Справа №949/2101/25
про арешт майна
12 вересня 2025 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: дізнавача СД ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання дізнавача СД Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_5 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025186110000084 від 11 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, про арешт майна,
11 вересня 2025 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшло клопотання дізнавача СД Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_5 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025186110000084 від 11 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, про арешт майна.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні СД ВП № 1 Сарненського РВП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12025186110000084 від 11 вересня 2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. 11.09.2025 до ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення поліцейського СРПП ОСОБА_6 про те, що в АДРЕСА_1 , в громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , виявили речовину, зовні схожу на наркотичну. 11 вересня 2025 року під час огляду місця події по вул. Шкільна, 3, м. Дубровиця в транспортному засобі марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 з vin-кодом НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , в ході огляду автомобіля було вилучено 1 зіп-пакет з кристалічною речовиною, ззовні схожою на наркотичну, яка упакована в спец. пакет НПУ CRI №1229178. 11.09.2025 надійшла заява від ОСОБА_4 в якій він зазначив, що надає добровільну згоду працівникам поліції на огляд та вилучення його транспортного засобу марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 . Опитаний з даного приводу ОСОБА_4 повідомив, що він їхав з м. Дубровиця Сарненського району до свого місця проживання в АДРЕСА_2 в цей час його зупинили працівники поліції за порушення правил дорожнього руху. Під час оформлення адміністративних матеріалів працівник поліції побачив в салоні автомобіля паперовий згорток, який викликав в нього підозру. Зі слів ОСОБА_4 , у паперовому згортку знаходилась наркотична речовина «Альфа-PVP», яку він зберігав для власних потреб без мети збуту, вживаючи її шляхом куріння для зняття стресу. Тобто в даному випадку є підстави вважати, що вилучені в ході огляду місця події у ОСОБА_4 речовина, є предметом даного правопорушення, у тому числі пов'язаного з його незаконним обігом, а автомобіль марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , міг використовуватися, як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме для перевезення речовини зовні схожої на наркотичну, яка виявлена у останнього. Таким чином, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до знищення, відчуження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Дізнавач ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила суд його задоволити.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти накладення арешту на зіп-пакет з кристалічною речовиною, ззовні схожою на наркотичну, однак просив суд не накладати арешт на транспортний засіб.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись із матеріалами клопотання, приходить таких висновків.
Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно пункту 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Частиною 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За змістом частин 2, 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи та допускається з метою забезпечення збереження речових доказів за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Встановлено, що в провадженні СД ВП № 1 Сарненського РВП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12025186110000084 від 11 вересня 2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. 11.09.2025 до ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення поліцейського СРПП ОСОБА_6 про те, що в АДРЕСА_1 , в громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , виявили речовину, зовні схожу на наркотичну (а.с.4).
З протоколу огляду місця події від 11 вересня 2025 року вбачається, що в транспортному засобі марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 з vin-кодом НОМЕР_2 , було виявлено та вилучено 1 зіп-пакет з кристалічною речовиною, ззовні схожою на наркотичну, яка упакована в спец. пакет НПУ CRI №1229178. Крім того, було вилучено транспортний засіб марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.6).
Вилучені 1 зіп-пакет з кристалічною речовиною, ззовні схожою на наркотичну та транспортний засіб, постановою дізнавача СД Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 від 11 вересня 2025 року, було приєднано до матеріалів кримінального провадження №12025186110000084 від 11 вересня 2025 року, в якості речового доказу (а.с.9).
Відповідно до ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. (ч. 1 ст. 98 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Оцінивши наведене, враховуючи наявність сукупності розумних підозр вважати, що зазначене у клопотанні майно, що було вилучено під час проведення огляду місця події, а саме 1 зіп-пакет з кристалічною речовиною, ззовні схожою на наркотичну, є доказом кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, беручи до уваги, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя дійшов до переконання про обґрунтованість та задоволення внесеного клопотання з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що клопотання дізнавача у частині накладення арешту на транспортний засіб марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , не містить виклад обставин на підтвердження того, що дане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
З системного аналізу наведених норм кримінального процесуального закону можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Однак, із тексту клопотання дізнавача вбачається, що воно складається з викладення змісту фактичних обставин можливого кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, та посилання на ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.
Наведене, своєю чергою, ставить під сумнів доводи дізнавача про достатність підстав для накладення арешту на транспортний засіб.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Між тим, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватися вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
На переконання слідчого судді, дізнавач у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні у частині накладення арешту на транспортний засіб.
Надані слідчому судді матеріали, з урахуванням відомостей, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні та диспозиції статті, за якою здійснюється досудове розслідування (ч. 1 ст. 309 КК України), не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що транспортний засіб, який є предметом арешту, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, або набуто кримінально протиправним шляхом.
Разом з тим, відповідно до матеріалів клопотання про арешт майна ОСОБА_4 не визнавався підозрюваним. При цьому санкція ч. 1 ст. 309 КК України, за вчинені й передбачені цією нормою матеріального права діяння, не передбачає призначення покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на транспортний засіб.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні решти вимог клопотання, а саме накладення арешту на транспортний засіб марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , слід відмовити з підстав не доведення особою, що подала клопотання, необхідності такого арешту.
Згідно вимог ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись вимогами статей 167, 170-173, 309, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання дізнавача СД Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_5 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025186110000084 від 11 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, а саме на 1 (один) зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини, ззовні схожої на наркотичну, яка поміщена в спец. пакет НПУ CRI №1229178.
У задоволенні клопотання про арешт майна в частині накладення арешту на транспортний засіб марки "Ford Focus", д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 - відмовити.
Зобов'язати уповноважену службову особу ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області повернути транспортний засіб марки "Ford Focus", д.н.з. НОМЕР_1 - власнику ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 22 вересня 2025 року.
Слідчий суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1