вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 925/36/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Махарінець В.І.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024, повний текст складено 05.07.2024
у справі № 925/36/24 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3»
до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»
про визнання укладеною додаткової угоди до договору
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішень господарських судів
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання укладеною додаткової угоди від 10.04.2023 та додатків №№2, 3 до договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії №7282 від 01.12.2022.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 (повний текст складений 05.07.2024) у справі №925/36/24 у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» 25.07.2024 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеними між ПАТ «Черкасиобленерго» та ОСББ «Жужоми 3» додаткову угоду від 10.04.2023, додаток № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача) та додаток № 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282 у редакції, наведеній в резолютивній частині постанови.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2024 року ПАТ «Черкасиобленерго» в особі відокремленого підрозділу Черкаської міської філії ПАТ «Черкасиобленерго» подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, а рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 залишити в силі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 925/36/24 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» в особі відокремленого підрозділу Черкаської міської філії Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 925/36/24 скасовано. Справу № 925/36/24 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що у момент укладення договору №7282 від 01.12.2022 ОСББ при підписанні актів технічної перевірки та актів пломбування лічильників, вказаних у договорі, він зазначав, що заперечує проти використання загальнобудинкових лічильників як розрахункових. Водночас ОСББ розраховувало, що ці лічильники не будуть використовуватися як розрахункові, оскільки крім цих лічильників у договорі зазначаються лічильники, які фактично здійснюють облік електричної енергії об'єктів ОСББ. При цьому, ОСББ не могло не підписувати договір наданий відповідачем, оскільки споживання електричної енергії без договірних відносин забороняється, тому, не підписавши договір, ОСББ було б відключене від електропостачання. Підписуючи спірний договір ОСББ не могло передбачити, що відповідач буде вважати ОСББ колективним споживачем, оскільки жодних тристоронніх договорів згідно додатку №12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (в подальшому - ПРРЕЕ) ОСББ не укладало, а укладений договір між сторонами є додатком №3 ПРРЕЕ, який є типовим договором. На думку скаржникафактичне нарахування спожитої електричної енергії ОСББ загальнобудинковими лічильниками порушує майнові права ОСББ, оскільки останнє фактично сплачує кошти за електроенергію, що не споживається його об'єктами.
Скаржник вважає, що відповідач істотно порушує умови договору, оскільки розраховує електроенергію спожиту ОСББ на підставі показів загальнобудинкового лічильника, чим фактично змушує ОСББ сплачувати за електроенергію, яка ним не споживається та перевищує обсяги розподіленої електроенергії на об'єкти ОСББ по договору, згідно якого об'єктами ОСББ є місця загального користування (далі - МЗК), насосна та індивідуальний тепловий пункт (далі - ІТП), однак відповідач застосовує дані загальнобудинкових лічильників, покази яких не відповідають показам лічильників встановлених на об'єкті відповідача. Поряд з цим, порушення відповідачем умов договору вбачається також із самого договору, оскільки потужність приєднана за об'єктами позивача не відповідає тій потужності на межі балансової належності якої встановлені загальнобудинкові лічильники. Вказані порушення суперечать положенням ПРРЕЕ, Кодексу систем розподілу (скорочено - КСР) та Закону України "Про ринок електричної енергії", що є підставою для внесення змін до договору в судовому порядку.
Скаржник вказує на те, що згідно робочого проекту електрозабезпечення багатоквартирного будинку по вул. Жужоми, 3 м. Черкаси, загальнобудинкові лічильники у кількості 2 штук не повинні були опломбовуватися, що вказує на неможливість їх використання в якості розрахункових, тоді як дані лічильники мають використовуватися як технічні для контролю обсягу споживання електричної енергії. На схемі робочої документації видно, що на вводі в будинок розташовані два загальнобудинкових лічильника від яких прокладені мережі як до квартир (у багатоквартирному будинку укладено договори на розподіл електричної енергії з 120 індивідуальними споживачами), так і лічильників на технічні цілі ОСББ та поквартирних лічильників, однак використання загальнобудинкових лічильників як розрахункових не передбачено. Отже, направлені відповідачу для підписання додаткові угоди спрямовані на приведення у відповідність договірних відносин між сторонами та виключення з додатків лічильників, які не можуть вважатися розрахунковими. У свою чергу схема підключення залишається та сама, як і кількість лічильників, відтак зміни у робочий проект чи схему живлення вносити не потрібно.
Скаржник зазначає, що ані укладеним між сторонами договором, ані ПРРЕЕ чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено такої форми розрахунків за електричну енергію, яка б передбачала віднімання від загальнобудинкового лічильника показів лічильників індивідуальних споживачів, що підтверджує безпідставність включення загальнобудинкових лічильників відповідачем у додатки № 2 та № 3 до договору.
Також скаржник зазначає про те, що з однолінійної схеми, яка є додатком №7 до договору чітко вбачається, що 2 загальнобудинкові лічильники здійснюють загальний облік електричної енергії, що обліковується лічильниками встановленими у квартирах та лічильниками, що встановлені для обліку електричної енергії у МЗК, ІТП насосній та ліфтах. А межа обліку електричної енергії загальнобудинкових лічильників фактично є все електрообладнання, у тому числі квартири, власниками яких ОСББ, що суперечить актам чинного законодавства. Отже, точка розподілу електричної енергії для споживачів - мешканців квартир, знаходиться на межі розташування електроустановок мешканців квартир, а точка розподілу електричної енергії для споживача - ОСББ розташована на межі знаходження електроустановок ОСББ.
Скаржник вважає, що розрахунки між позивачем та відповідачем за спожиту електричну енергію повинні здійснюватись на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності позивача. До такого електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо. ОСББ є формою управління будинком, отже, мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами у розумінні п. 1.1.2 ПРРЕЕ, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі окремих договорів про користування електричною енергією з електропостачальником.
Також скаржник вказує на неврахування судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення позицій Верховного Суду викладених у подібних правовідносинах у постановах від 25.10.2022 у справі № 922/2699/21, від 11.09.2018 у справі № 920/208/17 та від 18.07.2018 у справі № 920/422/17.
Узагальнені доводи додаткових пояснень у справі
Представник відповідача надав додаткові пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/36/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» на рішення Господарського суду Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24. Призначено справу № 925/36/24 до розгляду у судовому засіданні 06.05.2025
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 задоволено клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду оголошено перерву у розгляді справи № 925/36/14 за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» на рішення Господарського суду Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 до 01.07.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., який є суддею-доповідачем, та перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи призначений на 01.07.2025 о 10 год. 00 хв. не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» на рішення Господарського суду Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24 на 26.08.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/36/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні 26.08.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник позивача у судове засідання 26.08.202503.07.2025 не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2022 зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою вул. Жужоми, 3 в м. Черкаси прийнято рішення з 01.05.2022 здійснювати самостійно утримання, експлуатацію та прибирання території шляхом самозабезпечення.
Рішень виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг ОСББ не приймалося.
01.12.2022 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як ОСР, укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282 (том 1 а.с.112-130 - з додатками №№1-15 до договору).
У відповідності до п.2.1 договору оператор системи розподілу зобов'язався надати споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №310, за об'єктом (об'єктами), технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача», який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу.
Згідно п.2.2 договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» до цього договору.
Відповідно до додатку 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» до цього договору у багатоквартирному будинку встановлені такі лічильники обліку електричної енергії:
№8044557 тип NIK 2303 LАRKIT;
№8047850 тип NIK 2303 LАRKIT;
№8499507 тип NIK 2303 LАRKIT;
№8499558 тип NIK 2303 LАRKIT - у ВРП-0,38 кВ ГРЩ-1 (том 1 а.с.117).
Позивач є індивідуальним споживачем, що підтверджується також тією обставиною, що між відповідачем та власниками квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, де створено ОСББ, укладено індивідуальні договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Додатком 12 до ПРРЕЕ затверджено форму типового договору про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача.
