Справа №705/1387/25
2-а/705/43/25
10 вересня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Заповітряній Д.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №205 від 03.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою №205 від 03 березня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП України за порушення вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абзац-1,) ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», пп.2) п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, Указ президента України №64/2022 року та №69/2022 від 24.02.2022 року.
Позивач не погоджується з винесеним рішенням, тому що вважає, що ним з кінця 2023 року початку 2024 року було вчинено всі необхідні дії спрямовані на належне інформування ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він є студентом очної форми навчання в Уманській філії «Європейський університет» та надано документи на оформлення відстрочки від мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізацію та військову підготовку». 08.12.2023 юрист ІНФОРМАЦІЯ_2 усно повідомив, що він отримав відстрочку від мобілізації та не потребує встановлення застосунку «Оберіг», оскільки ним надано документи.
19.02.2025 він був зупинений патрульною поліцією в м.Одеса і повідомлений, що знаходиться в розшуку як особа, яка ухиляється від явки по повістці, за якою він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 01 грудня 2024 року о 09.00 год. Отримавши вказану інформацію, він добровільно 26.02.2025 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 та відносно нього був складений протокол №205.
Зазначає, що повістки про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував і фактично не мав змоги дізнатися про назначений час, оскільки в поштовому відправленні №0610207634665, на яке посилається ІНФОРМАЦІЯ_5 , було відзначено, що за адресою на той момент його дома не було. Повідомлень про наявність листів на його ім'я в поштовій скринці не було залишено.
Вважає, відповідачем не доведений факт належного оповіщення його про виклик до РТЦК. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Просить суд вважати його добровільну появу до ІНФОРМАЦІЯ_2 26.02.2025, як пом'якшуючу обставину та підтвердження, що злісних намірів не з'являтися до РТЦК він не мав; вважати його добровільне проходження ВЛК 23.08.2023 та добровільне оновлення його військово-облікових даних відповідно до Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як добросовісне виконання законів України; вважати повістку №1218131 як таку, про яку він фактично не мав змоги дізнатися; а також скасувати постанову №205 від 03 березня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Відповідач т.в.о. начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 направив на адресу суду відзив на позов, згідно яких не погоджуються з позовними вимогами посилаючись на наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених у додатку №2 постанови №1487 від 30.12.2022 надання своїх військово-облікових даних є обов'язком військовозобов'язаного, а не правом.
Відповідно до п.3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ №402 від 14.08.2008 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Статтею 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, серед яких пунктом 17-1) передбачено відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до пп.4) п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ПКМУ №1487 від 30.12.2022, додаток №2) військовозобов'язаний ОСОБА_1 , добровільно пройшов ВЛК 23.08.2023, а тому через рік він зобов'язаний пройти медичний огляд, що до цього часу не зробив, але знайшов час звернутися до суду з незрозумілим позовом.
Позивач зазначає, що навчається в Уманській філії Приватного вищого навчального закладу «Східноєвропейський університет», однак, про продовження свого навчання не повідомляв.
Також, позивач стверджує, що не знав і не міг знати про повістку № НОМЕР_1 . Однак, згідно військово-облікових даних, наявних в ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 .
Повістка №1218131 сформована 15.11.2024 у автоматичному режимі в АІТС «Оберіг». Держателем якого є Міністерство Оборони України. Згідно даної повістки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год.01.12.2024 для уточнення його військово-облікових даних.
Повістка №1218131 від 15.11.2024 направлена позивачу за вказаною ним адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана повістка у конверті трекінг №0610207634665 повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 з довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Позивач повідомлення до відправлення №0610207634665 поштового оператора АТ «Укрпошта» не оскаржував, чим погодився із відомостями, наданими оператором поштового зв'язку «Укрпошта».
На підставі п.41 постанови КМУ №560 від 16.05.2024, відповідно до відмітки в Довідці до відправлення №06102000300290 зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою», таким чином позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважається повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год 01.12.2024 для уточнення даних.
ОСОБА_1 у вказаний у повістці час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, у триденний строк про причини неприбуття ІНФОРМАЦІЯ_7 не повідомив та протягом семи днів, у подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув.
Зважаючи на діючий воєнний стан та триваючу загальну мобілізацію, гостру потребу держави у мобілізації військовозобов'язаних громадян до Збройних Сил України для захисту держави, позивач ОСОБА_1 повинен, як громадянин України, для виконання конституційного обов'язку проявляти достатню увагу до свого статусу військовозобов'язаного та розумно цікавитись виконанням свого обов'язку по захисту Вітчизни.
Позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год. 01.12.2024 за надісланою йому повісткою №1218131 від 15.11.2025 і не надав свої військово-облікові дані про стан свого здоров'я, придатність до проходження військової служби під час дії воєнного стану, таким чином своїми діями створив підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки вважає, що він не переховувався від оновлення даних, яке здійсним 23.08.2023 року; добровільно пройшов ВЛК 23.08.2023 року; здійснив всі можливі дії для сповіщення працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , що продовжує навчатися на денній формі навчання Уманської філії «Європейського університету» та має право на відстрочку від мобілізації. Про те, що відповідно до застосунку «Оберіг» він перебуває у розшуку, дізнався на блокпосту в м.Одеса, після чого в найближчий час, а саме 26.02.202, з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для з'ясування причин розшуку та дачі пояснень.
Стверджує, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювали на нього тиск під час оформлення документів та складання протоколу №205 про адміністративне правопорушення від 26.02.2025 року, а тому не погоджується з тим, що на нього постановою №205 від 03.03.2025 накладено штраф в розмірі 1700 гривень за нібито порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідач т.в.о. начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, надав клопотання, відповідно до якого позов ОСОБА_1 не визнає, заперечує проти його задоволення та підтримують відзив наданий відповідачем т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 .
Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Нормами ст. ст. 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Судом встановлено, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №205 від 03.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно зазначеної постанови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досяг 25-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України, із застосунку «Дія» номер: НОМЕР_2 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання АДРЕСА_2 .
Відповідно до ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.9 ст.1, ст.22,27, 28, 33-37, 39 цього закону, постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 ОСОБА_4 є військовозобов'язаним і повинен перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим місцем проживання, роботи навчання, також у встановлені строки звіряти свої облікові дані.
Згідно інформації з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 08.12.2023. Знаходиться в картотеці «Картотека вільних залишків». Підкартотека «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації».
У протоколі №205 про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2025 року зазначено, що 26.02.2025 року близько 10:00 години , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибув самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет 4/1 для уточнення облікових даних та вияснення обставин порушення правил військового обліку. Під час перевірки було встановлено, 15.11.2024 року на ОСОБА_1 , була сформована через систему АІТС «Оберіг» повістка №1218131 про виклик о 11.00 годині 16.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних, яка була надіслана Укрпоштою поштове відправлення № 0610207634665 за адресою його реєстрації по АДРЕСА_1 . На вказані час та дату у повістці ОСОБА_1 не прибув. У триденний строк про причини своєї неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив.
Згідно довідки від 30.11.2024 року про причини повернення поштового відправлення №0610207634665 було відмічено як «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Під час складання протоколу ОСОБА_1 надав власноручно написане пояснення в якому зазначив, що «особисто не отримував ні повідомлень від Укрпошти, а ні повістку, про те, що у розшуку дізнався в Одесі на блокпості від поліції. Знайшовши вільний час самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 на протязі останніх 2-х років. Про дані зміни до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомляв. Додаток «Резерв+» завантажив вперше 25.02.2025 (витяг додає)».
Згідно витягу з додатку «Резерв+» ОСОБА_1 правом на відстрочку не користується, військово-лікарську комісію проходив 23.08.2023, згідно якої визнаний « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; фактичну адресу проживання вказав «адресу своєї реєстрації по АДРЕСА_1 ».
Як вбачається з матеріалів справи, під час доправлення поштового відправлення Укрпошти №0610207634663 з повісткою № 1218131 на ім'я ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , помітка «повістка ТЦК вручити особисто», ОСОБА_1 був відсутній за адресою його реєстрації, що підтверджується довідкою Укрпошта про причини повернення/досилання де працівником Укрпошти було відмічено «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), які підтверджені відповідними документами (довідками), визнається, зокрема, хвороба.
Згідно ст.42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у випадку порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
З огляду на вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, не виключає обов'язку позивача актуалізувати свої облікові дані в ТЦК.
Відповідно приписів ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП, встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Спірною постановою про накладення адміністративного стягнення за №205 від 03.03.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку з його неявкою 01.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою для уточнення даних.
Так, Кабінет міністрів України постановою від 08 жовтня 2024 року №1147 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» вніс зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 року №270.
Згідно положень постанови КМУ №1147 рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» мають бути вручені особисто адресату. Якщо адресат відсутній, поштовий працівник повідомляє його телефоном та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК».
Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам, адресат підтверджує такий факт своїм підписом, зазначає прізвище та ініціали. У разі відмови працівник пошти робить відмітку «Адресат відмовився» і не пізніше наступного робочого дня повертає його відправнику.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 станом на 01.12.2024 визначено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зокрема, пунктом 41 Порядку у розділі Проведення призову на військову службу під час мобілізації, оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації встановлено, що належним підтвердженням оповіщенням резервістів або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки о 09.00 год. 01.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою для уточнення даних, однак у визначений час не з'явився та про причини неявки не повідомив.
Суд не бере до уваги посилання позивача про те, що до нього застосовувався тиск військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був направлений на підписання документів під час складання протоколу №205 від 26.02.2025, оскільки дані обставини не стосуються суті порушень, викладених в оскаржувані постанові.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
Будь яких доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом за наявними в справі доказами, та вину позивача у вчиненому правопорушенні, позивачем до суду не додано.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови не встановлено, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, залишивши рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 139, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд -
Позовну заяву залишити без задоволення.
Постанову №205 від 03.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 15.09.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський