17.09.2025 року м. Дніпро Справа № 904/220/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Чередко А.Є.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Горопашний І.В. - адвокат
від відповідача: Підуст О.М. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційних скарг
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
та
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 р.
( суддя Крижний О.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 03.12.2024 р. )
у справі
за позовом
Приватного акціонерного товариства
"Національна енергетична компанія "Укренерго",
м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Дніпровські енергетичні послуги",
м. Дніпро
про стягнення заборгованості
1. Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" заборгованість у розмірі 1 131 352 625,77 грн, 3% річних у розмірі 8 517 231,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 588 377,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0145-02024 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 р. у справі № 904/220/24 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 131 352 625,77 грн. В іншій частині позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3% річних у розмірі 7 758 892,29 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 783 794,71 грн. Розстрочено виконання рішення у цій частині на 1 рік, до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно по 1 211 890,58 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судовий збір у розмірі 10 708,05 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду в частині стягнення 3% річних у розмірі 7 758 892,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 783 794,71 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, через порушення судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення у цій частині.
Водночас, на думку Скаржника, при вирішення спору у справі № 904/220/24 судом не застосовані положення п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які є обов'язковим для застосування відповідно до п. 1.5 Кодексу системи передачі, згідно якого: «Інші терміни, що використовуються у цьому Кодексі, вживаються у значеннях, наведених у законах України «Про ринок електричної енергії», «Про індустріальні парки», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312».
При цьому Скаржник зазначає, що договором встановлений порядок розрахунків, який передбачає: поетапну сплату планової вартості Послуги у розрахунковому періоді з розбивкою на п'ять платежів; сплату фактичної вартості Послуги у періоді наступному за розрахунковим. Враховуючи зміст правовідносин сторін щодо здійснення розрахунків за послуги з передачі електричної енергії, він повністю відповідає терміну «планові платежі», визначення якого наведене у абзаці 44 пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Обов'язок щодо оплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а у наступному розрахунковому періоді сторони Договору здійснюють остаточний розрахунок за надані послуги з передачі електричної енергії у порядку, визначеному пунктом 5.5 Договору. При цьому, оплата за фактичний обсяг наданих послуг з передачі електричної енергії здійснюється Користувачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі акту приймання-передачі Послуги, який направляється Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Додатково зазначені доводи підтверджуються діями самого Позивача, який кожного розрахункового місяця у спірний період складав акти приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії станом на останній календарний день відповідного місяця.
Скаржник наголошує на тому, що за умовами Договору оплата Користувачем вартості Послуги здійснюється плановими платежами, а за наслідком завершення розрахункового періоду, що становить один календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданої Послуги на підставі отриманого Користувачем акту приймання-передачі Послуги, то фактично за результатами складання сторонами акту приймання-передачі Послуги припиняється первісне зобов'язання Користувача щодо оплати планової вартості Послуги шляхом його заміни новим, а саме - зобов'язанням зі сплати фактично наданої Послуги за відповідний розрахунковий період. Відповідно, зобов'язання Користувача зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов'язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений п. 5.5. Договору, тобто з моменту отримання акту приймання-передачі Послуги.
Крім того, надаючи оцінку поданого Відповідачем сертифікату № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ), виданого Київською обласною ( регіональною ) торгово-промисловою палатою, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей сертифікат не підтверджує дію форс-мажорних обставин у спірний період ( серпень - грудень 2023 року ). Відповідач категорично не погоджується з таким висновком зважаючи на те, що сертифікат № 3200-23-0435 виданий на підтвердження настання форс-мажорних обставин за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0145-02024. Об'єктивні обставини, які слугували підставою для видачі зазначеного сертифікату не змінились з моменту його видачі ні у спірний період серпень - грудень 2023 року, ні під час розгляду справи судом. Відповідач підкреслює, що у тексті сертифікату № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини не вказано про те, що форс-мажорні обставини припинились, а навпаки зазначено, що вони тривають на 31.01.2023 р.. Досліджуючи питання можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Однак, суд першої інстанції не зважив на положення п. 10.1 Договору, укладеного між Позивачем і Відповідачем, відповідно до якого «Термін виконання зобов'язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин».
На переконання Скаржника у контексті позиції Великої Палати Верховного Суду щодо акцесорної природи зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних, закономірним є висновок про передчасне подання Позивачем позову, зважаючи на те, що в силу п. 10.1 Договору строк виконання основного зобов'язання не настав, а отже так само не настав і обов'язок щодо сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що припущення Відповідача що, зобов'язання Користувача зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов'язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений п. 5.5. Договору, тобто з моменту отримання акту приймання-передачі Послуги - суперечать умовам договору та правовим позиціям у п. 5.22.- 5.24. постанови Верховного суду від 13.03.2024 р. по справі № 904/5899/21.
Товариство також вказує на те, що сертифікат Київської обласної ( регіональної ) торгово-промислової палати від 31.01.2023 р. № 071/03.23, яким на думку Відповідача засвідчені форс-мажорні обставини, а саме військова агресія російської федерації проти України - не розповсюджує свою дію на додаткову угоду, укладену між сторонами 21.12.2022 р.. Також, Договір у редакції додаткової угоди від 21.12.2022 р. укладений під час дії воєнного стану в Україні. Отже, Відповідач усвідомлював свою спроможність виконувати зобов'язання за договором під час воєнного стану, що спростовує його твердження про неможливість виконання ним зобов'язання з оплати послуг за договором з передачі електричної енергії. Крім того, відповідно до п. 10.1. Договору ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» мали право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії. Натомість, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» вважають за можливе лише не виконувати свої зобов'язання, посилаючись на форс-мажорні обставини.
Крім того, Товариство зазначає про те, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» посилаючись на форс-мажорні обставини, як підставу на звільнення від відповідальності мало б надати до суду докази відсутності коштів на рахунках, що унеможливлювало належне виконання зобов'язань. Проте, ані виписок з рахунків, а ні інших доказів відповідачем до суду не надавалося. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Наявність форс-мажорних обставин ніяким чином не позбавляє Позивача права отримати компенсацію втрат на підставі ст. 625 ЦК України. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності ( компенсацією ) боржника за прострочення грошового зобов'язання. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили ( форс-мажору ), визначені ст. 617 ЦК та ст. 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції,через систему "Електронний суд", Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні стягнення 3% річних, у розмірі 758 338,71 грн. та інфляційних втрат, в розмірі 4 804 582,77 грн. і розстрочення виконання рішення на 1 рік, до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця, включно та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення на 1 рік відмовити.
7. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 р. у частині щодо відмови у задоволені стягнення 3% річних у розмірі 758 338,71 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 804 582,77 грн. і розстрочення виконання рішення на 1 рік, до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно та вважає, що рішення в оскарженій частині ухвалено з неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема ст. 625 ЦК України та процесуального права ст. 331 ГПК України.
Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції хоча фактично цитує висновки Верховного Суду з п. 5.22, 5.23, 5.24 постанови від 13.03.2024 р. у справі 904/5899/21 проте невірно їх застосовує. Як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання. Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг. Оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК України.
При цьому, Скаржник зазначає, що Позивач здійснював розрахунок заборгованості наростаючим підсумком і нараховував 3% річних та інфляційні втрати на загальну заборгованість. Суд першої інстанції застосував інших підхід, що призвів до неправомірної відмови у задоволені частини 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, за версією розрахунку суду першої інстанції невиконані грошові зобов'язання з оплати першого, другого, третього, четвертого та п'ятого планових платежів за серпень 2023 р. припиняють існувати (зникають) з 07.09.2023 р. по 15.09.2023 р. і суд першої інстанції на них не нараховує 3% річних. Висновок суду першої інстанції, що розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати наданих послуг у серпні 2023 року можливий лише за фактичний обсяг за жовтень-листопад 2023 р. є невірним оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюється і на планові і на фактичні прострочені платежі, а прострочення оплати за послуги серпня 2023 р. у вересні 2023 р. становить більше 15 днів, тому інфляційні втрати повинні були нараховуватись також у вересні 2023 р..
Скаржник вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність Відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище Відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої Відповідач має планувати свої видатки. Незадовільний фінансовий стан за змістом ст. 331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки статтею 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що обов'язковість рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Крім того, незадовільний фінансовий стан повинен доводитись доказами які Відповідач не надавав.
Скаржник окремо звертає увагу на те, що воєнний стан в Україні збільшує рівень інфляції в економіці. Отже, розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців порушує оптимальний баланс поряд з інтересами Відповідача, інтересів Позивача, який отримає належну йому за рішенням суду суму через рік вже значно знеціненими. Позивач не має фінансової можливості розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів ( фактично здійснюючи їх безпроцентне кредитування ). Відповідачем не наведено обставини, підтверджені належним та допустимими доказами, що ним було вжито всіх необхідних залежних від нього заходів щодо своєчасного та належного виконання покладених на нього Договором обов'язків та усунення допущених ним порушень. У НЕК «Укренерго» через порушення зобов'язань його контрагентами, зокрема і Відповідачем, виникла значна кредиторська заборгованість перед контрагентами, що призводить до нарахування і стягнення штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат з НЕК «Укренерго».
На переконання Скаржника суд першої інстанції неправильно встановлення обставин, які мають значення для справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" не є оператором системи розподілу, не здійснює розподіл електричної енергії, не має електричних мереж якими здійснюється розподіл електричної енергії споживачам, відповідно на відміну від НЕК «Укренерго» не здійснює суттєвих економічних (фінансових) витрат товариства на відновлення електричних мереж. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для розстрочення виконання рішення на 1 рік
8. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів прави № 904/220/24.
27.12.2024 р. матеріали справи № 904/220/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до розгляду в судове засідання на 14.05.2025 р..
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2025 р. для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 р. у справі № 904/220/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі. Об'єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги". Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 14.05.2025 р..
У судовому засіданні 14.05.2025 р. була оголошена перерва до 17.09.2025 р..
У судовому засіданні 17.09.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
9. Встановлені судом обставини справи.
01.01.2019р. між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" ( Оператор системи передач, ОСП ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" ( Користувач ) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024, відповідно до п. 1.1 якого ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р. ) Оператор системи передачі ( ОСП ) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії ( далі - послуга ) відповідно до умов цього договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.2 договору ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р. ) сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті ( п.3.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р.)).
Відповідно до п. 5.1 договору ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р. ) розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 договору ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р. ) передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно з п. 5.5 договору ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р. ) Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим ( включно ), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до п. 5.6 договору ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р. ) в разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП ( за заявою Користувача ) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача ( п. 5.7 договору ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р. )).
Пунктами 10.1, 10.2 договору ( в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 р.) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/ природного/ соціально-політичного/ військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Термін виконання зобов'язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин. У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії.
Додатковою угодою від 31.12.2023 р. сторони домовилися припинити дію договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0145-02024 та укласти новий договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024-ПП шляхом приєднання ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "Укренерго" від 03.10.2023 р. № 549 та розміщеного на сайті НЕК "Укренерго". При цьому пунктом 3 цієї Додаткової угоди передбачено, що після укладення договору приєднання цей договір продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього договору, заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки. В іншій частині цей договір припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту, зазначеній в повідомленні про приєднання до договору приєднання № 0145-02024-ПП.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" надавало Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" повідомлення щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за серпень-грудень 2023 року.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором Позивачем надані акти приймання-передачі послуги від 30.09.2023 р. на суму 234 436 315,58 грн, від 31.10.2023 р. на суму 270 762 837,76 грн, від 30.11.2023 р. на суму 330 547 750,45 грн. Також надані рахунки за послугу з передачі електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджується здійснення Відповідачем часткових оплат, а також коригування до актів приймання-передачі послуги від 31.05.2023 р., від 31.07.2023 р., від 31.08.2023 р., від 31.10.2023 р., від 30.11.2023 р., від 31.12.2023 р..
Позивач вказував на те, що внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за договором станом на 08.01.2024 р. утворилась заборгованість у розмірі 1 131 352 625,77 грн за такий період: вересень 2023 року - 168 317 908,66 грн; жовтень 2023 року - 270 762 837,76 грн; листопад 2023 року - 330 547 750,45 грн; грудень 2023 року - 361 724 128,90 грн.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків за фактичний обсяг наданих послуг, Позивач просив стягнути з Відповідача суму основної заборгованості за спірний період в розмірі 1 131 352 625,77 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням Відповідачем своїх зобов'язань в частині попередньої оплати планових платежів та здійснення розрахунків за фактичний обсяг послуг, Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8 517 231,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 588 377,48 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що термін дії виконання зобов'язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, а тому вказує що строк оплати ще не настав і відповідно нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.
Вказане і стало причиною виникнення спору.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Позивачем було заявлено про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 131 352 625,77 грн у зв'язку з погашенням Відповідачем боргу, що також підтверджується копіями наявних в матеріалі справи платіжних інструкцій, що надавалися сторонами під час розгляду спору.
Відповідач у судових засіданнях підтвердив погашення основного боргу у повному обсязі та проти закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу не заперечував.
Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції вважав за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 131 352 625,77 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім основного боргу Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8 517 231,00 за загальний період з 03.08.2023 р. по 30.12.2023 р. та інфляційні втрати в розмірі 11 588 377,48 грн за вересень-листопад 2023 року.
Відповідач проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечував, вказував про настання форс-мажорних обставин. Додатково Відповідач вказував про неправильне здійснення Позивачем розрахунків, так як вважав, що нарахування маються здійснюватися на фактичний обсяг наданих послуг, у зв'язку з чим надав контррозрахунки, які просив врахувати.
Відповідач зазначав, що 28.02.2022 р. Торгово-промисловою палатою України ( далі-ТПП) було враховано надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна та ухвалено рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). ТПП було оприлюднено на офіційному веб-сайті за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022 р. лист № 2024/02.0-7.1, яким вона засвідчила форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією проти України, та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач вказує, що 15.02.2023 р. ним був отриманий сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким була засвідчена неможливість своєчасного виконання Товариством зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0145-02024. Відповідач вважає, що внаслідок настання форс-мажорних обставин, в силу п. 10.1 договору, термін виконання зобов'язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 10.1 договору, Відповідач листом від 03.03.2022 р. № 12908/DNEP повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин, викликаних агресією проти України.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржувані рішення у даній справі, яким закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 131 352 625,77 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - 3 % річних у розмірі 7 758 892,29 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 783 794,71 грн. Розстрочено виконання рішення у цій частині на 1 рік, до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно по 1 211 890,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг. Оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК України.
Суд першої інстанції здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за плановий обсяг відповідно до строків оплати, передбачених у п. 5.2 договору ( додаткової угоди ) до дня, що передує даті отримання споживачем акту приймання-передачі фактичного обсягу, що вбачається із скріншоту екрану із датами підписання та направлення цих актів, а також за фактичний обсяг, який підлягав оплаті до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Також при здійсненні розрахунків, суд послався на врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
11. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" слід відмовити, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - задовольнити частково, виходячи з наступного.
Зважаючи на те, що сторонами оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України ( Позивач в частині відмови у стягненні та розстрочення виконання рішення, а Відповідач в частині стягнення ), колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах зазначених позовних вимог.
Як зазначалося раніше, під час розгляду справи Позивачем було заявлено про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 131 352 625,77 грн у зв'язку з погашенням Відповідачем боргу, що також підтверджується копіями наявних в матеріалі справи платіжних інструкцій, що надавалися сторонами під час розгляду спору. Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 131 352 625,77 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім основного боргу Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8 517 231,00 за загальний період з 03.08.2023 р. по 30.12.2023 р. та інфляційні втрати в розмірі 11 588 377,48 грн за вересень-листопад 2023 року.
Відповідач проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечував, вказував про настання форс-мажорних обставин. Додатково Відповідач вказував про неправильне здійснення Позивачем розрахунків, так як вважав що нарахування маються здійснюватися на фактичний обсяг наданих послуг.
Також, Відповідач просив розстрочити виконання рішення на один рік рівними частинами.
За розрахунком місцевого господарського суду вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних у розмірі 7 758 892,29 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 783 794,71 грн, виходячи з планового обсягу відповідно до строків оплати, передбачених у п. 5.2 договору ( додаткової угоди ) до дня, що передує даті отримання Споживачем акту приймання-передачі фактичного обсягу, що вбачається із скріншоту екрану із датами підписання та направлення цих актів, а також за фактичний обсяг, який підлягав оплаті до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Слід зазначити, що Позивач здійснював розрахунок заборгованості наростаючим підсумком і нараховував 3% річних та інфляційні втрати на загальну заборгованість. Суд першої інстанції застосував інших підхід, що на переконання колегії суддів призвів до неправомірної відмови у задоволені частини 3% річних та інфляційних втрат.
Так, відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 ст. 509 ЦК).
Частиною 2 ст. 11 ЦК передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).
Згідно з частиною 1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя ст. 509 ЦК).
Принци належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
В контексті розгляду доводів щодо зобов'язання з оплати планової вартості послуг з передачі електричної енергії, п. 6.1 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.
Користувач (електропостачальник) зобов'язаний подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на ОСП покладено обов'язок погодити вказані планові обсяги (п. 10.1 договору).
Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов'язком користувача за договором про надання послуг.
Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений п. 6.2 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника ( п. 4.1 договору).
ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги ( п. 10.1 договору ).
При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п'яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць ( подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 р. у справі № 912/1941/21, від 13.03.2024 р. у справі 904/5899/21 ).
Отже, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання. Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг. Оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК.
Подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 р. у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 р. у справі № 927/713/21, від 23.11.2023 р. у справі № 925/654/22, а також в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 р. у справі 904/5899/21 за участю тих самих сторін.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові ( постанова Верховного Суду від 08.11.2022 р. у справі № 910/21124/20 ).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, в порушення ст. 625 ЦК України та не врахуванням позицій Верховного Суду зокрема п. п. 5.22, 5.23, 5.24 постанови від 13.03.2024 р. у справі 904/5899/21, неправомірно відмовив у стягненні 3% річних у розмірі 758 338,71 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 804 582,77 грн., що є підставою для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у відповідній частині та стягнення заявлених Позивачем сум інфляційних втрат та трьох процентів річних у повному обсязі.
Наведене спростовує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" викладені в апеляційній скарзі щодо зобов'язання Користувача зі сплати планових платежів впродовж розрахункового періоду.
Щодо аргументів Відповідача викладених в апеляційній скарзі та пов'язаних з оцінкою поданого Відповідачем сертифікату № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ), то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявний у справі сертифікат не підтверджує дію форс-мажорних обставин у спірний період.
Так, Сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-0435 від 31.01.2023 р., у якому зазначено, дата настання форс-мажорних обставин - 24.02.2022 р., дата закінчення - тривають на 31.01.2023 р.. Між тим, предметом спору є заборгованість Відповідача перед Позивачем з оплати послуг з передачі електричної енергії за період серпень - грудень 2023 року. Тобто, даний сертифікат не розповсюджує свою дію на додаткову угоду, укладену між сторонами 21.12.2022 р..
Крім того, як слушно зауважив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу - Договір у редакції додаткової угоди від 21.12.2022 р. укладений під час дії воєнного стану в Україні. Отже, Відповідач усвідомлював свою спроможність виконувати зобов'язання за договором під час воєнного стану, що спростовує його твердження про неможливість виконання ним зобов'язання з оплати послуг за договором з передачі електричної енергії. Крім того, відповідно до п. 10.1. Договору ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» мали право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії. Натомість, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» вважають за можливе лише не виконувати свої зобов'язання, посилаючись на форс-мажорні обставини. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Наявність форс-мажорних обставин ніяким чином не позбавляє Позивача права отримати компенсацію втрат на підставі ст. 625 ЦК України. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності ( компенсацією ) боржника за прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили ( форс-мажору ), визначені ст. 617 ЦК України не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Також апеляційний суд враховує, що після введення воєнного стану та після відкриття провадження у цій справі ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" сплатило на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" розмір основної заборгованості.
Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" про відсутність у суду першої інстанції підстав для розстрочення виконання рішення на один рік, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач подав заяву про розстрочення виконання рішення на один рік з оплатою рівними частинами.
В обґрунтування вказаної заяви Відповідач зазначив, що обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення є наслідки, що настали та продовжують діяти у зв'язку з військовою агресією проти України. Також, Відповідач зауважив, що наслідком цього є як законодавчі зміни, які поклали додаткові обов'язки на товариство після 24.02.2022 р. як на постачальника електричної енергії, так і інші негативні події та об'єктивні обставини, що призвели до значного негативного впливу на господарську діяльність товариства та, відповідно, ускладнюють виконання Відповідачем рішення суду по справі № 904/220/24. Відповідач звертав увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 до внесення в неї змін згідно із постановою № 1405 від 29.12.2023 р. була законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію. Відповідач просив врахувати, що заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам впливає на відповідача безпосереднім чином та призводить до зменшення можливості збору коштів від споживачів електричної енергії. Так, у випадку наявності можливості на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам Відповідач, не здійснював би закупівлю електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії, не мав би зобов'язань перед оператором системи передачі та оператором системи розподілу з оплати послуг з передачі та розподілу відповідно, тобто не мав додаткових зобов'язань з оплати обсягів електричної енергії, які споживачі продовжують споживати не сплачуючи за них. Також Відповідач зауважив, що володів би механізмом впливу на споживачів для виконання останніми обов'язків щодо оплати за спожиту електричну енергію. Також Відповідач звернув увагу, що через прийняття зазначеної постанови КМУ, товариство законодавчо позбавлене можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплати споживачами за спожиту електричну енергію. Тобто, вищезазначене, на думку Відповідача, свідчить про відсутність вини товариства у несвоєчасному виконанні зобов'язань, а також, наявність надзвичайних подій, що істотно ускладнюють виконання рішення у справі № 904/220/24.
Позивач проти розстрочення виконання рішення заперечував, вказуючи на те, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність Відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, Позивач наголошував, що фінансове становище Відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої Відповідач має планувати свої видатки.
Місцевий господарський суд здійснивши оцінку обставин справи, послався на встановленя правових підстав для надання розстрочки виконання рішення у цій справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у сумі 7 758 892,29 грн, інфляційних втрат у сумі 6 783 794,71 грн на 1 рік до 25.11.2025 р. з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно по 1 211 891,58 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання; заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з положеннями частин 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У Рішенні від 15.05.2019 р. № 2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України", заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia»", заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04).
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази щодо цього, які мають бути надані, перш за все, заявником.
Оцінюючи наведені Відповідачем доводи в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, судом першої інстанції були враховані наступні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших. Від стабільності роботи Товариства залежить робота усіх об'єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, а це фактично обороноздатність України. Без стабільного розподілу електроенергії не можливе функціонування лікарень, шпиталів, поліклінік, станцій переливання крові, що є критично важливим для нашої країни та усіх українців. Через постійні ворожі обстріли, частина мереж Товариства безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує відновлення, у зв'язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності нашого регіону. З 24.02.2022 р. вбачається скорочення оплати за послуги з розподілу електроенергії зі сторони споживачів послуг регіону, а також наявність великомасштабних руйнувань електричних мереж товариства у результаті бойових дій, що призводить до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на відновлення електричних мереж та призводить до утруднення виконання зобов'язань перед працівниками із виплати заробітної плати, сплати податкових зобов'язань. Діяльність енергетичної інфраструктури Відповідача є надзвичайно важливою для держави. Основним джерелом доходів Відповідача є кошти, які надходять на поточні рахунки на які споживачі електричної енергії, вносять плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії. При цьому, у зв'язку із введеним воєнним станом Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 до внесення в неї змін згідно із постановою № 1405 від 29.12.2023 р. була законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію. Таким чином, Відповідач не мав жодного впливу на споживачів. яким надавав послуги для стягнення коштів на свою користь. Заборгованість відповідача перед позивачем, виникла, у тому числі, і через несплату на його користь заборгованості споживачами.
Отже, враховуючи виконання Відповідачем основного зобов'язання (погашення основної суми боргу), беручи до уваги законодавчі обмеження встановлені для Відповідача у зв'язку з воєнним станом, зважаючи на фінансовий стан Відповідача, пов'язаний із несвоєчасними розрахунками споживачів та збитками від військових дій, намір Відповідача виконувати рішення суду, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку за можливе розстрочити виконання рішення на 1 рік з оплатою рівними частинами щомісяця до 25 числа кожного місяця.
Вирішуючи питання строку відстрочки, господарським судом також були враховані законодавчі обмеження, передбачені частиною п'ятою ст. 331 ГПК України ( не більше одного року з дня ухвалення рішення ) та практика Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України, відповідно до якої було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції ( подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 910/1180/19 ).
Крім того, постановою Верховного Суду від13.03.2024 р. у cправі № 904/5899/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення інфляційної складової в розмірі 21 525 314,38 грн, пені в розмірі 22 629 008,18 грн, штрафу в розмірі 44 429 217,91 грн, залишено без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 р. у справі № 904/5899/21 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 21 525 314,38 грн та в частині відмови у стягненні пені у розмірі 12 312 957,24 грн та штрафу у розмірі 26 537 667,47 грн.
Верховний Суд в указаній постанові зазначив, що вирішуючи у справі питання зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), заявлених до стягнення, у тому числі з власної ініціативи суду, з урахуванням об'єктивних підстав для цього, суд апеляційної інстанції врахував безпекову ситуацію в регіоні, де знаходяться виробничі потужності Відповідача, обставини, які утруднили своєчасність виконання зобов'язань, виконання Відповідачем зобов'язань у повному обсязі та оцінив період прострочення як незначний. Факт погашення, ще до подачі позовної заяви, основного боргу суд оцінив як прояв добросовісності по відношенню до своїх договірних зобов'язань у підприємницьких взаємовідносинах із позивачем. Врахувавши наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, обставини виконання відповідачем зобов'язань за договором з незначним простроченням оплати поставленої електричної енергії, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, апеляційний суд виснував про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Також, Верховний Суд зазначив, що діяльність енергетичної інфраструктури Відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором - російською федерацією на енергетичні об'єкти країни. За загальнодоступною інформацією з офіційних джерел наміри російської федерації й надалі продовжувати ураження енергетичних об'єктів не змінилися, майбутній опалювальний період прогнозується бути не менш складним за минулий, а тому необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи відповідача в умовах воєнного стану є очевидною.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги наявність підстав для розстрочення виконання рішення у частині стягнення 3% річних, у розмірі 7 758 892,29 грн. та інфляційні втрати, в розмірі 6 783 794,71 грн. на 1 рік, до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця, включно, по 1 211 890,58 грн., суд апеляційної інстанції знаходить достатньо підстав для розстрочити виконання рішення, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2025 р. у справі № 904/220/24, у частині стягнення 5 562 921,48 грн. ( 3% річних, у розмірі 758 338,71 грн. та інфляційних втрат, в розмірі 4 804 582,77 грн. ) до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно по 1 854 307,16 грн..
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення вказаної апеляційної скарги.
Разом з тим, викладені в апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" аргументи знайшли своє часткове підтвердження, що є підставою для часткового скасування судового рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 3% річних, у розмірі 758 338,71 грн. та інфляційних втрат, в розмірі 4 804 582,77 грн.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» ( одного із заявників апеляційних скарг ) про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу частково знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду в оскаржуваній Позивачем частині зазначеним вимогам не відповідає.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині у даній справі в частині має бути скасоване.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" в оскаржуваній частині задоволенню не підлягає.
10. Судові витрати.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції в оскаржуваній частині і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги Відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника (Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги").
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" - залишити без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 р. у справі № 904/220/24 в частині відмови у задоволенні стягнення 3% річних, у розмірі 758 338,71 грн. та інфляційних втрат, в розмірі 4 804 582,77 грн. - скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі. В частині задоволення заяви про розстрочення виконання рішення на 1 рік - рішення суду залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 р. у справі № 904/220/24 в наступній редакції:
"Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, в розмірі 1 131 352 625,77 грн..
В іншій частині позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7, ідентифікаційний код 42082379) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) 3% річних, у розмірі 8 517 231,00 грн. та інфляційні втрати, в розмірі 11 588 377,48 грн., про що видати наказ.
Розстрочити виконання рішення у частині стягнення 3% річних, у розмірі 7 758 892,29 грн. та інфляційні втрати, в розмірі 6 783 794,71 грн. на 1 рік, до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця, включно, по 1 211 890,58 грн.".
Розстрочити виконання рішення, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2025 р. у справі № 904/220/24, у частині стягнення 5 562 921,48 грн. ( 3% річних, у розмірі 758 338,71 грн. та інфляційних втрат, в розмірі 4 804 582,77 грн. ) до 25.11.2025 р., з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно по 1 854 307,16 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" ( 49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7, ідентифікаційний код 42082379) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227 ) судовий збір у розмірі 241 267,30 грн., про що видати наказ.
Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" ( 01032, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227 ) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 606 572,70 грн., перерахований згідно платіжної інструкції № В-9936 від 18.01.2024 р., яка міститься в матеріалах справи, про що видати ухвалу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" ( 49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7, ідентифікаційний код 42082379) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) 100 132,59 грн. судового збору за розгляд апеляційної скаги, про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів та ухвали про повернення судового збору, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.09.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя А.Є. Чередко