Ухвала від 18.09.2025 по справі 903/852/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

18 вересня 2025 року Справа № 903/852/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В., розглянувши матеріали справи

за заявою ОСОБА_1 , м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех», м. Луцьк

про банкрутство

В засіданні приймали участь:

від заявника: Головко Ю.А. (в режимі відеоконференції)

від боржника: Алексеєнко А.А. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 29.08.2025 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» прийнято до розгляду.

Призначено розгляд заяви у підготовчому засіданні на 09.09.2025 о 09:45 год. Заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.

Встановлено боржнику строк до дати проведення підготовчого засідання для подання до суду в порядку ст.36 КУзПБ відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 116 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17 та у справі N 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі N 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі N 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі N 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі N 927/490/18).

Враховуючи встановлення ухвалою суду від 29.08.2025 боржнику строку для подання відзиву до дати проведення підготовчого засідання, тобто до 09.09.2025, то подання через підсистему «Електронний суд» відзиву ТОВ «Спецкомунтех» 09.09.2025 не є порушенням визначеного судом процесуального строку для його подання, у зв'язку з чим заперечення представника заявниці в цій частині не приймаються судом.

У відзиві від 09.09.2025 боржник заперечує отримання грошових коштів від заявниці, зокрема у вигляді фінансової допомоги на підставі зазначених у заяві документів. Вказує, що надані до заяви про відкриття провадження документи не підтверджують факт передачі (вручення) ОСОБА_1 грошових коштів товариству в якості фінансової допомоги. Просить суд витребувати у заявниці оригінали поданих до заяви документів, зокрема: договори про надання фінансової допомоги; заяви на переказ готівки; заяви на видачу готівки, а також відомості на підтвердження джерел походження та наявності фінансових можливостей для надання фінансової допомоги згідно зазначених у заяві договорів про надання фінансової допомоги.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні документи, зазначені у п.п. 24, 25, 26 додатків до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, а саме статут ТОВ "СПЕЦКОМУНТЕХ"; виписка з ЄДЮОФОПтаГФ відносно боржника; виписка з ЄДРД відносно кримінального провадження № 42024032010000254 від 29.11.2024.

Суд протокольною ухвалою від 09.09.2025 зобов'язав заявника - ОСОБА_1 подати інформацію про заінтересованість стосовно боржника та надати документи зазначені у п.п. 24, 25, 26 додатків до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: статут ТОВ "СПЕЦКОМУНТЕХ"; виписку з ЄДЮОФОПтаГФ відносно боржника; виписку з ЄДРД відносно кримінального провадження № 42024032010000254 від 29.11.2024.

З метою з'ясування обставин справи, забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, подання учасниками справи заяв по суті справи, суд протокольною ухвалою від 09.09.2025 відкладав підготовче засідання на 18.09.2025 на 14:30 год.

17.09.2025 надійшло клопотання представника заявниці, згідно якого повідомляє, що ініціюючий кредитор є заінтересованою особою відносно боржника, оскільки ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Спецкомунтех», що володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу товариства.

У клопотанні від 18.09.2025 представник заявниці зазначає, що боржником порушено строк для подання відзиву, клопотання про продовження строку для його подання відсутнє. Крім того, боржником не виконано вимог ухвали суду від 29.08.2025 в частині подання інформації, зазначено в п. 47 резолютивної частини ухвали суду. Боржник не був позбавлений можливості подати виписку по рахунку товариства щодо руху грошових коштів для підтвердження відсутності внесення грошових коштів за наданими ініціюючим кредитором платіжними квитанціями. Боржник є стороною кримінального провадження № 42024032010000254 від 29.11.2024., в рамках якого знаходяться оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги та за можливості отримання копій даних договорів фактично не вчинив жодної дії з захисту свого порушеного права, про яке він вказує в відзиві. Боржником не надано жодного доказу, який би свідчив про неможливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. У відзиві боржником було чітко зазначено, що боржником визнається, що документ, який був наданий банку - це паспорт Директора Бухарова М.В., що підписи на заявах про переказ готівки належать Бухарову М.В. Тобто боржник фактично визнає, що за зазначеними заявами про перерахування грошових коштів, кошти були внесені на рахунок боржника в АТ "Укргазбанк".

У судовому засідання представник заявниці зазначив, що клопотання боржника про витребування оригіналів документів оформлене неналежним чином, зокрема не у формі окремого документа (клопотання/заяви), а є частиною відзиву, а тому не може розглядатись судом. Крім того, клопотання про витребування не може бути задоволеним судом, оскільки боржник просить витребувати оригінали документів у заявниці, в той час, як у заяві про порушення провадження у даній справі вказано про їх відсутність у заявниці, оскільки їх передано в рамках кримінального провадження.

Представник боржника у судовому засіданні уточнив клопотання про витребування оригіналів доказів та просив їх витребувати в органу досудового розслідування. Зазначив, що всі оригінали документів товариства вилучені на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/393/25 від 28.02.2025.

