вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2025м. ДніпроСправа № 908/1103/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Державної митної служби України, 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11Г, код ЄДРПОУ 43115923 в особі Запорізької митниці, 69041, м.Запоріжжя, вул.Синенка Сергія, буд.12, код ЄДРПОУ 44005647
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", 49094, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153
про стягнення заборгованості
Державна митна служба України в особі Запорізької митниці звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення вартості не поставленого пального у розмірі 47 613,60грн, пені у розмірі 1 714,32грн та штрафу у розмірі 3 392,26грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 справу № 908/1103/25 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду, присвоєно справі номер провадження 33/60/25 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (код ЄДРПОУ 39821153) є: 49600, Дніпропетровська область, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2025 справу № 908/1103/25 за позовом Державної митної служби України в особі Запорізької митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, вул.Володимира Винниченка, 1А).
24.07.2025 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа № 908/1103/25.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 справу № 908/1103/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 прийнято справу № 908/1103/25 до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 25.07.2025.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд з'ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 25.07.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 25.07.2025 о 16:00.
З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України 25.07.2025 відповідач отримав ухвалу суду від 25.07.2025.
Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129087415) надіслано судом 25.07.2025, зареєстровано в реєстрі 25.07.2025 та забезпечено надання загального доступу 28.07.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.
Так, ухвалою суду від 25.07.2025, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (25.07.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 11.08.2025.
Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
03.08.2023 між Державною митною службою України в особі Запорізької митниці (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір про закупівлю № 5-23 (а.с.12-16).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця нафтопродукти згідно коду ДК 02162015-09130000-9 Нафта і дистиляти, визначені сторонами в специфікації, що є додатком № 1 до договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.
Партією товару за договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою покупця (пункт 1.2. договору).
Поставка товару здійснюється постачальником партіями, за заявою покупця, підписаною уповноваженою особою (далі - заявка), шляхом передачі постачальником покупцю талонів та/або паливних карток, за вибором покупця. В заявці зазначається найменування та асортимент товару (марка палива), кількість (обсяг) партії поставки, отримувач товару, спосіб поставки товару (передача талонів та/або із застосуванням паливних карток), у випадку поставки товару із застосуванням паливних карток, кількість паливних карток, яка повинна бути передана покупцю разом з відповідною партією товару, тощо (пункт 3.1. договору).
Датою поставки (передачі) товару є дата отримання покупцем товару від постачальника шляхом передачі йому талонів та/або дата зарахування відповідного обсягу товару на рахунок покупця в електронному кабінеті покупця у разі застосування паливних карток. Датою фактичної поставки (відпуску) товару покупцю вважається дата своєчасної заправки автотранспортного засобу покупця на відповідній АЗС (пункт 3.9. договору).
Прийнятий за талонами /паливними картками товар знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту відпуску товару покупцю на АЗС (фактичної заправки автотранспорту покупця). Строк відповідального зберігання товару повинен бути не менше строку дії талонів/паливних карток, що визначений в пункті 5 додатку 1 до цього договору. Вартість відповідального зберігання протягом строку дії талонів або паливних карток включено до покупця з моменту одержання (відпуску) товару по талонах та/або паливних картках на АЗС (пункт 3.12. договору).
У разі відмови відпуску товару транспортним засобам покупця на АЗС, зазначених в додатку № 2 до цього договору, працівник покупця спільно з представником (оператором, працівником) АЗС, а у разі їх відмови в участі при складанні документу - самостійно, складає акт про не здійснення відпуску товару за договором у 2 (двох) примірниках. Зазначений акт направляється постачальнику із викликом для прибуття до відповідної АЗС. Направлення акту здійснюється покупцем на електронну пошту постачальника (пункт 3.16. договору).
Повноважний представник постачальника зобов'язаний прибути до відповідної АЗС, зазначеної у виклику покупця, у строк, що не перевищує 1 (один) робочий день з моменту отримання постачальником такого виклику, для складання спільного з покупцем акту про нездійснення відпуску товару та з'ясування причин невідпуску товару, попередньо повідомивши покупця про конкретну дату та час його прибуття, шляхом направлення електронного листа на електронну адресу покупця (підпункт 3.16.1. пункту 3.16.договору).
У випадку неявки представника постачальника у встановлені строки після одержання постачальником виклику до відповідної АЗС у повідомлений ним час або неотримання покупцем від постачальника електронною поштою повідомлення про конкретну дату та час прибуття представника постачальника на АЗС або відмови повноважного представника постачальника від підписання відповідного акту та повторної відмови на такій АЗС у відпуску товару, працівники покупця складають акт про повторне нездійснення відпуску товару (комісійно у складі не менше 3 осіб).
Сторони домовились, що такий акт про повторне нездійснення відпуску товару, в тому числі складений комісійно працівниками покупця є беззаперечним доказом невідпуску товару та є достатньою підставою для застосування до постачальника штрафних санкцій, передбачених договором.
Сторони домовились, що не вважається невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, а також не тягне за собою застосування жодних штрафних санкцій чи відшкодування збитків відмова постачальника у передачі товару покупцю зі зберігання на відповідній АЗС у випадку проведення ремонту/реконструкції АЗС, відсутності електроживлення на АЗС, пошкодження/зниження АЗС внаслідок бойових дій, зливу нафтопродуктів із бензовоза, виходу з ладу обладнання, що використовується на відповідній АЗС, перебоях у технічних засобах обліку транзакцій (підпункт 3.16.2. пункту 3.16. договору).
У випадку складання акту про не здійснення відпуску товару в порядку визначеному договором, покупець також має право залучати до складання акту про не здійснення відпуску товару третіх осіб, зокрема, працівників АЗС та/або інших суб'єктів господарювання та/або експертні установи та/або представників громадськості тощо (підпункт 3.16.4. пункту 3.16. договору).
Загальна ціна договору відповідно до розрахунків, визначених сторонами у специфікації (додаток 1 до цього договору) становить: 82 659,60грн, у тому числі ПДВ: 13 776,60грн. Загальна ціна (вартість) договору включає в себе всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також, витрати з транспортування до місця поставки, розвантаження, зберігання товару покупцю на АЗС, навантаження (відпуск товару покупцю на АЗС) та всі інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням договору (пункт 4.1. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та договором (пункт 6.1. договору).
За порушення строків виконання зобов'язань за договором або умов зобов'язань щодо якості товару постачальник несе відповідальність та сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі та порядку відповідно до статті 231 Господарського кодексу України (пункт 6.2. договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за умови використання) та діє до 31.12.2023 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання продавцем своїх обов'язків за цим договором. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором (пункт 7.1. договору).
Сторони зобов'язуються, протягом 5 (п'яти) робочих днів, інформувати одна одну про всі обставити, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов'язань за цим договором та в подальшому погоджувати заходи по їх усуненню (пункт 8.6. договору).
03.08.2023 року сторонами підписано специфікацію до договору про закупівлю № 5-23 від 03.08.2023 на загальну суму 82 659,60грн, у тому числі ПДВ 13 776,60грн (додаток № 1, а.с.17).
Сторонами підписано адреси місць дислокації автотранспортних засобів покупця та АЗС (додаток № 2), порядок відпуску і обліку товару з використання талонів/паливних карток (додаток № 3) , зразок акту фактичної вибірки товару за паливними картками (додаток № 4), зразок акту приймання-передачі талонів (додаток № 5) (а.с.17-20).
Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про закупівлю № 5-23 від 03.08.2023, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості, пені та штрафу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Нормами частини першої статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згадане право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що договір поставки № 200 від 27.12.2022 визнавався недійсним у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами.
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил №1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно із вказаною Інструкцією талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За своїм призначенням талони не можуть бути засобом розрахунків, адже, як оплата за паливо, на рахунок продавця за безготівковим розрахунком перераховуються гроші. У свою чергу, талон - це документ, який підтверджує право покупця на отримання вже оплаченого палива, що зберігається на АЗС.
У процесі отримання замовником паливо-мастильних матеріалів (дизельне паливо) на АЗС виявилось, що надані постачальником скретч-картки не забезпечені товаром, що унеможливило заправку транспорту замовника.
На виконання умов договору, згідно з видатковою накладною № 0030/0000372 від 10.08.2023 на суму 82 659,60грн ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" передано покупцю паливні талони (1 770 літрів) загальною вартістю 82 659,60грн, які оплачені Державною митною службою України в особі Запорізької митниці 11.08.2023 (а.с.30-32).
Позивач зазначає, що відповідач частково поставив пальне, залишок непоставленого пального складає 1 020 літрів, що дорівнює 47 613,60грн.
На підтвердження непоставленого товару позивачем надано копії скретч-карток на 1 020 літрів, які були передані ТОВ “Інтекс Інвест» та не відпущені на станціях АЗ, а також актами №1 від 24.02.2025, № 2 від 24.02.2025, № 3 від 27.02.2025, № 4 від 28.03.2025 про не здійснення відпуску товару бензин А-95 на АЗС (а.с.5-6, 43-45).
25.02.2025 позивачем на електронну адресу ТОВ «Інтекс Інвест» був направлений лист № 7.20-1/21/14/672 із проханням прибути представнику відповідача на АЗС. Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді (а.с.23).
Позивач 04.03.2025 повторно направив на адресу ТОВ «Інтекс Інвест» рекомендований лист № 7.20-1/21/14/762 від 04.03.2025 про надання інформації щодо направлення представника на АЗС. Вказаний лист повернувся 27.03.2025 у зв'язку із закінченням строку зберігання (а.с.21-22, 24).
Як вбачається з актів № 1 від 24.02.2025, № 2 від 24.02.2025, № 3 від 27.02.2025, № 4 від 28.03.2025, представниками АЗС було відмовлено у заправці автомобіля замовника бензином А-95 за скретч-карткою/талоном, виданий ТОВ «Інтекс Інвест» у зв'язку із відсутністю палива в мережі АЗС «Авіас».
Зазначені акти були підписані лише представниками замовника у кількості 3 осіб, у зв'язку із відмовою представників АЗС від підписання акту про порушення договірних зобов'язань.
Підпунктом 3.16.2. пункту 3.16. договору сторони передбачили, що у випадку неявки представника постачальника у встановлені строки після одержання постачальником виклику до відповідної АЗС у повідомлений ним час або неотримання покупцем від постачальника електронною поштою повідомлення про конкретну дату та час прибуття представника постачальника на АЗС або відмови повноважного представника постачальника від підписання відповідного акту та повторної відмови на такій АЗС у відпуску товару, працівники покупця складають акт про повторне нездійснення відпуску товару (комісійно у складі не менше 3 осіб).
Сторони домовились, що такий акт про повторне нездійснення відпуску товару, в тому числі складений комісійно працівниками покупця є беззаперечним доказом невідпуску товару та є достатньою підставою для застосування до постачальника штрафних санкцій, передбачених договором.
Отже зазначені акти про порушення договірних зобов'язань вважаються належним чином оформлені.
Сторони домовились, що не вважається невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, а також не тягне за собою застосування жодних штрафних санкцій чи відшкодування збитків відмова постачальника у передачі товару покупцю зі зберігання на відповідній АЗС у випадку проведення ремонту/реконструкції АЗС, відсутності електроживлення на АЗС, пошкодження/зниження АЗС внаслідок бойових дій, зливу нафтопродуктів із бензовоза, виходу з ладу обладнання, що використовується на відповідній АЗС, перебоях у технічних засобах обліку транзакцій.
Пунктом 6.1. договору сторонами передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та договором.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором про закупівлю № 5-23 від 03.08.2023 складає 47 613,60грн, що підтверджується матеріалами справи, не спростовується та не заперечується відповідачем, тому підлягає до стягнення.
Щодо нарахування пені у розмірі 1 714,32грн за період з 24.02.2025 по 27.03.2025 та штрафу у розмірі 3 392,26грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та договором (пункт 6.1. договору).
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що арифметично правильна сума нарахування пені за період з 24.02.2025 по 27.03.2025 становить 1 523,64грн (прострочка - 32 дня), тому в цій частині позовних вимог підлягає частковому задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача, заявленої до стягнення штрафу у розмірі 3 332,95грн, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, розрахований відповідно до умов договору, арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Контррозрахунок відповідачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про закупівлю № 5-23 від 03.08.2023 у розмірі 47 613,60грн, пені у розмірі 1 523,64грн та штрафу у розмірі 3 332,95грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (52 720,88грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн.
За подання позовної заяви через систему «Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 170 від 17.04.2025. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60грн.
Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 410,88грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Державної митної служби України в особі Запорізької митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", 49600, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153 на користь Державної митної служби України, 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11Г, код ЄДРПОУ 43115923 в особі Запорізької митниці, 69041, м.Запоріжжя, вул.Синенка Сергія, буд.12, код ЄДРПОУ 44005647 заборгованість у розмірі 47 613,60грн (сорок сім тисяч шістсот тринадцять гривень 60 копійок), пеню у розмірі 1 523,64грн (одна тисяча п'ятсот двадцять три гривні 64 копійки, штраф у розмірі 3 332,95грн (три тисячі триста тридцять дві гривні 95 копійок) та судовий збір у розмірі 2 410,88грн (дві тисячі чотириста десять гривень 88 копійок).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22.09.2025
Суддя О.В. Перова