вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2025 р. Справа№ 910/8986/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025
у справі №910/8986/25 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфлот"
про усунення перешкод у користуванні майном.
У липні 2025 року Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфлот" про усунення перешкод у користуванні майном, а саме:
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін" звільнити гідротехнічну споруду "Причал на річці Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4, від судна "КПЛ-5-30 №7", судна "КПЛ-5-30 №2", судна "БМ-4", перехідного (причального) понтону б.н., човна та будь-яких інших плавучих засобів, судновласником або власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін", а також будівельних матеріалів, обладнання, конструкцій, човна, плавзасобів без номеру та іншого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін";
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфлот" звільнити гідротехнічну споруду "Причал на річці Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4, від судна "Джура" та будь-яких інших плавучих засобів, судновласником або власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфлот".
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8986/25 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" повернуто на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що заявлені вимоги ґрунтуються на порушенні прав позивача різними юридичними особами, не поєднаними між собою та підстави виникнення за якими також є різними, що розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.
Вважаючи, що Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" було порушено правила об'єднання позовних вимог, суд першої інстанції на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вирішив повернути позовну заяву позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та повернути справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 173 ГПК України судом першої інстанції не враховано правила об'єднання позовних вимог та підстави виникнення зазначених у заяві вимог, що призвело до невірного застосування норм процесуального права і постановлення необґрунтованої ухвали про повернення заяви Державного підприємства "Адміністрація річкових портів".
Також скаржник вказує, що наявність обставин на які посилається позивач відносно обох відповідачів у цій справі підтверджується одними і тими самими доказами (технічний паспорт гідротехнічної споруди «Причал на річці Дніпро»; акт огляду гідротехнічної споруди Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» від 28.03.2025 із додатками; акт огляду гідротехнічної споруди Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» від 17.04.2025 із додатками; файли з фотознімками; лист позивача від 06.05.2025 №/01-592; лист Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 14.05.2025 №7856/02-1-1/15-25), обов'язки відповідачів виникли з однієї підстави, а предметом спору є однорідні права та обов'язки. А відтак, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права позивача, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 апеляційну скаргу у справі №910/8986/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8986/25, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, встановлено відповідачам строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі №922/1359/19, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
За замістом ч. 1 ст. 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п. 2 ч. 5 ст.174 ГПК України.
У той же час аналіз п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами ст. 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи ч. 6 ст. 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч. ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі №908/420/20.
Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, а саме: зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін" звільнити гідротехнічну споруду «Причал на річці Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4 від судна «КПЛ-5-30 №7», судна «КПЛ-5-30 №2, судна «БМ-4», перехідного понтону, човна та будь-яких інших плавучих засобів судновласником та власником яких є товариство; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфлот" звільнити гідротехнічну споруду «Причал на річці Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4 від судна «Джура» та будь-яких інших плавучих засобів судновласником та власником яких є товариство.
В обґрунтування позовних вимог позивач відмічає, що йому на праві господарського відання належить гідротехнічна споруда «Причал на річці Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4 (далі - ГТС), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 22.12.2023.
28.03.2025 Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" було здійснено огляд ГТС та складено акт, з якого вбачається, що до ГТС пришвартовано наступні плавзасоби: плавучий кран «КПЛ-5-30 №7» та баржа « 3035» (РС-293), плавучий кран «КПЛ-16-30 №3» самохідне судно буксир «Джура», а безпосередньо на ГТС розміщено майно, серед іншого, будівельні матеріали, обладнання, конструкції, плавзасоби б.н.
17.04.2025 було здійснено огляд ГТС та складено акт, з якого вбачається, що до ГТС пришвартовано наступні плавзасоби: самохідне судно буксир «Джура», самохідне судно буксир «БМ-4» плавучий кран «КПЛ-5-30 №2», плавучий кран «КПЛ-5-30 №7» плавучий кран б/н, перехідний (причальний) понтон б.н., човен, а безпосередньо на ГТС розміщено майно, серед іншого, будівельні матеріали, обладнання, конструкції, плавзасоби, човни, б.н.
Позивачем встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфлот" є власником судна «Джура», а Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін" є власником суден «КПЛ-5-30 № 7», «КПЛ-5-30 № 2» та судна "БМ-4".
На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано:
- технічний паспорт гідротехнічної споруди «Причал на річці Дніпро», за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4 станом на 27.07.2023;
- акт огляду гідротехнічної споруди Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» від 28.03.2025 із додатками;
- акт огляду гідротехнічної споруди Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» від 17.04.2025 із додатками;
- електронні докази: файли з фотознімками, в яких наявні метадані, зокрема, географічні координати місця здійснення фотознімка, файли з метаданими даних фотознімків, відеозапис;
- протокол огляду сторінки сервісу «Google Планета Земля» в мережі Інтернет, за посиланням: https://earth.google.com/web/search/50.479577,+ 30.500849/@50.47957695,ЗО. 50084899,9;
- лист Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» від 06.05.2025 №/01-592;
- лист Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 14.05.2025 №7856/02-1-1/15-25;
- Державний судновий реєстр України розміщеного за посиланням в мережі Інтернет: https://data.gov.ua/dataset/d3aee671-a29b-494e-877f-29f78a3e4581/resource/dafbae36- ееае-4577-9280-7Ь8есЗЬЗе8а6).
З наведеного слідує, що обставин, на які посилається позивач відносно обох відповідачів у цій справі підтверджується одними і тими самими доказами.
Так, актами огляду ГТС від 28.03.2025 та від 17.04.2025, а також електронними доказами зафіксовано одночасне, спільне перебування суден обох відповідачів біля причалу позивача. При цьому, вказаними доказами зафіксовано, що судно «Джура» (власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфлот") використовує причал для стоянки у спосіб швартування «другим бортом» через судна Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий гідротехнічний підводний загін".
Вказана обставина, серед іншого свідчить про те, що у разі розгляду позовних вимог в різних провадженнях, виконання прийнятого судом рішення щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятий гідротехнічний підводний загін» звільнити причал буде фактично неможливим або ускладненим внаслідок невирішення питання або розгляд в іншому провадженні вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфлот".
За наведеного колегія суддів вважає вірними твердження скаржника стосовно того, що хоча порушення прав позивача здійснюється різними юридичними особами, обов'язки відповідачів виникли з однієї підстави (одночасне, спільне, безпідставне використання відповідачами одного об'єкту нерухомого майна позивача), предметом спору в даному випадку є однорідні права і обов'язки, а заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою поданими доказами.
У зв'язку з цим, Північний апеляційний господарський суд вважає, що вимоги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами і відповідно до ст. 173 ГПК України їх необхідно розглядати в межах однієї справи. При цьому, у даному випадку об'єднання відповідних вимог не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Таким чином місцевий господарський суд, не дослідивши в повному обсязі зміст поданої Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" позовної заяви, обставини та докази, якими її обґрунтовано, дійшов хибного висновку про недотримання заявником правил об'єднання вимог та безпідставно повернув позовну заяву на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, чим проявив надмірний формалізм у вирішенні питання про повернення відповідної заяви.
Колегія суддів зазначає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам ч. 4 ст. 13 ГПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та безпідставно повернув позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок безпідставного повернення позовної заяви, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8986/25. Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України зроблений з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8986/25 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8986/25 скасувати.
3. Справу №910/8986/25 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов