вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3603/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного космічного агентства України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Державне космічне агентство України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю №60-2023 від 30.11.2023.
Ухвалою від 08.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
11.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, в якій він зазначив, що ним було допущено технічну описку, тому у прохальній частині позову: суму основного боргу 17665,00 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень виправлено на 17655,00 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень, а також штраф у розмірі 3531,00 гривень - це штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Загальна сума заявлених позовних вимог залишається незмінною і становить 25387,89 гривень (двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят сім гривень 89 копійок).
Таким чином, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕНЕГІЯ» на його користь:
- основний борг (невикористані грошові кошти за непоставку (відпуск) бензину) у розмірі 17655,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень),
- пеню у розмірі 2966,04 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість гривень 04 копійки),
- штраф у розмірі 1235,85 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 85 копійок) та 3531,00 грн. (три тисячі п'ятсот тридцять одна гривня 00 копійок),
- штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), що разом складає 25387,89 грн. (двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят сім гривень 89 копійок).
Ухвалою від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
22.09.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю №60-2023 від 30.11.2023 в частині відпуску пального за талонами.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 20.02.2024 16:26.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 08.07.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 08.07.2025, ухвалу від 21.07.2025 доставлено 21.07.2025 (а.с.143,175).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту недопоставки відповідачем палива за скетч-картками за договором про закупівлю №60-2023 від 30.11.2023.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - Постачальник) та Державним космічним агентством України (далі - Замовник) було укладено Договір про закупівлю №60-2023 від 30.11.2023 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом 2023 року та відповідно до умов, визначених в договорі, передати замовнику бензин автомобільний А-95 (Євро 5), код за ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта і дистиляти» (профіль з каталогу: бензин А-95 (Євро 5), талон) (далі-товар) на автозаправочних станціях (далі- АЗС) Постачальника з використанням талонів, а замовник зобов'язується приймати у власність товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах визначених в цьому договорі.
Найменування, номенклатура, асортимент та ціна товару наведені в специфікації (додаток 1 до Договору). (п. 1.2. договору).
Згідно п. 4.1. договору встановлено, що ціна цього договору становить 80250,00 грн., в тому числі ПДВ 13375,00 грн.
Даний договір може бути розірваний достроково за бажанням однієї із сторін за умови письмового повідомлення про це однією стороною іншу сторону не менше ніж за 15 календарних днів до очікуваної дати розірвання (п. 4.7. договору).
Згідно п. 5.2. договору, розрахунки між постачальником та замовником здійснюються відповідно до видаткової накладної та рахунку-фактури наданих постачальником, шляхом оплати вартості товару згідно специфікації протягом 7 банківських днів після його отримання.
Відповідно до п. 6.1. договору, постачальник поставляє (передає у власність) замовнику товар на таких умовах: EXW відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTEMRS в редакції 2020 року. Сторони погоджують, що при застосуванні вказаного базису поставки (EXW) завантаження товару (заливання в автотранспорт) здійснюється силами постачальника.
Поставка за договором здійснюється постачальником цілодобово по талону з АЗС постачальника. Талон не є засобом розрахунків/платежів між сторонами. Талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку. (п. 6.2. договору).
Згідно п. 6.3. договору, строк передачі товару: з дати укладання договору і до 31.12.2023 включно.
Термін дії талонів: 12 місяців з дати укладення договору.
Строк передачі талонів - протягом 2 робочих днів з дати отримання заявки від замовника.
Місце поставки товару - АЗС Постачальника (п.п. 6.4-6.6. договору).
Згідно п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.
Сторони також уклали специфікацію, яка є додатком 1 до договору, в якій узгодили асортимент товару: Бензин автомобільний А-95 (Євро 5), кількість: 1500л, ціна з ПДВ 53,50 грн., загальна вартість товару 80 250,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору позивач сплатив вартість товару в розмірі 80 250,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 493 від 04.12.2023 (а.с. 32).
Відповідач видав позивачу скетч-картки з гідно видаткової накладної №0001/0000022 від 31.11.2023 на суму 80 250,00 грн.
Стретч - картка (талон) - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінтрансзв'язку, Мінекономіки, Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155).
Талон лише надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Позивач вказує, що, починаючи з 14.01.2025 постачання палива за талонами припинилося у зв'язку з його відсутністю на АЗС.
Позивач направляв відповідачу листи від 13.02.2025 №988-1.2 про невиконання умов договору, від 13.03.2025 № 1646-1.2 про невиконання умов договору та пропозицією розірвання договору і повернення коштів.
18.04.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 2602-1.2. з пропозицією розірвання договору та повернення коштів, а також з актами звірки надходження, використання та залишку автомобільного бензину А-95-Євро 5-Е5 .
Відповідач відповіді на листи не надав, кошти не повернув.
Станом на дату подання позову позивачем сплачено, а Постачальником не поставлено Товар на суму 17 655,00 грн..
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Доказів поставки товару в обумовлений сторонами строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія" до суду не надало.
Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.
Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.
Таким чином, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав.
Доказів повернення попередньої оплати відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 17 655,00 грн. попередньої оплати.
Правомірність нарахування пені та штрафів.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 8.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору із застосуванням штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 ГК України.
Пунктом 8.2. договору встановлено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості товару з постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару.
За порушення строків виконання зобов'язання із передачі товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Щодо нарахування пені.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 966,04 грн. за період прострочення з 14.01.2025 по 30.06.2025.
Відповідач розрахунок позивача не спростував, контррозрахунок пені не надав.
Судом встановлено, що позивач початком періоду нарахування пені визначив 14.01.2025, однак, належних доказів початку прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки пального саме з цієї дати позивачем не надано.
Крім того, позивач здійснює нарахування пені за прострочення поставки товару по 30.06.2025 включно, в той час, як сам позивач посилається на те, що направляв відповідачу листи від 13.03.2025 № 1646-1.2 про невиконання умов договору та пропозицією розірвання договору і повернення коштів, від 18.04.2025 № 2602-1.2. з пропозицією розірвання договору та повернення коштів (а.с.39-42, 46-52).
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З цього приводу суд також зазначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов'язки одночасно:
1) обов'язок щодо поставки товару на суму 17655,00 грн а також,
2) обов'язок щодо повернення попередньої оплати на суму 17655,00 грн.
Положеннями ж п. 8.2. договору передбачено відповідальність саме за порушення умов договору в частині своєчасної поставки товару.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 966,04 грн.
Щодо нарахування штрафу в розмірі 20%.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 531,00 грн з посиланням на абзац 3 частини 2 ст. 231 ГК України.
Пунктом 8.2. договору встановлено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості товару з постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару.
Суд звертає увагу, що позивач просить стягнути штраф у розмірі 20% вартості саме неякісних товарів, однак, доказів того, що йому було поставлено відповідачем неякісний товар на суму 17 655,00 грн. матеріали справи не містять.
Отже суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 3531,00 грн.
Щодо нарахування штрафу в розмірі 7%.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від вартості товару, з поставки якого допущено прострочення виконання понад 30 днів, у розмірі 2 966,04 грн.
За порушення строків виконання зобов'язання із передачі товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. (п. 8.2. договору).
Враховуючи відсутність доказів прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки пального понад 30 днів станом на дату звернення позивача з позовом, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 2 966,04 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.143,175), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру в розмірі 25387,89грн., таким чином, розмір судового збору становить, враховуючи подання позовної заяви в електронній формі, 2 422,40 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 187 від 24.06.2025.
Таким чином, позивачем сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Поряд з цим, суд зауважує, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Так, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Враховуючи викладене, для здійснення фактичного повернення судового збору з Державного бюджету України, заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1684,56 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Державного космічного агентства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул.Соборна, б. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Державного космічного агентства України (01010, місто Київ, вул. Острозьких князів,будинок 8, корпус 30, код ЄДРПОУ 00041482) основний борг у розмірі 17 655,00 грн., судовий збір у розмірі 1684,56 грн., про що видати наказ,після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 22.09.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко