ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4748/25
провадження № 2/753/5736/25
19 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
у березні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 18 червня 2021 року між ТОВ "Інкасо Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2482101013-86444, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 20 днів; 25 лютого 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3961396, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн; 26 лютого 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101941105, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 15000,00 грн; 23 травня 2021 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 75722412, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , було надано кредиту у розмірі 15 000,00 грн. 07 березня 2023 року між ТОВ "Інкасо Фінанс" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір факторингу № 07/03/23, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2482101013-86444. 15 грудня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3961396. 10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3961396. 29 грудня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 101941105. 10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 101941105. 22 лютого 2022 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 75733412. 10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 75733412. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 , умов кредитних договорів у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 144 154,11 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку. Окрім того, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 24 22,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року цивільну справу № 753/4748/25 передано судді Шаповаловій К.В.
Згідно інформації, яка міститься у Єдиному держаному демографічному реєстрі, ОСОБА_1 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , та вибув із зазначеного місця реєстрації 27 грудня 2022 року. Наразі у реєстрі відсутні відомості про актуальне зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання 16 квітня 2025 року на 14:30 год.
16 квітня 2025 року від відповідача у справі надійшла заява, у якій він просив суд зупинити провадження у справі на підставі положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у зв'язку із перебуванням відповідача на військовій службі у лавах ЗСУ, на підтвердження чого долучив до заяви: копію витягу з наказу командира військової частини від 23 лютого 2024 року № 40, з якого вбачається, що з 23 лютого 2024 року капітан ОСОБА_1 був направлений до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ); копію довідки підписаної тво начальника штабу військової частини НОМЕР_2 від 07 січня 2025 року № 53, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом у військовій частині НОМЕР_2 з 16 травня 2024 року по теперішній час.
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Судове засідання у справі було відкладено на 14 травня 2025 року на 12:00 год.
Судове засідання призначене на 14 травня 2025 року було відкладено за клопотанням відповідача на 09 червня 2025 року на 10:00 год.
Судове засідання призначене на 09 червня 2025 року було відкладено за клопотанням відповідача на 29 серпня 2025 року на 11:00 год.
У судове засідання призначене на 29 серпня 2025 року учасники справи не з'явилися, матеріали справи містять заяву позивача, у якій він просить проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника. Причини неявки відповідача суду не відомі, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема, повістка про виклик до суду повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Окрім того, про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлялася шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 червня 2021 року між ТОВ "Інкасо Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2482101013-86444, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 20 днів під процентну ставку 1,95% на день.
25 лютого 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3961396, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 30 днів, під процентну ставку 681% річних, комісія за надання кредиту - 1650,00 грн.
26 лютого 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101941105, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 30 днів, під процентну ставку 365% річних.
23 травня 2021 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 75722412, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , було надано кредиту у розмірі 15 000,00 грн, строком на 30 днів під процентну ставку 1,99%.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаних договорів, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюються до укладених в письмовій формі.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн», 18 червня 2021 року на рахунок № НОМЕР_3 було перераховано кошти у сумі 4000,00 грн, призначення платежу: переказ позики № 2482101013-86444.
Також згідно копії платіжного доручення № 25656231 від 26 лютого 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_5, кошти у розмірі 15 000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 101941105.
Окрім того, згідно довідки ТОВ «ФК «Елаєнс», ТОВ «Мілоан» 25 лютого 2021 року здійснило переказ коштів у сумі 15000,00 грн на рахунок № НОМЕР_3 , призначення платежу : кошти згідно договору 3961396.
Відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт отримання кредитних коштів.
07 березня 2023 року між ТОВ "Інкасо Фінанс" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір факторингу № 07/03/23, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2482101013-86444.
Відповідно до реєстру боржників від 07 березня 2023 року до договору факторингу № 07/03/23, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2482101013-86444 в сумі 5417, 00 грн, з яких:
4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
1417,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
15 грудня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3961396.
10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3961396.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10 січня 2023 року до договору факторингу № 10-01/2023, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3961396 в сумі 58 229,79 грн, з яких:
9029, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
47 550,79 грн - сума заборгованості за відсотками;
1650,00- сума заборгованості за комісіями.
29 грудня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 101941105.
10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 101941105.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10 січня 2023 року до договору факторингу № 10-01/2023, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №101941105 в сумі 47432,64 грн, з яких:
8580,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
38852, 64 грн - сума заборгованості за відсотками;
22 лютого 2022 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, а тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 75722412.
10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 75722412.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10 січня 2023 року до договору факторингу № 10-01/2023, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №75722412 в сумі 33074, 68 грн, з яких:
15000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
18072, 22 грн - сума заборгованості за відсотками;
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед первісними кредиторами чи позивачу після укладання договорів факторингу.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вищезгаданими кредитним договорами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність договорів позики між відповідачем та первісними кредиторами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2482101013-86444 від 18 червня 2021 року у розмірі 5417, 00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1417,00 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 3961396 від 25 лютого 2021 року у розмірі 58 229, 79 грн, з яких: 9029,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 47550,79 грн - сума заборгованості за процентами, 1650,00 грн - сума заборгованості за комісіями; за кредитним договором № 101941105 від 26 лютого 2021 року у розмірі 47 432, 64 грн , з яких: 8580,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 38852, 64 грн - сума заборгованості за відсотками; заборгованість за договором № 75722412 від 23 травня 2021 року у розмірі 33074, 68 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за талом кредиту, 18072,22 грн - сума заборгованості за відсотками 2,46 грн - 3% річних. Загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач становить 144 154,11 грн.
Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Щодо кредитного договору № 2482101013-86444 від 18 червня 2021 року.
З умов договору вбачається, що кредит надавався позичальнику строком на 20 днів, під процентну ставку 1,95 % річних.
Відповідно до додатку №1 до зазначеного кредитного договору сукупна вартість кредиту складає 5560,00 грн.
Вбачається, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість 5417, 00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1417,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за даним кредитним договором є доведеною та підлягає задоволенню.
Щодо кредитного договору № 3961396 від 25 лютого 2021 року.
Умовами договору передбачено, що строк договору становить 30 днів, з умовами пролонгації дії договору, передбаченої пунктами 2.3.1.1. та 2.3.1.2 договору.
Судом встановлено, що позивальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою не повернув.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, який виконаний ТОВ «Мілоан» станом на 06 вересня 2021 року відповідач мав заборгованість перед кредитором у розмірі 26 176,84 грн, з яких: 9029,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 497, 84 - сума заборгованості за відсотками, 1650,00 - сума комісії, передбачене пунктом 1.5.1 договору. Сума заборгованості по відсотках вирахувана кредитором в межах дії договору з урахуванням пролонгації, передбаченої пунктом 2.3.1.2 договору.
З витягу реєстру прав вимог вбачається, що первісний кредитор передав ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 3961396 від 25 лютого 2021 року у розмірі, визначеному у розрахунку
Після чого вже ТОВ «Вердикт Капітал» передало позивачу право вимоги на загальну суму 58 229, 79 грн, з яких: 9029,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 47550,79 грн - сума заборгованості за процентами, 1650,00 грн - сума заборгованості за комісіями.
При цьому суд зазначає, що судом не встановлено правових підстав для нарахування процентів фактором ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки матеріали справи не містять розрахунку, з якого б можливо було б встановити період, за який ТОВ "Вердикт капітал" здійснював такі нарахування та доказів того позичальником були вчинені дій щодо пролонгації кредиту, передбачені умовами договору.
Отже, позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із 26 176,84 грн, з яких: 9029,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 497, 84 - сума заборгованості за відсотками, 1650,00 - сума комісії, передбачене пунктом 1.5.1 договору, є доведеною та підлягають задоволенню.
Щодо договору № 101941105 від 26 лютого 2021 року.
Умовами договору передбачено, що строк договору становить 30 днів, з умовами пролонгації дії договору, передбаченої пунктами 2.3.1.1. та 2.3.1.2 договору.
Судом встановлено, що позивальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою не повернув.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, який виконаний ТОВ «Мілоан» станом на 29 грудня 2021 року відповідач мав заборгованість перед кредитором: 8580 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14399,64 - сума заборгованості за відсотками, що загалом складає 22 976, 64 грн. Сума заборгованості по відсотках вирахувана кредитором в межах дії договору з урахуванням пролонгації, передбаченої пунктом 2.3.1.2 договору.
З витягу реєстру прав вимог вбачається, що первісний кредитор передав ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 101941105 від 26 лютого 2021 року у розмірі, визначеному у розрахунку
Після чого вже ТОВ «Вердикт Капітал» передало позивачу право вимоги на загальну суму 47 432, 64 грн , з яких: 8580,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 38852, 64 грн - сума заборгованості за відсотками.
При цьому суд зазначає, що судом не встановлено правових підстав для нарахування процентів фактором ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки матеріали справи не містять розрахунку, з якого б можливо було б встановити період, за який ТОВ "Вердикт капітал" здійснював такі нарахування та доказів того позичальником були вчинені дій щодо пролонгації кредиту, передбачені умовами договору.
Отже, позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із 22 976, 64 грн, з яких: 8580 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14399,64 - сума заборгованості за відсотками.
Щодо договору № 75722412 від 23 травня 2021 року.
Суд зазначає, що матеріали позову не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 отримував та користувався кредитними коштами (матеріали справи не містять доказів перерахунку кредитних коштів, тощо).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Суд вважає, що додатки до договорів факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Розрахунки заборгованості, на які посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача коштів:
-за договором позики № 2482101013-86444 від 18 червня 2021 року у розмірі 5417, 00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1417,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
-за договором кредиту № 3961396 від 25 лютого 2021 року у розмірі 26 176,84 грн, з яких: 9029,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 497, 84 - сума заборгованості за відсотками, 1650,00 грн - сума комісії, передбачене пунктом 1.5.1 договору;
-за договором кредиту № 101941105 від 26 лютого 2021 року у розмірі 22 979, 64 грн, з яких: 8580, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14399,64 грн - сума заборгованості за відсотками.
-
Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідача складає 54573,48 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивачем до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-7 від 02 вересня 2024 року, який укладений між ФОП Корнійчук Я.П., яка діє на підставі запису в ЄДРЮО та ФОП та ТОВ «Коллект Центр»; копію заявки на надання юридичної допомоги №1 від 01 січня 2025 року; копію витягу з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 31 січня 2025 року, де зазначені надані види послуг на загальну суму 25000 грн.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Вбачається, що ФОП Корнійчук Я.П. не є особою, яка здійснює адвокатську діяльність, суду не надано доказів протилежного, не долучено до матеріалів справи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність.
У постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловив наступну позицію. У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу саме адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
З огляду на викладене, зважаючи на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, враховуючи те, що юридичні послуги були надані позивачу особою, яка не здійснює професійної адвокатської діяльності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу 25 000,00 грн.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 917,06 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість:
-за договором позики № 2482101013-86444 від 18 червня 2021 року у розмірі 5417, 00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1417,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
-за договором кредиту № 3961396 від 25 лютого 2021 року у розмірі 26 176,84 грн, з яких: 9029,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 497, 84 грн - сума заборгованості за відсотками, 1650,00 грн - сума комісії, передбачене пунктом 1.5.1 договору;
-за договором кредиту № 101941105 від 26 лютого 2021 року у розмірі 22 979, 64 грн, з яких: 8580 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14399,64 грн - сума заборгованості за відсотками,
-
що в загальному розмірі складає 54573,48 грн, а також суму судового збору у розмірі 917,06 грн
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження:м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: К.В. Шаповалова