Судом встановлено, що у відзиві від 09.09.2025 з врахуванням усних уточнень представника ТОВ «Спецкомунтех» у судовому засіданні 18.09.2025, боржник просить витребувати в органу досудового розслідування оригінали долучених заявницею до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство оригіналів договорів про надання фінансової допомоги, заяви на переказ готівки, заяви про видачу готівки.

Клопотання обґрунтоване тим, що товариство заперечує отримання грошових коштів від заявниці, зокрема у вигляді фінансової допомоги на підставі долучених документів. Заявниця не надає доказів передачі оригіналів документів в рамках кримінального провадження, а оригінали бухгалтерського обліку ТОВ «Спецкомунтех» вилучено на підставі слідчого судді, наявні підстави для їх витребування.

Згідно з ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною 6 ст. 91 ГПК України встановлено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на порядок застосування частини шостої статті 91 та частини четвертої статті 102 ГПК України з огляду на різне застосування судами першої та апеляційної інстанцій зазначених процесуальних норм. Відповідно до статті 91 ГПК України передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (частини п'ята - шоста статті 91 ГПК України) (див. постанову ВПВС від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

Згідно з частиною 7 статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Судом встановлено, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за зверненням ОСОБА_1 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024032010000254 від 29.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Згідно заяви про порушення провадження у справі про банкрутство заявницею вказано про відсутність у неї оригіналів договорів про надання фінансової допомоги та платіжних квитанцій, оскільки вони передані для дослідження в рамках кримінального провадження №42024032010000254.

Боржник у відзиві та представник у судовому засіданні також зазначають про вилучення оригіналів документів бухгалтерського обліку в межах кримінального провадження №42024032010000254.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (пункт 19 частини першої статті 3 КПК України).

Згідно із частиною першої статті 7 КПК України одними із загальних засад кримінального провадження, зокрема є: верховенство права (пункт 1); безпосередність дослідження показань, речей і документів (пункт 16); розумність строків (пункт 21).

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (частина друга статті 9 КПК України).

Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК України. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України (частини третя та шоста статті 9 КПК України).

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (частини перша та друга статті 222 КПК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (згідно із частинами першою та другою статті 207 ЦК України).

Витребування господарським судом оригіналів матеріалів кримінального провадження може позбавляти, наприклад слідчого чи прокурора можливості виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 9 КПК України, щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставини кримінального провадження в межах вимог частини першої статті 28 КПК України та такої засади кримінального провадження як розумність строків.

Враховуючи особливості статті 222 КПК України доцільним та виправданим з точки зору завдань ГПК України є витребування господарським судом лише засвідчених копій окремих доказів з матеріалів кримінального провадження, або огляд їх оригіналів в судовому засіданні, за потреби, з подальшим поверненням оригіналів та залишенням в матеріалах справи їх копій, якщо такі докази обґрунтовано необхідно дослідити в межах розгляду господарської справи, за умови надання слідчим чи прокурором дозволу на їх розкриття сторонам відповідної цивільної справи. Наявність подібного дозволу має бути уточнена у відповідній ухвалі суду про витребування доказів з матеріалів кримінального провадження та не може презюмуватись лише фактом надання суду цих витребуваних доказів адресатом запиту.

Господарський суд не наділений повноваженнями скасовувати або обмежувати дію статті 222 КПК України. Тому без відповідного дозволу він позбавлений можливості безпосереднього дослідження як матеріалів кримінального провадження так і його складових у судовому засіданні, навіть закритому, якщо офіційно не наданий дозвіл слідчого або прокурора на це ознайомлення всім особам, які отримають відповідний доступ в результаті цього розгляду у судовому засіданні, або якщо ці особи не мають відповідного права в силу норм КПК України.

Саме через це доцільним вбачається витребування не всіх матеріалів кримінального провадження, а саме окремих доказів, які у них містяться, значення дослідження яких для розгляду господарської справи належним чином обґрунтоване, оскільки це збільшує можливості реалізації завдань ГПК України в межах дотримання умов статті 222 КПК України через розумне звуження відповідних відомостей кримінального провадження, які можуть стати відомими учасникам цивільної справи.

Принципи господарського процесу щодо рівності та змагальності сторін, закріплений у статті 2 ГПК України, не передбачають виключень. Тому будь-яке дослідження доказів, встановлення обставин справи у господарському процесі має відповідати зазначеним принципам та забезпечувати їх реалізацію. З цього випливає, що будь-які учасники господарського процесу повинні мати можливість ознайомитись з усіма доказами, отриманими з кримінального провадження господарським судом у межах розгляду господарської справи, та надати свої заперечення чи пояснення щодо них суду.