Однак такий договір між ОСББ та відповідачем не укладено, що спростовує доводи відповідача, що позивач є колективним побутовим споживачем.
Між позивачем та відповідачем укладено договір, що відповідає типовому договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно додатку 3 ПРРЕЕ.
Таким чином, ПРРЕЕ передбачено окремі форми договорів для колективного споживача та індивідуального споживача, водночас між ОСР та ОСББ укладено договір індивідуальний згідно додатку 3 ПРРЕЕ.
Враховуючи паралельне підключення електроустановок побутових споживачів мешканців будинку та електроустановок позивача для потреб утримання будинку, до кожної з яких відповідач здійснює розподіл електричної енергії, мешканці будинку не є субспоживачами відповідача у розумінні, визначення терміну субспоживач, наведеного в п.1.1.2. ПРРЕЕ.
Позивач заявляє, що відповідач за будь-яких обставин не має права використовувати загальнобудинкові лічильники як розрахункові при здійсненні нарахувань оплати понесених витрат електроенергії, тому відповідач помилково вважає, що позивач має здійснювати розрахунки за спожиту електричну енергію на підставі даних обліку загальнобудинкових лічильників, які обліковують всю спожиту електричну енергію багатоквартирним будинком, у тому числі нежитловими приміщеннями та квартирами.
Позивач зазначає, що на момент укладення договору останній висловлював свої зауваження в акті технічної перевірки про неможливість використання загальнобудинкових лічильників для розрахунку електричної енергії. Одночасно позивач розраховував на те, що зауваження будуть враховані при підписанні договору.
При цьому позивачеві достеменно не було відомо, що 2 з 4 лічильників будучи загальнобудинковими лічильниками, зокрема: лічильник тип NIK 2303 LАRKIT №8044557; лічильник тип NIK 2303 LАRKIT №8047850 будуть використовуватися як розрахункові та здійснюватимуть облік спожитої електричної енергії, яку ОСББ та власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по вул.Жужоми, 3 в м.Черкаси споживають разом взяті.
Отримавши акти про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за період січень 2023 року - жовтень 2023 року (том 1 а.с.23-49), позивачем було встановлено невідповідність фактичної кількості розподіленої електричної енергії даним, вказаним відповідачем в щомісячних Актах про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідна розбіжність пояснюється тим, що позивачем показники про обсяги розподіленої електричної енергії у багатоквартирному будинку ОСББ були передані згідно лічильників: №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499507 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499558 тип NIK 2303 LАRKIT.
При цьому відповідачем при обліку кількості розподіленої електричної енергії використовувалися не лічильники, які безпосередньо обліковують спожиту ОСББ електричну енергію місць загального користування, ліфтів та ІТП, а загальнобудинкові лічильники, зокрема: №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT, які здійснюють облік спожитої електричної енергії як ОСББ, так і власниками квартир багатоквартирного будинку по вул.Жужоми сержанта, 3 в м.Черкаси.
Зокрема, відповідач своїм листом від 22.09.2023 №5190 (том 1 а.с.34) повідомив, що у відповідності до умов договору №7282 розрахунковими засобами комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії споживачу по вказаному договору є:
№8044557 тип NIK 2303 LАRKIT;
№8047850 тип NIK 2303 LАRKIT;
№8499507 тип NIK 2303 LАRKIT;
№8499558 тип NIK 2303 LАRKIT.
Відповідач вважає, що позивач має здійснювати розрахунок за спожиту електричну енергію на підставі даних обліку загальнобудинкових лічильників.
З такими доводами відповідача позивач не погоджується, що і стало причиною виникнення даного спору. За захистом порушеного права позивач звернувся в господарський суд з позовом. Представник позивача вимоги підтримує.
Відповідач вимоги заперечив. Просить в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 925/36/24 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи спір у справі, що розглядається, наведених положень законодавства, що регулюють питання внесення змін до договору за рішенням суду, не врахував, не надав оцінки умовам договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282, що стосуються порядку внесення змін до нього, а у зв'язку із цим не встановив та в постанові не зазначив характер спірних правовідносин сторін, наявність/відсутність підстав, передбачених статтями 651, 652 ЦК та умовами договору, для внесення в судовому порядку змін до чинного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282 та якими доказами такі обставини підтверджуються.
Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив та в постанові не зазначив, чи вносилися зміни або чи не скасовувалися нормативно-правові акти, що регулюють відносини між оператором системи та споживачем в частині питань, врегульованих пунктом 2.1.13 ПРРЕЕ, зокрема, щодо додатків № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта споживача ОСББ) та № 3 (Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії), у контексті пункту 12.2 договору на момент ініціювання позивачем та обговорення сторонами у квітні 2023 року можливості внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди, а також на час звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Разом із тим, зазначивши, що договір та додатки № 2 та № 3 до цього договору у відповідній частині фактично суперечать вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції з огляду на предмет і підстави заявленого позову не надав оцінки тому, чи можуть такі обставини бути підставою для внесення змін до чинного договору в судовому порядку, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/51/24, у якій вирішувався спір у подібних правовідносинах, висновки в якій підлягають врахуванню в силу положень частини 4 статі 300 ГПК.
Стаття 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За загальними нормами та приписами ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами;
Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Так, спірний договір від 01.12.2022 №7282 про надання послуг розподілу електричної енергії укладений на підставі Типового договору, відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ. Договір є чинним на момент розгляду спору. Суд враховує презумпцію правомірності правочину - приписи ст.204 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи:
- № 8044557 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування;
- № 8047850 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування;
- № 8499507 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування;
- № 8499558 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування - тобто є загальнобудинковими.
Даний факт сторони не заперечують та не спростовують.
Позивачем 04.04.2023 з супровідним листом було направлено відповідачу додаткову угоду від 04.04.2023 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282 (том 1 а.с.76-81).
У додатковій угоді до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282 позивачем запропоновано виключити з додатків №2 та №3 до договору дані про розрахункові лічильники, зокрема лічильник №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT, які є загальнобудинковими, шляхом укладення цієї додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії про наступне:
1. №з/п 1.1, 1.2 з усіма його строками пункту 1 додатку 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача) до договору виключити. №з/п 1.3, 1.4 пункту 1 додатку 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача) до договору вважати відповідно №з/п 1.1, 1.2. У зв'язку з чим додаток 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача) до договору викласти у новій редакції, що додається.
2. №з/п 1.1, 1.2 з усіма його строками додатку 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору виключити. №з/п 1.3, 1.4 пункту 1 додатку 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору вважати відповідно №з/п 1.1, 1.2. У зв'язку з чим додаток 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору викласти у новій редакції, що додається.
3. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.
4. Додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та є невід'ємною частиною договору.
5. Додатками до цієї додаткової угоди є: додаток 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача) та додаток 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії).
Внесення змін саме у додаток №2 та додаток №3 до договору позивач пояснює тим, що саме у Додатку №3 міститься інформація про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії з їх ЕІС-кодами, які також відображається і в Додатку №2 до договору.
Натомість відповідач відмовився вносити зміни у договір.
Відмова в укладенні додаткової угоди про зміни була оформлена листом відповідача від 28.04.2023 вих.2469 (том 1 а.с.81 зворот - 82).
Позивач зазначає, що з однолінійної схеми та робочої документації вбачається, що на вводі в будинок розташовані 4 загальнобудинкових лічильника, від яких прокладені мережі як до квартир, так і до електротехнічного обладнання ОСББ (засоби освітлення, ліфти, тепловий пункт). Зазначена схема включає 4 лічильники електроенергії, які обліковують постачання електроенергії на технічні цілі будинку.
Облік споживання електроенергії в будинку є розділеним.
На думку позивача, в багатоквартирному будинку передбачено установлення як загальнобудинкових лічильників, так і лічильників на технічні цілі ОСББ та поквартирних лічильників, однак використання загальнобудинкових лічильників як розрахункових - не передбачено.
Постачання/розподіл електричної енергії споживачам-мешканцям будинку, в якому створено ОСББ, здійснюється на підставі окремих/самостійних договорів з кожним зі споживачів. Облік такої електричної енергії здійснюється за показами поквартирних приладів обліку, що узгоджується з приписами ч.4 ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У листі Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.10.2016 №11325/203/7-16 зазначено, що якщо між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та мешканцями багатоквартирного будинку укладені договори про користування електричною енергією та розрахунки за спожиту ними електричну енергію здійснюються на підставі показів поквартирних засобів обліку, то використання для розрахунків за електричну енергію загальнобудинкового засобу обліку електричної енергії цього багатоповерхового будинку можливе лише за умови складання балансу електричної енергії, використаної споживачами в цьому будинку, для чого необхідно забезпечити одночасне зняття показів всіх розрахункових засобів обліку електричної енергії, встановлених у багатоповерховому будинку, що можливе лише за умови, якщо електропередавальна організація, як організація, яка відповідає за облік електричної енергії, використаної населенням, забезпечить створення та організацію автоматичної системи комерційного обліку електричної енергії в багатоквартирному будинку (АСКОЕ) шляхом забезпечення точок розрахункового обліку на об'єкті локальним устаткуванням збору та обробки даних.
Аналогічна позиція викладена в розпорядженні Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28.11.2011 №215-р «Про врегулювання взаємовідносин енергопостачальних компаній та ОСББ (ЖБК)».
Проте, автоматизована система комерційного обліку електричної енергії та системи локального устаткування збору та обробки даних у багатоквартирному будинку по вул.Жужоми, 3, м.Черкаси - не встановлена.
Також на думку позивача, позиція відповідача неправомірно передбачає сплату об'єднанням всієї електричної енергії, яка обліковується загальнобудинковим лічильником, незважаючи на те, що в будинку є два типи споживачів енергії - об'єднання та побутові споживачі, а, отже, є два способи нарахування та сплати (в тому числі пільги, субсидії побутових споживачів).
Так, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються ЗУ «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.
Додатком 3 до ПРРЕЕ є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, пунктами 1.1 та 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови договору розроблені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно з п.2.1.12 ПРРЕЕ невід'ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.
Відповідно до п.5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку.
Висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах:
Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартальна 3» до АТ «Харківобленерго» про визнання недійсним додатку 3.1 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ «Квартальна 3» до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №747/19216, укладеного між сторонами, зазначив, що розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об'єкта нерухомості. Тобто розрахунки між ОСББ та товариством за спожиту електричну енергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ. До такого електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо.
У контексті приписів Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 №869, суд звертав увагу на те, що електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше, входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі - зазначеними законодавчими актами не передбачена.
Згідно з визначеннями термінів, наведених в пункті 1.1.2 ПРРЕЕ: - точка комерційного обліку - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії. Наскільки це можливо, точка комерційного обліку повинна збігатися з точкою вимірювання; • - точка розподілу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1.2.4 ПРРЕЕ точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок і Оператор системи покриває всі витрати, пов'язані з транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, а також має право на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, за рахунок тарифу на розподіл (передачу) електричної енергії.
У постанові від 10.11.2022 у справі № 922/2666/21 Верховний Суд зазначив, що АТ «Харківобленерго» безпідставно пов'язує балансову належність та експлуатаційну відповідальність мереж з точкою розподілу електричної енергії та точкою комерційного обліку електричної енергії.
Враховуючи встановлені обставини щодо наявності оформлених ЕІС-кодів на кожну квартиру, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що електроенергія від постачальника передається до кожної квартири в точці, на який оформлено ЕІС-код на квартиру (там же розміщені і поквартирні лічильники, які розташовані на сходових клітках будинку). Так само точка розподілу електричної енергії від постачальника до ОСББ розташована в місцях розташування точок, на які оформлені відповідні ЕІС-коди точок, та які пов'язані з лічильниками електроенергії на електрозабезпечення ліфту, лампочок освітлення місць загального користування, бойлерної та насосної станції.
Також Верховний Суд звертав увагу на те, що АТ «Харківобленерго» здійснює постачання електричної енергії власникам квартир до точки вводу в кожну квартиру, тобто і після загальнобудинкових лічильників, що також узгоджується з приписами абзацу 2 пункту 2.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
У постанові від 10.11.2022 у справі №922/2666/21 Верховний Суд також акцентував увагу на тому, що розрахунки між АТ «Харківобленерго» та ОСББ «Салтівське Шосе 264М» за спожиту електроенергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ «Салтівське Шосе 264М». До вказаного електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, сантехнічного обладнання тощо. Загальнобудинкові засоби обліку, які не приєднані до точки обліку одного об'єкта (електрообладнання ОСББ), а, навпаки, враховують дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування), не можуть бути розрахунковими та використовуватися для розрахунків між АТ «Харківобленерго» та ОСББ «Салтівське Шосе 264М». Поряд з цим, зазначені загальнобудинкові лічильники можуть використовуватися як технічні для контролю обсягів споживання електроенергії на об'єкті (в будинку) в цілому.
Правові висновки, що загальнобудинковий лічильник, який передбачений проектним рішенням на будинок, може застосовуватися лише як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку - наведені в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у cправі №922/717/21.
Щодо порядку укладання господарського договору, внесення змін до договору:
Позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору, проте даний спір не є переддоговірним, оскільки до переддоговірних спорів належать спори про спонукання до укладення договорів і спори щодо змісту договорів, що укладаються.
В даному випадку договір на розподіл електричної енергії між сторонами вже укладено (№7282 від 01.12.2022) та є дійсним, натомість позивач просить суд внести зміни у чинний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом укладання за результатами судового розгляду відповідної додаткової угоди з додатками, що стосується технічних регламентів та облікових засобів.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати Типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При цьому, з аналізу ПРРЕЕ вбачається, що типовим є лише тіло договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та додатки № 1 та № 2 до договору, а не всі додатки. При цьому ні договір, що є типовим, ні додатки № 1 та № 2, які є типовими, не містять обов'язкової умови щодо використання загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії як розрахункових.
Поряд із цим, за взаємною згодою сторонами можуть бути оформлені інші додатки, відповідно до пунктів 12.8 та 12.9 додатка 3 до цих Правил, зокрема, № 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» (місце та дата встановлення, тип, покази, дані щодо повірки, відповідальний за збереження тощо).
Частина 1 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частиною 4 статті 652 ЦК України передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Колегія суддів зазначає, що поняття істотна зміна обставин є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абзаці 2 частини 1 статті 652 ЦК України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень статті 652 ЦК України, не підлягає розірванню або зміні, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання або зміни договору.
Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому, можливість розірвання або внесення змін у договір може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов'язання.
Водночас, договір, у разі істотної зміни обставин, може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт зміни істотної обставини, за наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
При цьому зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що пунктом 12.2 Договору передбачено, що паспорт точки розподілу/передачі електричної енергії та всі зміни і доповнення до нього формуються та підписуються оператором системи і надаються споживачу у встановленому ПРРЕЕ порядку. Цей Договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між Оператором системи та Споживачем. У зв'язку з цим сторони погоджуються з тим, що Оператор системи вносить відповідні зміни та доповнення до цього Договору та оприлюднює їх на власному веб-сайті. Якщо Споживач не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього Договору, вважається, що Споживач погодився зі змінами до Договору з дати його оприлюднення на веб-сайті Оператора системи.
Враховуючи все вищенаведене, зважаючи на погодження сторонами умов Договору та всіх укладених до нього додатків, передбачених п. 12.8, що, тим самим, вказує про погодження позивача з відповідними умовами Договору, з урахуванням того, що станом на момент укладення (01.12.2022) сторонами Договору, обговорення у квітні 2023 року сторонами питання укладення додаткової угоди, а також на дату (05.01.2024) звернення ОСББ з позовом до господарського суду, не вносились зміни або скасовувались нормативно-правові акти, що регулюють відносини між Оператором системи та Споживачем в частині питань, врегульованих п. 2.1.13 ПРРЕЕ, зокрема, щодо додатків № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта споживача ОСББ) та № 3 (Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії), беручи до уваги недоведеність позивачем наявності, в силу приписів ст.ст. 651, 652 ЦК України, умов для зміни в судовому порядку Договору, - апеляційний господарський суд вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду у подібних спорах у справах: № 922/2699/21 (постанова від 25.10.2022), № 920/208/17 (постанова від 11.09.2018), № 920/422/17 (постанова від 18.07.2018), колегія суддів зазначає наступне.
У справі № 922/2699/21 ОСББ «Салтівський 264 К» подало до суду зустрічний позов до АТ «Харківобленерго» про визнання укладеними між сторонами додатків № 2, № 3.1, № 6, № 7 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 735/0519, укладеного 26.03.2021 шляхом приєднання до умов публічного договору в редакції, викладеній у зустрічному позові.
У справі № 920/208/17 Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Об'єднання про врегулювання розбіжностей у договорі про постачання електричної енергії від 04.01.2017 № 1613133 з викладенням спірних пунктів договору (пункти 4.2.1, 4.2.5, абзац шостий пункту 5.1, пункт 5.2., абзац четвертий пункту 6.1.1, підпункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 6.1.3, пункти 6.2, 6.3, 7.3, 7.9, пункт 9 додатку № 4 до Договору, пункт 10 додатку № 4 до Договору) та додатків 1, 3.1, 3.2, 7, 12 до договору в редакції товариства.
У справі 920/422/17 у травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» про врегулювання розбіжностей у договорі про постачання електричної енергії № 1613196 від 16.03.2017. Сторони не врегулювали пункти 4.2.1, 4.2.5, 5.2, абзац 5 пункту 5.5, абзац 4 пункту 6.1.1, підпункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 6.1.3, пункти 6.2, 6.3, 7.3, 7.9 договору про постачання електричної енергії № 1613196 від 16.03.2017 та пункти 9, 10 додатку 4 до договору, а також додатки 1, 3.1, 7 до договору.
Натомість у справі № 925/36/24, позивач, звертаючись до відповідача із листом від 10.04.2023 з пропозицією укласти додаткову угоду позивачем запропоновано виключити з додатків №2 та №3 до договору дані про розрахункові лічильники, зокрема лічильник №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT, які є загально будинковими, у зв'язку з чим позивач просив визнати укладеною додаткову угоду та додатки № 2 та № 3 від 10 квітня 2023 року до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 7282 від 01.12.2022.
Водночас, позивачем не порушувалось перед відповідачем питання про внесення змін до інших додатків Договору, зокрема № 4, № 6 та № 7 умовами яких врегульовано: порядок розрахунків; розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін; однолінійну схему (схему електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання), а також додатків №№: 5, 8, 9, посилання на які має місце в укладених сторонами чинних додатках № 2 та № 3 та які разом зі всіма додатками до Договору є невід'ємними його частинами. Більше того, всі відповідні умови Договору та додатки №№ 1 - 15 були погоджені позивачем в повному обсязі.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2025 у справі № 925/51/24.
З огляду на викладене, з урахуванням визначених позивачем підстав відповідного позову, доводи останнього про необґрунтованість оскаржуваного рішення через його прийняття судом першої інстанції без урахування висновків зроблених у подібних правовідносинах Верховним Судом, колегією суддів визнаються невмотивованими.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» на рішення Господарського суду Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» на рішення Господарського суду Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у справі № 925/36/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 925/36/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 22.09.2025, зокрема, у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич