в одній позовній заяві, і суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, не знайшов підстав для повернення з цих підстав (ст. 173 ГПК України).
Відносно необхідності призначення підготовчого засідання для повноцінної можливості відповідачеві реалізувати свої права, в тому числі, на дослідження доказів, подання клопотань про витребування доказів та призначення експертиз, суд враховує, що згідно ст. 252 ГПК України визначені особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження:
1. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
2. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
8. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно ст. 178 ГПК України: 1. У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 ухвали від 19.08.2025р. суд запропонував відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі: відповідно до ст. 165 ГПК України надіслати на адреси позивача та суду копію відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у визначений строк.
02.09.2025р. Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, до якого не додано жодного клопотання про вчинення судом будь-яких додаткових процесуальних дій, не подано інших клопотань ніж та, які перелічені вище, в тому числі не подавав заяв щодо витребування доказів, призначення експертизи, тощо.
При цьому суд зауважує, що згідно ст. ст. 80, 81 ГПК України: учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Також ст. 169 ГПК України визначено, що 1. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. 2. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. 3. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Отже, про витребування судом доказів Відповідач мав право подати клопотання разом з відзивом на позову заяву, чого ним зроблено не було і відзив не містить жодних посилань на будь-які відсутні у відповідача докази, які не можуть буди подані разом з відзивом. Будь-якого клопотання про призначення експертизи сам відзив і додані до нього відповідачем документи не містять.
Таким чином спрощене позовне провадження жодним чином не позбавляє будь-яку сторону права та можливості на реалізацію своїх процесуальних прав, визначених ГПК України, якими відповідач не скористався, а тому його клопотання про перехід до розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання для надання йому можливості реалізувати свої процесуальні права, яке не містить обґрунтування поважності причин не вчинення ним відповідних процесуальних дій, а тому є безпідставним.
Для розгляду заявлених Відповідачем клопотань про передання справи для розгляду за виключною підсудністю (юрисдикцією) до Господарського суду Сумської області за місцезнаходженням нерухомого майна, та на думку якого від результатів розгляду якого залежать і процесуальні питання щодо подальшого руху справи, жодним чином не залежить від форми судового розгляду, а тому також для цього відсутні підстави для призначення у загальному провадженні підготовчого засідання з викликом сторін.
Свої доводи та міркування проти задоволення позову Відповідач має право викласти в заявах по суті справи та, за потреби, у додаткових поясненнях, які будуть розглянуті судом у сукупності з іншими матеріалами справи у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено, їм буде надана відповідна правова оцінка, що буде викладена у судовому рішенні за результатами судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без участі (виклику) сторін.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 80, 81, 136, 137, 138 - 140, 161, 165, 167, 173, 178, 234, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» від 02.09.2025р. про передачу справи № 908/2508/25 на розгляд Господарському суду Сумської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
2. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» від 04.09.2025р. про розгляд справи № 908/2508/25 за правилами загального позовного провадження, із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.
3. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» від 15.09.2025р. про встановлення йому строку для подання заперечень на відповідь позивача щодо відзиву на позовну заяву у справі № 908/2508/25.
4. Встановити з власної ініціативи Відповідачу додатковий строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 (п'яти) днів з дати надходження цієї ухвали до його кабінету в системі «Електронний суд».
5. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми “Електронний суд» ЄСІТС учасників справи.
6. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, в тому числі: 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.