Враховуючи, зокрема можливість представництва сторін у судовому процесі, господарський суд не може включати отримані матеріали з кримінального провадження у матеріали господарської справи без дозволу слідчого або прокурора, оскільки, як було вже зазначено, доступ до таких відомостей відбувається у відповідності до статті 222 КПК України з дозволу слідчого або прокурора, а не у порядку ознайомлення з матеріалами господарської справи, встановленого нормами ГПК України. Відповідний дозвіл доцільно уточнювати в ухвалі суду про витребування відповідних доказів з матеріалів кримінального провадження.

Враховуючи зазначене доцільно в ухвалі про витребування доказів з матеріалів кримінального провадження ставити питання про надання необхідного доступу сторонам спору до цих доказів у порядку статті 222 КПК України. При цьому слідчий або прокурор вирішуючи це питання не має право керуватися лише формальними міркуваннями. Подібне рішення слідчий або прокурор мають приймати виключно виходячи з все тієї ж засади кримінального провадження, яка кореспондує статті 129 Конституції України - верховенства права, яке передбачає максимальне сприяння реалізації громадянами своїх процесуальних прав, у тому числі у господарському суді, для реалізації свого конституційного права на судовий захист.

Стаття 86 ГПК України, що має назву "Оцінка доказів", визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії оцінки як належність, допустимість та достовірність (статті 76-78 ГПК України); доказів у їх сукупності - вірогідність (стаття 79 ГПК України).

Ураховуючи вищевикладене, з метою забезпечення принципу змагальності, для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи, суд вважає за необхідне задовольнити частково клопотання боржника та витребувати у Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області належним чином засвідчені копії документів за умови надання дозволу на їх розкриття сторонам господарського справи договорів про надання фінансової допомоги, заяви на переказ готівки, заяви на видачу готівки

Суд звертає увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ" (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом враховано, що процесуальне законодавство не містить приписів, які б унеможливлювали звернення до суду з відзивом та відповідним клопотанням (заявою), оформлених єдиним процесуальним документом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відмова у розгляді клопотання боржника про витребування оригіналів доказів у зв'язку з його викладенням у відзиві боржника, шляхом єдиного процесуального документу, призвело б до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним із ключових принципів процесуальної справедливості, у зв'язку з чим заперечення представника заявниці у цій частині не приймаються судом.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомутех» про витребування оригіналів документів задовольнити частково.

2. Звернутися до Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області щодо отримання інформації про наявність (відсутність) оригіналів в межах кримінального провадження №42024032010000254 таких документів:

- договорів про надання фінансової допомоги, укладених між Веніславською Анастасією Вадимівною та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» №б/н від 28.10.2020, №б/н 30.11.2020, №б/н 19.10.2020, №б/н 13.10.2020, №б/н 22.10.2020, №б/н 07.10.2021, №б/н 25.05.2021, №б/н 03.02.2021, №б/н 16.07.2020, №б/н 23.07.2020, №б/н 08.02.2021, №б/н 04.02.2021, №б/н 08.12.2020, №260122 від 26.01.2022, №280122 від 28.01.2022, №14122022 від 14.12.2022;

- заяви на переказ готівки №10924_1 від 07.10.2021 на суму 400 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_5 від 27.01.2022 на суму 183 000 грн;

- заяви на переказ готівки №8656_2 від 25.05.2021 на суму 140 000 грн;

- заяви на переказ готівки №8656_3 від 08.02.2021 на суму 360 000 грн;

- заяви на переказ готівки №865_6_2 від 04.02.2021 від 400 000 грн;

- заяви на переказ готівки №8656_15 від 08.12.2020 на суму 160 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_2 від 30.11.2020 на суму 168 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_3 від 20.10.2020 на суму 300 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_6 від 22.10.2020 на суму 120 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_4 від 28.10.2020 на суму 300 000 грн;

- заяви на переказ готівки від 03.02.2021 від 03.02.2021 на суму 400 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_21 від 30.10.2020 на суму 380 000 грн;

- заяви на переказ готівки №TR.8299430.59647.10924 від 13.10.2020 на суму 300000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_13 від 19.10.2020 на суму 400 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_5 від 17.07.2020 на суму 400 000 грн;

- заяви на переказ готівки №10924_8 від 24.07.2020 на суму 355 000 грн;

- заяви на переказ готівки №8656_5 від 14.02.2022 на суму 310 000 грн;

- платіжна інструкція на переказ готівки № TR.8299430.52357.10924 від 12.12.2022 на суму 390 000 грн;

- платіжна інструкція на переказ готівки №10924_4 від 15.12.2022 на суму 390000 грн;

- заява на видачу готівки №TR.8299430.66853.10924 від 19.03.2021 на суму 390000 грн

- заява на видачу готівки №TR.8299430.36344.10924 від 16.03.2021 на суму 235000 грн

3. У разі наявності оригіналів, витребувати у Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області належним чином засвідчені копії документів за умови надання дозволу на їх розкриття сторонам господарського справи: