16 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1495/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В.
за участі секретаря судового засідання - Гаркуші О.Л.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Жемеренко Едуард Володимирович (в залі суду) - (особисто) паспорт серія НОМЕР_1 від 22.01.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Східного міжрегіонального відділення Антимонопольного комітету України (вх.№1766Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2025
у справі №922/1495/25 (суддя М.В. Калантай, повне рішення складено 21.07.2025)
за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Жемеренко Едуарда Володимировича, м. Харків
про стягнення 136.000, 00 грн
Позивач, Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Жемеренка Едуарда Володимировича про стягнення 136.000,00 грн пені. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем штрафу, накладеного рішенням від 06.06.2024 №70/71-р/к адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у зв'язку з чим згідно з частиною 5 статі 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач зобов'язаний сплатити пеню.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Жемеренка Едуарда Володимировича на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 68.000,00 грн пені та 2422,40 грн судового збору.
Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин та доказів по справі та невірного застосування нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права щодо правової природи пені за ч.5 ст.56 Закону №2210-III, неправомірно втрутився в імперативний порядок її нарахування та безпідставно зменшив її розмір, всупереч спеціальній нормі і висновкам Верховного Суду щодо недопустимості коригування такої пені судами;
- суд першої інстанції неправильно визначив правові наслідки вручення рішення АМКУ та перебігу строків: за належного оприлюднення в «Урядовому кур'єрі» №155 від 01.08.2024 рішення вважається врученим 12.08.2024; двомісячний строк сплив 14.10.2024, з 15.10.2024 почалося нарахування пені; неоскарження у присічний строк виключає зупинення її нарахування; ризики неналежного отримання кореспонденції за адресою з ЄДР покладаються на відповідача;
- суд першої інстанції безпідставно врахував обставини воєнного стану/переміщення як форс-мажор без належного підтвердження (відсутній сертифікат ТПП), а також поклав у мотиви нерелевантні докази 2022- 2023 років, що не стосуються періоду добровільної сплати в межах установленого Законом строку;
- суд першої інстанції неправомірно визнав добровільні платежі відповідача та часткове примусове стягнення підставою для зменшення пені: сплата post factum не впливає на вже нараховану за Законом пеню і не може слугувати підставою для її скорочення.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального відділення Антимонопольного комітету України; встановлено строк до 08.09.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 08.09.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Призначено справу до розгляду на 16.09.2025. Витребувано матеріали справи №922/1495/25 з Господарського суду Харківської області.
21.08.2025 на вимогу ухвали суду на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справі №922/1495/25.
29.08.2025 через підсистему “Електронний суд» Східне міжрегіональне відділення Антимонопольного комітету України направило клопотання про відкладення розгляду справи. Обгрунтовуючи необхідність відкладення розгляду справи, Відділення посилається на те, що за відомостями ЄДР право самопредставництва Відділення без окремого доручення надано низці посадових осіб, які станом на дату призначеного засідання (16.09.2025) перебувають у щорічній відпустці; інші особи, зазначені в ЄДР як уповноважені на самопредставництво, станом на 27.08.2025 звільнені, а одна з осіб перебуває у відпустці для догляду за дитиною; крім того, у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану та пов'язаними ризиками для життя і безпеки відсутня можливість направити представника за окремим дорученням керівника для участі у судовому засіданні у справі №922/1495/25.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Россолов В.В., в зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С.
Колегія суддів, розглянувши надане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи відмовляє у його задоволенні, оскільки відповідно до ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України таке відкладення допускається лише у випадках, коли неможливість з'явитися до суду підтверджена належними доказами та визнана судом поважною причиною.
В даному випадку, у клопотанні про відкладення розгляду справи позивач не довів обов'язковість своєї присутності в судовому засіданні. В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідач не скористався процесуальним правом, наданим статтею 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
15.09.2025 відповідач по справі також направив клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, яке не містить жодних мотивів і доказів на підтвердження наявності об'єктивних перешкод для участі у засіданні або необхідності відкладення.
Водночас відповідач особисто з'явився у судове засідання 16.09.2025 та усно повідомив про намір добровільно погасити залишок грошових зобов'язань, що саме по собі не є підставою для відкладення розгляду на стадії апеляційного провадження. З огляду на відсутність належного обґрунтування клопотання, забезпечену явку сторони та відсутність перешкод для продовження розгляду, колегія суддів відмовила у його задоволенні.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
06.06.2024 адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення АМКУ за результатами розгляду справи №3/01-60-19 прийнято рішення №70/71-р/к, яким визнано, що ТОВ «Паллада-Групп» та ФОП Жемеренко Е.В. вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у формі антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів КП «Жилкомсервіс» (закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-03-10-000963-b та UA-2017-03-20-001921-b).
За кожним епізодом на ФОП Жемеренка Е.В. накладено штраф по 68.000,00 грн; загальна сума штрафу становить 136.000,00 грн.
Того ж дня, 06.06.2024, копію рішення №70/71-р/к позивач направив супровідним листом №70-02/1363е на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .
22.06.2024 поштове відправлення повернулося відправнику з позначкою поштової установи «за закінченням строку зберігання».
На виконання ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" інформацію про рішення оприлюднено в друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» №155 (7815) від 01.08.2024.
Днем вручення копії рішення відповідачу вважається 12.08.2024 (з урахуванням вихідного дня 11.08.2024). Двомісячний строк для добровільної сплати штрафу, передбачений ч.3 ст.56 Закону, сплив 14.10.2024.
У зазначений строк штраф у сумі 136.000,00 грн відповідач не сплатив; рішення №70/71-р/к у двомісячний строк, установлений ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не оскаржив.
17.10.2024 головою Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України видано наказ №70/52-юр про примусове виконання рішення на підставі ч.ч. 8 та 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
21.10.2024 позивач звернувся до Основ'янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові із заявою №70-02/юр-2163 про примусове виконання рішення та зазначеного наказу.
28.10.2024 постановою старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ відкрито виконавче провадження №76394558.
Станом на день подання позовної заяви позивач не отримував від відповідача та органів державної виконавчої служби доказів сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії від 06.06.2024 №70/71-р/к, а також підтверджень сплати пені за прострочення його сплати. У зв'язку з цим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення 136.000,00 грн пені, нарахованої на підставі ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Господарський суд Харківської області, ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, мотивував свої висновки тим, що: рішення адміністративної колегії АМКУ було належно доведене до відома відповідача шляхом оприлюднення, відтак двомісячний строк для добровільної сплати штрафу сплив, а пеня за ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає нарахуванню в межах установленого законом граничного розміру (до 100% суми штрафу). Загальна методика та період нарахування пені позивачем є загалом коректними, підстав для її припинення/зупинення законом не передбачено у наведених обставинах. В той же час, визначаючи остаточний обсяг до стягнення, суд урахував засади співмірності, розумності та пропорційності (зокрема поведінку відповідача після фактичного ознайомлення з рішенням, повну сплату основного штрафу до ухвалення рішення, відсутність негативних наслідків для публічних інтересів), і дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені до 68 000,00 грн. У решті вимог відмовлено;
Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з ФОП Жемеренка Е.В. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного ТВ АМКУ від 06.06.2024 №70/71-р/к, нарахованої відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
З урахуванням доводів апеляційної скарги позивача колегії суддів належить перевірити: правильність встановлення моменту доведення рішення АМКУ до відома відповідача та обчислення відповідних строків (ч.1- 3 ст.56, ч.1 ст.60 Закону); правомірність методики нарахування пені та дотримання її граничного розміру - не більше 100% суми штрафу; наявність чи відсутність передбачених законом підстав для зупинення/припинення нарахування пені; правову кваліфікацію пені за ч.5 ст.56 та межі судового втручання у її остаточний розмір (у тому числі з огляду на засади співмірності та пропорційності); релевантність і достатність оцінених доказів щодо факту і строків сплати штрафу; а також правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову та розподіл судових витрат.
Так, за змістом статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Преамбулою Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 2 «Сфера застосування Закону» цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів і суб'єктів господарювання вправі звертатися до суду, у тому числі з вимогами про стягнення пені, не сплаченої добровільно. Адміністративні колегії територіальних відділень є органами АМКУ (ст.6 цього Закону), а їх рішення підлягають обов'язковому виконанню (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Частина перша ст. 56 Закону «Про захист економічної конкуренції» передбачає способи доведення рішення до відома адресата (надсилання/вручення/інший спосіб). Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі) надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Матеріалами справи підтверджено, що надіслана відповідачу копія рішення АМКУ була повернута відправнику «за закінченням строку зберігання», після чого інформацію про рішення опубліковано в «Урядовому кур'єрі» №155 (7815) від 01.08.2024.
Тож, датою одержання рішення за законом є 12.08.2024 (з урахуванням вихідного дня).
Згідно з ч.1 ст.60 Закону «Про захист економічної конкуренції» рішення органу АМКУ може бути оскаржене до господарського суду в двомісячний строк із дня його одержання; цей строк не підлягає поновленню. Рішення АМКУ у встановлений строк відповідачем не оскаржувалося.
Таким чином, з урахуванням ч.2 ст.56 зазначеного Закону та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», рішення адміністративної колегії є обов'язковим до виконання, а висновки суду першої інстанції щодо належного доведення рішення до відома відповідача та наслідків пропуску строку на його оскарження - є правильними і такими, що підтримуються колегією суддів.
За ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф сплачується у двомісячний строк з дня одержання рішення; за ч.13 цієї статті суб'єкт господарювання протягом п'яти днів після сплати штрафу (та пені) надсилає органам АМКУ документи, що це підтверджують.
Враховуючи встановлену датy одержання рішення - 12.08.2024, відповідач мав сплатити штраф до 14.10.2024 (включно) і у п'ятиденний строк надіслати підтвердження сплати. Доказів сплати штрафу в межах указаного строку та надсилання підтверджувальних документів ні суду, ні позивачу не надано.
Згідно з чч.8, 9 ст.56 зазначеного Закону у разі невиконання рішення в установлений двомісячний строк голова територіального відділення видає наказ про примусове виконання, який є виконавчим документом і пред'являється до органів ДВС.
В даному випадку у справі видано наказ від 17.10.2024 №70/52-юр, 21.10.2024 подано заяву до органу Державної виконавчої служби, 28.10.2024 відкрито виконавче провадження №76394558.
Відповідно до ч.5 ст.56 Закону за кожний день прострочення сплати штрафу стягується 1,5 % від суми штрафу, але не більше 100% суми штрафу. Оскільки двомісячний строк сплив 14.10.2024, пеня нараховується з 15.10.2024.
Станом на дату подання позову (30.04.2025) підтверджень сплати штрафу/пені позивач не отримував, в зв'язку з чим розрахував пеню за період 15.10.2024 - 30.04.2025 у сумі 393.720,00 грн, однак, з огляду на встановлену законом верхню межу, до стягнення заявлено суму в розмірі 136.000,00 грн.
Перевіривши методику та період нарахування, а також дотримання граничного розміру - не більше 100% суми штрафу, суд першої інстанції обґрунтовано визнав розрахунок позивача коректним у частині визначення періоду прострочення та верхньої межі пені. Колегія суддів із цими висновками погоджується; доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Щодо доводів апелянта про вручення рішення та перебіг строків, то колегія суддів зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги в цій частині по суті повторюють висновки суду першої інстанції та підтверджуються матеріалами справи, а саме: оприлюднення в «Урядовому кур'єрі» №155 від 01.08.2024; дата одержання за законом - 12.08.2024; сплив двомісячного строку для добровільної сплати - 14.10.2024; початок нарахування пені - з 15.10.2024. Підстав для іншого тлумачення чи перерахунку періоду прострочення не встановлено; ризики неналежного одержання кореспонденції за адресою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - несе адресат.
В той же час, предметом апеляційного перегляду є не стільки порядок нарахування пені та дотримання її граничного розміру (не більше 100% суми штрафу) - ці висновки є правильними і підтримуються апеляційним судом, скільки питання визначення остаточного обсягу до стягнення з урахуванням конкретних обставин виконання зобов'язання відповідачем та засад співмірності й пропорційності. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для разового зменшення заявленої до стягнення суми пені, за відсутності втручання у сам порядок її нарахування та встановлену законом верхню межу з огляду на таке.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 99%, посилаючись, зокрема, на те, що про наявність рішення адміністративної колегії АМКУ №70/71-р/к він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а копію рішення фактично одержав 15.11.2024 (що підтверджується наданою заявою від цієї дати). Додатково зазначалося, що після введення в Україні воєнного стану та початку бойових дій у м.Харкові відповідач залишив місто (довідка виконавчого комітету від 02.06.2022), унаслідок чого своєчасне одержання поштових відправлень за адресою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було ускладнене. Відповідач також вказував на фактичне припинення комерційної діяльності (послуги з благоустрою на замовлення КП «Жилкомсервіс» стали незатребуваними), відсутність працевлаштування та стан здоров'я, водночас наголошував, що вживав усіх можливих заходів для сплати накладеного штрафу.
Суд першої інстанції встановив, що на момент розгляду справи штраф сплачено повністю: 26.377,00 грн стягнуто примусово органом державної виконавчої служби, решта сплачена добровільно; останній платіж у сумі 33.610,73 грн здійснено 04.07.2025. З урахуванням наданих підтверджень суд констатував, що починаючи з 15.11.2024 (дати фактичного ознайомлення з рішенням) відповідач послідовно вчиняв дії, спрямовані на добровільне погашення штрафу; рішення АМКУ у встановлений законом строк не оскаржував, фактично погодившись із виявленими порушеннями. Зазначена поведінка була оцінена судом як така, що свідчить про добросовісність та намагання врегулювати спір у позасудовий спосіб.
Колегія суддів зазначає, що правовий режим пені визначається спеціальною нормою ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: пеня нараховується імперативно за кожен день прострочення у розмірі 1,5% від суми штрафу, але не більше 100%. Суд першої інстанції не змінював ані порядок нарахування, ані граничний розмір пені; перевіривши арифметику та строки, він визначив остаточну суму до стягнення з урахуванням засад розумності, співмірності та пропорційності (ст.15 ГПК) і встановлених у справі виняткових обставин виконання зобов'язання відповідачем. Такий підхід не підміняє спеціальну норму і не створює винятків із порядку нарахування пені.
До сукупності релевантних обставин, які суд першої інстанції вірно поклав в основу висновку про часткове зменшення, належать:
- підтверджена матеріалами справи повна сплата основного штрафу до ухвалення рішення (з них 26.77,00 грн - у примусовому порядку, решта - добровільно; останній платіж 33.610,73 грн від 04.07.2025);
- послідовні дії відповідача зі сплати після фактичного ознайомлення зі змістом рішення 15.11.2024;
- неоскарження самого рішення АМКУ у присічний строк, що свідчить про прийняття ним висновків органу та зменшує ризики ухилення від виконання;
- суспільно відомі наслідки воєнного стану та пов'язані з цим обставини життєдіяльності й господарської активності відповідача, які не звільняють від відповідальності і не зупиняють нарахування пені, але можуть враховуватися судом як контекст для оцінки співмірності остаточного обсягу до стягнення;
- відсутність шкоди публічним інтересам у вигляді несплати основного штрафу (основне зобов'язання виконано), при тому що превентивна та стимулююча функція пені зберігається і за умови її стягнення у зменшеному розмірі.
З огляду на наведене колегія вважає, що зменшення на 50% є разовим і співмірним рішенням у конкретних обставинах цієї справи: воно не нівелює правову природу пені та не суперечить імперативному порядку її нарахування, забезпечуючи одночасно досягнення справедливого балансу між публічним інтересом (неухильність виконання рішень АМКУ та превенція порушень) і приватним інтересом сторони, яка фактично виконала основний обов'язок та продемонструвала добросовісну поведінку. Стосовно зменшення розміру пені колегія суддів зазначає, що основну суму штрафу (136.000,00 грн) сплачено повністю, а пеня у зменшеному розмірі 68.000,00 грн залишається істотною та відчутною (еквівалентною одному з двох епізодів штрафу), що забезпечує збереження превентивного та виховного ефектів санкції.
Вибір 50% не є довільним: він спирається на об'єктивні критерії, зокрема структуру та спосіб виконання зобов'язання (переважно добровільні платежі після фактичного ознайомлення 15.11.2024), послідовність дій відповідача до повного погашення штрафу, неоскарження рішення АМКУ у присічний строк та відсутність спору щодо базових обставин. Зазначене забезпечує баланс між публічним інтересом у неухильному виконанні рішень АМКУ та приватним інтересом сторони, що фактично виконала основний обов'язок, і не змінює ані порядку нарахування пені, ані її граничної межі, встановлених ч.5 ст.56 Закону.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині заборони зменшення пені спеціальною нормою, то колегія вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не змінював правила нарахування і граничний розмір пені, а визначив остаточну суму до стягнення з урахуванням конкретних обставин виконання. Такий підхід не підміняє спеціальну норму і не створює винятків із порядку нарахування; він реалізує процесуальні засади співмірності у межах судового розсуду щодо обсягу стягнення.
Посилання апелянта на відсутність підтвердженого форс-мажору/сертифікату ТПП колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що суд першої інстанції не звільняв відповідача від відповідальності та не припиняв нарахування пені з мотивів форс-мажору. Обставини воєнного стану враховані лише в сукупності обставин при оцінці співмірності кінцевої суми до стягнення; такий підхід не суперечить закону.
З приводу посилань позивача в апеляційній скарзі на «добровільні платежі» як підставу невірного висновку суду, колегія суддів зазначає, що добровільна повна сплата штрафу до ухвалення рішення суду першої інстанції не припиняє і не перераховує нараховану за законом пеню та не обнуляє відповідальність за прострочення. Водночас така обставина є юридично значущою для оцінки міри відповідальності та визначення співмірного остаточного обсягу до стягнення, не змінюючи ні порядку нарахування пені, ні встановленої законом верхньої межі (не більше 100 % суми штрафу). Тому доводи апелянта в цій частині відхиляються як такі, що спрямовані на підміну предмета апеляційного перегляду.
Стосовно посилань апелянта на «нерелевантність» частини доказів, колегія суддів вважає ці посилання непереконливими. Ключові висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об'єктивних і перевірених даних: даті доведення рішення до відома, перебігу двомісячного строку, періоді прострочення, перевіреній арифметиці пені та дотриманні її граничного розміру. Документи, на які посилається апелянт як «нерелевантні», мали допоміжний характер і не впливали ані на обчислення періоду нарахування, ані на межу стягнення. Отже наведені доводи не спростовують законності та обґрунтованості рішення в оскарженій частині.
З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги не доводять незаконності рішення в оскарженій частині та не дають підстав для його зміни чи скасування; рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2025 у справі №922/1495/25 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2025 у справі №922/1495/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 22.09.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя В.В. Россолов