вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/5330/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., розглянувши
заяву Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
про забезпечення позову, подану до пред'явлення позову,
особи, які отримають статус учасника справи:
позивач: Дніпровська міська рада (проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 26510514)
відповідач: Фізична особа - підприємець Білий Євген Володимирович ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
предмет майбутнього позову: зобов'язання усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом припинення володіння майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційній справі на об'єкт нерухомого майна Суддя забезпечення позову до подання позовної заяви Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
Центральна окружна прокуратура міста Дніпра звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради із заявою про забезпечення позову (вх. суду № зз-119/25 від 19.09.2025), яка подана до пред'явлення позову, в якій прокурор просить суд заборонити Фізичній особі - підприємцю Білому Євгену Володимировичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що розташований за адресою: м.Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2204295612101).
Подана Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра заява про забезпечення обґрунтована наступним:
- прокурор зазначає, що під час реалізації окружною прокуратурою представницьких повноважень встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул. Олександра Щербакова (старі назви вулиці - вул. Леоніда Стромцова, вул. Вакуленчука), 4А, без належних на те правових підстав (відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.07.2024 №Р-314/0/3 "Про перейменування об'єктів топонімії населених пунктів Дніпропетровської області", вулицю Леоніда Стромцова перейменовано на вулицю Олександра Щербакова). Прокурор зауважує, що, земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась, розпорядчий документ, на підставі якого об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу: вул. Леоніда Стромцова, 4А, не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова (наразі - Олександра Щербакова), 4А, збудовано нерухоме майно - майновий комплекс автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 19.10.2020 державним реєстратором Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на майновий комплекс автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 2204295612101). Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17 позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Євдокімова Ю.Ю., ОСОБА_2 задоволено частково Розірвано інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості від 01.09.2016, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на, у тому числі, майновий комплекс автостоянку загальною площею 1500 кв. м, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до змісту вказаного рішення у період з вересня 2016 року по червень 2017 року ОСОБА_1 самостійно за власні кошти на підставі укладеного 01.09.2016 з Євдокімовим Ю.Ю. (інвестор) інвестиційного договору будівництва збудував вищевказаний об'єкт нерухомості. Разом з цим, прокурор зауважує, що право власності за ОСОБА_1 визнано вказаним додатковим рішенням у справі №202/4092/17 за позовом ТОВ "Агема фінанс" до ОСОБА_4 та Пахольського Р.С. з предметом щодо стягнення боргу за договором фінансового кредиту, що стосується інших правовідносин, що виникли між іншими учасниками справи. Крім цього, додаткове рішення ухвалено судом без залучення Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомого майна;
- прокурор вказує на те, що спірний об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, посилаючись на те, що відповідно до інформації Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради згідно з обліком інвентаризаційних справ, станом на 31.12.2012 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вакуленчука (вул. Леоніда Стромцова), буд. 4А, значиться багатоквартирний житловий будинок літ. А-5, у свою чергу, комплекс автостоянки не значиться. Відповідно до листів Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 14.01.2025 за №12/19-15 та від 19.08.2025 за №12/19-360, за інформацією містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи, на підставі яких присвоєно або змінено дану адресу, відсутні. Паспорти прив'язки тимчасових споруд по вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, управлінням не оформлювались. Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 10.01.2025 за №10/1-6, відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А, - відсутні. Згідно з наданою Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради інформацією від 18.08.2025 за №12/11-173 цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами на земельну ділянку за адресою: вул. Олександра Щербакова (раніше - вул. Леоніда Стромцова, вул. Вакуленчука), 4А, - не виявлено;
- прокурор зауважує, що рішення міської ради щодо надання земельної ділянки в оренду та договори оренди вказаної земельної ділянки відсутні. Так, відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (лист №40311/5/04-36-04-05-11 від 19.08.2025), згідно з переліками договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, на 2022-2025 роки, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо оформлення документів на землю на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, - відсутні. Податкові зобов'язання з плати за землю на 2020-2025 роки на земельну ділянку, яка знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, Білим Є.В. не нараховувались, платежі за землекористування не сплачувались. Крім цього, податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020-2025 роки на земельну ділянку, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 не нараховувались, податок на нерухоме майно не сплачувався. За неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно за вказаною адресою, на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України по ОСОБА_1 сформовано податкові повідомлення-рішення, які направлено на адресу останнього;
- щодо обстеження спірної земельної ділянки прокурор зазначає, що Актом обстеження земельної ділянки від 18.02.2025 за № 0065, проведеним інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради встановлено, що земельна ділянка не сформована, доступ до земельної ділянки вільний, територія огороджена бордюрними блоками, заїзд здійснюється зі сторони АДРЕСА_4 використовується Фізичною особою - підприємцем Білим Є.В. для провадження господарської діяльності зі зберігання автотранспортних засобів на автостоянці. На земельній ділянці розташовано металеву споруду - сторожку охоронця з камерою відеоспостереження та станцію для зарядки електромобілів. Місця для паркування на автостоянці частково розмічені, автомобілі розміщуються в три ряди. Під час здійснення обстеження на автостоянці припарковано двадцять автомобілів. Відповідно до нанесених графічних матеріалів містобудівного кадастру через територію автостоянки прокладено підземні комунікації: труби каналізаційних мереж, діаметром 300 мм, тепломереж та водопровідних мереж, діаметром 200 мм. Згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони Ж-7 (зона багатоквартирної житлової забудови). Покриття земельної ділянки - асфальт, що місцями пошкоджений. Під час обстеження земельної ділянки здійснено геодезичні заміри: автостоянка займає територію земельної ділянки, площею 0,1650 га. Разом з цим, прокурор стверджує, що незважаючи на викладені обставини щодо наявності у вказаного майна ознак самочинного будівництва, додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі №202/4092/17 визнано за ОСОБА_1 право власності на спірний майновий комплекс автостоянку загальною площею 1500 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова (наразі - Олександра Щербакова), 4А. Водночас, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, відкриття розділу, реєстрація права власності на який проведена на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі №202/4092/17, порушує права Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності;
- прокурор виснує, що Білий Є.В. уникаючи встановленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, самочинно збудував вказаний об'єкт та набув право власності на нього, на підставі судового рішення. У той же час, безпідставне набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження та відчуження земельної ділянки комунальної власності. Зважаючи на викладене, прокурор зауважує, що самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, яка не відводилась для цієї мети, підлягає знесенню його титульним власником, а земельна ділянка поверненню Дніпровській міській раді із скасуванням державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до вказаної норми закону, Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради подано заяву про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, в якій прокурор просить суд заборонити Фізичній особі - підприємцю Білому Євгену Володимировичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2204295612101).
Суд, розглянувши заяву Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, вважає за необхідне її задовольнити, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені в частині 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення позову.
Суд указує, що обрання належних, відповідних предмету спору, заходів забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення заходів забезпечення позову із заявленими майбутніми позовними вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У частині 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до частин 3, 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування позовних вимог, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. У першу чергу суд має оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ураховуючи те, що прокуратура зазначає про подання майбутнього позову з немайновими позовними вимогами, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в такому немайновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки прокурор в інтересах позивача не зможе захистити його права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Суд відзначає, що з урахуванням того, що Фізична особа - підприємець Білий Є.В., маючи зареєстроване право власності на нерухоме майно, не обмежений в розпорядженні таким майном, відсутність заборони здійснювати дії по відчуженню майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення в даній справі у разі задоволення майбутнього позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом майбутнього позову є вимога прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача про зобов'язання усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом припинення володіння майном, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційній справі на об'єкт нерухомого майна. Відповідно до відомостей, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, вбачається, що основним видом його економічної діяльності є допоміжне обслуговування наземного транспорту, а також інший пасажирський наземний транспорт, надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), інші види страхування, крім страхування життя, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту. Таким чином, невиключеним є висновок про те, що Білий Є.В. як фізична особа - підприємець, який набувши у приватну власність спірне нерухоме майно - майновий комплекс автостоянки, використовує останнє для здійснення підприємницької діяльності, адже в умовах вільного володіння він має достатні можливості для розпорядження спірним об'єктом нерухомості, в тому числі шляхом подальшого укладення правочинів, спрямованих на відчуження майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.
Враховуючи вказане, вбачається, що відчуження фізичною особою - підприємцем, якого визначив прокурор відповідачем в даній справі, в будь-який спосіб нерухомого майна призведе до зміни власника цього майна, а тому прокуратура буде змушена знову звертатися до суду з позовом до нового власника нерухомого майна.
Ураховуючи вищевикладене, припущення про те, що у випадку відчуження спірного нерухомого майна прокуратура не захистить у межах одного судового провадження права Дніпровської міської ради, є обґрунтованим.
Отже, суд вважає, що у випадку відчуження спірного нерухомого майна та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій прокуратура не зможе захистити в межах одного цього судового провадження права Дніпровської міської ради без нових звернень до суду.
Суд відзначає, що вжиття заходів забезпечення позову щодо заборони вчинення реєстраційних дій спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення в цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів Дніпровської міської ради в межах заявлених майбутніх позовних вимог та уникнення порушення прав та законних інтересів третіх осіб, які не є учасниками даного спору.
Вжиття таких заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав Дніпровської міської ради та виконанню в подальшому рішення суду в разі задоволення позовних вимог прокуратури.
Ураховуючи вищевикладене, беручи до уваги межі заявлених майбутніх позовних вимог, суд вбачає наявність зв'язку між указаними заходами забезпечення позову і предметом спору. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав Дніпровської міської ради до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.
Спірне нерухоме майно може бути передане в користування іншій особі, як наслідок, остаточне рішення суду (у випадку задоволення позову), прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, вже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси Дніпровської міської ради, а також зумовить необхідність звернення з іншим позовом до суду.
Враховуючи вказане, суд вважає вжиті заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
В частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для майбутнього відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , суд
Заяву Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Фізичній особі - підприємцю Білому Євгену Володимировичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2204295612101).
Стягувачем за даною ухвалою є: Дніпровська міська рада (проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 26510514).
Боржником за даною ухвалою є: Фізична особа - підприємець Білий Євген Володимирович ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили - 22.09.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в строк до 23.09.2028.
Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повна ухвала складена та підписана - 22.09.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко