вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3626/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРИМ ЛТД", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСПРОМ", смт. Губиниха, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРИМ ЛТД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСПРОМ" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 297/22 від 05.07.2022 у розмірі 133 175, 96 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 53 590, грн, пеня у розмірі 57 199, 85 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 730, 59 грн, 3% річних у розмірі 4 655, 72 грн.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 07.07.2025 була доставлена в кабінет системи “Електронний суду» 09.07.25 18:40 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8, 5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 297/22 від 05.07.2022 в частині своєчасної поставки товару.
Позиція відповідача
Відповідач, заперечуючи заявлені позовні вимоги, вказує на те, що умовами договору поставки № 297/22 від 05.07.2022 не встановлено обов'язок та порядок повернення постачальником грошових котів сплачених покупцем у якості попередньої оплати. Відповідач посилається на те, що покупець не звертався до постачальника з листом/претензією/повідомленням про невиконання останнім умов договору поставки товару. Надана позивачем вимога № 25/11/22-1 від 25.11.2022 про повернення перерахованих котів не містить обґрунтувань підстав не отримання (вивезення) оплаченого (виготовленого на замовлення та заброньованого) товару за договором поставки № 297/22 від 05.07.2022. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не вчинено дій для отримання оплаченого товару визначених умовами п.п. 2.2, 2.4 договору. Відповідач наголошує на тому, що постачальник ніколи не ухилявся від виконання зобов'язання з поставки товару за даним договором. Крім того, на даний час відповідач не відмовляє покупцю в поставці товару на умовах визначених договором поставки № 297/22 від 05.07.2022, а саме: 1) постачання та передача товару покупцю здійснюється в пункті прийому-передачі: Дніпропетровська обл., селище Губиниха, вул. Зоряна (Берегового), 37; 2) строк поставки товару узгоджується сторонами у заявках та не може перевищувати 5 календарних днів; 3) покупець зобов'язується в термін, передбачений п. 2.2 цього договору забезпечити подачу до пункту прийому-передачі товару технічно справний транспортний засіб, що відповідає вимогам Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, та забезпечити наявність у водія наступних документів свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане відповідними органами МВС України. Таким чином, на даний момент існує порушення прийнятих позивачем зобов'язань, яке є перешкодою для виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
05.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРИМ ЛТД" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСПРОМ" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 297/22.
Згідно з п.1.1 договору, в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується постачати залишок важкий від переробки газового конденсату, марки А, малосірчистий (ТУ У 23919929.012-2000), а покупець в свою чергу зобов'язується своєчасно оплачувати і приймати Товар,
Кількість і вартість для кожної партії товару узгоджуються сторонами і відображається в накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору, постачальник зобов'язується за замовленням покупця після отримання 100 % передоплати поставити товар. Постачання і передача товару покупцеві здійснюється в пункті прийому-передачі: Дніпропетровська обл., смт. Губиниха, вул. Берегового 37, на умовах «ЕХW, з навантаженням» (ІНКОТЕРМС-2010).
Право власності на товар та всі ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять до покупця відповідно до товарно-транспортних накладних, з моменту передачі товару першому перевізникові. Факт підписання представником перевізника товарно-транспортної накладної засвідчує, що товар прийнято в повному обсязі, транспортний засіб ним оглянуто протікання та видимі ушкодження відсутні.
Пунктом 2.2 договору, визначено, що строки поставки товару за цим договором узгоджуються сторонами у заявках. Відвантаження товару здійснюється в наданий покупцем транспортний засіб після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Датою поставки товару за цим договором вважається дата, зазначена в товарно- транспортній накладній (п.2.3 договору).
Покупець зобов'язується в термін, передбачений п. 2.2 цього договору забезпечити подачу до пункту прийому-передачі товару технічно справний транспортний засіб, що відповідає вимогам Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, та забезпечити наявність у водія наступних документів: свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане відповідними органами МВС України (п. 2.4. договору).
Згідно з п.3.1 договору, ціна на товар встановлюється у розмірі відпускної ціни постачальника діючої на дату відвантаження зазначену в накладних (додатках до цього договору).
Пунктом 3.4 договору, визначено, що покупець здійснює 100 % попередню оплату вартості товару, протягом одного банківського дня з дня виставлення рахунку. Неоплачений протягом зазначеного строку рахунок вважається недійсним, тобто ціна, обсяг товару та інші умови переузгоджуються сторонами додатково.
Відповідно до п.9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2022 року. У разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі у зазначений термін дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань.
Як зазначає позивач, ним внесена, а відповідачем отримана передплата у загальному розмірі 1 528 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 197 від 06.07.2022 на суму 384 000 грн; № 201 від 08.07.2022 на суму 352 000 грн; № 239 від 28.07.2022 на суму 396 000 грн; № 243 від 29.07.2022 на суму 396 000 грн.
На виконання умов договору відповідачем в період з 06.07.2022 по 01.08.2022 здійснено поставку товару на загальну суму 1 474 410 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001929 від 06.07.2022 на суму 356 160 грн.; № РН-0001939 від 09.07.2022 на суму 328 560 грн; № РН-0002095 від 29.07.2022 на суму 402 930 грн; № РН-0002119 від 01.08.2022 на суму 386 760 грн та відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів: РН-0001929 від 06.07.2022, РН-0001939 від 09.07.2022, РН-0002095 від 29.07.2022, РН-0002119 від 01.08.2022.
Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо поставки оплаченого товару на суму 53 590 грн, що є підставою для застосування права вимагати повернення суми попередньої оплати, передбаченого ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
25.11.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 25/11/22-01 з вимогою повернення перерахованих грошових коштів згідно платіжного доручення № 243 від 29.07.2022 на суму 53 590 грн відповідно до договору № 297/22 від 05.07.2022 у зв'язку з неотриманням товару. Вказана претензія залишена відповідачем без виконання.
На час розгляду справи доказів поставки відповідачем товару чи повернення попередньої оплати суду не надано.
Позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за оплачений та непоставлений товар у розмірі 53 590 грн, що і стало причиною спору та звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми попередньої оплати
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п.2.1 договору, постачальник зобов'язується за замовленням покупця після отримання 100 % передоплати поставити товар. Постачання і передача товару покупцеві здійснюється в пункті прийому-передачі: Дніпропетровська обл., смт. Губиниха, вул. Берегового 37, на умовах «ЕХW, з навантаженням» (ІНКОТЕРМС-2010).
На виконання вищевказаних умов договору покупцем внесена передплата у загальному розмірі 1 528 000 грн.
Позивач стверджує, що в порушення умов укладеного договору відповідачем поставлено товару тільки на суму 1 474 410 грн. У зв'язку з чим виникла заборгованість постачальника перед покупцем за оплачений та неотриманий товар у розмірі 53 590 грн.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі N 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі N 910/12382/17).
Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №912/2275/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Згідно чачтинами 3, 4 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, договором поставки не визначено строку поставки товару.
В той же час, п. 2.2 договору погоджено, що строки поставки товару за цим договором узгоджуються сторонами у заявках. Відвантаження товару здійснюється в наданий покупцем транспортний засіб після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять заявок на поставку товар, що в свою чергу унеможливлює встановлення узгоджених сторонами строків поставки товару.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Заперечуючи позовні вимоги щодо порушення строків поставки, відповідач вказує на те, що договором поставки № 297/22 від 05.07.2022 чітко визначено перелік умов необхідних для здійснення поставки товару, а саме:
1) постачання та передача товару покупцю здійснюється в пункті прийому-передачі: Дніпропетровська обл., селище Губиниха, вул. Зоряна (Берегового), 37;
2) строк поставки товару узгоджується сторонами у заявках та не може перевищувати 5 календарних днів;
3) покупець зобов'язується в термін, передбачений п. 2.2 цього договору забезпечити подачу до пункту прийому-передачі товару технічно справний транспортний засіб, що відповідає вимогам Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, та забезпечити наявність у водія наступних документів свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане відповідними органами МВС України. Таким чином, на даний момент існує порушення прийнятих позивачем зобов'язань, яке є перешкодою для виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару.
Однак, позивачем не вчинено дій для отримання оплаченого товару визначених умовами п.п. 2.2, 2.4 договору, а саме позивачем порушено зобов'язання щодо подачі до пункту прийому-передачі товару технічно справний транспортний засіб, що відповідає вимогам Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, та забезпечити наявність у водія наступних документів: свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане відповідними органами МВС України.
В матеріалах справи відсутні докази забезпечення подачі покупцем до пункту прийому-передачі товару транспортного засобу для отримання товару, а також докази відмови постачальника у відвантаження товару за наданий покупцем транспортний засіб.
Таким чином, у вказаний період, позивач не здійснив дій щодо отримання товару.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про повернення попередньої оплати суд зазначає наступне.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару (певної партії товару) і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 зазначив, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст.538 ЦК України).
Як вище зазначалось договір не містить визначення строку протягом якого товар має бути поставлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про поставку товару на суму 53 590 грн.
Натомість, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача з вимогою № 25/11/22-01 від 25.11.2022 про повернення перерахованих грошових коштів згідно платіжного доручення № 243 від 29.07.2022 на суму 53 590 грн згідно договору № 297/22 від 05.07.2022 у зв'язку з неотриманням товару.
Водночас, зазначена претензія не містила вимог щодо здійснення поставки товару, з моменту пред'явлення якої слід обраховувати строк, а межах якого постачальник мав передати товар покупцеві.
Також, позивач не надав суду доказів того, що останній втратив інтерес до виконання зобов'язання за договором, у розумінні ч. 3 ст. 612 ЦК України.
Таким чином, виходячи зі змісту умов укладеного договору поставки, враховуючи положення ст.ст. 530, 663 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем поставки товару, є таким, що не настав, що у свою чергу виключає підстави для вимог покупця про повернення суми попередньої оплати в порядку ст. 693 ЦК України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Враховуючи вищевикладені правові норми, вимога позивача про стягнення 53 590 грн, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за договором є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.
Щодо суми пені
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Пунктом 5.2 договору визначено, що у разі порушення строків поставки товару визначених п.п. 2.1, 2.2 цього договору, з вини постачальника останній виплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.
Позивачем надано розрахунок пені за період з 10.08.2022 по 01.07.2025, яка складає у розмірі 57 199, 85 грн
Як вище встановлено, договором сторонами не були визначені умови щодо строку поставки товару; доказів узгодження сторонами строків поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 53 590 грн матеріали справи також не містять.
Доказів, на підтвердження відмови відповідачем в поставці товару суду не надано, отже факт прострочення поставки товару на суму 53 590 грн в період з 10.08.2022 по 01.07.2025 позивачем належними доказами не доведений.
Суд звертає увагу на те, що згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.
Приписами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ. Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) та штрафу у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.
Тому, саме зобов'язання зі сплати пені мають визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення грошових зобов'язань.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення грошового зобов'язання, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному та не встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для застосування до відповідача пені за порушення грошового зобов'язання за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 57 199,85 грн.
Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3 % річних за загальний період з 10.08.2022 по 01.07.2025, що складає 4 655, 72 грн та інфляційні втрати у розмірі 17 730, 59 грн.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 53 590 грн, нараховані на відповідну суму інфляційні втрати та три проценти річних, які по суті є похідними вимогами, задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що
для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті
Статтею 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи наділяються можливістю подати клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, зокрема така можливість передбачається частиною 6 зазначеної норми.
Клопотання про перехід до загального позовного провадження відповідач мотивує тим, що, справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин, забезпечення дослідження достатнього обсягу доказової бази під час розгляду справи, задля уникнення порушення прав та законних інтересів сторін.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на зазначене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про перехід до загального позовного провадження, у зв'язку з необґрунтованістю клопотання про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Щодо клопотання про витребування доказів
Розглянувши подане раніше відповідачем клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами 3-4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання заяв, клопотань може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Згідно зі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку витребування доказів) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач звернувся з клопотанням про витребування доказів з пропуском встановленого законом строку та без належного обґрунтування такого пропуску, дана заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРИМ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСПРОМ" про стягнення заборгованості за договором поставки № 297/22 від 05.07.2022 у розмірі 133 175, 96 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 53 590, грн, пеня у розмірі 57 199, 85 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 730, 59 грн, 3% річних у розмірі 4 655, 72 грн відмовити повністю.
Судові витрати у розмірі 3 028 грн за подачу позову понесені Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРИМ ЛТД" залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко