Справа № 703/6399/25
2/703/2133/25
про відмову у відкритті провадження за позовною заявою
22 вересня 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ігнатенко Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крушинська Антоніна Андріївна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
18 вересня 2025 року, поштовим відправленням, на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крушинська А.А., в якій позивач просить розірвати шлюб, зареєстрований 22 серпня 2018 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 , актовий запис №24266.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за вказаною позовною заяви, суддя приходить до наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до ч.9 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Згідно ч.10 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
У позовній заяві ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крушинська А.А., зазначено, що адресою реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 та останньою відомою адресою місця проживання відповідача ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .
Згідно п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крушинська А.А., вказує, зокрема, що 22 серпня 2018 між нею та відповідачем було укладено шлюб, про що у встановленому Законом порядку компетентним органом, який реєструє шлюб, було зроблено відповідний актовий запис за номером 24266 в книзі реєстрації шлюбів, та видано свідоцтво про шлюб, копія якого додається до даного позову у якості додатку разом із перекладом на українську мову. Після укладення шлюбу проживали разом, однак після певного періоду часу почали проживати окремо. Спільних дітей у них немає.
Відповідно до доданої до позовної заяви копії свідоцтва про шлюб між сторонами та його перекладу, місцем укладення шлюбу є Ратуша Ере, Ерескебінг, Данія, а місцем реєстрації народження ОСОБА_2 є Фрехен, Німеччина.
При цьому, доказів отримання відповідачем ОСОБА_2 громадянства України до позовної заяви не додано.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 є іноземцем, а шлюб між ним та позивачем ОСОБА_1 був укладений поза межами території України, що вказує на проживання сторін, станом на час укладення шлюбу, поза межами території України.
Одночасно, суддя звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 стверджуючи про те, що «після укладення шлюбу проживали разом, однак після певного періоду часу почали проживати окремо», не зазначає місця такого проживання та що таке проживання відбувалося у межах території України, у тому числа за адресою: АДРЕСА_2 , а не за її межами.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, будь-яких доказів як перебування у межах території України відповідача ОСОБА_2 , який є іноземцем, так і проживання, у тому числі тимчасово, за адресою: АДРЕСА_2 , до позовної заяви не додано.
Згідно відповіді №1794161 від 19 вересня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відомості про реєстрацію місця проживання відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даному реєстрі відсутні.
Суддя звертає увагу, що зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , жодним чином не підтверджує факту як знаходження відповідача ОСОБА_2 на території України, у тому числі в минулому, так і проживання його за вказаною адресою.
З урахуванням викладеного, суддя не вбачає підстав для визначення підсудності цивільної справи за позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крушинська А.А., до ОСОБА_2 , який є іноземцем та не має місця проживання в Україні, - за правилами, встановленими ст.27, 28 ЦПК України.
Згідно ст.497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 є іноземцем, процесуальні питання, пов'язані з вирішення даного спору, регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 цього Закону).
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом.
Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Відповідно до ч.1 ст.4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право», учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами.
Згідно ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Згідно ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, зокрема об'єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
Суддя звертає увагу, що ані вказані норми Закону України «Про міжнародне приватне право», ані інші законодавчі акти не передбачають, що національні суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи про розірвання шлюбу, відповідачем в яких є громадянин іншої держави, який не має місця проживання (перебування) в Україні.
Крім того, угода, якою б сторони передбачили підсудність справи з іноземним елементом судам України до позовної заяви не додана, як і докази, які підтверджують, що відповідач має на території України рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.
При цьому, дія або подія, що стала підставою для подання позову, не мала місце на території України, оскільки шлюб між сторонами зареєстрований Ратуша Ере, Ерескебінг, Данія, та з урахуванням виниклого між сторонами предмету спору та за відсутності місця проживання (перебування) відповідача на території України, до позову не може бути застосована виключна підсудність, передбачена ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу повинен бути поданий до компетентного суду держави, громадянином якої є відповідач ОСОБА_2 , і розгляду українським судом не підлягає.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №564/1109/17 та від 26 квітня 2022 року у справі №200/421/19.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за позовом заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крушинська А.А., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Керуючись ст.27, 28, 186, 497 ЦПК України,
У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крушинська Антоніна Андріївна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Ігнатенко