вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/5302/25
за позовом Керівника Слобожанської окружної прокуратури (52005, смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської обл., вул. Героїв України, буд. 7) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації (49004, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" (49107, м. Дніпро, вул. Пушкіна генерала, буд. 1; ідентифікаційний код 43958872)
про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації
Суддя Загинайко Т.В.
Без виклику представників сторін
Керівник Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4993/25 від 18.09.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" з вимогами:
- витребувати у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" (ідентифікаційний код - 43958872, адреса: вул. Пушкіна генерала, буд. 1, м. Дніпро, 49107) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 1,1444 га з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району;
- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,1444 га з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" (ідентифікаційний код - 43958872, адреса: вул. Пушкіна генерала, буд. 1, м. Дніпро, 49107) на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 1,1444 га з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, проведену на підставі рішення приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Я.В. від 13.01.2021 № 56127796 (номер відомостей про речове право: 40096433).
Також просить стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір та про час розгляду справи повідомити учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 позовну заяву Керівника Слобожанської окружної прокуратури (52005, смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської обл., вул. Героїв України, буд. 7) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації (49004, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" (49107, м. Дніпро, вул. Пушкіна генерала, буд. 1; ідентифікаційний код 43958872) про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації - залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху
Крім того, прокуратурою було подано заяву (вх.№40823/25 від 18.09.2025) про забезпечення позову з вимогами:
- заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам, в тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду, здійснення поділу та об'єднання тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, площею 1,1444 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2264284412214);
- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову;
- розгляд заяви проводити за участі Дніпропетровської обласної прокуратури.
Вказана заява обґрунтована тим, що:
- 02.09.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області видано Наказ № 689-УБД "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 загальною площею 1,1444 га, з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001;
- рішенням 47 сесії VII скликання Слобожанської селищної ради "Про добровільне приєднання до Слобожанської селищної територіальної громади" від 18.06.2020 № 2631-47/ VII, вирішено добровільно приєднати, в тому числі, територіальну громаду села Олександрівка та села Василівка Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Слобожанської селищної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області.
- надалі, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринською О.В., згідно рішення від 31.12.2020 № 56043771 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,1444 га, з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2264284412214);
- у подальшому, на підставі акту приймання-передачі вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" від 06.01.2021, засвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Я.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 53 та № 55, ОСОБА_1 передано у приватну власність зазначеної юридичної особи земельну ділянку площею 1,1444 га, з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001;
- власником вищевказаної земельної ділянки станом на сьогодні є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина";
- Слобожанською окружною прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України;
- відповідно до інформації Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ВО "Укрдержліспроект" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного агентства лісових ресурсів України від 27.12.2023 № 847, земельна ділянка із вищезазначеним кадастровим номером знаходиться в межах кварталу 85 Новомосковського лісництва філії "Новомосковське лісове господарство" ДП "Ліси України" (на момент видання наказу та передачі у приватну власність, наразі - філія "Східний лісовий офіс"), площа перетину складає 1,1444 га із загальної площі ділянки - 1,1444 га;
- згідно з інформацією Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України", згідно з матеріалами проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Новомосковське лісове господарство" Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням "Укрдержліспроект" Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Державного агентства лісових ресурсів України та затвердженого у 2014 році, земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001 обліковується як землі лісогосподарського призначення державної власності кварталу 85 (виділ 1) Новомосковського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами.
- вилучення даної земельної ділянки із складу Держлісфонду не погоджувалось, цільове
призначення не змінювалося, землевпорядна документація на дану земельну ділянку до лісгоспу не надходила;
- в силу положень статей 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та статті 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, площею 1,1444 га, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України;
- спірна земельна ділянка, яка перебуває у державній власності та має лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача - ДП "Ліси України" в особі філії "Новомосковське лісове господарство", а наразі філія "Східний лісовий офіс" у встановленому порядку (статті 149-151 Земельного кодексу України) повноважним органом не вилучалась та зміна її цільового призначення не здійснювалась;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, площею 1, 1444га, належать до земель державного лісового фонду та у відповідності до положень статті 7 Лісового кодексу України та статтей 19, 55, 57, 84, 149 Земельного кодексу України у приватну власність без проведення її вилучення передана бути не могла, як наслідок, протиправно вибула з власності держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації;
- підставами для пред'явлення прокурором позову стало незаконне всупереч норм Земельного та Лісового кодексів України набуття фізичною особою права власності на земельну ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001 загальною площею 1,1444 га, для ведення особистого селянського господарства без урахування належності земель до лісового фонду та їх обмеження в цивільному обороті;
- первинне право приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення у виникло всупереч вимог законодавства щодо можливості отримання у власність земель лісогосподарського призначення як земель обмежених у цивільному обороті, тобто без відповідних правових підстав.
Прокурор зазначає, що з огляду на обставини справи, у відповідача є беззаперечна можливість вільно розпорядитись в будь-який момент спірною земельною ділянкою у разі невжиття заходів забезпечення позову, включаючи можливість продажу, міни, дарування, передання в іпотеку, передачу в оренду, вжиття дій, спрямованих на поділ та об'єднання земельних ділянок, що виключить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову прокурора. При цьому, заборона вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 1,1444 га є обґрунтованим та співмірним заходом забезпечення позову, застосування якого гарантує можливість реального відновлення порушених прав та інтересів держави.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі № 911/3616/21(911/184/22).
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23 можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є немайнові вимоги прокуратури, а саме:
- витребувати у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" (ідентифікаційний код - 43958872, адреса: вул. Пушкіна генерала, буд. 1, м. Дніпро, 49107) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 1,1444 га з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району;
- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,1444 га з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" (ідентифікаційний код - 43958872, адреса: вул. Пушкіна генерала, буд. 1, м. Дніпро, 49107) на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 1,1444 га з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, проведену на підставі рішення приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Я.В. від 13.01.2021 № 56127796 (номер відомостей про речове право: 40096433).
При цьому суд звертає увагу на те, що обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з'ясовані під час розгляду справи по суті.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову прокурор посилається, зокрема, на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 відповідно до якої можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 48).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд вважає обґрунтованими доводи заявника, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень титульного власника в його правах.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд вважає, що заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Керівника Слобожанської окружної прокуратури (вх.№40823/25 від 18.09.2025) про забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам, в тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду, здійснення поділу та об'єднання тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1221481000:04:001:0001, площею 1,1444 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2264284412214).
Стягувач: Керівник Слобожанської окружної прокуратури (52005, смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської обл., вул. Героїв України, буд. 7) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації (49004, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Жемчужина" (49107, м. Дніпро, вул. Пушкіна генерала, буд. 1; ідентифікаційний код 43958872)
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її підписання - 22.09.2025 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала про забезпечення позову, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до - 23.12.2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Т.В. Загинайко