Справа № 727/11732/25
Провадження № 2-з/727/46/25
22 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову, -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
У заяві просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Renault Trafic, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код: НОМЕР_2 ), із забороною відчуження вказаного транспортного засобу будь-яким способом, заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу, заборонити виїзду даного транспортного засобу за межі України до вирішення спору по суті.
Посилалась на те, що відповідно до спадкової справи №26/2021 спадкоємцями ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вона, дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4
01.02.2024 року відкрито кримінальне провадження №12024263020000103 за ч.4 ст.358 КК України на підставі того, що 25.06.2021 року невідомі особи використовуючи ймовірно підроблені документи здійснили перереєстрацію авто Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_3 , на нового власника за договором купівлі-продажу у сервісному центрі МВС.
09.04.2025 року відкрито кримінальне провадження №42025266010000118 за ч.3 ст.289 КК України на підставі того, що ОСОБА_3 шляхом обману здійснила перереєстрацію у сервісному центрі МВС за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 248М, на себе транспортного засобу Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_4 , який належав її чоловіку ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , тим самим заволоділа вказаним транспортним засобом, чим завдала спадкоємцям їй та малолітній ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму приблизно 18000 доларів.
Вона визнана потерпілою у вказаних кримінальних провадженнях.
19.04.2024 року надана відповідь на запит органу досудового розслідування, відповідно до якої згідно з обліковими даними ЄДРТЗ МВС: з 08.10.2020 року по 25.06.2021 року автомобіль RENAULT TRAFIC, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_2 був зареєстрований за ОСОБА_2 ; з 25.06.2021 року по 04.05.2023 року даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 ; з 04.05.2023 року вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_5 .
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, їй стали відомі також наступні факти, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, через три місяці після смерті, від імені його батька був укладений договір комісії з ТОВ «АВТОМОТО-СЕРВІС»; 25.06.2021 року укладений договір купівлі-продажу між ТОВ «АВТОМОТО-СЕРВІС» та ОСОБА_3 , яка в цей же день здійснила перереєстрацію авто Renault Trafic на себе, як на нового власника, у сервісному центрі МВС; 02.05.2023 року укладений договір комісії між ОСОБА_3 і Першою регіональною товарною біржою; 03.05.2023 року укладений договір купівлі-продажу між Першою регіональною товарною біржою та ОСОБА_5 , яка в цей же день здійснила перереєстрацію авто Renault Trafic на себе, як на нового власника, у сервісному центрі МВС.
Тобто, вказані обставини свідчать про те, що спірний автомобіль не долучено до спадкової маси.
А тому просила задовольнити заяву про забезпечення позову.
Сторони в судове засідання не викликались.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Згідно з ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
В постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року, справа № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу».
Як роз'яснено в п.1, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заявником суду надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , довідку приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Тумака А.М. від 18.08.2022 року щодо спадкоємця, довідку з Регіонального сервісного центру ГСЦ СМВ в Чернівецькій області, згідно з якою транспортний засіб Renault Trafic, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_5 .
Верховний Суд в справі №643/12369/19 від 19.02.2021 року зауважує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір.
З урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, суд вважає обґрунтованими твердження заявника про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких вона звернулась до суду, а також що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення у даній справі.
Суд задовольняє заяву в частині заборони відчуження вказаного в заяві транспортного засобу та заборони виїзду даного транспортного засобу за межі України, вважаючи вимоги заявника в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами.
Застосування саме такого заходу забезпечення позову належним чином запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Необхідно зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст.157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.149 - 153, 157 ЦПК України, суд, -
Постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження транспортного засобу Renault Trafic, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код: НОМЕР_2 ), який зареєстрований за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заборонити вивезення за межі України транспортного засобу Renault Trafic, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код: НОМЕР_2 ).
В задоволенні інших вимог заяви відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам для відома, Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248М) та Державній прикордонній службі України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 26), для виконання.
Роз'яснити заявнику, що вона повинна подати позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: