21.08.2025 м. Дніпро Справа № 904/3766/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 (суддя Суховаров А.В.; повні судові рішення складено 05.12.2024), постановлені за результатом розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України і за результатами попереднього засідання у справі № 904/3766/24
про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області,-
1. Короткий зміст заяви з грошовими вимогами і ухвали місцевого господарського суду.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 908/3766/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» у сумі 285918,00 грн податкових зобов'язань, 71479,50 грн штрафних санкцій і 61987,26 грн пені та ґрунтуються на податковому-повідомленні рішенні, прийнятому контролювальним органом внаслідок порушення боржником вимог податкового законодавства.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 05.12.2024 визнав грошові вимоги контролювального органу у справі № 904/3766/24, у заявленому Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області розмірі.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами заяви підтверджується наявність у боржника грошового зобов'язання, момент виконання якого настав до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів визнання податкового повідомлення-рішення, на якому ґрунтуються грошові вимоги, протиправним, тому обґрунтовані ним грошові вимоги підлягають визнанню, водночас оскарження цього рішення у судовому порядку лише свідчить про неузгодженість кредиторських вимог та не є підставою для їх відхилення.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Адвокатське об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 у справі № 904/3766/24 в частині визнання та внесення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог контролювального органу у сумі 285918,00 грн податкових зобов'язань та 133466,76 грн штрафних санкцій.
Скаржник вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, яким обґрунтовані грошові вимоги, оскільки контролювальний орган не мав права на проведення документальної виїзної перевірки боржника, через неможливість вивезення останнім первинної документації з тимчасово непідконтрольної території. Тобто, надане заявником в обґрунтування наявності грошових вимог податкове повідомлення-рішення не є допустимим доказом існування грошового зобов'язання, оскільки воно прийняте з порушенням порядку проведення документальних виїзних перевірок.
На думку скаржника доводи контролювального органу щодо наявності грошових вимог внаслідок заниження податку на додану вартість та відповідного збільшення боржнику грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 285918 грн є протиправним, оскільки з огляду на визнання кредиторських вимог та включення їх до складу балансу, боржник не мав підстав для списання такої кредиторської заборгованості як безнадійної.
Скаржник зауважив, що податкове повідомлення-рішення, яким обґрунтовані грошові вимоги у даному випадку, є предметом оскарження у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, тому заявлені на його підставі грошові вимоги є неузгодженими, тому не підлягають визнанню у справі про банкрутство.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 у справі № 904/3766/24.
У судовому засіданні 21.08.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 10.09.2024 відкрив провадження у справі № 904/3766/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Донецьккос».
Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 21.01.2025 Приватне акціонерне товариство «Донецьккос» визнав банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру у справі № 904/3766/24.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України провело документальну позапланову невиїзну перевірка з питань дотримання Приватним акціонерним товариством «Донецьккос» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по дату проведення перевірки, за результатами якої склало акт № 2709/04-36-07-14-04/00191112 від 13.12.2022.
За порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Бас-агро» податкового законодавства, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області ухвалило таке податкове повідомлення-рішення:
- ППР «форми Р» № 000867014 від 16.01.2023 на суму 285918,00 грн - основне зобов'язання, 71476,50 грн - штрафні санкції;
Також, у відповідності до підпункту 129.1.1 пункту 129.11 статті 129 Податкового кодексу України, кредитором нарахована боржнику пеня з податку на додану вартість в сумі 61987,26 грн.
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Об'єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про визнання грошових вимог у справі про банкрутство, які ґрунтуються на заборгованості боржника з виконання податкового зобов'язання, визначеного контролювальним органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.
Предметом апеляційного розгляду є питання правомірності визнання місцевим господарським судом грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, на підтвердження наявності перед ним у Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» грошових зобов'язань, надало податкове повідомлення рішення від 16.01.2023.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, яким відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктами 14.1.156, 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено таке:
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
- податкове повідомлення-рішення -письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Натомість згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Надавши оцінку наданим податковим органом доказам, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання грошових вимог, які ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні.
З огляду на викладене, заявлені контролювальним органом грошові вимоги та підтверджені доданим до заяви податковим повідомленням-рішенням, складеним за порушення боржником податкового законодавства за період фінансово-господарської діяльності у період серпня 2018 року, вересень 2019 року, лютий 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому підлягають визнанню.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що скаржник вважає безпідставним прийняття контролювальним органом податкового повідомлення-рішення, що стало підставою звернення з заявою про визнання грошових вимог. Скаржник зазначає, що визначене таким податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання на час розгляду місцевим господарським судом грошових вимог є неузгодженим, оскільки податкове повідомлення-рішення оскаржується в судовому порядку, тому місцевий господарський суд безпідставно визнав грошові вимоги контролювального органу.
Надаючи оцінку доводам скаржника на неузгодженість податкового зобов'язання, як підставу для відмови у визнанні грошових вимог контролювального органу, апеляційний господарський суд зважає на таке.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 908/2379/23 заначив, що з огляду на положення статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Таким чином, неузгодженість податкових зобов'язань, визначених контролювальним органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, не є перешкодою для розгляду господарським судом грошових вимог, визнання яких залежить саме від наявності та моменту виникнення таких грошових зобов'язань.
Оскільки податкове повідомлення-рішення на якому ґрунтуються грошові вимоги контролювального органу у даній справі є чинним, а визначені ним податкові зобов'язання виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд правомірно визнав грошові вимоги, незважаючи через неузгодженість податкового зобов'язання.
При цьому, за умови скасування податкового повідомлення-рішення за результатами його оскарження в суді, боржник не позбавлений права звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про визнання майнових вимог.
Також колегія суддів зауважує, що надання правової оцінки правомірності прийняття податковим органом ППР при наявності спору в суді щодо визнання такого ППР недійсним, виходить за межі дослідження в рамках даної справи.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги покладаються на боржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 у справі № 904/3766/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024, постановлену за результатом розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України у справі № 904/3993/19, залишити без змін.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024, постановлену за результатом попереднього засідання у справі № 904/3993/19, залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Адвокатське об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 19.09.2025
Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