вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4419/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Комунального закладу "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" (м. Верхівцеве, Дніпропетровська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 2022/13 від 17.03.2022 та договором поставки № 2022/13 від 02.08.2022 у загальному розмірі 108 360 грн. 00 коп.
Комунальний заклад "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 2022/13 від 17.03.2022 та договором поставки № 2022/13 від 02.08.2022 у загальному розмірі 108 360 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2022/13 від 17.03.2022 та договором поставки № 2022/13 від 02.08.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати в загальній сумі 108 360 грн. 00 коп. (87 780 грн. 00 коп. + 20 580 грн. 00 коп.).
Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 12.08.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 12.08.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 12.08.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 12.08.2025 о 16:31 (а.с.36).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 12.08.2025 вважається врученою відповідачу 12.08.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.36).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 12.08.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129462184) надіслано судом 12.08.2025, зареєстровано в реєстрі 12.08.2025 та забезпечено надання загального доступу 13.08.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 12.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (12.08.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 27.08.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 22.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 12.09.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 13.10.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договорів поставки, строк дії договорів, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договорами розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 17.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - постачальник, відповідач) та Комунальним закладом "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 2022/13 (далі - договір-1, а.с. 10), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
У пунктах 10.1., 10.2. договору-1 сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за наявності печатки у сторони). Договір діє до 31.12.2022.
Крім того, 02.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - постачальник, відповідач) та Комунальним закладом "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 2022/13 (далі - договір-2, а.с. 11), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
У пунктах 10.1., 10.2. договору-2 сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за наявності печатки у сторони). Договір діє до 31.12.2022.
Доказів визнання недійсними або розірвання вказаних договорів-1,2 сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаних договорах № 2022/13 від 17.03.2022 та №2022/13 від 02.08.2022 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договори підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такі договори є правомірними, укладеними та такими, що породжують у сторін права та обов'язки щодо їх виконання.
Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У пункті 1.2. договору-1 сторони погодили, що найменування товару: ДК021:09130000-9 Нафта і дистиляти із наступними характеристиками товару, а саме: бензин А-92 Energy, одиниця вимірювання - літр, кількість - 5 235, ціна за літр без ПДВ в гривні - 31, 666667, сума без ПДВ в гривні - 165 775 грн. 00 коп.; загальна сума з ПДВ - 198 930 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 3.1. договору-1 загальна сума договору - 198 930 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 33 155 грн. 00 коп.
Згідно з пунктом 1.2. договору-2 найменування товару: ДК021:09130000-9 Нафта і дистиляти із наступними характеристиками товару, а саме: бензин А-95, одиниця вимірювання - літр, кількість - 420, ціна за літр без ПДВ в гривні - 45,794393, сума без ПДВ в гривні - 19 233 грн. 64 коп.; загальна сума з ПДВ - 20 580 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 3.1. договору-2 загальна сума договору - 20 580 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 346 грн. 36 коп.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що договори-1,2 є оплатними, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 4.1. договорів-1,2 умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом виписки.
Відповідно до умов пунктів 4.2 договорів-1,2 оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вказаних умов договорів-1,2 позивачем була здійснена оплата товару:
1) за договором-1 в сумі 198 930 грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 43 (внутрішній номер 203662003) від 18.03.2022 на суму 198 930 грн. 00 коп. (а.с.17 на звороті);
2) за договором-2 в сумі 20 580 грн. 00 коп., , що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 130 (внутрішній номер 221962455) від 05.08.2022 на суму 20 580 грн. 00 коп. (а.с.18 на звороті)
Отже, судом встановлено, що обов'язок з оплати товару за договорами-1,2 виконаний позивачем (покупцем) належним чином.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем та відповідачем були підписані видаткові накладні, а саме:
1) на виконання договору поставки № 2022/13 від 17.03.2022 (договору-1):
- видаткова накладна № 0013/0000415 від 21.03.2022 на суму 198 930 грн. 00 коп. (а.с.13);
2) на виконання договору поставки № 2022/13 від 02.08.2022 (договору-2):
- видаткова накладна № 0013/0001092 від 02.08.2022 на суму 20 580 грн. 00 коп. (а.с.13 на звороті).
Також сторонами була підписана Специфікація № 0013/0000415-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0013/0000415 від 21.03.2022, відповідно до якої відповідач передав позивачу скретч-картки на бензин А-92 Energy номіналом 10, 15 літрів, у загальній кількості 5 235 літрів (а.с.12,13).
Крім того, сторонами була підписана Специфікація № 0013/0001092-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0013/0001092 від 02.08.2022, відповідно до якої відповідач передав позивачу скретч-картки на бензин А-95 номіналом 20 літрів, у загальній кількості 420 літрів (а.с.12 на звороті, 13 на звороті).
Вказані вище видаткові накладні та Специфікації свідчать про передачу талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до пунктів 1.3. договорів-1,2 відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктами 2.1. договорів-1,2 передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами договору.
У розділах 5 договорів-1,2 сторони погодили умови щодо поставки товару, зокрема:
- строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки) (пункти 5.1. договорів-1,2);
- місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (пункти 5.2.1. договорів-1,2);
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пункти 5.2.2. договорів-1,2);
- умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункти 5.3. договорів-1,2).
Як зазначає позивач у позовній заяві та що не було спростовано відповідачем, всупереч взятим на себе зобов'язанням, відповідач не забезпечив наявність у достатній кількості і відпуск придбаного позивачем палива по факту пред'явлення представниками позивача талонів на відповідних АЗС згідно з умовами договорів-1,2, а саме: з початку 2025 року паливо на АЗС було відсутнє і позивач не міг отримати придбане паливо на жодній із АЗС мережі, касири лише зазначали, що чекають найближчими днями на підвіз палива, однак пізніше АЗС-мережі взагалі зачинилися, у зв'язку з чим паливо отримати неможливо.
У позовній заяві позивач також зазначив, що не реалізованими залишилися наступні скретч-картки:
- на бензин А-95 номіналом 20 л: 303607217168, 303610170370, 303610170371, 303610170372, 303610170373, 303610170374, 303610170375, 303610170376, 303610170377, 303610170378, 303610170379, 303610170380, 303610170381,303610170382, 303610170383, 303610170384, 303610170385, 303610170386, 303610170387, 303610170388, 303610170389;
- на бензин А-92 номіналом 15 л: 302116483450, 302116483451, 302116483452, 302116483453, 302116483454, 302116483455, 302116483456, 302116483457, 302116483458, 302116483459, 302116483460, 302116483461, 302116483462, 302116483463, 302116483464, 302116483465, 302116483466, 302116483467, 302116483468, 302116483469, 302116483470, 302116483471, 302116483472, 302116483473, 302116483474, 3021164834302116483476, 302116483477, 302116483478, 302116483479, 302116483480, 302116483481, 302116483482, 302116483483, 302116483484, 3021164834302116483531, 302116483532, 302116483533, 302116483534, 302116483535, 302116483536, 302116483537, 302116483538, 302116483539, 302116483540, 302116483541, 302116483542, 302116483543, 302116483544, 302116483545, 302116483546, 302116483547, 302116483548, 302116483549, 302116483570, 302116483571, 302116483572, 302116483573, 302116483574, 302116483575, 302116483576, 302116483577, 302116483578, 302116483579, 302116483580, 302116483581, 302116483582, 302116483583, 302116483584, 302116483585, , 302116483586, 302116483587, 302116483588, 302116483589, 302116483590, 302116483591, 302116483592, 302116483593, 302116483594, 302116483595, 302116483596, 302116483302116483598, 302116483599, 302116483600, 302116483601, 302116483602, 302116483603, 302116483604, 302116483605, 302116483606, 302116483607, 302116483608, 302116483609;
- на бензин А-92: номіналом 15 л, номіналом 10 л: 302531426290, 302531426291, 302531426293, 302531426294, 302531426295, 302531426296, 302531426297, 302531426298, 302531426299, 302531426300, 302531426301, 302531426302, 302531426303, 302531426304, 302531426305, 302531426306, 302531426307, 302531426308, 302531426309, 302531426358, 302531426359, 302531426360, 302531426361, 302531426362, 302531426363, 302531426364, 302531426365, 302531426366, 302531426367, 302531426390, 302531426391, 302531426392, 302531426393, 302531426394, 302531426395, 302531426396, 302531426397, 302531426398, 302531426399, 302531426400, 302531426401, 302531426402, 302531426403, 302531426404, 302531426405, 302531426406, 302531426407, 302531426408, 302531426409, 302531426422, 302531426423, 302531426424, 30253142642302531426447, 302531426448, 302531426449. Всього: 181 скретч-картка (талон) на 2 730 літрів палива.
Тобто позивачем не було отримано 420 літрів бензинуА-95 та 2 310 літрів бензину А-92, за який позивачем була здійснена попередня оплата в загальній сумі 108 360 грн. 00 коп.
Враховуючи вказані обставини 31.05.2025 позивачем були направлені відповідачу претензії № 42 та № 43 від 30.05.2025, в яких позивач просив відповідача виконати зобов'язання по договору № 2022/13 від 17.03.2022 та договору № 2022/13 від 02.08.2022 шляхом надання інформації щодо переліку АЗС, на яких можливе отримання позивачем палива; або повернути позивачу сплачену вартість 2 310 літрів бензину А-92 на суму 87 780 грн. 00 коп. та 420 літрів бензину А-95 на суму 20 580 грн. 00 коп.
Вказана претензія була отримана відповідачем 10.06.2025, проте була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Слід відзначити, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт невиконання відповідачем умов договорів-1,2, а саме:
- Актом про фіксацію факту відмови АЗС у відпуску пального від 30.05.2025 (а.с.16), в якому зафіксовано неможливість отримання палива бензину А-92 Energy у кількості 2 310 літрів у зв'язку з тим, що АЗС зачинена та не працює, що підтверджується наступними фактами: відсутня інформація на табло та відсутній персонал (працівники) АЗС; вхідні двері АЗС зачинено; відсутні будь-які промислові та продовольчі товари на вітринах магазину АЗС; фото та відеоматеріали, відзняті під час складання акту: наявні фото;
- Актом про фіксацію факту відмови АЗС у відпуску пального від 30.05.2025 (а.с.16 на звороті), в якому зафіксовано неможливість отримання палива бензину А-95 у кількості 420 літрів у зв'язку з тим, що АЗС зачинена та не працює, що підтверджується наступними фактами: відсутня інформація на табло та відсутній персонал (працівники) АЗС; вхідні двері АЗС зачинено; відсутні будь-які промислові та продовольчі товари на вітринах магазину АЗС; фото та відеоматеріали, відзняті під час складання акту: наявні фото;
- Довідкою Комунального закладу "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" № 47 від 30.05.2025 (а.с.17), про те, що станом на 30.05.2025 обліковується на балансі КЗ "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" залишок придбаних у ТОВ "Лівайн Торг" згідно з договором № 2022/13 від 17.03.2022 паливно-мастильних матеріалів в скретч-картках, бензин А-92 Energy - 2 310 літрів на суму 87 780 грн. 00 коп.;
- Довідкою Комунального закладу "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" № 46 від 30.05.2025 (а.с.18), про те, що станом на 30.05.2025 обліковується на балансі КЗ "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" залишок придбаних у ТОВ "Лівайн Торг" згідно з договором № 2022/13 від 02.08.2022 паливно-мастильних матеріалів в скретч-картках, бензин А-95 - 2 310 літрів на суму 20 580 грн. 00 коп.
Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2022/13 від 17.03.2022 та договором поставки № 2022/13 від 02.08.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати в загальній сумі 108 360 грн. 00 коп. (87 780 грн. 00 коп. + 20 580 грн. 00 коп.). Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договорів-1,2 був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, вище судом встановлено, що на виконання умов договорів-1,2, позивач здійснив попередню оплату товару, а саме:
1) за договором-1 в сумі 198 930 грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 43 (внутрішній номер 203662003) від 18.03.2022 на суму 198 930 грн. 00 коп. (а.с.17 на звороті);
2) за договором-2 в сумі 20 580 грн. 00 коп., , що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 130 (внутрішній номер 221962455) від 05.08.2022 на суму 20 580 грн. 00 коп. (а.с.18 на звороті)
В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо непоставки товару за договорами-1,2 на залишкову суму 108 360 грн. 00 коп., а саме:
1) за договором-1: бензину А-92 Energy у кількості 2 310 л на суму 87 780 грн. 00 коп.;
2) за договором-2: бензину А-95 у кількості 420 л на суму 20 580 грн. 00 коп.
Також відповідач не надав суду доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати за договором-1 в сумі 87 780 грн. 00 коп. та за договором-2 в сумі 20 580 грн. 00 коп.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 108 360 грн. 00 коп. (87 780 грн. 00 коп. + 20 580 грн. 00 коп.) відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на загальну суму 108 360 грн. 00 коп. (87 780 грн. 00 коп. за договором-1 та 20 580 грн. 00 коп. за договором-2) відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 108 360 грн. 00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 108 360 грн. 00 коп. (87 780 грн. 00 коп. за договором-1 та 20 580 грн. 00 коп. за договором-2) попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 108 360 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального закладу "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості за договором поставки № 2022/13 від 17.03.2022 та договором поставки № 2022/13 від 02.08.2022 у загальному розмірі 108 360 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 41449359) на користь Комунального закладу "Верхівцевська місцева пожежна команда" Верхівцевської міської ради" (вулиця Азовська, будинок 31-А, м. Верхівцеве, Дніпропетровська область, 51600; ідентифікаційний код 33293079) - 108 360 грн. 80 коп. основного боргу та 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 22.09.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко